Постанова № 46763908, 07.07.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" липня 2015 р. Справа № 914/335/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Галушко Н.А.

суддів Данко Л.С.4

Орищин Г.В.

розглянув апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю ,,Будівельні матеріали'', с.Ступки, Тернопільська область, №7-05/14 від 08.05.2014 року

на рішення господарського суду Львівської області від 11.03.2014 р..

у справі № 914/335/14

за позовом: Приватного підприємства "Укрінвесткапітал", м. Львів

до відповідача-1: Товариства з додатковою відповідальністю "Будівельні матеріали", с. Ступки, Тернопільська область

до відповідача-2: Приватного підприємства "Укрбудіндустрія", м. Львів

про: стягнення заборгованості в сумі 56 188,00 грн.

За участю представників :

від позивача: Косик Т.О.. - представник;

від відповідача-1: Снігур В.Ф. - директор, Дитинич П.І. - представник;

від відповідача-2: не з'явився;

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотань про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку ст.811 ГПК України, учасниками судового процесу не заявлено.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.03.2014 р.у справі №914/335/14 (суддя Деркач Ю.Б. ) у справі № 914/335/14 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю "Будівельні матеріали" на користь Приватного підприємства "Укрінвесткапітал" 56 188,00грн. основного боргу. В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення суду обгрунтовано тим, що по зобов"язаннях згідно з договором № 3 від 29.04.2013 р. повинен відповідати відповідач-1 в зв"язку з неоплатою за поставлений йому товар, щодо вимог до відповідача-2 як солідарного боржника -поручителя, суд дійшов висновку про відмову в позові, оскільки порука є припиненою.

ТДВ ,,Будівельні матеріали'' подано апеляційну скаргу № 7-05/14 від 08.05.2014 р., в якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 11.03.2014 р. та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що судом першої інстанції не враховано надані ним докази та наведені аргументи, при прийнятті рішення порушено норми матеріального та процесуального права, а відтак, винесено необ'єктивне рішення. Зокрема, скаржник зазначає, що розгляд справи здійснювався без його участі, оскільки його суд не повідомляв. Крім того, вважає, що ПП "Укрбудіндустрія", як поручитель за договором поруки №30/06/13-1, не має жодного відношення до виконання зобов'язань скаржником.

ПП «Укрінвесткапітал» у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду просить залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення з підстав зазначених у відзиві.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.09.2014 р. (колегією суддів у складі: головуючий суддя Костів Т.С., судді Желік М.Б., Марко Р.І. ) апеляційну скаргу ТДВ ,,Будівельні матеріали'' № 7-05/14 від 08.05.2014 р. задоволено повністю, рішення суду скасовано. Прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду від 04.11.2015 р. (колегією суддів у складі: головуючий суддя Овечкін О.Е., судді Чернов Є.В., Цвігун В.Л.) касаційну скаргу ПП "Укрінвесткапітал" задоволено частково, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.09.2014 р. скасовано та передано справу на новий розгляд до Львівського апеляційного господарського суду.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.02.2015 р. ( колегією суддів у складі: головуючий суддя Кравчук Н.М.., судді Мирутенко О.Л., Якімець Г.Г. ) апеляційну скаргу ТДВ ,,Будівельні матеріали'' № 7-05/14 від 08.05.2014 р. задоволено, рішення господарського суду Львівської області від 11.03.2014р. скасовано та прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду від 04.11.2015 р. (колегією суддів у складі: головуючий суддя Овечкін О.Е., судді Чернов Є.В., Цвігун В.Л.) касаційну скаргу ПП "Укрінвесткапітал" задоволено частково, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.02.2015р. скасовано та передано справу на новий розгляд до Львівського апеляційного господарського суду. Зокрема, колегія суддів у постанові зазначає, що рішення суду першої інстанції, засноване на повному і всебічному дослідженні обставин справи, не може бути скасоване судом апеляційної інстанції виключно з мотивів незгоди з оцінкою зазначених обставин, даної судом першої інстанції чи з підстав іншої оцінки доказів. Докази у справі оцінювалися окремо без їх оцінки у сукупності, мотиви суду про неналежність доказів є надміру заформалізованими, а доводи і заперечення відповідача не отримали оцінки у взаємозв'язку до фактичних обставин. При новому розгляді суду належить відповідно до вимог ст.ст. 33, 43 ГПК України надати оцінку доказам, що представлені кожною із сторін в обгрунтування своїх вимог та заперечень, на предмет їх достовірності досліджуючи їх у взаємозв'язку і в сукупності.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 23.04.2015 р. (колегією суддів у складі: головуючий суддя Галушко Н.А., судді Данко Л.С., Орищин Г.В. ) апеляційну скаргу ТДВ ,,Будівельні матеріали'' № 7-05/14 від 08.05.2014 р. прийнято до провадження та призначено до розгляду на 05.05.2015 р.

Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду розгляд апеляційної скарги відкладався на 19.05.2015 р., 09.06.2015р., 23.06.2015р. та 07.07.2015р.

Позивач в судових засіданнях проти доводів скаржника заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу. Просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав повністю.

На розгляд колегії суддів від ТзДВ "Будівельні матеріали" надійшло пояснення №03-7/15 від 06.07.2015р. в якому зазначено про відсутність заборгованості відповідача-1 перед позивачем, в підтвердження зазначеного відповідачем надано додаткові докази.

Відповідач-2 участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін в судових засіданнях, суд апеляційної інстанції встановив наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, 29.04.2013р. між ПП "Укрінвесткапітал" та ТзДВ "Будівельні матеріали" укладено договір №3, відповідно до п. 1.1 якого позивач зобов"язувався поставити тонкі відходи вуглезбагачення, а відповідач прийняти та оплатити їх (том І а.с.23).

Сторони узгодили в п. 2.2 договору, що розрахунок за товар проводиться шляхом оплати коштів протягом 30 календарних днів.

На виконання умов вказаного договору позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується копіями видаткових накладних: №9 від 06.05.2013р., №4 від 07.05.2013р., №5 від 14.05.2013р., №6 від 20.05.2013р., №34 від 10.06.2013р., №35 від 18.06.2013р., №36 від 20.06.2013р. на загальну суму 56 188,00грн. та актом звірки взаєморозрахунків (том І а.с.25-31, а.с.24) та не заперечується відповідачем.

30.06.2013р. між ПП "Укрінвесткапітал" та відповідачем-2 ПП "Укрбудіндустрія" укладено договір поруки №30/06/13-1, відповідно до якого відповідач-2 поручився перед позивачем за виконання обов"язку на суму 56 188,00грн. за договором поставки тонких відходів вуглезбагачення № 3 від 29.04.2013р., укладеного між позивачем та відповідачем-1.

Як стверджує позивач, відповідач-1 порушив умови договору № 3 від 29.04.2013р. та не розрахувався за поставлений товар.

В порядку досудового врегулювання спору ПП "Укрінвесткапітал" зверталося до ТзДВ "Будівельні матеріали" з претензією № 1 від 28.11.2013 р. та до ПП "Укрбудіндустрія", як поручителя, з претензією № 2 від 09.01.2014р. про погашення заборгованості, проте претензії були залишені без відповіді та задоволення, що стало підставою для звернення до суду про солідарне стягнення з відповідачів 56 188,00 грн. заборгованості (том І а.с.33-36).

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Відповідно до п.1 ст.193 ГК України та ст..526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. А за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Частиною першою статті 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 525 ЦК України).

Згідно із ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно із ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 525 цього ж Кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судове рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У постанові Вищого господарського суду України від 04.11.2014р.у даній справі зазначено, що при розгляді питання про підтвердження передачі товару суд не повинен обмежуватися лише перевіркою відповідності документів встановленим законодавством формальним вимогам, а також зазначено, що при запереченні обставин передачі товару тягар доказування покладається на відповідача з огляду на приписи ст. 33 ГПК України.

З матеріалів справи не вбачається, що скаржник при розгляді справи заявляв клопотання про витребування оригіналів доказів чи призначення експертизи у справі з метою підтвердження відсутності факту реальної передачі товару згідно договору, натомість не заперечував та не спростовував обставини та доказів на підтвердження поставки та передачі йому товару, не доводив обставин неотримання товару, так само як не доводив невірності відомостей, що містяться у видаткових накладних позивача.

Одночасно, доводи відповідача-1 свідчать, що він проводив оплату товару, надавши суду докази в обґрунтування як цього твердження, так і своїх заперечень щодо позову, стверджуючи про здійснення повного розрахунку.

Згідно із ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже матеріалами справи підтверджується факт поставки позивачем товару згідно договору №3 від 29.04.2013р. Відповідачем - 1 не надано суду доказів в обгрунтування зворотнього, розрахунку за отриманий товар не проведено, отже підлягає стягненню з ТзДВ "Будівельні матеріали" 56 188,00грн. боргу за поставлений товар.

ТзДВ "Будівельні матеріали" заперечує існування будь-якої заборгованості перед позивачем, посилаючись на те, що видатковими накладними № РН-000883 від 31.05.2013р. на суму 28 800,00 грн., № РН-0000859 від 30.06.2013р. та актом звірки взаєморозрахунків між ТзДВ "Будівельні матеріали" та ПП "Укрінвесткапітал" станом на 01.07.2013р. підтверджується відсутність такої заборгованості, навпаки, існує заборгованість позивача перед відповідачем-1 в сумі 1 412,0 грн. (том ІІ а.с. 27, 29). Позивач заперечує факт отримання товару згідно зазначених накладних.

З огляду на викладене судова колегія зазначає наступне.

