Постанова № 46763856, 14.07.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2015 р. Справа№ 911/4472/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сотнікова С.В.

суддів: Разіної Т.І.

Копитової О.С.

представника боржника - арбітражного керуючого Левицького А.О. (ліквідатор),

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Кашперівський бурякорадгосп"

на ухвалу Господарського суду Київської області від 11.06.2015 (суддя Лутак Т.В.)

за заявою Публічного акціонерного товариства "Кашперівський бурякорадгосп"

до фізичної особи-підприємця Сіренка Ігоря Васильовича

за участю Романішіна Євгенія Володимировича, Нізамієва Вадима Миколайовича, Калиниченко Валентини Іванівни та Барабащук Софії Степанівни

про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника

в межах справи № 911/4472/13

за заявою Публічного акціонерного товариства "Кашперівський бурякорадгосп"

до фізичної особи-підприємця Сіренка Ігоря Васильовича

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.05.2014 у справі № 911/1012/13 відмовлено у задоволені клопотання Публічного акціонерного товариства "Кашперівський бурякорадгосп" про забезпечення позову, відмовлено у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Кашперівський бурякорадгосп" про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, ініціюючий кредитор звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 11.06.2015, прийняти нове рішення, яким визнати недійсними правочини (договори), укладені боржником з Романішіним Є.В., Нізамієвим В.М., Калиниченко В.І. та Барабащук С.С.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2015 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Кашперівський бурякорадгосп" прийнято до провадження.

Ліквідатор подав відзив, у якому підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати та визнати недійсними оспорюванні договори.

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення ліквідатора банкрута, вважає, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Провадження у справах про банкрутство регулюється Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року № 2343-XII (далі - Закон про банкрутство), Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), іншими законодавчими актами України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.12.2013 порушено провадження у справі № 911/4472/13 про банкрутство фізичної особи-підприємця Сіренка Ігоря Васильовича та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою Господарського суду Київської області від 30.01.2014 фізичну особу-підприємця Сіренка Ігоря Васильовича визнано банкрутом, відкрито його ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Левицького Анатолія Олексійовича.

Публічне акціонерне товариство "Кашперівський бурякорадгосп" звернулось із заявою про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника.

На підставі ст. 20 Закону про банкрутство ініціюючий кредитор просить визнати недійсними правочини (договори) Сіренка Ігоря Васильовича, пов'язані з відчуженням протягом року до порушення провадження у справі про банкрутство його майна, а саме:

1) правочин, укладений з громадянином Нізамієвим Вадимом Миколайовичем, жителем м. Біла Церква, вул. Логінова, буд. 11/2, з відчуження автомобіля ГАЗ 3309 (1995 року випуску, державний номерний знак АІ2451СН, знятий з обліку 07.06.2013 та в подальшому зареєстрований 15.02.2014 згідно довідки-рахунка ВІА282903 від 11.02.2014, виданої ФОП Щепановською І.В. та присвоєно номерні знаки АІ4742СМ);

2) правочин, укладений з громадянкою Калиниченко Валентиною Іванівною, жителькою с. Солідарне Луганської обл., з відчуження автомобіля Mitsubishi L200 (2010 р.в., державний номерний знак АІ9299ЕВ, знятий з обліку 09.01.2013 та в подальшому зареєстрований 09.02.2013 згідно довідки-рахунка ДПІ702597 від 07.02.2013, виданої ФОП Бовкун В.М. та присвоєні номерні знаки ВВ0340ВО);

3) правочин, укладений з громадянкою Барабащук Софією Степанівною, жителькою м. Києва, вул. Драйзера, буд. 34/51, кв. 273, з відчуження автомобіля Volkswagen Caddy (2007 р.в., державний номерний знак АІ6841ЕА, знятий з обліку 01.02.2013 та в подальшому зареєстрований згідно довідки-рахунка ААА013301 від 01.02.2013, виданої ДП "Розвиток" та присвоєно номерні знаки АА0225КК);

4) договір купівлі-продажу квартири від 17.05.2013, укладений з громадянином Романішіним Євгенієм Володимировичем, посвідчений приватним нотаріусом Тетіївського районного нотаріального округу Київської області Бурлаченко Катериною Федорівною (реєстраційний № 339) з продажу квартири № 12 в будинку № 3 по вулиці Вишневій в місті Тетієві Київської області.

На думку кредитора транспортні засоби боржник відчужив безкоштовно, оскільки грошові кошти на рахунки підприємця не надійшли, а об'єкт нерухомості - квартиру за ціною нижчою за ринкову, що є підставами згідно ст. 20 Закону про банкрутство для визнання укладених договорів недійсними.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону про банкрутство правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав:

боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;

боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку;

боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;

боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна;

боржник прийняв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Тобто, визнання недійсними правочинів (договорів) може мати місце у випадках відчуження боржником безоплатно майна, прийняття боржником на себе зобов'язань без необхідних дій майнового характеру іншої сторони, прийняття на себе заставних зобов'язань на забезпечення виконання грошових вимог.

