Рішення № 46773930, 25.06.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/550/15ц Головуючий у І інстанції Петришин Н.М.Провадження № 22-ц/780/3654/15 Доповідач у 2 інстанції Волохов Л. А.Категорія 18 25.06.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

25 червня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого Волохова Л.А.,

суддів: Іванової І.В., Олійника В.О.

при секретарі: Микитенко Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,

встановила:

У січні 2015 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 25 листопада 2013 року між ним як Вкладником, та Публічним акціонерним товариством «Легбанк» укладено Договір банківського вкладу №2146-ДД-13-Гарантований-VIP, вкладний рахунок - НОМЕР_2. Згідно умов цього договору позивач 25 листопада 2013 року зробив внесок на вкладний рахунок НОМЕР_3 в ПАТ «ЛЕГБАНК» в сумі 2 000 000 (два мільйони) гривень за процентною ставкою 21% річних, з датою повернення банківського вкладу - 30 листопада 2014 року, розмір процентів у разі дострокового повернення вкладу - 1% річних за період дії Договору, що підтверджується Договором банківського вкладу №2146-ДД-13-Гарантований-VIP.

25 листопада 2013 року між позивачем, як Вкладником, та Публічним акціонерним товариством «Легбанк» укладено інший Договір банківського вкладу №2145-ДД-13-Гарантований-VIP, вкладний рахунок НОМЕР_4. Згідно умов цього договору ОСОБА_4 25 листопада 2013 року зробив внесок на вкладний рахунок НОМЕР_4 в ПАТ «ЛЕГБАНК» в сумі 2 000 000 (два мільйони) гривень 00 копійок за процентною ставкою 21% річних, з датою повернення банківського вкладу - 30 листопада 2014 року, розмір процентів у разі дострокового повернення вкладу - 1% річних за період дії Договору.

У позові ОСОБА_4 також зазначив, що 29 липня 2014 року видав на ім'я ОСОБА_2 нотаріально посвідчену довіреність, відповідно до якої останній був наділений повноваженнями розпоряджатися коштами на вкладних рахунках НОМЕР_4, № НОМЕР_2, відкритих ОСОБА_4 у Публічному акціонерному товаристві «Легбанк» та отримати належні Довірителю гроші та відсотки. Дана довіреність видана на один рік та дійсна до 29 липня 2015 року без права передоручення.

10 жовтня 2014 року відповідач без повідомлення позивача достроково зняв з вкладного рахунку НОМЕР_5, відкритого в ПАТ «Легбанк», всю суму коштів, а саме 2 000 000,00 грн. разом з нарахованими банком відсотками за період дії Договору банківського вкладу №2145-ДД-13-Гарантований-УІР, вкладний рахунок НОМЕР_4, та вкладного рахунку № НОМЕР_2, відкритого в Публічному акціонерному товаристві «Легбанк» всю суму коштів, а саме 2 000 000,00 грн. разом з нарахованими банком відсотками за період дії Договору банківського вкладу №2146-ДД- 13-Гарантований-УІР, що в загальному розмірі складає - 4 000 000,00 грн.

25 грудня 2014 року ОСОБА_4 звернувся до відповідача з письмовою вимогою про повернення довіреності, виданої ним на ім'я ОСОБА_2, також у даній вимозі позивач просив надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, та передати ОСОБА_4 все одержане у зв'язку із виконанням доручення за Довіреністю, а саме: грошові кошти у розмірі 4 000 000,00 грн., які були отримані відповідачем із рахунків НОМЕР_4 та № НОМЕР_2. Однак, на день звернення до суду відповідач свого обов'язку, передбаченого довіреністю не виконав, звіт про виконання доручення та виправдні документи позивачу не надав, все одержане у зв'язку з виконанням доручення за Довіреністю позивачу не повернув, через що позивач змушений звернутися до суду із даним позовом, в якому просить стягнути із відповідача на свою користь борг у розмірі 4 000 000,00 грн.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 квітня 2015 року позов задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4, грошові кошти у розмірі 4 000 000 (чотири мільйони) грн.

В апеляційній скарзі представник відповідача просить рішення суду скасувати та постановити нове про відмову у задоволенні позову.

