Ухвала суду № 46779925, 10.07.2015, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 526/94/14-к Номер провадження 11/786/28/15Головуючий у 1-й інстанції Максименко Л. В. Доповідач ап. інст. Денисенко Л. М.

Категорія: постанова

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді Денисенко Л.М.

суддів Довгаль С.А., Голубенко Н.В.

з участю прокурора Акулової С.М.

апелянта ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2на постанову Гадяцького районного суду Полтавської області від 29 квітня 2015 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Цією постановою

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Ковалі Чорнухинського р-ну Полтавської області, громадянина України, освіта вища, одруженого, маючого на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_3 1999 р.н., директора ВАТ ім. Мічуріна, проживаючого АДРЕСА_1 інваліда 2 групи, раніше не судимого,-

звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.122,ч.1 ст. 3641,ч.2 ст. 190, ч.1 ст. 1971 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, кримінальну справу закрити.

Цивільний позов прокурора Лохвицького району в інтересах держави на суму 109 130,30 грн., залишено без розгляду, роз'яснено право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Згідно постанови суду, 20 жовтня 2008 року близько 16 год. 30 хв. в приміщенні Лохвицької філії ВАТ «Полтаваобленерго», яке знаходиться по вул. Радянській № 4 в м. Лохвиці Полтавської області, між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виникла сварка, яка переросла в бійку, в ході якої ОСОБА_2 умисно наніс ОСОБА_4 один удар правою ногою по кисті лівої руки останнього.

В результаті удару згідно висновку експерта № 15 від 12.03.2015 року у ОСОБА_4 виявлено тілесне ушкодження у вигляді відкритого перелому серединної фаланги 5-го пальця лівої кисті, який кваліфікований як тілесне ушкодження середнього ступеня тяжкості по критерію тривалого розладу здоров'я.

Окрім цього, відповідно до протоколу загальних зборів акціонерів №1 від 19.04.06р. ОСОБА_2 призначений директором відкритого акціонерного товариства ім. Мічуріна, на якого покладено виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно - господарських обов`язків, зокрема по здійсненню керівництва поточною діяльністю товариства, відповідно до Статуту ВАТ ім. Мічуріна, тобто є службовою особою юридичної особи приватного права.

Перебуваючи на посаді директора, всупереч інтересам юридичної особи приватного права, у березні 2008 року, ОСОБА_2, діючи умисно, з метою одержання неправомірної вигоди, зловживаючи повноваженнями директора ВАТ ім. Мічуріна, достовірно знаючи про наявність у підприємства простроченої більш як півроку заборгованості по платежу до Пенсійного фонду України зі сплати витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, яка відповідно до даних Управління Пенсійного фонду в Лохвицькому районі в період з 01.03.08р. по 01.04.08р. складала 15 283, 53 грн., подав до Управління агропромислового розвитку Лохвицької районної державної адміністрації заявку на відшкодування коштів за посів озимих культур озимої пшениці площею 165 га, озимого жита 173 га на суму 33 800,00 грн.

Внаслідок порушення ОСОБА_2 вимог п.6 порядку використання у 2007 році коштів, передбачених у державному бюджеті для державної підтримки виробництва продукції рослинництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2007 року за №256, відповідно до якого заявку на отримання бюджетних коштів не мають права подавати підприємства, які мають прострочену більш як півроку заборгованість перед Пенсійним фондом України, ВАТ ім. Мічуріна отримало на рахунок товариства №26000786958 відкритого в ПОД АТ «Райффайзен Банк Аваль» кошти державного бюджету України в розмірі 33 800, 00 грн., які використало на потреби товариства, в результаті чого, відповідно до акту Лохвицької міжрайонної державної фінансової інспекції від 31 травня 2012 року за №01-21/41 державі завдано матеріальної шкоди на суму 33 800, 00 грн., чим спричинено істотну шкоду охоронюваним законом державним інтересам.

