Постанова № 46763821, 09.07.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2015 р. Справа№ 911/1806/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Гончарова С.А.

Скрипки І.М.

при секретарі судового засідання Д'якова Ю.Ю.

за участю представників:

від апелянта: Коноваленко С.О. - представник за довіреністю

від позивача: Попельнюк В.В. - представник за посвідченням

від відповідача 1: не з'явилися

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничий кооператив "ПІДРЯД" на рішення Господарського суду Київської області від 05.05.2015 у справі 911/1806/15 (суддя Скутельник П.Ф.)

за позовом Прокурора Києво-Святошинського району Київської області

до відповідача 1 - Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області

та відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничий кооператив "ПІДРЯД"

про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради, визнання недійсним договору та зобов'язання повернути земельні ділянки

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 05.05.2015 у справі № 911/1806/15 позовні вимоги Прокурора Києво-Святошинського району Київської області задоволено повністю, а саме: визнано незаконним та скасовано рішення 30 сесії 4-го скликання Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області "Про погодження зміни цільового призначення земельної ділянки площею 48 га та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду ВК "Підряд" для житлового будівництва і будівництва об'єктів культурно-побутового і виробничого призначення та їх обслуговування й експлуатації" від 19.03.2006; визанно недійсним з моменту укладення договір оренди земельної ділянки від 24.03.2006, який зареєстрований за № 1504, укладений між Гатненською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області та Виробничим кооперативом "Підряд", правонаступником прав та обов'язків якого є товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничий кооператив "ПІДРЯД"; зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничий кооператив "ПІДРЯД" повернути Гатненській сільській раді Києво-Святошинського району Київської області земельні ділянки (кадастрові номери 3222481601:01:056:0022; 3222481601:01:051:0298), загальною площею 48,000 га, які розташовані по вул. Леніна, 1, в селі Гатне Києво-Святошинського району Київської області.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що прокурором доведено за допомогою належних та допустимих доказів те, що до спірних ділянок, які передані в оренду, входять водойми, а саме 2,7 га під ставками та 0,6 га під болотами. Крім того, судом першої інстанції встановлено, що згідно матеріалів справи ДП "Головний науково-дослідний та проектний інститут "землеустрою" проводив аналіз ґрунтового покриву території виробничого кооперативу "Підряд". Згідно із вказаним аналізом до вищезазначеної території входять ґрунти групи 45г та 121г. Так, відповідно до переліку особливо цінних груп ґрунтів, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 06.10.2003 року за №245, шифр 45г - являє собою темно-сірі опідзолені ґрунти та чорноземи опідзолені легкосуглинкові глеюваті, також шифр - 121г - являє собою лучно-чорноземні легкосуглинкові ґрунти. Дана група грунтів відповідно до ст. 150 Земельного кодексу України, відноситься до особливо цінних земель, тому їх вилучення з такої категорії має відбуватися за погодженням з Верховною Радою України. Однак, Верховною радою України відповідне рішення не приймалося. Разом з тим, в порушення вимог ст.ст. 20, 58, 59, 60 Земельного кодексу України та ст.ст. 4, 88, 89 Водного кодексу України, відповідачем - 1 змінено цільове призначення земель водного фонду, які мають обмеження режиму господарської діяльності (тобто будувати на них можна лише гідротехнічні споруди), на землі житлової та громадської забудови. Так, водночас, суд першої інстанції погодився з позицією прокурора, що відповідач - 1 прийнявши оскаржуване рішення вийшов за межі наданих йому повноважень. Отже, враховуючи те, що рішення 30 сесії 4-го скликання Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 19.03.2006 грубо суперечить вимогам ст. 19 Конституції України, ст.ст. 20, 58, 59, 60 Земельного кодексу України, ст.ст. 4, 88, 89 Водного кодексу України, ст.ст. 92, 761 Цивільного кодексу України, ст. 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 6 Закону України "Про оренду землі", то укладений на його підставі договір оренди земельної ділянки від 24.03.2006, який зареєстрований за № 1504, є таким, який не відповідає вимогам Закону та суперечить інтересам держави і суспільства. З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позиції прокурора з приводу того, що відповідач - 1 не мав права та повноважень на прийняття оскаржуваного рішення та на час укладення спірного договору не мав права та повноважень на укладення останнього відповідачем - 2, внаслідок чого оспорюване рішення сільської ради є незаконним і підлягає скасуванню та даний договір є таким, який порушує публічний порядок через те, що спрямований на протиправне заволодіння державною власністю, в зв'язку з чим в силу вимог ст.