Рішення № 46763260, 11.06.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2013 р.Справа № 922/1536/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суслової В.В.

при секретарі судового засідання Дородіної І.А.

розглянувши справу

за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків до Приватної фірми "Аркадія", м. Харків про стягнення коштів у сумі 5089,31 грн. за участю представників сторін:

позивача - Заїчковська І.М., довіреність № 01-62юр/7993 від 18 жовтня 2012 року

відповідача - не з"явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Акціонерна компанія "Харківобленерго" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Приватної фірми "Аркадія" про стягнення коштів у сумі 5089,31 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання з боку відповідача покладених на нього обов'язків за договором про постачання електричної енергії № 2-244К від 19 травня 2005 року, пролонгованого на 2013 рік на підставі пункту 9.11. вказаного договору, з урахуванням чого просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості за електричну енергію в розмірі 3445,54 грн. (де 2871,27 грн. - тарифна складова та 574,27 грн. - ПДВ 20%); суму заборгованості з перевищення договірної величини обсягу електричної енергії в розмірі 1622,50 грн., пеню в розмірі 17,70 грн., 3% річних в розмірі 3,57 грн. Також до стягнення заявлені судові витрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11 квітня 2013 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 922/1536/13 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 14 травня 2013 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14 травня 2013 року розгляд справи було відкладено на 28 травня 2013 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28 травня 2013 року розгляд справи було відкладено на 11 червня 2013 року.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримує з підстав, викладених в позовній заяві та просить суд позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, витребуваних судом документів не надав. Судом перевірено адресу відповідача, згідно з наданого витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 05 червня 2013 року, місцезнаходження відповідача - 62460, Харківська область, смт. Високий, вул. Ощепкова, 52, та саме на цю адресу надсилались процесуальні документи, а позивачем - позовна заява.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як визначено у п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

19 травня 2005 року між Акціонерною компанією "Харківобленерго" та Приватною фірмою "Аркадія" було укладено договір про постачання електричної енергії № 2-244 К (далі - Договір), який було пролонговано на 2013 рік на підставі пункту 9.11. Договору.

Відповідно до пункту 1 Договору позивач зобов'язався постачати відповідачу електричну енергію, а відповідач зобов'язався оплачувати позивачу її вартість та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами.

Згідно пункту 2.1.2. Договору позивач зобов'язався постачати відповідачу електроенергію як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 Договору, з урахуванням умов розділів 6, 7 Договору, відповідно до додатку № 1 "Договірні величини постачання електричної енергії і потужності споживачу" та додатку № 2 "Порядок розрахунків".

Пунктом 2.2.5 Договору встановлено, що відповідач зобов'язаний своєчасно оплачувати позивачу вартість електричної енергії та інші нарахування згідно з умовами додатку № 2 "Порядок розрахунків" до Договору.

Згідно пункту 5 Додатку № 2 "Порядок розрахунків" від 17 липня 2010 року до договору про постачання електричної енергії № 2-244 К від 19 травня 2005 року остаточний розрахунок відповідача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого позивачем рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом). За результатами розрахункового періоду відповідачем та позивачем визначається фактичний обсяг поставленої відповідачу електричної енергії та оформлюється додаток № 20 "Акт про використану електричну енергію". Для проведення остаточного розрахунку відповідач протягом 3 днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділі відповідного РВЕ рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплаченим відповідачем протягом 5 операційних днів з дня його отримання.

Відповідно до пункту 1. Додатку № 2 "Порядок розрахунків" від 17 липня 2010 року до договору про постачання електричної енергії № № 2-244 К від 19 травня 2005 року розрахунковий період встановлено відповідачу з 27 числа місяця до такого ж числа наступного місяця.

Позивач свої зобов'язання виконав в повному обсязі, на підставі вищезазначеного договору, здійснив постачання електричної енергії відповідачу, та направив на його адресу рахунки на оплату спожитої електричної енергії за вказаний період відповідно до договору про постачання електричної енергії № 2-244 К від 19 травня 2005 року (копії рахунків містяться в матеріалах справи).