В цей же час, ОСОБА_2, діючи умисно, з корисливих мотивів, шляхом обману, що полягав у наданні до Управління агропромислового розвитку Лохвицької районної державної адміністрації довідки про відсутність станом на 14.03.2008 року заборгованості по страхових внесках на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та приховування таким чином відомостей про наявність заборгованості зі сплати платежів по пільгових пенсіях, достовірно знаючи, що наявність вищевказаної заборгованості по платежу позбавляє товариство права на отримання бюджетних коштів, шляхом введення в оману членів районної комісії з питань визначення переліку сільськогосподарських підприємств для надання підтримки виробництва продукції рослинництва зі створення видимості правомірності та повноти поданих відомостей та документів для прийняття комісією відповідного рішення про отримання коштів, передбачених у державному бюджеті для державної підтримки виробництва продукції рослинництва відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2007 року за №256, заволодів чужим майном, а саме бюджетними коштами, на загальну суму 33 800, 00 грн.

Внаслідок шахрайських дій ОСОБА_2 ВАТ ім. Мічуріна незаконно отримало дотації з державного бюджету на посів озимих культур на загальну суму 33 800 грн., чим спричинено значну шкоду охоронюваним законом державним інтересам, тобто таку, що більше ніж в сто разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

Упродовж 2011 року ОСОБА_2 діючи умисно, з корисливих мотивів, достовірно знаючи про наявність у ВАТ ім. Мічуріна права користування земельною ділянкою площею лише 1 га, що розташована на території с. Криниця Лохвицького району відповідно до договору оренди землі від 04 грудня 2007 року, в порушення вимог ст.ст.123,125,126 Земельного кодексу України, тобто при відсутності документів, що посвідчують право власності чи користування на земельні ділянки та їх державної реєстрації, відповідно до актів перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 07.11.11р. та 30.01.12р., складених державними інспекторами з контролю за використанням та охороною земель Лохвицького району, самовільно зайняв земельні ділянки смуги відводу автомобільної дороги загального користування державного значення Р-60 Кролевець-Конотоп-Ромни-Пирятин площею 4,0341 га., яка знаходиться на праві постійного користування Служби автомобільних доріг України в Полтавській області та земельну ділянку площею 8,2671 га, що належить до земель запасу Лохвицької міської ради та розташовані відповідно в адміністративному підпорядкуванні Харківецької сільської ради та Лохвицької міської ради і частково межують з орендованою ВАТ ім. Мічуріна земельною ділянкою площею 1 га.

Відповідно до висновку судово-економічної експертизи №528 від 14.06.12 загальна сума збитків, спричинених державі внаслідок самовільного зайняття земель запасу Лохвицької міської ради загальною площею 8,2671 га та самовільного зайняття земельних ділянок земель транспорту площею 4,0341 га складає 75 330,30 грн., що являється значною шкодою, тобто такою, що у сто і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

В цей же період ОСОБА_2, з метою одержання неправомірної вигоди, зловживаючи повноваженнями директора ВАТ ім. Мічуріна, всупереч інтересам юридичної особи приватного права, використовуючи свої повноваження та пов`язані з ним права, надав незаконні вказівки працівникам ВАТ ім. Мічуріна, виконувати роботи по обробітку земельних ділянок на території Харківецької сільської ради вздовж лівої сторони смуги відводу автомобільної дороги загального користування державного значення Р-60 Кролевець-Конотоп-Ромни-Пирятин на відрізку шляху від м. Лохвиця до с. Пестичевське, на техніці, що належала ВАТ ім. Мічуріна, внаслідок чого земельні ділянки земель транспорту загальною площею 4,0341 га та земель запасу Лохвицької міської ради загальною площею 8,2671 га., незаконно використовувались товариством для вирощування сільськогосподарських культур з метою отримання додаткового прибутку.

Внаслідок незаконних вказівок ОСОБА_2, як директора ВАТ ім. Мічуріна щодо використання вищезазначених земель для сільськогосподарських потреб товариства, державним інтересам відповідно до висновку судово-економічної експертизи №528 від 14.06.12р. спричинено істотну шкоду на загальну суму 75 330,30 грн., тобто таку що в сто і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян та безпосередньо нанесена державним інтересам внаслідок його незаконних дій.