З матеріалів справи вбачається, що між Сіренком Ігорем Васильовичем та Барабащук Софією Степанівною було укладено правочин, за умовами якого Барабащук Софія Степанівна придбала у Сіренка Ігоря Васильовича транспортний засіб - автомобіль Volkswagen Caddy вартістю 72 700,00 грн. згідно довідки-рахунку № 013301 від 01.02.2013

Між Сіренком Ігорем Васильовичем та Калиниченко Валентиною Іванівною було укладено правочин, за умовами якого Калиниченко Валентина Іванівна придбала у Сіренка Ігоря Васильовича транспортний засіб - автомобіль Mitsubishi L200 вартістю 136 000,00 грн. згідно довідки-рахунку № 702597 від 09.02.2013.

Між Сіренком Ігорем Васильовичем та Нізамієвим Вадимом Миколайовичем було укладено правочин, за умовами якого Нізамієв Вадим Миколайович придбав у Сіренка Ігоря Васильовича транспортний засіб - автомобіль ГАЗ 3309 вартістю 14 081,50 грн. згідно довідки-рахунку № 282903 від 11.02.2014.

Вказані оспорювані угоди були укладені в усній формі, доказів зворотного матеріали справи не містять.

Крім того, 17.05.2013 між Сіренком Ігорем Васильовичем (продавець) та Романішіним Євгенієм Володимировичем (покупець) було укладено договір купівлі-продажу квартири, за умовами якого продавець передає, належну йому на праві власності квартиру у власність покупцеві, а покупець приймає у власність квартиру і сплачує за неї обговорену даним договором грошову суму.

Відповідно до п. 2.1 договору продаж квартири, яка є предметом цього договору, вчиняється за узгодженою між сторонами ціною і складає 20 000,00 грн. Продавець отримав від покупця зазначену суму готівкою до підписання цього договору.

Згідно з п. 2.2 своїми підписами на цьому договорі сторони підтверджують факт повного розрахунку за продану квартиру та відсутність у продавця щодо покупця будь-яких претензій фінансового характеру, що стосувалися б питань розрахунку за цим договором.

Відповідно до п. 2.3 сторони за цим договором свідчать, що ціна продажу квартири, яка є предметом цього договору, є реальною, а також, що їм нотаріусом роз'яснено про настання негативних наслідків, які можуть виникнути у разі, якщо ними навмисно буде здійснено зниження дійсної ціни договору.

Пунктом 2.4 договору передбачено, що відповідно до відомостей, викладених у звіті про оцінку, складену експертом-оцінювачем Некраш А.О. від 16.05.2013, оціночна (ринкова) вартість квартири, що відчужується, становить 37 161,00 грн.

Згідно з п. 3.5 договору фактом, що підтверджує передачу квартири покупцеві є символічне одержання останнім повного комплекту ключів від квартири та технічного паспорту на квартиру, яка є предметом цього договору.

Відповідно до п. 4.5 договору витрати у зв'язку з укладенням цього договору оплачує покупець.

Даний договір посвідчено приватним нотаріусом Тетіївського районного нотаріального округу Київської області Бурлаченко К.Ф. та зареєстровано в реєстрі за № 339.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 Закону про банкрутство правила, передбачені цією статтею, застосовуються до відносин, пов'язаних з визнанням банкрутом фізичної особи за боргами, які виникли у неї у зв'язку зі здійсненням підприємницької діяльності.

Так, частиною 10 статті 90 Закону про банкрутство встановлено, що правочини (договори) фізичної особи, пов'язані з відчуженням або передачею іншим способом майна фізичної особи - підприємця заінтересованим особам протягом року до порушення провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані господарським судом недійсними за заявою кредиторів.

Тобто, законодавець встановив спеціальні правила та підстави з яких вчинений правочин фізичної особи - підприємця з відчуження його майна може бути визнаний недійсним, а саме: в разі вчинення такого правочину протягом року до порушення провадження у справі про банкрутство на користь заінтересованих осіб.

За визначенням статті 1 Закону про банкрутство заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, що входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до порушення провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їх діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими.

Ініціюючий кредитор не надав будь-яких доказів на підтвердження відчуження боржником належного йому майна на користь заінтересованих осіб в розумінні Закону про банкрутство.

За відсутності встановлення фактичних обставин щодо відчуження майна на користь заінтересованих осіб боржника відсутні і підстави для визнання оспорюваних правочинів недійсними з підстав передбачених Законом про банкрутство в межах справи про банкрутство боржника, в даному випадку - Фізичної особи-підприємця Сіренка Ігора Васильовича.

Крім того, слід зазначити, що відчужене боржником протягом 2013 року рухоме та нерухоме майно не використовувалось останнім у підприємницькій діяльності, враховуючи вид діяльності підприємця - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); допоміжна діяльність у рослинництві, а отже його вартість не може враховуватись при визначенні платоспроможності боржника - фізичної особи-підприємця.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання недійсними укладених Сіренком Ігорем Васильовичем угод щодо відчуження належного йому майна, а саме: автомобіля ГАЗ 3309 (1995 року випуску), автомобіля Mitsubishi L200 (2010 р. в.), автомобіля Volkswagen Caddy (2007 р. в.), квартири № 12 в будинку № 3 по вулиці Вишневій в місті Тетієві Київської області.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В порушення вказаної норми процесуального законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі не підтверджені будь-якими належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що ухвала Господарського суду Київської області від 11.06.2015 у даній справі відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101 - 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Кашперівський бурякорадгосп" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 11.06.2015 у справі № 911/4472/13 залишити без змін.

Головуючий суддя С.В. Сотніков

Судді Т.І. Разіна

О.С. Копитова