Рішення № 4676750, 31.03.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.09 Справа№ 14/35

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Євро Лізинг”, м.Київ

до відповідача: ФОП ОСОБА_1, м.Львів

про стягнення 3 849,97 грн.

Суддя  Кітаєва С.Б.

При секретарі Хороз І.Б.

Представники:

від позивача: Коренєвська Х.О. -представник

від відповідача: не з»явився

 Зміст ст. ст.20,22 ГПК України представнику позивачу роз'яснено.

Суть позову:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Євро Лізинг”, м.Київ, звернулося з позовом до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення 3 849,97 грн. заборгованості та відшкодування судових витрат по справі.

Ухвалою суду від 23.02.09р.порушено провадження по справі, розгляд судової справи призначено на 06.03.09р.

В судове засідання 06.03.09р. сторони не забезпечили явку повноважних представників, витребовуваних документів не подали, хоча належним чином були повідомленні про час та місце розгляду справи, про що свідчать поштові повідомлення, які є у матеріалах справи.

На адресу господарського суду від позивача 06.03.09р. поступила заява вих. № 5860 від 05.03.09р.( зареєстрована в канцелярії суду за вх. №4369), в якій повідомлялось, що за період з 23.01.09р. по 04.03.2009р. відповідачем сплачено на рахунок позивача суму основного боргу, що підтверджується банківськими виписками за 19.02.09р. та за 20.02.09р; позивач просить відшкодувати судові витрати по справі.

В судовому засіданні розгляд справи відкладено на 31.03.09р.

Представник позивача в судове засідання з”явився, просить припинити провадження по справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 3734,50грн., оскільки відсутній предмет спору в зв”язку з погашенням основного боргу про що повідомлялось в заяві від 05.03.09 р; підтримує позовні вимоги за позовною заявою в частині нарахованих пені та 3 % річних і просить стягнути з відповідача пеню в сумі 106,70 грн.,3% річних в сумі 8,77 грн, а також - просить відшкодувати судові витрати по справі. Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, вимог ухвал суду від 23.02.09р та від 06.03.09р. не виконав.

Розглянувши матеріали справи в порядкуст.75 ГПК України, суд встановив наступне.

Між ТзОВ «Євро Лізинг»(позивач) та ФОП ОСОБА_1 (відповідач), 29 лютого 2008 року був укладений Договір фінансового лізингу № 720.

Позивачем було надано послуги згідно з умовами договору в повному обсязі, в узгоджені строки, а саме позивачем на підставі замовлення на транспортний засіб № 720/001 від 29.02.08р. було надано відповідачу транспортний засіб Daewoo Lanos 1.4.

Позивачем та відповідачем було складено та підписано акт приймання-передачі транспортного засобу № 720/001 від 22.03.08р.

Сторонами договору лізингу було підписано план лізингу № 720/001 від 29.02.08р., зміни до плану лізингу № 720/001 від 21.03.08р., зміни до плану лізингу № 720/001 від 27.10.08р., що є невід”ємними частинами договору; встановлено строки сплати відповідачем лізингових платежів.

В порушення відповідачем зобов”язань за договором лізингу він не здійснював сплату лізингових платежів у встановлені договором терміни.

Відповідачу були надіслані позивачем листи -повідомлення з вимогою сплатити заборгованість та пеню, що утворилась внаслідок заборгованості. Останні залишені відповідачем без відповіді.

Відповідач свої зобов»язання перед позивачем не виконав, сплату лізингових платежів у повному обсязі у встановлені строки не здійснив. На момент звернення позивача з позовом до суду основний борг складав 3 734, 50 грн.

Згідно з ч.1 ст.16 Закону України “Про фінансовий лізинг” сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором

Відповідно до п.5.1 договору фінансового лізингу № 720 від 29.02.2008 року “ за переданий у лізинг ТЗ в період з дати надання до завершення строку лізингу сплачуються лізингові платежі. Розмір та строки сплати лізингоодержувачем лізингових платежів лізингодавцю встановлюється в плані лізингу ( додаток № 3 до договору лізингу) та інших додатках. При цьому , план лізингу -додаток до зазначеного вище договору, у якому визначається строк лізингу, розмір лізингових платежів, періодичність сплати лізингових платежів, річний пробіг, дата повернення, місце передачі та інше.

Відповідно до умов, погоджених сторонами в п.5.5 договору лізингу -лізингоодержувач не має права затримувати лізингові платежі, термін сплати яких настав, навіть з причин пошкодження ТЗ або внаслідок виникнення обставин, які виникли не з вини лізингоодержувача.

Судом встановлено, що після порушення провадження у справі відповідачем було сплачено основну суму боргу - 3734,50 грн.

Відповідно до статті ст. 526 ЦК України,ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.16.1 договору лізингу, при порушенні лізингоодержувачем зобов”язань по сплаті лізингових платежів, передбачених планом лізингу, та /або інших платежів, передбачених цим договором, лізинговодержувач сплачує пеню в розмірі 0,1 % від простроченої суми за кожен день прострочки.

При цьому, неустойкою ( штрафом, пенею/ є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов”язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов”язання. Відповідно до ст.549 ЦК України , пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов”язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. .

Як встановлено, розрахунок пені до позовної заяви зроблено позивачем з урахуванням частково сплаченої пені за період з початку прострочення і до 01.01.2009 року.

Відповідно до п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із ст.509 ЦК України зобов”язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку.

Порушенням зоблов”язання, відповідно до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов”язання ( неналежне виконання).

Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а у випадку, якщо строк (термін) виконання боржником обов”язку не встановлений або визначений моментом пред”явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов”язок у семиденний строк від дня пред”явлення вимоги, якщо обов”язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов”язання припиняється його виконанням,проведеним належним чином. В силу ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку , передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Згідно із ст.612 ЦК України , боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов”язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доводи позивача не спростував, доказів належного виконання умов договору суду не подав: основний борг погасив після порушення провадження у справі.

За таких обставин господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині нарахованих пені та 3 % річних є обґрунтованими, підтвердженими наявними у справі матеріалами, не спростовані відповідачем, такими, що розраховані відповідно до умов п.16.1 договору лізингу та ст.625 ЦК України, а тому підлягають до задоволення.

В частині вимоги про стягнення 3 734,50 грн.основного боргу провадження у справі підлягає припиненню, оскільки відсутній предмет спору.

Так як спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі :102,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.32,33,34,35,36,43,49,75,п.1-1 ч.1 ст.80,ст.ст.82,84,85 ГПК України, суд,-

в и р і ш и в:

1.Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Євро Лізинг” (03035, м.Київ,вул.Сурікова,3, код ЄДРПОУ -32774741, п/р № 2600510828 в ВАТ АБ «Укргазбанк», МФО 320478) 106,70 грн. пені; 8,77 грн.- 3% річних; 102,00 грн. держмита; 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

4.Провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 3734,50грн. припинити.

Суддя Кітаєва С.Б.