Постанова № 46763582, 14.07.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2015 року Справа №904/3593/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Білецької Л.М.- доповідача,

суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.

при секретарі судового засідання: Малику С.О.

Представники сторін в судове засідання не з'явились.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2015 року у справі №904/3593/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОТЕХНІКА ДНІПРО", м. Дніпропетровськ

до приватного акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ", м. Кривий Ріг

про стягнення 81 633,90 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області у даній справі від 27.05.2015 року (суддя Ніколенко М.О.) позов задоволений частково. Стягнуто з приватного акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОТЕХНІКА ДНІПРО" 53 723,00грн. основної заборгованості, 690,11 грн. - 3 % річних, 9 169,86 грн. - пені, 12 838,68 грн. - інфляційних втрат, 1 710,35 грн. - судового збору. В решті позову відмолено.

Рішення мотивовано тим, що позивач виконав свої зобов'язання за договором, і здійснив поставку продукції відповідачу, що підтверджується видатковими накладними, рахунками на оплату та довіреностями до них. Відповідач порушив умови договору і не сплатив своєчасно та у повному обсязі вартість отриманого товару, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем.

Не погодившись з рішенням господарського суду, до апеляційного господарського суду звернувся відповідач із апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволених вимог. В решті рішення не оскаржується.

В обґрунтування своїх вимог представник відповідача зазначає, що позивачем в порушення умов п.п. 2.3, 2.4 Договору та положень ч. 2 ст. 662 ЦК України не надано документів, що посвідчують якість поставленого товару, свої зобов'язання з поставки товару за Договором ним виконані в поновному обсязі не були, а отже, відповідач вважає, що відлік строку розрахунку, визначений у специфікаціях, почнеться з дня отримання ним відповідних документів. Щодо нарахованої суми штрафних санкцій, оскільки позивач виконав свої зобов'язання за Договором неналежним чином, що відповідно і унеможливлює нарахування пені, річних та інфляційних.

В матеріалах справи відсутній відзив позивача на апеляційну скаргу, згідно ч. 2 ст. 96 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

14.07.2015 року прийнято вступну та резолютивну частини постанови.

Представники сторін у справі в судове засідання не з'явилися, в матеріалах справи відсутнє обґрунтування поважності підстав їх неявки.

Суд вважає, що вжив усі залежні від нього заходи для повідомлення сторін у справі належним чином про розгляд господарської справи в апеляційній інстанції та реалізації ними права судового захисту своїх інтересів (див. пункт 3.9.2 постанови пленуму ВГС України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, заслухавши пояснення представників сторін у справі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги апеляційної скарги приватного акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ" не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Так, 04.11.2014 року сторони уклали Договір на придбання сировинних, паливно - енергетичних або матеріально - технічних ресурсів №КЗГО/393-14П (далі - Договір), згідно умов якого постачальник (позивач) зобов'язується передати, а покупець (відповідач) - прийняти та оплатити матеріали (ресурси) на умовах, передбачених цим договором (1.1 Договору).

Кількість, номенклатура ресурсів вказуються в специфікаціях до цього договору, які є його невід'ємною частиною (п.2.1 Договору).

Постачання ресурсів здійснюється за цінами, які визначені у відповідності з умовами поставки, зазначені в специфікаціях і включають в себе всі податки, збори та інші обов'язкові платежі, а також вартість упаковки, маркування та інші витрати постачальника пов'язані з поставкою ресурсів (п. 4.1 Договору).

Цей договір діє до 31.12.2015 року. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобов'язань у тому числі гарантійних) за цим договором (п.10.5 Договору).

На виконання своїх зобов'язань за Договором позивач поставив товар, замовлений відповідачем (а.с.14,19):

- (олива турбінна ТП-22п, олива МС-20, в кількості 0,54 т та 0,36 т, відповідно) на загальну суму 20 499,00 грн., а відповідач прийняв, що підтверджується відміткою про отримання на видатковій накладній №469 від 05.11.2014 року (а.с.15), повноваження представника відповідача - Власенко М.В. посвідчуються довіреністю №1759 від 04.11.2014 року(а.с.16);

- (олива турбінна ТП-22С, мастило Циатім-203 (17кг) Агрінол, в кількості 1,44 т та 1 шт., відповідно) на загальну суму 33 224,00 грн., а відповідач прийняв, що підтверджується відміткою про отримання на видатковій накладній №545 від 11.11.2014 року (а.с.20), повноваження представника відповідача - Власенко М.В. посвідчуються довіреністю №1798 від 10.11.2014 року (а.с.21).

