Рішення № 46774524, 19.06.2015, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

19.06.2015

Справа №2/489/12/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2015 р. Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі: головуючого судді Губницького Д.Г., при секретарі Наумкіній І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, зустрічним позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Кредобанк», товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції», третя особа без самостійних вимог ОСОБА_1 про визнання припиненим договору поруки, зустрічним позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Кредобанк», товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» про визнання недійсним кредитного договору, третя особа без самостійних вимог ОСОБА_2

ВСТАНОВИВ:

У березні 2014 р. товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» (далі - Товариство) звернулося до суду з позовом, яким просило стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_1 в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором №272Ф-08 від 19 вересня 2008 р. в сумі 43914,51 доларів США (38203 доларів США кредит, 5711,51 доларів США проценти,), що еквівалентно 350872,54 грн. та пеню 22986,59 грн.

Позов був обґрунтований тим, що Товариство на підставі договору факторингу набуло від ПАТ «Кредобанк» право вимоги за вказаним кредитним договором, а позичальник ОСОБА_1 із поручителем ОСОБА_3 ухиляються від солідарного виконання зобовязань з повернення кредиту, процентів та нарахованої пені.

У червні 2014 р. ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до Товариства та ПАТ «Кредобанк» з вимогою визнати припиненим договір поруки від 19 вересня 2008 р., яким з її боку забезпечувалося виконання зобовязань позичальником ОСОБА_1 за кредитним договором №272Ф-08 від 19 вересня 2008 р.

Вимоги були обґрунтовані тим, що 20 січня 2011 р. позикодавець ПАТ «Кредобанк» вручив їй вимогу про дострокове виконання зобовязань за вказаним кредитним договором, а надалі протягом 6 місяців до суду з позовом не звернувся, що за законом припиняє поруку (.1 а.с.110-113).

У серпні 2014 р. ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до Товариства, ПАТ «Кредобанк» з вимогою визнати недійсним договір факторингу від 29 листопада 2011 р. укладений між відповідачами. Надалі доповнив підстави позову та його предмет і просив ще визнати недійсним кредитний договір №272Ф-08 від 19 вересня 2008 р.

В обґрунтування вимог про визнання кредитного договору недійсним зазначив, що банк перед укладанням договору не надав йому як споживачу інформацію стосовно про умови кредитування (графік платежів, сукупну вартість тощо), такий документ йому під підпис не надавався. Умови договору викладені на користь банку. Крім того вимагаючи повернення кредиту з процентами у валюті Товариство не надало документів про наявність у нього дозволу НБУ на здійснення такого виду фінансових операцій. Стосовно вимог про визнання недійсним договору факторингу між Товариством та ПАТ «Кредобанк» послався, що за цим договором фактор набув право вимоги за кредитом, але обслуговування валютного кредиту Товариством має бути лише за наявності дозволу НБУ на операції з валютними цінностями (т. 1 а.с.147-150,156-162.).

У грудні 2014 р. Товариство звернулося до суду із заявою про збільшення розміру позовних вимог та просило остаточно стягнути з відповідачів солідарно суму заборгованості за кредитним договором №272Ф-08 від 19 вересня 2008 р. у гривні в сумі 456563,91 грн., яка складається з 300433,76 грн. боргу за кредитом, 45560,72 грн. боргу за процентами, 110569,43 грн. штрафних санкцій (а.с.191,192).

Ухвалою суду від 09 лютого 2015 р. із справи розєднаний в самостійне провадження позов ОСОБА_1 про визнання недійсним договору факторингу від 29 листопада 2011 р. між Товариством і ПАТ «Кредобанк» (т. 1 а.с.219,220).

18 травня 2015 р. представник Товариства уточнила первісний позов, виправивши помилку в написанні по-батькові ОСОБА_2 (т. 1 а.с.240).

Представником Товариство подані заяви про застосування строку позовної давності за зустрічним позовом ОСОБА_1 (т.1 а.с.178, 188, 217).

Представником ОСОБА_1 подано заяву про застосування строку позовної давності до вимог первісного позову (т.1 а.с.225).

В судове засідання для розгляду справи по суті представники Товариства, ОСОБА_1, ОСОБА_2 не зявилися, надали заяви про розгляд справи без їх участі.

ПАТ «Кредобанк» свого представника або письмового заперечення проти зустрічних позовів не направило.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази в справі, дійшов висновку, що первісний позов підлягає частковому задоволенню, а у задоволенні зустрічних позовів слід відмовити з наступних підстав.