ст. 202, 203, 215 Цивільного кодексу України, є недійсним. Суд першої інстанції зазначив, що незаконне надання у користування виробничому кооперативу "Підряд", правонаступником прав та обов'язків якого на час розгляду справи є товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничий кооператив "ПІДРЯД", земельних ділянок, загальною площею 48 га, для житлового будівництва і будівництва об'єктів культурно-побутового і виробничого призначення та їх обслуговування й експлуатації виробничим кооперативом "Підряд" порушує державні інтереси у сфері розпорядження та контролю за використанням та охороною земельних ресурсів та завдає шкоди державі. Враховуючи наведені обставини, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Київської області від 05.05.2015 у справі № 910/3267/15-г, відповідач-2 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду Київської області від 05.05.2015 - скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що на думку апелянта, рішення Господарського суду Київської області від 05.05.2015 у справі № 910/3267/15-г прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права. Так, скаржник зазначив, що ухвалу Господарського суду Київської області про порушення провадження у справі від 27.04.2015 із зазначення інформації про дату розгляду наведеної судової справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничий кооператив "ПІДРЯД" отримало лише 06.05.2015, в той час, як оскаржуване рішення судом першої інстанції, в порушення приписів ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було прийнято в першому ж засіданні, без встановлення належного повідомлення сторін про дату час судового слухання, без врахування доводів та доказів відповідача-2. Також, апелянт зазначив, що висновок суду першої інстанції щодо віднесення спірних земель до с особливо цінних є помилковим, оскільки орендовані відповідачем-2 землі відповідно до технічної документації із землеустрою щодо якісної характеристики ґрунтового покриву та складу угідь земельної ділянки, яка належить відповідачу-2 і знаходиться в межах Гатненської сільської ради, розробленої Інститутом землеробства Української академії аграрних наук в 2005 році, спірна земельна ділянка відноситься до Лісостепової Правобережної провінції. Разом з тим, визначені в наведеній документації види ґрунтів, не віднесені до вказаної провінції, виходячи із положень Переліку особливо цінних груп ґрунтів, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 06.10.2003 за № 245, а тому не є особливо цінними землями у розумінні ст. 150 Земельного кодексу України, що виключає необхідність прийняття рішення щодо передачі спірних земельних ділянок саме Верховною радою України. Серед іншого, скаржник зазначив, що спірні земельні ділянки були відведені не в межах лише приміських зон, на які розповсюджується режим обмеженої господарської діяльності, цільове призначення земельних ділянок передбачає у тому числі і будівництво об'єктів культурно-побутового призначення , а саме майданчику для відпочинку (пояснювальна записка до проекту землеустрою земельних ділянок в оренду відповідачу-2), що не суперечить вимогами ст. 59 Земельного кодексу України та ст. 85 Водного кодексу України. Крім того, відповідач-2 повідомив, що повноваження Гатненської сільської ради щодо правомірності прийняття рішення № 30 сесії 4-го скликання від 19.03.2006 було предметом судового дослідження. Так, Чорнобильський міжрайонний прокурор Київської області звернувся до суду з позовом про визнання нечинним спірного рішення, у зв'язку з тим, що таке рішення сільської ради прийнято з порушенням вимог п. 2 ст. 19 Конституції України, п. 3 ст. 20 Земельного кодексу України та п. Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, затвердженого постановою КМУ від 11.04.2002 за № 502. Разом з тим, постановою Вищого адміністративного суду України від 22.01.2009 залишено без змін постанову Господарського суду Київської області від 28.11.2006 та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17.04.2007, якими в задоволенні позовних вимог - відмовлено. Судові рішення мотивовані тим, що спірне рішення Гатненської сільської ради прийнято на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України. Таким чином, враховуючи правомірність прийняття спірного рішення, підстави для визнання договору оренди земельної ділянки від 24.03.2006 - відсутні. Враховуючи вищенаведене, апелянт зазначив, що рішення Господарського суду Київської області від 05.05.2015 у справі № 910/3267/15-г має бути скасовано.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.05.2015 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничий кооператив "ПІДРЯД" передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Шаптали Є.Ю., суддів Гончарова С.А., Самсіна Р.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2015 колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 23.06.2015.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2015 розгляд справи № 911/1806/15 відкладено на 02.07.2015.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2015 розгляд справи № 911/1806/15 відкладено на 09.07.2015.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2015, у зв'язку із перебуванням судді Самсіна Р.І. у відпустці, справу № 911/1806/15 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя Шаптала Є.Ю., судді: Гончаров С.А., Скрипка І.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2015 справу № 911/1806/15 прийнято до провадження колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Шаптала Є.Ю., судді: Гончаров С.А., Скрипка І.М.