Вважає, що судом при винесенні рішення порушені норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи відповідно до ст. 303 ЦПК України й обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. У пункті 2 постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року „Про судове рішення у цивільній справі" зазначено, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оскаржуване судове рішення зазначеним вимогам закону не відповідає.

Судом встановлено та вбачається із матеріалів справи вбачається, що 25 листопада 2013 року між Публічним акціонерним товариством «Легбанк» та ОСОБА_4 укладено Договір банківського вкладу № 2146-ДД-13-Гарантований - VIP, вкладний рахунок НОМЕР_6, відповідно до умов якого ОСОБА_4 25 листопада 2013 року зробив внесок на вкладний рахунок № НОМЕР_2 в ПАТ «ЛЕГБАНК» в сумі 2 000 000 (два мільйони) гривень за процентною ставкою 21% річних, з датою повернення банківського вкладу - 30 листопада 2014 року, розмір процентів у разі дострокового повернення вкладу - 1% річних за період дії Договору (а.с. 60-61).

Також, 25 листопада 2013 року між Публічним акціонерним товариством «Легбанк» та ОСОБА_4 укладено Договір банківського вкладу № 2146-ДД-13-Гарантований - VIP, вкладний рахунок НОМЕР_7, відповідно до умов якого ОСОБА_4 25 листопада 2013 року зробив внесок на вкладний рахунок НОМЕР_5 в ПАТ «ЛЕГБАНК» в сумі 2 000 000 (два мільйони) гривень за процентною ставкою 21% річних, з датою повернення банківського вкладу - 30 листопада 2014 року, розмір процентів у разі дострокового повернення вкладу - 1% річних за період дії Договору.

На підставі довіреності від 29 липня 2014 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юр-Капіносом А.Є., ОСОБА_4 уповноважив ОСОБА_2 розпоряджатися коштами на вкладному рахунку НОМЕР_4, № НОМЕР_2, відкритих в Публічному акціонерному товаристві «Легбанк» та отримати належні ОСОБА_4 гроші та відсотки. Дана довіреність видана строком на один рік та дійсна до двадцять дев'ятого липня дві тисячі п'ятнадцятого року, без права передоручення (а.с. 7).

Відповідно до виписок з особового рахунку НОМЕР_4 та № НОМЕР_2, виданих Публічним акціонерним товариством «Легбанк», грошові кошти у розмірі 4 000 000,00 грн. по вкладному рахунку зг.дог.банк. вкладу № 2146-ДД-13- Гарантований - VIP та № 2145-ДД-13- Гарантований - VIP від 25.11.2013 10 жовтня 2014 року достроково повернуті по Довіреності згідно заяви від 07.10.2014 р. на КР № НОМЕР_8 ОСОБА_2 (а.с. 62-65).

Згідно заяви ОСОБА_4 від 10 жовтня 2014 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соломяною Л.В., скасовано довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юр-Капіносом 29 липня 2014 року за реєстровим № 1917, видану позивачем на ім'я ОСОБА_2 щодо розпорядження від імені ОСОБА_4 коштами на вкладному рахунку НОМЕР_4, № НОМЕР_2, відкритих в Публічному акціонерному товаристві «Легбанк» з правом одержання грошей та відсотків (а.с. 10).

24 грудня 2014 року ОСОБА_4 звернувся до ОСОБА_2 із вимогою, в якій просить останнього повернути йому вищевказану довіреність, надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, передати все одержане, у зв'язку із виконанням доручення за Довіреністю, виданою ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_2 на розпорядження від його імені коштами на вкладних рахунках НОМЕР_5, НОМЕР_3, відкритих в Публічному акціонерному товаристві «Легбанк» з правом одержання грошей та відсотків, а саме грошові кошти в сумі 4 000 000,00 грн. разом з нарахованими банком відсотками за період дії Договору банківського вкладу №2145-ДД-13-Гарантований-VІР, вкладний рахунок НОМЕР_5 від 25.11.2013 року, Договору банківського вкладу № 2146-ДД-13-Гарантований-VІР, вкладний рахунок НОМЕР_2 від 25.11.2013 року.