Суд першої інстанції задовольняючи клопотання ОСОБА_2 про закриття кримінальної справи у зв'язку з закінченням строків давності посилається на те, що на момент розгляду справи в суді сплинули строки притягнення його до кримінальної відповідальності. За вказаний період ОСОБА_2 ніяких нових злочинів не вчиняв, тому є всі підстави для закриття провадження по справі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить змінити постанову Гадяцького районного суду Полтавської області від 29 квітня 2015 року, шляхом вилучення (виправлення) абзаців, речень з описової та мотивувальної частини постанови, в яких ОСОБА_2 визнається таким, що вчинив злочини та за якими вина в тій чи іншій формі визнається встановленою. Скасувати постанову Гадяцького районного суду Полтавської області від 29 квітня 2015 року в частині залишення цивільного позову без розгляду та відмовити в задоволенні цивільного позову з підстав недоведеності вини через закриття кримінальної справи у зв'язку зі закінченням строків давності.

Інші учасники процесу постанову суду не оскаржили.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, ОСОБА_2, який підтримав свою апеляцію, прокурора, про часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2, дослідивши матеріали кримінальної справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст..49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухиляється від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості,тяжкого чи особливо тяжкого.

Відповідно до ст..11-1 КПК України таке звільнення є обов»язковим, за винятком випадку застосування давності,передбаченого ч.4 ст.49 КК України.

Виходячи з даних положень звільнення від кримінальної відповідальності у зв»язку з закінченням строків давності є обов»язком, а не правом суду.

Згідно ст..282 КПК України 1960 року,якщо під час судового розгляду справи будуть встановленні підстави для закриття справи,передбачені пунктами 5,6,7,8,9,10,11,ст..6 і статтями 7,7-2,8,9,10,11-1 цього Кодексу,суд,вислухавши думку учасників судового розгляду і висновок прокурора,своєю мотивованою ухвалою, а суддя постановою,закриває справу.

Разом з тим,не зважаючи на правильне обчислення строків давності, варто зауважити, що суд обмежився лише вказівкою, що строки давності притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_2 визначені в ст. 49 КК, минули, та не звернув увагу на те,що ОСОБА_2 вину у скоєнні інкримінованих йому злочинів не визнав.

За змістом статей 7-1, 11-1 КПК (1960 року) закрити кримінальну справу з нереабілітуючих підстав, зокрема у зв'язку із закінченням строків давності, можливо лише за згодою обвинуваченого, якому має бути роз'яснено право заперечувати це.

З постанови суду вбачається,що ОСОБА_2 був звільнений від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.122,ч.1 ст.364-1,ч.2 ст.190,ч.1 ст.197-1 КК України в зв»язку з закінченням строків давності, а провадження по справі закрито. З рішення суду вбачається, що в судовому засіданні обвинувачений дав згоду на звільнення його від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності,але вини своєї не визнав.

Відповідно до ч. 5 ст. 74 КК особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.

Звільнення від покарання з наведеної підстави може бути застосоване у випадках, коли суд не може звільнити особу від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, відповідно до ст. 49 КК. Зокрема, у випадку, якщо особа заперечує проти закриття справи за нереабілітуючою обставиною, а вимагає закриття справи за відсутністю в діях особи складу злочину, або виправдання. Тоді суд, за наявності підстав, визнає особу винною у вчиненні злочину, виносить обвинувальний вирок, яким звільняє особу від покарання,а не від відповідальності.

Отже, з наявного убачається,що судом в супереч закону замість вироку, винесена постанова суду, а тому в зв»язку з істотним порушенням вимог КК та КПК України (1960 року), постанова суду підлягає скасуванню.

Керуючись ст..ст.365, 366, 370, 371 КПК України, судова колегія,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити - частково.

Постанову Гадяцького районного суду Полтавської області від 29 квітня 2015 року, щодо ОСОБА_2 - скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суду.

СУДДІ:

____ ___ ___

Л.М.Денисенко Н.В.Голубенко С.А.Довгаль