Представник апелянта в судовому засіданні 09.07.2015 підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив рішення Господарського суду Київської області від 05.05.2015 у справі № 911/1806/15 скасувати та прийняти нове, яким в задовольнні позовних вимог відмовити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні 09.07.2015 проти доводів апеляційної скарги - заперечував та зазначив, що рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування - відсутні.

Відповідач-1 в судове засідання 09.07.2015 представників не направив, через канцелярію суду заяв та клопотань не подавав. Про розгляд справи був повідомлений належним чином за адресою свого місцезнаходження.

Крім того, представником прокуратури в судовому засіданні 09.07.2015 було підтримане клопотання Прокуратури Київської області про відкладення розгляду справи, що подане через відділ канцелярії суду та яке мотивовано тим, шо прокуратура очікує на іформацію від Національного наукового центру «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені о.Н. Соколовського» щодо віднесення агровиробничих грунтів групи 45г та 121 г спірних земельних ділянок до особливо цінних земель, визначених ст. 150 Земельного кодексу України.

Представник апелянта в судовому засіданні 09.07.2015 заперечував проти клопотання про відкладення розгляду справи № 911/1806/15.

Так, колегіє суддів апеляційної інстанції було розглянуто клопотання Прокуратури Київської області про відкладення розгляду справи № 911/1806/15, про що суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ч. 1 ст. 102 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

Дослівдивши матеріали справи № 911/1806/15, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про можливість вирішення спору в даній судовій справі за наявними у ній матеріалами, а тому враховуючи вищенаведене, зокрема те, що розгляд справи № 911/1806/15 неодноразово відкладався, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, судова колегія апеляційної інстанції вирішила заявлене клопотання прокуратури про відкладення розгляду справи відхилити.

Згідно з статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути скасовано, виходячи із наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом, прокурором Києво-Святошинського району Київської області було проведено перевірку законності використання земельних ділянок на території Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, за наслідками якої органами прокуратури встановлено наступне.

Рішенням 18 сесії 4-го скликання Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області "Про зміну цільового призначення земельної ділянки площею 48 га та про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки площею 48 га для подальшого надання її в довгострокову оренду виробничому кооперативу "Підряд" від 03.12.2004 надано виробничому кооперативу "Підряд", правонаступником прав та обов'язків якого на час розгляду справи є товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничий кооператив "ПІДРЯД", погодження на зміну цільового призначення земельної ділянки, площею 48 га, сільськогосподарського виробництва на землі житлової та громадської забудови.

Рішенням 27 сесії 4-го кликання Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області "Про погодження затвердження технічної документації із землеустрою щодо якісної характеристики ґрунтового покриву та складу угідь земельної ділянки, яка належить ВК "Підряд" і знаходиться в межах Гатненської сільської ради" від 24.11.2005 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо якісної характеристики ґрунтового покриву та складу угідь земельної ділянки, яка належить виробничому кооперативу "Підряд", правонаступником прав та обов'язків якого на час розгляду справи є товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничий кооператив "ПІДРЯД", і находиться в межах Гатненської сільської ради.

Рішенням 30-ої сесії 4-го скликання Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області "Про погодження зміни цільового призначення земельної ділянки площею 48 га та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду ВК "Підряд" для житлового будівництва і будівництва об'єктів культурно-побутового і виробничого призначення та їх обслуговування й експлуатації" від 19.03.2006 року вирішено:

- змінити цільове призначення земельних ділянок загальною, площею 48 га, з сільськогосподарського виробництва на землі житлової та громадської забудови;

- затвердити проект землеустрою щодо відведення двох земельних ділянок в оренду для житлового будівництва і будівництва об'єктів культурно-побутового і виробничого призначення та їх обслуговування й експлуатації ВК "Підряд" в селі Гатне по вул. Леніна, 1;

- надати в оренду строком на 49 років дві земельні ділянки загальною, площею 48 га, для житлового будівництва і будівництва об'єктів культурно-побутового і виробничого призначення та їх обслуговування й експлуатації ВК "Підряд" в селі Гатне по вул. Леніна, 1 та встановити річну орендну плату в розмірі 7 % від нормативної грошової оцінки землі.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, на підставі вищевказаного рішення 30-ої сесії 4-го скликання Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 19.03.2006 між Гатненською сільською радою та виробничим кооперативом "Підряд" , правонаступником прав та обов'язків якого на час розгляду справи є Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничий кооператив "ПІДРЯД", 24.03.2006 було укладено договір оренди земельних ділянок, загальною площею 48 га, що розташовані в селі Гатне Києво-Святошинського району Київської області по вул. Леніна, 1. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок на час укладення Договору становила 1 368 791,54 грн. Кадастрові номери вказаних земельних ділянок: 3222481601:01:056:0022; 3222481601:01:051:0298, з цільовим призначенням - для житлового будівництва і будівництва об'єктів культурно-побутового і виробничого призначення та їх обслуговування й експлуатації виробничим кооперативом "Підряд".

Разом з тим, як зазначає позивач, відповідно до аналізу ДП «Головний науково-дослідний та проектний інститут «землеустрою» ґрунтового покриву території ВК «Підряд» до складу спірних земельних ділянок входять ґрунти групи 45 г та 121 г, що віднесені до Переліку особливо цінних груп ґрунтів, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 06.10.2003 за № 245.

З огляду на викладене, враховуючи те, що ґрунти групи 45 г та 121 г відносяться до особливо цінних земель, то їх вилучення з такої категорії відповідно до ст. 150 Земельного кодексу України має відбуватися з погодженням Верховної ради України, однак в супереч наведеним приписам законодавства України, Верховна рада таких рішень не приймала.

Крім того, позивач зазначив, що до спірних земельних ділянок, входять водойми, а саме 2,7 га під ставками та 0,6 га під болотами, у зв'язку з чим земельні ділянки передані відповідачу-2 за договором оренди від 24.03.2006 в супереч приписам ст. ст. 4, 88, 89 Водного кодексу України та ст. ст. 20, 58, 59, 60, 150, Земельного кодексу України.