Рахунки на оплату поставленого товару виписані відповідно 04.11.2014 року №508 та 10.11.2014 року №569 (а.с.17,22)

Вказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, містять підписи уповноважених представників сторін. Факт поставки товару та його отримання відповідачем повністю визнається.

Пунктом 5.2 Договору визначено, що оплата за поставлені ресурси буде проводитися протягом терміну, зазначеного в специфікації, який обчислюється з моменту постачання ресурсів.

Дослідивши специфікації №1 від 04.11.2014 року та №3 від 10.11.2014 року, суд встановив, що оплата за поставлений товар здійснюється протягом 7 календарних днів з моменту поставки ресурсів (а.с.14,19). Таким чином, строки здійснення оплати за поставлений товар:

- за накладною №469 від 05.11.2014 року - до 12.11.2014 року;

- за накладною №545 від 11.11.2014 року - до 18.11.2014 року.

У зв'язку з порушенням відповідачем своїх зобов'язань по оплаті отриманого товару, позивач звернувся до нього з претензією від 05.12.2014 року (а.с.24,25), в якій просив провести оплату суми в розмір 53 723,00 грн. протягом десяти днів, з дня отримання даного листа. Станом на момент звернення позивача до суду з відповідним позовом, відповідач в добровільному порядку не сплатив суму заборгованості.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З викладеного вище вбачається, що висновок суду першої інстанції щодо порушення відповідачем умови п.5.2 Договору є обґрунтованим та законним, отже вимога позивача про стягнення суми основного боргу в розмірі 53 723,00 грн. є обґрунтованою.

Відповідач в апеляційній скарзі посилається на порушення позивачем умов Договору (п.п. 2.3, 2.4), а саме не надання документів, що посвідчують якість поставленого товару.

З таким твердженням не можливо погодиться виходячи з наступного.

Розділом 2 Договору дійсно передбачений обов'язок позивача надати документацію, що підтверджує якість поставленого товару.

Відповідно до статті 666 ЦК України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання; якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

В матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до позивача з вимогою про надання документів якості товару або відмови від отримання поставленого товару, так як і відсутні докази, що підтверджують вчинення відповідачем дій спрямованих на повернення поставленого товару, у зв'язку з неотриманням документі його якості.

Колегія суддів звертає увагу, що договором поставки та діючим законодавством не передбачені підстави порушення строків розрахунків за поставлений товар, у зв'язку з неотриманням документів їх якості, в той час як факт поставки та отримання такого товару відповідач визнає.

Як зазначено Вищим господарським судом України в інформаційному листі від 17.07.2012 року за №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді окремих норм матеріального права», підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Оскільки факт поставки та отримання відповідачем товару за Договором є доведеним та підтвердженим належними доказами - видатковими накладними, довіреностями на отримання товару, рахунками на оплату, а також податковими накладними від 05.11.2014 року та від 11.11.2014 року, в яких відображені зобов'язання за господарськими операціями з відповідачем (а.с.18,23), які є документами первинного бухгалтерського обліку, а тому у відповідача, у відповідності з вимогами чинного законодавства, виникло зобов'язання по оплаті отриманого товару на умовах укладеного між сторонами Договору.

Таким чином, твердження відповідача про відсутність у нього обов'язку з оплати отриманого товару не мають належного документального та матеріального обґрунтування, в зв'язку з чим відхиляються колегією суддів, як безпідставні.

Відповідно до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).

Перевіривши правильність нарахування 3% річних та пені за період з 13.11.2014 року по 21.04.2015 року на суму боргу в розмірі 53 723,00 грн., колегія суддів констатує, що розрахунок річних в розмірі 690,11 грн. та пені в розмірі 9169,86 грн. зроблений позивачем вірно, підтверджений первинними документами, згідно з вимогами чинного законодавства, тому позовні вимоги в цій частині задоволені господарським судом Дніпропетровської області законно та обґрунтовано, як і частково відмовлено в задоволенні інфляційних - 5 212,25 грн., у зв'язку з неправильним розрахунком позивачем даної суми, та включенням до нього листопада 2014 року (як місяць в якому платіж мав бути здійснений), що суперечить приписам п.3.2 постанови пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», тобто розмір інфляційних повинен становить 12 838,68 грн.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, оскільки воно відповідає встановленим фактичним обставинам справи, а отже відсутні передбачені законом підстави для його скасування.

Керуючись статтями 101-103,105 ГПК України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні вимог апеляційної скарги приватного акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2015 року у справі №904/3593/15 відмовити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2015 року у справі №904/3593/15 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст складений 15.07.2015 року

Головуючий суддя Л.М. Білецька

Суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Ю.Б. Парусніков