Згідно копії кредитного договору №272Ф-08 від 19 вересня 2008 р. ВАТ «Кредобанк» (далі - банк) зобовязалося надати ОСОБА_1 кредит в сумі 39000 доларів СШАна строк до 18 вересня 2023 р. на поточні потреби зі сплатою процентів в розмірі 16,2% річних, які нараховуються щомісячно на суму заборгованості за кредитом. Строк позовної давності для стягнення неустойки збільшений до строку позовної давності встановленою законом для основної вимоги за цим договором (п.5.4). Повернення кредиту з процентами здійснюється оплатою щомісячно ануїтетного платежу рівними частинами в розмірі по 586 доларів США (п.4.1).

У випадку порушень позичальником зобовязань за кредитним договором та в інших випадках (п.2.9.) згідно п. 4.9., 4.10 договору, банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісій та інших платежів за договором, про що письмово повідомляє позичальника, а той, в свою чергу, зобовязаний протягом 30 банківських днів з моменту отримання письмової вимоги Банку достроково повернути кредит, проценти, комісії та інші платежі за цим договором.

У відповідності до п. 5.1. за несвоєчасне виконання грошових зобовязань позичальник, крім відшкодування збитків, сплачує пеню в розмірі подвійної процентної ставки, але не менше 1 грн. за кожен день прострочення. Згідно п. 5.2. за невиконання взятих на себе зобовязань по поверненню кредиту позичальник окрім сплати пені відшкодовує банку заподіяні збитки в повному обсязі, у т.ч. упущену вигоду. У відповідності до п. 7.1. договір діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань (т.1.а.с.101,102).

У відповідності до копії меморіального ордеру №612790 від 19 вересня 2008 р. ОСОБА_1 отримав кредиту в повному обсязі (т.1 а.с. 242).

Відповідно до копії договору поруки від 19 вересня 2008 р. ОСОБА_2 зобовязалася перед банком (т.1 а.с. 103) відповідати солідарно з ОСОБА_1 в повному обсязі за виконання останнім зобовязань за кредитним договором з банком від 19 вересня 2008 р. № 272Ф-08. Договір припиняється за спливом трирічного строку від дня настання строку виконання основного зобовязання за кредитним договором (п.4.6.) (т.1 а.с.103).

Згідно копії договору факторингу від 29 листопада 2011 р. ПАТ «Кредобанк« відступило шляхом продажу ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» права вимоги до позичальників визначені в додатку №1 з усіма забезпеченнями (порука, іпотека, застава тощо). Договір набуває чинності з дня підписання акту акт прийому передачі портфелю.

Акт прийому передачі портфелю заборгованості підписаний 14 грудня 2011 р. (т.1 а.с.56).

Згідно виписки з додатку №1 фактору відступлено право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №272Ф-08. Основна суму боргу 37662,50 доларів США, проценти 5711,51 доларів США на суму 43374,01 доларів США, в гривневому еквіваленті основна сума боргу 300433,76 грн., процентів 45560,72 грн. на загальну суму 345994,48 грн. (т.1.а.с.95).

ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» у відповідності до додатку до свідоцтва про реєстрацію фінансової установи від 12 травня 2011 р. має право здійснювати фінансову послугу факторингу (т.1 а.с.243-247).

Відповідно до розрахунку (т.1. а.с.194196) остаточно уточнених позовних вимог Товариство просило стягнути з відповідачів солідарно заборгованість переведену у гривню за курсом НБУ на день укладання договору факторингу 7,977 грн./1 дол. США 300433,76 грн., проценти 45560,72 грн., а також штрафні санкції 110569,43 грн. у формі пені в розмірі подвійної процентної ставки на прострочену суму кредиту 78063,88 грн., та на прострочені проценти 24277,40 грн., а також упущену вигоду в 3% річних від суми заборгованості в розмірі 7228,14 грн. (т.1. а.с.193-196).

Відповідно до копій листів вимог від 20 січня 2011 р, які як стверджує ОСОБА_2 в зустрічному позові отримані того ж дна і це не спростовано матеріалами справи, банк вимагав від неї та ОСОБА_1 повернути достроково кредит, нараховані проценти, пеню станом на дату вимоги (т.1 а.с. 123, 124).

Факт предявлення вимоги про дострокове повернення кредиту та інших платежів за договором 20 січня 2011 р. є підставою зустрічного позову ОСОБА_2В, про припинення договору поруки у звязку із не предявленням позову до суду протягом 6 місяців від дня настання строку основного зобовязання.

Однак таке тлумачення правовідносин між сторонами відповідачкою є помилковим.

Згідно ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку встановленого в договорі поруки. У відповідності до ст. 251 ЦК України строк визначається у т.ч. роками.