Так, з урахуванням наведених обставин, прокуратура зазначає, що рішення 30-ої сесії 4-го скликання Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 19.03.2006 відповідно до п. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» має бути визнано незаконним.

Таким чином, оскільки рішення 30-ої сесії 4-го скликання Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 19.03.2006 прийнято з порушенням законодавства України та було підставою для укладання договору оренди земельних ділянок від 24.03.2006, то такий договір, на думку прокуратури, має бути визнано недійсним.

Враховуючи вищенаведене, прокурора Києво-Святошинського району Київської області звернувся до суду з позовом до відповідача-1 та відповідача-2 про визнання незаконним та скасування рішення 30-ої сесії 4-го скликання Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області "Про погодження зміни цільового призначення земельної ділянки площею 48 га та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду ВК "Підряд" для житлового будівництва і будівництва об'єктів культурно-побутового і виробничого призначення та їх обслуговування й експлуатації" від 19.03.2006; визнання недійсним з моменту укладення договір оренди земельної ділянки від 24.03.2006, який зареєстрований за № 1504, укладений між Гатненською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області та Виробничим кооперативом "Підряд", правонаступником прав та обов'язків якого є товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничий кооператив "ПІДРЯД"; зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничий кооператив "ПІДРЯД" повернути Гатненській сільській раді Києво-Святошинського району Київської області земельні ділянки (кадастрові номери 3222481601:01:056:0022; 3222481601:01:051:0298), загальною площею 48,000 га, які розташовані по вул. Леніна, 1, в селі Гатне Києво-Святошинського району Київської області.

З урахуванням вищевказаних обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора Києво-Святошинського району Київської області підлягають задоволенню, як доведені за допомогою належних і допустимих доказів про те, що вказане рішення Гатненської сільської ради від 19.03.2006 прийняте з порушенням вимог законодавства, а тому повинно бути визнане незаконним та скасованим, а укладений на його підставі договір оренди земельної ділянки, в свою чергу, має бути визнаний недійсним, у зв'язку з чим спірні земельні ділянки мають бути повернуті Гатненській сільській раді Києво-Святошинського району Київської області.

Проте, з вказаним висновком суду першої інстанції суд апеляційної інстанції не погоджується і вважає його таким, що зроблений з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також таким, що не відповідає обставинам справи, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 121 Конституції України, на прокуратуру покладено функцію представництва інтересів держави в судах у випадках, визначених законом.

Згідно із ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру", підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Конституція України у ст. 13 передбачає, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Згідно із ст. 16 Конституції України, забезпечення безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов'язком держави.

Пункт 4 рішення Конституційного Суду України у справі №3-рп/99 від 08.04.1999 року передбачає, що інтереси держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в її діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Згідно зі ст. 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", здійснення державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності покладено на центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Указаний центральний орган виконавчої влади відповідно до його повноважень, визначених ст. 6 згаданого Закону, здійснює державний контроль за додержанням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, вилучення (викупу) земельних ділянок.

Відповідно до Указу Президента України "Про Державну інспекцію сільського господарства України" від 13.04.2011 року за № 459/2011, Положення про державну інспекцію сільського господарства в АРК, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 23.12.2011 року за №770 та Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель" від 23.02.2012 року, державний контроль за використанням та охороною земель у системі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснює Державна інспекція сільського господарства України і її територіальні органи.

Згідно ст.ст. 6, 9, 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", якими передбачено повноваження згаданого органу, визначено способи здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, а також встановлено повноваження державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель, не передбачено повноважень щодо звернення центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, до суду із заявами про визнання незаконними (недійсними) рішень органів державної влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження землею, визнання недійсними або нікчемними правочинів щодо відчуження чи передачі у користування земельних ділянок державної та комунальної власності, визнання права власності держави на земельні ділянки.

Не передбачено таких повноважень і Положенням про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженим Указом Президента України від 13.04.2011 року за № 459/2011.

Відповідно до ч.2 ст.2, ч.2 ст.29 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 18.09.2012 року за № 5288-VI, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно зазначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати, відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності в нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві, і в такому випадку прокурор набуває статусу позивача.

Згідно з ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Цивільний кодекс України у ст. 92 передбачає, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до ст. 19 Конституції України та ст. 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 року за № 7-рп/2009, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Цивільний кодекс України в ч. 6 ст. 4 передбачає, що цивільні відносини регулюються однаково на всій території України.

Зокрема, нормами ст. 93 Земельного кодексу України та ст. 1 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Земельний кодекс України у ст. 116 передбачає, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно ст. 6 Закону України "Про оренду землі", орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 150 Земельного кодексу України в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення та укладення Договору, до особливо цінних земель відносяться: чорноземи нееродовані несолонцюваті на лесових породах; лучно-чорноземні незасолені несолонцюваті суглинкові ґрунти; темно-сірі опідзолені та чорноземи опідзолені на лесах і глеюваті; бурі гірсько-лісові та дерновобуроземні глибокі і середньоглибокі; дерново-підзолисті суглинкові ґрунти; торфовища з глибиною залягання торфу більше одного метра і осушені незалежно від глибини; коричневі ґрунти Південного узбережжя Криму; дернові глибокі ґрунти Закарпаття; землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів; землі природно-заповідного фонду; землі історико-культурного призначення. Вилучення особливо цінних земель для несільськогосподарських потреб не допускається, за винятком випадків, визначених частиною другою цієї статті. Земельні ділянки особливо цінних земель, що перебувають у державній або комунальній власності, можуть вилучатися (викуплятися) для будівництва об'єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та зв'язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об'єктів соціально-культурного призначення, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов'язаних з їх експлуатацією, за постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою України.