Так, ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що наявна у матеріалах справи копія довіреності від 29.07.2014 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юр-Капіносом А.Є., підтверджує те, що відповідач уповноважений був вчинити певні дії та вчинив їх, що підтверджується банківськими виписками по особових рахунках, про те грошові кошти позивачу не повернув.

Про те, з такими висновками суду не можна погодитись виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Відповідно до ст. 1003 ЦК України у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Положеннями ч. 1 ст. 1004 ЦК України визначено, що повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення.

Крім того відповідно до ст. 1002 ЦК України, повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо в договорі доручення не визначено розміру плати повіреному або порядок її виплати, вона виплачується після виконання доручення відповідно до звичайних цін на такі послуги.

Статті 10, 60 ЦПК України визначають, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 ЦПК України, частина перша якої передбачає, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Однак, доказів того, що Відповідач приймав на себе якісь зобов'язання перед Позивачем матеріали справи на містять.

Більш того, Позивач не зазначає та не надає жодного доказу на підтвердження обставин щодо підстав прийняття Відповідачем зобов'язання; існування такого зобов'язання; змісту цього зобов'язання.

Постановою Верховного Суду України від 25.05.2011р. по справі № 6-4767св10 було скасовано судові рішення про стягнення коштів, із зазначенням наступного:

«Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Статтею 1003 ЦК України передбачено, що у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА 7 зазначала, що жодних договорів вона з позивачем не укладала, жодних зобов'язань щодо сплати його кредитів на себе не брала, сплата рахунків ОСОБА 6 за його відсутності здійснювалася нею виключно тому, що вони проживали разом, однією сім'єю.

Вирішуючи спір, суд у порушення вимог ст. ст. 212 -215 ЦПК України на зазначені положення вимог закону уваги не звернув; у достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню; заперечень відповідачки щодо укладення договору доручення належним чином не перевірив; визнавши встановленим факт укладення між; сторонами договору доручення, не дослідив його умов і не навів на підтвердження його укладення жодного доказу; не з'ясував які суми коштів знаходилися на кредитних картках позивача та відповідачки, розмір щомісячних платежів за кредитними договорами, і відповідно до цього не навів відповідних розрахунків при визначенні суми, яка підлягає стягненню з ОСОБА 7; узагалі не вмотивував та не обґрунтував свого висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.

Усупереч вимогам закону висновки суду ґрунтуються на припущеннях.»

При цьому в матеріалах справи відсутній докази щодо змісту (умов) Договору доручення між позивачем і відповідачем, наведену обставину не перевірено і не враховано судом при винесенні рішення.

Крім того, довіреність на відповідача не є договором доручення, а наявна у матеріалах справи копія довіреності на яку суд посилається як на доказ у підтвердження заявленого позову є одностороннім правочином, а її зміст не містить посилань, що вона ґрунтується на договорі доручення, не зазначає номер і дату такого договору, його положення не містить переліку доручень, їх змісту та не визначає жодного обов'язку для ОСОБА_2

Відповідно до ст. 244 ЦК України, представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Про те, вказаною довіреністю визначено, що відповідача «уповноважують», «надають право», а не зобов'язують.

Також, суд необґрунтовано зробив висновок, що відповідачем ОСОБА_2 було отримано кошти для їх передання позивачу, оскільки в матеріалах справи відсутні оформлені ПАТ «Легбанк» довідка чи інші докази про видачу через касу банку чи іншим способом на користь ОСОБА_2 та отримання останнім від ПАТ «Легбанк» будь-яких коштів, їх сум та періоду.

Натомість згідно оформленої ПАТ «Легбанк» довідки № 12/5-967 спірні суми коштів перебувають у банку та відсутній факт їх видачі банком через касу чи іншим способом відповідачу (додається копія). Зазначене спростовує доводи про отримання відповідачем коштів для їх передання позивачу.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно вимог ч. 4 ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи зазначені норми закону та обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення апеляційної скарги з наведених вище підстав.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 309 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 квітня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення боргу.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_9, на користь ОСОБА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1, судовий збір у розмірі 1830 (тисяча вісімсот тридцять) гривень 00 копійок.

Судове рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Волохов Л.А.

Судді Олійник В.І.

Іванова І.В.