Постанова № 46788014, 15.07.2015, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 751/5769/15-п Головуючий у 1 інстанції Мурашко М. І. Провадження № 33/795/178/2015 Категоріяч.1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

15 липня 2015 року місто Чернігів

Апеляційний суд Чернігівської області під головуванням судді Заболотного В.М., з участю особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1, захисника - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 23 червня 2015 року,

В С Т А Н О В И В :

Цією постановою:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, одружений, має на утриманні малолітню дитину, освіта незакінчена вища, працює продавцем-консультантом ПП „СТВ", проживає у АДРЕСА_1,

притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 36,54 грн. судового збору.

Судом ОСОБА_1 було визнано винним в тому, що він 08 травня 2015 року, близько 03.00 години, по вул. Незалежності у м. Чернігів, керував автомобілем „ВАЗ 21063, д.н.з. НОМЕР_1, перебуваючи в стані наркотичного сп'яніння, згідно медичного висновку №648 від 08.05.2015 року, чим порушив п.2.9 Правил дорожнього руху.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову місцевого суду скасувати та закрити провадження у справі, у зв'язку з відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи. Вказує, що працівники ДАІ порушили вимоги Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.09.2009 року № 400/666 (далі - Інструкція). Зокрема, на місці зупинки транспортного засобу працівник ДАІ за допомогою спеціального пристрою, без присутності двох свідків, перевірив, чи не перебуває ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння. Так як результат виявився негативним, співробітники міліції запропонували йому проїхати до закладу охорони здоров'я для проведення огляду, на що він також погодився. В медичному закладі у нього відібрали зразки біологічного середовища і через деякий час повідомили, що все добре, однак жодного документа йому не видали. Натомість, 23 травня 2015 року до нього додому прийшов інспектор ДАІ, який дав йому підписати висновок щодо результатів медичного огляду від 08.05.2015 року та склав відносно нього протокол про адміністративне правопорушення. Таким чином, висновок щодо результатів медичного огляду від 08 травня 2015 року складений з порушенням нормативно визначеного порядку здійснення огляду особи, яка керувала транспортним засобом, на стан сп'яніння, а тому вважається недійсним. У зв'язку з цим, постанова місцевого суду підлягає скасуванню, як така, що винесена передчасно, за відсутності достатніх доказів вини скаржника.

В засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його захисник підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити з наведених вище підстав.

Дослідивши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2, свідка ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи, суд приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. При цьому орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 своєї вини в скоєнні адміністративного правопорушення не визнав та пояснив, що 08 травня 2015 року, коли проходив медичний огляд в Чернігівському наркодиспансері, був абсолютно тверезий. З даними лабораторних досліджень не згоден, оскільки ні алкогольних, ні наркотичних напоїв не вживає взагалі.

Допитаний в судовому засіданні апеляційної інстанції в якості свідка ОСОБА_3 пояснив, що він працює лікарем-наркологом в КЛПЗ „Чернігівський обласний наркологічний диспансер" і 8 травня 2015 року був на чергуванні. Близько 4 години ранку працівники ДАІ доставили в диспансер ОСОБА_1 для проведення медичного огляду, так як підозрювали у нього стан наркотичного сп'яніння. Ознак алкогольного сп'яніння ОСОБА_3 у нього не виявив. Після цього, відповідно до вимог пунктів 3.7 - 3.12 Інструкції, було проведено лабораторне дослідження для виявлення у ОСОБА_1 речовин, що здатні спричинювати стан наркотичного сп'яніння, для чого в останнього були відібрані зразки біологічного середовища. 19 травня 2015 року були отримані результати лабораторних тестів, за якими в сечі та змивах з губ ОСОБА_1 виявлено канабіоди та амфетаміни. Дані висновки лабораторних досліджень лікар-нарколог ОСОБА_3 вніс до акту медичного огляду №648.

Згідно Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.09.2009 року N 400/666, огляд на стан сп'яніння проводиться уповноваженою особою Державтоінспекції МВС на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів або в закладах охорони здоров'я.

При цьому, пунктом 2.12 Інструкції передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними у пункті 1.4 розділу 1 цієї Інструкції, уповноважена особа Державтоінспекції МВС направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.

Відповідно до вимог пункту 2.9 „а" Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ за № 1306 від 10 жовтня 2001 року, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Як зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення серії АП1 №324535, 08 травня 2015 року, близько 03.00 год., по вул. Незалежності у м. Чернігів, ОСОБА_1 керував автомобілем „ВАЗ 21063, д.н.з. НОМЕР_1, перебуваючи в стані наркотичного сп'яніння, згідно медичного висновку №648 від 08.05.2015 року, чим порушив п.2.9 „а" Правил дорожнього руху України.

Як убачається з акту №648 від 08.05.2015 року та висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння від цієї ж дати, ОСОБА_1 08 травня 2015 року, о 3 год. 55 хв., під час огляду лікарем-наркологом, перебував у стані наркотичного сп'яніння.

Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, повністю доведена, оскільки він керував транспортним засобом, перебуваючи в стані наркотичного сп'яніння, чим порушив п.2.9 „а" Правил дорожнього руху, а постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою.

З огляду на зазначене, слід визнати, що доводи, викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_1 з приводу відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, є необґрунтованими та такими, що не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються вищенаведеним.

Таку позицію ОСОБА_1 слід розцінювати, як намагання уникнути встановленої законом відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення.

Стягнення ОСОБА_1 призначено у відповідності з вимогами ст.33 КУпАП, у межах мінімальної санкції ст.130 ч.1 КУпАП, за якою його притягнуто до адміністративної відповідальності. При визначенні виду та міри стягнення було враховано характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини у вчиненому правопорушенні, наявність пом'якшуючих відповідальність обставин.

За таких обставин, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для її зміни чи скасування.

На підставі наведеного, керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 23 червня 2015 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП - без змін.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя В. М. Заболотний