Цивільний кодекс України у ст. 761 передбачає, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 58 Земельного кодексу України, до земель водного фонду належать землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами;

Згідно із ст. 59 Земельного кодексу України, землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми. Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об'єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об'єктів портової інфраструктури та інших об'єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і річкового транспорту в порядку, встановленому законом.

Земельний кодекс України у ст. 60 передбачає, що вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Відповідно до ст. 4 Водного кодексу України, до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Згідно із ст. 88 Водного кодексу України, з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 гектарів - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Водний кодекс України у ст. 89 передбачає, що прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки грунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів; миття та обслуговування транспортних засобів і техніки; влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо.

Відповідно до ст. 20 Земельного кодексу України, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно із ст. 21 Земельного кодексу України, порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам. Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно ст. 321 Цивільного кодексу України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

Цивільний кодекс України у ч. 1 ст. 16 передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способом, зазначеним у ч.2 вказаної статті.

Відповідно до п. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування", акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ст.ст. 215, 216 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Статтею 228 Цивільного кодексу України встановлено, що правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок. Так, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст. 236 Цивільного кодексу України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Закон України "Про оренду землі" у ч. 2 ст. 15 передбачає, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Господарський кодекс України у ст. 207 передбачає, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця. Виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Відповідно до ч.2 ст.1, ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України державні та інші органи мають право звертатися до господарського суду у випадках, визначених законодавчими актами України.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно ст. 16 Конституції України, забезпечення безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов'язком держави.

Цивільний кодекс України у ст. 386 передбачає, що на державу покладений обов'язок забезпечувати рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Згідно зі ст. 387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 373 Цивільного кодексу України, право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Статтею 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Господарський кодекс України у ст. 5 передбачає, що правовий господарський порядок в Україні формується на основі оптимального поєднання ринкового саморегулювання економічних відносин суб'єктів господарювання та державного регулювання макроекономічних процесів, виходячи з конституційної вимоги відповідальності держави перед людиною за свою діяльність та визначення України як суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави. Конституційні основи правового господарського порядку в Україні становлять: право власності Українського народу на землю, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони, що здійснюється від імені Українського народу органами державної влади і органами місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України; право кожного громадянина користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону; забезпечення державою захисту прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальної спрямованості економіки, недопущення використання власності на шкоду людині і суспільству; право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; визнання усіх суб'єктів права власності рівними перед законом, непорушності права приватної власності, недопущення протиправного позбавлення власності; економічна багатоманітність, право кожного на підприємницьку діяльність, не заборонену законом, визначення виключно законом правових засад і гарантій підприємництва; забезпечення державою захисту конкуренції у підприємницькій діяльності, недопущення зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірного обмеження конкуренції та недобросовісної конкуренції, визначення правил конкуренції та норм антимонопольного регулювання виключно законом; забезпечення державою екологічної безпеки та підтримання екологічної рівноваги на території України; забезпечення державою належних, безпечних і здорових умов праці, захист прав споживачів; взаємовигідне співробітництво з іншими країнами; визнання і дія в Україні принципу верховенства права. Суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Отже, як вбачається з матеріалів справи № 911/1806/15, зокрема з Технічної документації із землеустрою щодо якісної характеристики грунтового покриву та складу угідь земельної ділянки, яка належить ВК «Підряд» і знаходиться в межах Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району, Київської області, розробленої Інститутом землеробства Української академії аграрних наук (ліцензія Держкомзему України АА № 769650), спірна земельна ділянка відноситься до Лісостепової Правобережної провінції, Зони Лісостепу, Середньо-Дніпровського Правобережного округу, Фастівського природно-сільськогосподарського району.

Згідно висновку вказаної технічної документації, розробленої на підставі договору № 90 від 07.11.2005, грунтовий покрив спірної земельної ділянки містить грунти групи 45г (чорноземи опідзолені глеюваті легкосуглинкові) та 121г (лучно-чорноземні осолоділі легкосуглинкові ), які згідно наказу Держкомзему України про «Перелік особливо цінних грунтів» від 06.10.2003 № 245, не віднесені до особливо цінних грунтів провінції Лісостепова Правобережна.

Крім того, відповідно до аналіз структурного покриву території спірної земельної ділянки, здійсненого у 2006 році Державним підприємством «Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», спірна земельна ділянка знаходиться у Лісостеповій природно-сільськогосподарській зоні, зокрема, до її складу входять ґрунти груп 45г та 121г (лучно-чорноземні осолоділі легкосуглинкові ґрунти).

