Рішення № 46772634, 14.01.2015, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/11562/14-ц

Провадження № 2/359/311/2015

БОРИСПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2015 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Ткаченка Д.В.,

за участю секретаря Пузирна А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, державної реєстраційної служби України про звернення стягнення на предмет іпотеки, зобовязання здійснити державну реєстрацію, припинення права власності, користування та виселення,-

в с т а н о в и в :

У грудні 2013 року ПАТ «Дельта Банк» звернулось до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 31 жовтня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк», який змінив свою назву на ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 було укладено договір про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого банк надав останній кредит в розмірі 360 тис. грн. строком по 2 листопада 2015 року, а ОСОБА_1 зобов'язувалась повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом та виконати свої зобов'язання у повному обсязі. З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за вказаним договором ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 передали в іпотеку нерухоме майно квартиру загальною площею 70,3 кв.м, житловою площею 42,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

8 грудня 2011 року ПАТ «УкрСиббанк» на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами передало своє право вимоги за вказаним договором про надання споживчого кредиту - ПАТ «Дельта Банк». Проте ОСОБА_1 у порушення кредитного договору не виконує свої зобовязання, у звязку із чим банком надсилалась вимога стосовно неналежного виконання зобовязання за договором, але ОСОБА_1 не реагує на його вимоги, так як і не реагують інші відповідачі. Таким чином, заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем за кредитним договором станом на 26 червня 2013 року складає 854 562 грн. 50 коп.

У звязку із чим позивач просить суд в рахунок виконання основного зобовязання щодо сплати кредитної заборгованості в розмірі 854 562 грн. 50 коп. звернути стягнення на вищевказану квартиру, шляхом передачі іпотекодержателю вказаного предмету іпотеки у власність та визнання за ним права власності на спірну квартиру.

Ухвалою від 14.01.2015 року провадження у справі в частині вимоги до Державної реєстраційної служби України про зобовязання здійснити державну реєстрацію права власності на квартиру закрито.

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах цивільної справи, суд дійшов до висновку, що предявлений позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суд встановив, що 31 жовтня 2008 року АКІБ «УкрСиббанк» правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 уклали договір про надання споживчого кредиту. Згідно п.п. 1.2.1, 1.2.8 договору сума кредиту склала 360 тис. грн., які ОСОБА_1 зобовязалась повернути до 25 вересня 2015 року. У забезпечення виконання грошових зобовязань за вказаним кредитним договором, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 передали того ж дня в іпотеку АКІБ «УкрСиббанк» нерухоме майно - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. 8 грудня 2011 року ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» уклали договір купівлі-продажу прав вимог за кредитами, за яким останньому передано право вимоги за договором про надання споживчого кредиту ОСОБА_1

Згідно п. 4.1.1. іпотечного договору у випадку порушень будь-якого зобов'язання за кредитним договором банк має право одержати задоволення своїх вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 36 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

При цьому, у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 цього Закону (ст. 39 зазначеного Закону).

Пунктом 39 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз'яснено, що з урахуванням положень ч. З ст. 33, ст. 36, ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

З урахуванням цих норм права, не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в такий спосіб і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо його передбачено договором. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в договорі іпотекодержатель на підставі ч. 2 ст. 16 ЦК України має право вимагати застосування його судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 590, ст. 578 ЦК України звернення стягнення на предмет застави/іпотеки здійснюється лише за рішенням суду, якщо для укладення такого договору щодо майна фізичної особи вимагалось отримання згоди чи дозволу іншої особи чи органу.

У п. 4.2 договору іпотеки сторонами визначено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду або виконавчого напису нотаріуса, або за договором про задоволення вимог іпотекодержателя, укладеним шляхом здійснення застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до п. 5.2.1 договору іпотеки передбачено право іпотекодержателя про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку». Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України викладеній в постанові від 11 грудня 2013 року № 6-124цс13, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обовязковою для судів.

За таких обставин вимога банку про звернення стягнення на предмет іпотеки підлягає задоволенню, а тому слід визнати за Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» право власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. При цьому, вимога банку про припинення права власності іпотекодавців на вищевказану квартиру не підлягає задоволенню, тому що в цьому випадку банком неправильно обраний додатково спосіб захисту порушеного права.

Вимога банку про припинення права користування спірною квартирою та виселення із квартири відповідачів та усіх інших мешканців не підлягає задоволенню.

Згідно з частиною четвертою статті 9, статті 109 Житлового кодексу України, статей 3940 Закону України «Про іпотеку» виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення.

При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували проживання у спірній квартирі усіх відповідачів. Так, за відомостями що отримані судом від адресно-довідкого підрозділу ГУДМС України в м.Києві на момент подачі позову ОСОБА_3 вже не зареєстрований у спірній квартирі через вибуття до Черкаської області, Конівського району, с.Мартинівка. ОСОБА_1 зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1. Лише ОСОБА_2 за відомостями що отримані судом від адресно-довідкого підрозділу ГУДМС України в м. Києві рахується зареєстрованим за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2. Разом із тим, належна інформація стосовно реєстрації інших осіб у спірній квартирі в матеріалах відсутня. Також, у справі відсутні докази отримання мешканцем спірної квартири письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника про звільнення приміщення та відповідно докази добровільного не звільнення ними такої квартири протягом одного місяця з дня отримання такої письмової вимоги.

На підставі ст. 88 ЦПК України понесені позивачем та документально підтверджені судові витрати стягнути з відповідачів.

Керуючись ст. 547, 548, 1054 ЦК України, ст.88, 208, 213-215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити частково.

В рахунок виконання основного зобов'язання щодо оплати заборгованості у розмірі 854562,50 грн. за договором про надання споживчого кредиту № 11407429000 від 31.10.2008 року, укладеним між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1, звернути стягнення на предмет іпотеки квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, шляхом визнання за Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (ЄДРПОУ:34047020, місцезнаходження: 01001, Київська обл., м. Київ, вул. Щорса, буд. 36, корп. Б) права власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2,

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (і.н. НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»1133,33 грн. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 (і.н. НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»1133,33 грн. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_3 (і.н. НОМЕР_3) на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»1133,33 грн. судового збору.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем в загальному порядку до апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його оголошення. Відповідач має право подати лише заяву про перегляд заочного рішення до суду першої інстанції протягом 10 днів з дня отримання копії заочного рішення. У разі відмови у задоволенні цієї заяви відповідач може оскаржити заочне рішення до апеляційного суду в загальному порядку.

Суддя: Д.В.Ткаченко