Відповідач, в свою чергу, не виконав належним чином взяті на себе за договором про постачання електричної енергії № 2-244 К від 19 травня 2005 року зобов'язання, не сплатив у визначені договором строки, порядку та розмірі вартість заявленої та отриманої електричної енергії, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем з оплати електричної енергії за грудень 2012 року, січень 2013 року та березень 2013 року в сумі 3445,54 грн. (де 2871,27 грн. - тарифна складова та 574,27 грн. - ПДВ 20%), яка до цього часу не погашена.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525 та 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Статтею 530 Цивільного кодексу визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

З огляду на викладене вище, суд вважає позовні вимоги позивача в розмірі 3445,54 грн. (де 2871,27 грн. - тарифна складова та 574,27 грн. - ПДВ 20%) заборгованості з оплати електричної енергії, підтвердженими наданими суду доказами та підлягаючими задоволенню в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме: з повідомлення про перевищення договірної величини споживання електричної енергії № 788 від 11 лютого 2013 року по підсумкам розрахункового періоду, відповідачем за січень 2013 року використана електрична енергія в обсягах, що перевищила договірні величини на 1697 кВт/год. Узгоджені обсяги споживання електричної енергії, що складають 13311 кВт/год оформлено додатком № 1 до спірного договору як договірна величина. На підставі зазначеного, позивачем пред'явлено до стягнення 1622,50 грн. за перевищення договірних величин споживання електричної енергії.

Враховуючи вище викладене, суд вважає позовні вимоги позивача в розмірі 1622,50 грн. за перевищення договірних величин споживання електричної енергії обґрунтованими, підтвердженими наданими суду доказами та підлягаючими задоволенню в повному обсязі.

Пунктом 4.2.1. Договору передбачено, що за внесення платежів, передбачених пунктом 2.2.5. цього Договору, з порушенням термінів, визначених додатком № 2 "Порядок розрахунків", відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, 3% річних та індекс інфляції. Сума пені нараховується відповідачу з дати остаточного розрахунку, зазначеної в додатку № 2 "Порядок розрахунків", до дня ліквідації заборгованості включно та зазначається в рахунку окремою строчкою.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі пункту 4.2.1. Договору та зазначеної статті позивач нарахував відповідачеві за березень 2013 року суму 3% річних у розмірі 3,57 грн.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивач надав обґрунтований розрахунок 3% річних, а тому позовна вимога в частині стягнення 3% річних у сумі 3,57 грн. підлягає задоволенню.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

При цьому, згідно статті 611 вказаного Кодексу, у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання в результаті односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків і моральної шкоди.

За приписами ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

При цьому, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі, що передбачено ст. 547 ЦК України.

Неустойкою (штрафом, пенею) (відповідно до ст. 549 ЦК України) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 4.2.1. укладеного між сторонами Договору, в якому зазначено, що за внесення платежів, передбачених пунктом 2.2.5. Договору, з порушенням термінів, визначених додатком № 2 "Порядок розрахунків", відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, 3% річних та індекс інфляції. Сума пені нараховується відповідачу з дати остаточного розрахунку, зазначеної в додатку № 2 № "Порядок розрахунків", до дня ліквідації заборгованості включно та зазначається в рахунку окремою строчкою.

Позивачем нараховано та надано обґрунтований розрахунок суми пені за березень 2013 року в розмірі 17,70 грн., який відповідає вимогам договору та Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.49 ГПК України та постановою № 18 від 26.12.11р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції". Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки. Якщо зменшення розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судові витрати у відповідній частині з урахуванням припису частини другої статті 49 ГПК покладаються на відповідача.

Таким чином, суд вважає необхідним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1720,50 грн. покласти на відповідача.

Керуючись ст. 11, 525, 526, 546, 547, 549, 550, ч.1 ст. 610, 611, ст.626 Цивільного кодексу України, 175, 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 12, 22, 33, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватної фірми "Аркадія", смт. Високий (62460, Харківська область, смт. Високий, вул. Ощепкова, 52, код ЄДРПОУ 24484758, п/р 26006820130821 ПАТ "Банк Грант", м. Харків, МФО 351607) на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків (61300, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, код 00131954):

- п/р 260323012307 в філії ХОУ ВАТ ДОБУ, МФО 351823) заборгованість за електричну енергію в сумі 3445,54 грн. (де 2871,27 грн. - тарифна складова та 574,27 грн. - ПДВ 20%), заборгованість за перевищення договірних величин в розмірі 1622,50 грн.;

- п/р 26003010050912 в АТ "Банк Золоті Ворота", МФО 351931, код 00131954 суму пені в розмірі 17,70 грн., суму 3% річних в розмірі 3,57 грн. та судовий збір - 1720,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 12.06.2013 р.

Суддя Суслова В.В.