Так, як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідно до Перелік особливо цінних груп ґрунтів провінції Лісостепова Правобережна, що міститься в Переліку особливо цінних грунтів, затвердженого наказом Держкомзему України від 06.10.2003 № 245, до вказаної провінції відносяться наступні групи грунтів: 41г, 41д, 41е, 41л, 53г, 53д, 53е, 53л, 54г, 54д, 54е, 54л, 121г * , 121д, 121е, 121л.

Зокрема, відповідно до примітки-2, вказаного Переліку особливо цінних грунтів, знаком "*" позначені агровиробничі групи ґрунтів, зі складу яких вилучені солонцюваті, засолені та осолоділі ґрунти.

Серед іншого, з висновку якісної характеристики грунтового покриву Державного підприємства «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» № 64/05 від 2006 року, вбачається, що у відповідності до ст. 150 Земельного кодексу України та наказом Державного комітету по земельних ресурсах від 06.10.2003 № 245 про затвердження переліку особливо цінних грунтів, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.10.2003 за № 979/8300, грунти земельної ділянки, що відведена для відповідача-2 не можуть бути віднесені до особливо цінних земель.

Отже, з огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції, враховуючи те, що спірна земельна ділянка містить грунти лучно-чорноземні осолоділі легкосуглинкові, а також те, що грунти групи 45г не віднесені до переліку особливо цінних груп ґрунтів провінції Лісостепова Правобережна, дійшла висновку про те, що спірна земельна ділянка не містить особливо цінних груп ґрунтів, у зв'язку з чим доводи позивача про те, що до земельної ділянки, яка передана відповідачу -2 на підставі договору оренди від 24.03.2006, який зареєстрований за № 1504, входять особливо цінні групи грунтів, у зв'язку з чим така земельна ділянка повинна передаватися у порядку передбаченому приписами ст. 150 Земельного кодексу України, є безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються судом апеляційної інстанції.

Щодо доводів Прокурора про те, що до земельної ділянки, яка передана в оренду відповідачу-2 , входять водойми, а саме 2,7 га під ставками та 0,6 га під болотами, у зв'язку з чим відповідачем - 1 в порушення вимог ст.ст. 20, 58, 59, 60 Земельного кодексу України та ст.ст. 4, 88, 89 Водного кодексу України, змінено цільове призначення земель водного фонду, які мають обмеження режиму господарської діяльності (тобто будувати на них можна лише гідротехнічні споруди), на землі житлової та громадської забудови, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до висновку № 3873 від 2006 року, Києво-Святошинський районний відділ земельних ресурсів, розглянувши проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідач-2 під розміщення житлового будівництва та об'єктів соціальної сфери в с. Гатне, погоджує його та вважає за можливе надати земельну ділянку площею 48 га, з них 2,7 га - під ставками та 0,6000 га - під болотами.

Згідно висновку від 03.03.2006, Відділ містобудування та архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації, розглянувши проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідач-2 під розміщення житлового будівництва та об'єктів соціальної сфери в с. Гатне, погоджує його та вважає за можливе надати земельну ділянку площею 48 га, з них 2,7 га - під ставками та 0,6000 га - під болотам відповідачу-2 на умовах оренди терміном на 49 років.

Відповідно до висновку № 986 від 2006 року, Києво-Святошинська районна санітарно-епідеміологічна станція, розглянувши проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду загальною площею 48 га, з них 2,7 га - під ставками та 0,6000 га - під болотам, відповідачу-2 для житлового будівництва та об'єктів культурно-побутового і виробничого призначення на умовах оренди терміном на 49 років, не заперечує і вважає за доцільне погодити проект землеустрою про відведення земельної ділянки в оренду для житлового будівництва та об'єктів культурно-побутового і виробничого призначення.

Згідно листа № 06-13/1628 від 2006 року, Державне управління екології та природних ресурсів в Київській області погодило проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 48, 0 га, з них 2,7 га - під ставками та 0,6000 га - під болотам, для житлового будівництва та об'єктів культурно-побутового і виробничого призначення на території Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району, при дотриманні природоохоронного законодавства.

Відповідно до висновку про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для житлового будівництва та об'єктів культурно-побутового і виробничого призначення від 07.03.2006, Обласний центр з охорони памяток історії, археології та мистецтва Управління культури і туризм Київської обласної державної адміністрації погодив проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду відповідачу-2 площею 48 га для житлового будівництва та об'єктів культурно-побутового і виробничого призначення.

Згідно акту обстеження земельної ділянки передбаченої під розміщення житлового будівництва Виробничого кооперативу «Підряд» від 2005 року, Комісія Києво-Святошинської районної державної адміністрації, обстеживши спірну земельну ділянку дійшла висновку про можливість погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для житлового будівництва Виробничого кооперативу «Підряд» в с. Гатне, на земельній ділянці площею 48,0 га, з них 2,7 га - під ставками та 0,6000 га - під болотам.

Відповідно до висновку Головного державного санітарного лікаря Києво-Святошинського району від 05.03.2006, спірна земельна ділянка по санітарно-гігієнічним умовам придатна для для будівництва житлового масиву для індивідуальної забудови в обсязі завдання на проектування.