У відповідності до п. 4.6. договору поруки від 19 вересня 2008 р. він припиняється за спливом трирічного строку від дня настання строку виконання основного зобовязання за кредитним договором (п.4.6.).

Для відповідачів строк виконання основного зобовязання згідно вимоги банку від 20 січня 2011 р. сплив на 30-й календарний день, тобто 21 лютого 2011 р., а позов предявлено поштою 15 лютого 2014 р. (т.1 а.с.31), тобто в межах трирічного строку дії договору поруки.

Тому вимоги зустрічного позову ОСОБА_2 задоволенню не підлягають.

Стосовно підстав зустрічного позову ОСОБА_1 про визнання недійсним кредитного договору.

По-перше, кредит отриманий ОСОБА_1 не є споживчим, оскільки виданий не на придбання продукції (ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів»), а на поточні потреби. Тому посилання відповідача на порушення банком зобовязань передбачених ст. 11 цього закону, та Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту (затверджені постановою НБУ 10 травня 2007 N 168) безпідставні.

ОСОБА_1 17 вересня 2008 р. звернувся самостійно до банку із заявою про видачу йому кредиту для поточних потреб, де зазначив основні бажані для нього критерії кредитування сума кредиту, його строк, схема погашення щомісяця рівними частинами (т.1 а.с.177).

По-друге, підстава зустрічного позову що банк не мав право надавати та обслуговувати валютний кредит за відсутності індивідуальної ліцензії НБУ безпідставна. У відповідності до п. 2 ст. 5 декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" індивідуальна ліцензія не є підставою для здійснення банком валютних операцій.

Доводи зустрічного позову про незаконність предявлення первісних позовних вимог в валюті необґрунтовані, оскільки уточнені позовні вимоги містять вимогу про стягнення боргу в національній валюті.

Отже зустрічний позов ОСОБА_1 через необґрунтованість задоволенню не підлягає також.

Стосовно первісного позову щодо якого подано заяву про застосування строку позовної давності.

Позов предявлено у лютому 2014 р. Загальна трирічна позовна давність розповсюджується на щомісячні платежі погашення кредиту з процентами за попередній час.

Згідно виписки з рахунку ОСОБА_1 сплатив у листопаді 2010 р. кошти за кредитним договором, чим позовну давність перервав (т.2. а.с.2). Отже з суми тіла кредиту та процентів 345994,48 грн. (300433,76 грн. + 45560,72 грн. грн.) слід вирахувати суму щомісячних платежів за грудень 2010 та січень 2011 р., які знаходиться поза межами строку позовної давності 9349,04 (586 доларів США х 2 х 7,977). Відтак з відповідачів на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитом та процентами в сумі 336645,44 грн.

Стосовно стягнення пені, можливість стягнення пені в розмірі подвійної ставки передбачена п.5.1 кредитного договору.

У відповідності до договору факторингу від 29 листопада 2011 р. право вимоги яке набуло Товариство означає повний обсяг прав грошової вимоги до позичальників за кредитними договорами та повний обсяг прав вимоги до сторони забезпечення за забезпечувальними документами, строк виконання яких настав на дату відступлення, а також які виникнуть у майбутньому, зокрема право на будь-які штрафні санкції що підлягають сплаті у відповідності до умов кредитних договорів.(а.с.84).

Позов предявлено у березні 2014 р., пеня на прострочені платежі за кредитом та процентами нарахована з серпня 2013 р., отже позовна давність в 1 рік не пропущена, до того ж вона збільшена кредитним договором до позовної давності основної вимоги, а розрахунок пені відповідачі не спростували.

Відтак пеня в сумі 103341,28 грн. (25277,40 грн. і 78063,88 грн.) підлягає з відповідачів в солідарному порядку.

Вимога про стягнення упущеної вигоди в розмірі 7228,14 грн. задоволенню не підлягає, оскільки із п. 5.2. кредитного договору невідома база її нарахування.

Згідно ст. 88 ЦПК України пропорційно частині задоволених позовних вимог 439986,72 грн. або 96,40% на користь позивача з відповідачів слід стягнути судовий збір в розмірі 3522, 46 грн. У звязку із відмовою у задоволенні зустрічних позовів сплачений за їх подання судовий збір відповідачам не відшкодовується.

Керуючись ст. 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» задовольнити частково.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» з ОСОБА_1, ОСОБА_2 в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором 444661,24 грн. і судовий збір 3558,63 грн.

У задоволенні решти вимог цього позову відмовити.

У задоволенні зустрічних позовів ОСОБА_2, ОСОБА_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подання апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - в тому ж порядку і в той самий строк, який обраховується з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Д.Г. Губницький