В силу ст. 33 ГПК України предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

При цьому, правило належності доказів, закріплене ст. 34 ГПК України передбачає, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, для вирішення питання про виникнення у покупця обов'язку з оплати вартості товару мають значення належні та допустимі докази - передбачені законом документи, якими стверджується сам факт здійснення господарської операції з передачі товару або товаророзпорядчого документу на товар. До таких доказів в силу чинного законодавства належать первинні документи.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено перелік та встановлено вимоги до змісту первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.95р., первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно із п. 2.2 Положення первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо неможливо, безпосередньо після її завершення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємств від імені яких складено документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особисті підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції.

Поданні представником ТзДВ "Будівельні матеріали" видаткові накладні №РН-000883 від 31.05.2013р. на суму 28 800,00 грн., № РН-0000859 від 30.06.2013р. та акт звірки взаєморозрахунків між ТзДВ "Будівельні матеріали" та ПП "Укрінвесткапітал" станом на 01.07.2013р., згідно якого заборгованість позивача перед відповідачем-1 становить 1 412,0 грн. не беруться до уваги судовою колегією, оскільки є неналежно оформленими, на зазначених накладних відсутня печатка підприємства отримувача, а також підпис отримувача на зазначених накладних є невідомої особи. Окрім того, у даних видаткових накладних в графі "одержувач" зазначено ПП "Інвесткапітал" замість ПП "Укрінвесткапітал" (а.с. 27, 29 том ІІ).

В ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції ТзДВ "Будівельні матеріали" подано видаткові накладні №РН-000883 від 31.05.2013р. на суму 28 800,00 грн., № РН-0000859 від 30.06.2013р., в яких в графі "одержувач" зазначено ПП "Укрінвесткапітал", однак суд їх також не приймає як належні та допустимі докази з підстав, зазначених вище.

Також, не можуть бути належним та допустимими доказами у справі податкові накладні, надані сторонами в суді апеляційної інстанції, оскільки останні оформлені в односторонньому порядку. Окрім того сторонами не надано пояснення причин неможливості подання зазначених податкових накладних в суд першої інстанції при розгляді справи.

Щодо позовних вимог ПП "Укрінвесткапітал" до ПП "Укрбудіндустрія" про стягнення 56 188,00грн. солідарно зазначена вимога не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно із умовами п. 6.1. договору поруки №30/06/13-1 від 30.06.2013р., договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами діє протягом 6 місяців з моменту підписання.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

Як вбачається із матеріалів справи, ПП "Укрінвесткапітал" направив претензію ПП "Укрбудіндустрія", як поручителю, 14.01.2014р., тобто після закінчення строку встановленого в договорі поруки.

Отже, всупереч умов п. 6.1. договору поруки №30/06/13-1 від 30.06.2013р. позивач не пред'явив вимоги до поручителя в період дії договору, а саме до 31.12.2013р., відтак такий договір поруки є припиненим, а вимоги ПП "Укрінвесткапітал" до ПП "Укрбудіндустрія" є неправомірними.

Не береться до уваги посилання скаржника в апеляційній скарзі на порушення судом при розгляді справи правил підсудності, оскільки за змістом норм ст. 15 ГПК України позивач вправі визначити підсудність спору з множинністю осіб на стороні відповідача за своїм вибором.

Твердження скаржника про неналежне повідомлення його судом першої інстанції про розгляд справи, не береться судом апеляційної інстанції до уваги з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвали суду першої інстанції від 04.02.2014р. про порушення провадження у справі та від 25.02.2014р., про відкладення розгляду справи направлялися ТзДВ "Будівельні матеріали" за адресою: вул.Тернопільська,83, с.Ступки, проте, повернулися на адресу суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання" (том І а.с. 1, 5-8, 39-40, 44-45).

Крім того, факт направлення відповідачу-1 вказаних процесуальних документів підтверджується копіями реєстру на відправлення рекомендованої кореспонденції з повідомленням № 05 від 05.02.2014р. та №203 за 26.02.2014р. господарського суду Львівської області (а.с. 3, 47).

Статтею 64 ГПК України передбачено, що ухвала про порушення провадження у справі надсилається особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Таким чином, надіславши ухвали суду за вказаною у ЄДРПОУ адресою відповідача-1 (том І а.с. 51-53), суд вчинив всі належні процесуальні дії щодо повідомлення відповідача-1 про дату, час і місце розгляду справи.

Згідно приписів статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно пункту 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року №18, у випадку, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно приписів статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи наведені скаржником в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, скаржником належними та допустимими доказами не обгрунтовано факту належного виконання ним зобов'язань за договором.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що рішення прийняте із дотриманням норм законодавства та у відповідності до обставин справи, а тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:

1.Рішення Господарського суду Львівської області від 11.03.2014 р.у справі №914/335/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3.Справу направити у господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 13.07.2015р..

Головуючий суддя Галушко Н.А

Суддя Данко Л.С.

Суддя Орищин Г.В.