Згідно акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 2005 року, Державна екологічна інспекція м. Ірпінь не заперечує щодо виділення спірної земельної ділянки площею 48 га (з них 2,7 га - ставки та 0,6000 га - болото) для розміщення житлової забудови в с. Гатне.

З огляду на викладене, враховуючи погодження відведення спірної земельної ділянки в оренду відповідачу-2 для житлового будівництва та об'єктів культурно-побутового і виробничого призначення з вищенаведеними державними установами, а також те, що вищевказані документи приймалися з урахуванням того, що до земельної ділянки, яка передається в оренду відповідача-2 входять 2,7 га -ставками та 0,6000 га - болото, і не містять жодник висновків та посилань на те, що спірна земельна ділянка включає в себе землі водного фонду, які мають обмеження режиму господарської діяльності, колегія суддів апеляційної інстанції відхиляє доводи прокуратури про те, що відповідачем - 1 в порушення вимог ст. ст. 58, 59, 60 Земельного кодексу України та ст.ст. 88, 89 Водного кодексу України було змінено цільове призначення, як безпідставні та необґрунтовані

Щодо позиції прокурора, з якою погодився суд першої інстанції, про те, що відповідач - 1 прийнявши оскаржуване рішення вийшов за межі наданих йому повноважень, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як встановлено судом апеляційної інстанції спірна земельна ділянка знаходилась у постійному користуванні Виробничого кооперативу «Підряд» для ведення сільського господарства, житлового будівництва і будівництва об'єктів культурно-побутового і виробничого призначення. Право постійного користування підтверджується Державним актом на право постійного користування землею, який зареєстрований 23.02.1996 в Книзі записів державних актів. Матеріали справи не містять відомостей щодо оскарження/скасування вказаного Державного акту.

Спірна земельна ділянка знаходиться в межах населеного пункту села Гатне і відповідно до рішення Гатненської сільської ради від 19.03.2006 передана в оренду строком 49 років Виробничому кооперативу «Підряд» для житлового будівництва і будівництва об'єктів культурно-побутового і виробничого призначення та їх обслуговування й експлуатації відповідачем-2 .

Зокрема, п. 1 рішення Гатненської сільської ради від 19.03.2006 Гатненська сільська рада вирішила змінити цільове призначення сільськогосподарського виробництва на цільове призначення - землі житлової та громадської забудови.

Порядок передачі в оренду землі та зміну цільового призначення землі регулюється Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» , Земельним кодексом України та Законом України «Про оренду землі».

Приписами статті 144 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Спеціальним законом, що регламентує повноваження органів місцевого самоврядування, є Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», а також Земельний кодекс України, що визначає повноваження органів місцевого самоврядування в сфері земельних відносин.

Сільські, селищні, міські ради згідно статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин є компетенцією сільської, селищної, міської ради.

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст відносить розпорядження землями територіальних громад , передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до Земельного кодексу України.

Згідно ст. 20 Земельного кодексу України, зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Відповідно до статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Приписи ст. 124 Земельного кодексу України також передбачають, що якщо передача в оренду земельних ділянок відбувається із зміною їх цільового призначення або із земель запасу під забудову, то така передача здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 Кодексу.

Як вбачається із матеріалів справи, вказані норми Земельного кодексу були дотримані: земельна ділянка, надана в оренду відповідачу-2, знаходиться в межах населеного пункту села Гатне; відповідно до п. 2 рішення Гатненської сільської ради від 19.03.2006 Гатненська сільська рада вирішила затвердити проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки в оренду для житлового будівництва і будівництва об'єктів культурно-побутового і виробничого призначення та їх обслуговування й експлуатації відповідачем-2 в с. Гатне.

Крім того, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.091.2009 у справі № к-11913/07 залишено без змін постанову Господарського суду Київської області від 28.11.2006 та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17.04.2007 у справі № 500\10-06, якими в задоволенні позовних вимог Чорнобильський міжрайонний природоохоронний прокурор Київської області 29.09.2006 в інтересах держави в особі Києво-Святошинського районного відділу земельних ресурсів до Гатненської сільської ради про визнання нечинним рішення Гатненської сільської ради від 19.03.2006 «Про погодження зміни цільового призначення земельної ділянки площею 47 га та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду ВК «Підряд» для житлового будівництва і будівництва об'єктів культурно-побутового і виробничого призначення та їх обслуговування й експлуатації» - відмовлено.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції, враховуючи вищенаведене, а також те, що спірне рішення є чинним, належних та допустимих доказів у розумінні ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу, що підтверджують протилежне матеріали справи № 911/1806/15 - не містять, дійшла висновку, що Гатненська сільська рада, приймаючи рішення 19.03.2006 про зміну цільового призначення земельних ділянок, про затвердження проекту відведення та про надання цих земельних ділянок в оренду відповідачу-2 діяла на підставі та в межах своїх повноважень, що визначені ст.ст. 10, 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст. 12, 20, 118, 123, 124 Земельного кодексу України, Закону України «Про оренду землі».

Отже, суд апеляційної інстанції, з урахуванням наведеного, приходить до висновку про те, що позовні вимоги Прокурора Києво-Святошинського району Київської області про визнання незаконним та скасування рішення 30-ої сесії 4-го скликання Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району , Київської області «Про погодження зміни цільового призначення земельної ділянки площею 48 га та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок ВК «Підряд» для житлового будівництва і будівництва об'єктів культурно-побутового і виробничого призначення та їх обслуговування й експлуатації» є безпідставними та необґрунтованими, у зв'язку з чим задоволенню не підлягають.

Так, враховуючи вищенаведене, оскільки позовні вимоги прокуратури про визнання незаконним та скасування вищевказаного рішення Гатненської сільської ради визнанні судом апеляційної інстанції такими, що задоволенню не підлягають, а тому колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що задоволенню не підлягають і вимоги прокуратури про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 24.03.2006, який зареєстрований за № 1504, та який був укладений мвж відповідачем-1 та відповідачем-2 на підставі рішення 30-ої сесії 4-го скликання Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району , Київської області «Про погодження зміни цільового призначення земельної ділянки площею 48 га та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок ВК «Підряд» для житлового будівництва і будівництва об'єктів культурно-побутового і виробничого призначення та їх обслуговування й експлуатації», а також вимоги про зобов'язання відповідача-2 повернути спірні земельні ділянки відповідачу-1, що є похідними вимогами від позовних вимог прокуратури про визнання незаконним та скасування рішення Гатненської сільської ради від 19.03.2006.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що висновки суду першої інстанції зроблені з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також є таким, що не відповідає обставинам справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог Прокурора Києво-Святошинського району Київської області повністю.

Крім того, колегією суддів апеляційної інстанції взято до уваги доводи апелянта в обґрунтування підстав скасування судового рішення, внаслідок неналежного повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничий кооператив "ПІДРЯД" про дату та час розгляду справи № 911/1806/15 в Господарському суді Київської області.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою Господарського суду Київської області від 27.04.2015 було порушено провадження у справі № 911/1806/15, розгляд справи призначено на 05.05.2015.

Апелянт стверджує, що ухвалу Господарського суду Київської області про порушення провадження у справі № 911/1806/15 Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничий кооператив "ПІДРЯД" отримало лише 06.05.2015, що позбавило можливості відповідача скористатися своїми правами, що передбаченими ст. 22, ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, зокрема щодо подання письмових пояснень, відзиву на позовну заяву тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Згідно п. 2 ч. 3 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

Відповідно до п. 12.постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» від 17.05.2011 за № 7, порушення норм процесуального права, зазначені у пунктах 1 - 7 частини третьої статті 104 ГПК, є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, у тому числі й тоді, коли суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. У такому випадку апеляційний суд скасовує рішення місцевого господарського суду повністю і згідно з пунктом 2 статті 103 ГПК приймає нове рішення. Стороною, не повідомленою належним чином про місце засідання суду, про що йдеться у пункті 2 частини третьої статті 104 ГПК, слід вважати сторону, стосовно якої судом першої інстанції не дотримано вимог статті 64 ГПК.

Згідно п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 за № 18, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Необхідно мати на увазі, що розгляд справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду (пункт 2 частини другої статті 111-10 ГПК).

Так, колегією суддів апеляційної інстанції, встановлено, що матеріали справи № 911/1806/15 не містять належних та допустимих доказів у розумінні ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, зокрема відстуні, як рекомендоване повідомлення про вручення судового процесуального документу, так і конверт з повідомленняма про повернення такого судового процесуального документу, що підтверджують отримання/не отримання апелянтом ухвали Господарського суду Київської області від 27.04.2015 про порушення провадження у справі № 911/1806/2015, а тому суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в судовому засіданні 05.05.2015, яке, в совю чергу, було першим судовим засіданням по справі № 911/1806/15, Господарським судом Київської області було винесено рішення за відсутністю апелянта, без встановлення обставин належності його повідомлення про дату та час судового засідання по справі № 911/1806/15, у зв'язку з чим судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, що призвело до позбавлення апелянта можливості скористатися своїми правами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України, а також до прийняття неправильного рішення, внаслідок чого рішення Господарського суду Київської області від 05.05.2015 у справі № 911/1806/15 підлягає скасуванню і на підставі п. 4 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, як таке, що прийнято з порушенням норм процесуального права.

Згідно зі ст.ст.32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, у зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, і викладені у ньому висновки не відповідають обставинам справи, а тому підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничий кооператив "ПІДРЯД" на рішення Господарського суду Київської області від 05.05.2015 у справі №911/1806/15 - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 05.05.2015 у справі № 911/1806/15 - скасувати повністю.

3. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Прокурора Києво-Святошинського району Київської області до Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничий кооператив "ПІДРЯД" про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради, визнання недійсним договору та зобов'язання повернути земельні ділянки - відмовити повністю.

4. Матеріали справи № 911/1806/15 повернути до Господарського суду Київської області.

5. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді С.А. Гончаров

І.М. Скрипка