Рішення № 46760345, 10.07.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2015 р. справа№ 914/1329/15

за позовом: приватного акціонерного товариства «Європейський страховий союз», м. Київ

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Міра і К», м. Львів

про стягнення 58 880,00 грн.

суддя Юркевич М.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Сечко С.В. - представник

від відповідача: Сухарина І.С.- представник

На розгляд до господарського суду Львівської області поступила позовна заява приватного акціонерного товариства «Європейський страховий союз» до товариства з обмеженою відповідальністю «Міра і К» про стягнення 58 880,00 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.

Ухвалою господарського суду від 24.04.2015 р. порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду на 02.06.2015р.

В зв'язку з неявкою представника позивача в призначене судове засідання, розгляд справи ухвалою суду від 02.06.2015р. було відкладено на 16.06.2015р.

В судовому засіданні 16.06.2015р. від представника відповідача надійшов відзив, в якому останній повністю заперечив проти позовних вимог.

Крім того, представником було подано суду клопотання про залучення до участі у даній справі для надання письмових пояснень щодо факту подачі ТОВ «Міра і К» до позивача заяви про настання страхового випадку від 17.12.2012р. спеціаліста з врегулювання страхових випадків Департаменту страхування Львівського управління ПрАТ «Європейський Страховий Союз» - Залютинського Романа Сергійовича (службова адреса: м. Львів, вул. С. Бандери, 9/2).

Господарський суд, в порядку ст. 30, 32 ГПК України, розглянувши вказане клопотання відповідача, дійшов висновку його задоволити та з метою об'єктивного та повного з'ясування обставин справи - викликати вказаного спеціаліста для дачі останнім письмових пояснень по суті спору.

В судове засідання 23.06.2015р. сторони явку своїх уповноважених представників забезпечили, однак вимоги попередньої ухвали суду не виконали.

Так, господарським судом, з метою надання сторонам право на подання додаткових доказів по справі, було оголошено перерву в судовому засіданні до 10.07.2015р.

В останнє судове засідання 10.07.2015р. викликаний для дачі пояснень спеціаліст не з'явився, однак через канцелярію суду надав письмові пояснення по суті позову.

Представник позивача на виконання вимог попередніх ухвал суду надав витребувані документи, підтримав заявлені раніше позовні вимоги, просив суд позов задоволити.

Представник відповідача заперечив проти позову з підстав викладених у відзиві.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, судом з'ясовано:

17.12.2012р. о 11:30 год. в м. Львові по вул. Пасічна - Голубця сталася дорожньо-транспортна пригода за участю таких транспортних засобів: «А-Галаз», державний реєстраційний номер ВС 1359 АА, під керуванням Харченко В.М. (винуватця, який на момент ДТП знаходився в трудових відносинах з ТОВ «Міра і К» (відповідачем), автомобілем «Ніссан», державний номер ВС 0033 СІ, під керуванням Присташ О.С. (потерпілого - 1), який в свою чергу зіткнувся з автомобілем «Рено», державний номер ВС 8751 ВВ, під керуванням Стецишина Я.М. (потерпілим - 2).

21.01.2013р. Постановою Залізничного районного суду м. Львова по адміністративній справі №462/25/13 - Харченка Володимира Михайловича (працівника ТОВ «Міра і К»), було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладеного на останнього адмінстягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн.

В ході розгляду даної справи судом було встановлено, що вказаною вище дорожньо-транспортною пригодою потерпілим було завдано матеріальну шкоду, зокрема:

Матеріальна шкода, завдана власнику автомобіля «Ніссан», державний номер ВС 0033 СІ, під керуванням Присташ О.С. становить 53 867,44 грн., про що свідчить висновок судового експерта Вербова В.В. від 30.12.2012р., а вартість матеріальної шкоди завданої власнику автомобіля «Рено», державний номер ВС 8751 ВВ Стецишину Я.М. становить 9 390,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що між потерпілою внаслідок ДТП Присташ О.С. та ТОВ «Гарант і Я» 27.11.2012р. було укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу №03-563.07/12, предметом якого є страхування майнових інтересів страхувальника, пов'язаних з володінням та користуванням транспортного засобу «Ниссан Кашкай» д.р.н. ВС 0033 СІ. Після настання страхової події, яка мала місце у даній справі, ТОВ «Гарант і Я» на підставі заяви Присташ О.С. про виплату страхового відшкодування від 28.01.2013р. та страхового акту від 25.02.2013р. №031-НТ/13, з урахуванням нульової франшизи встановленої договором страхування, згідно платіжних доручень №38 від31.01.2013р., №131 від 26.02.2013р., №№143, 144 від 27.02.2013р. - здійснило виплату страхового відшкодування на загальну суму 61 405,16 грн.

Як стверджує позивач, в подальшому, на підставі ст.. 27 ЗУ Про страхування», ТОВ «Гарант і Я» звернулося до позивача у даній справі з претензією №52/01-03 від 07.03.2013р. з вимогою про відшкодування сплаченого Присташ О.С. страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 49 490,00 грн. (згідно ліміту відповідальності передбаченого полісом №АЕ/0001868).

За результатами розгляду даної претензії та проведеного страхового розслідування, позивач визнав дані обставини такими, що відповідають вимогам законодавства про страхування та здійснив регресну виплату на користь ТОВ «Гарант і Я» у розмірі 49 490,00 грн.

Крім того, 17.12.2012р. до Львівської дирекції ПАТ «Європейський страховий союз», із заявою про настання страхового випадку та заявою про виплату страхового відшкодування звернувся власник автомобіля «Рено» (державний номер ВС 8751 ВВ), Стецишин Я.М. Відтак, на підставі страхового акту №ОЦВ/265 від 14.07.2014р. та розрахунку страхового відшкодування, згідно платіжних доручень №9854 від 21.07.2014р., №9938 від 30.07.2014р., №9901 від 24.07.2014р., позивачем було сплачено на користь потерпілого суму страхового відшкодування в розмірі 9 390,00 грн.

Таким чином, загальна сума страхових відшкодувань, сплачених позивачем на підставі полісу №АЕ/0001868 за страховим випадком пов'язаним із ДТП, що мало місце 17.12.2012р. у м. Львові по вул. Пасічна-Голубця, складає 58 880,00 грн.

Відповідно до ст.. 38 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, якщо він не повідомив про таку пригоду страховика у строк і за умов визначених у п.33.1.2 п. 33.1 ст. 33 наведеного вище Закону.

Як стверджує позивач, винуватець дорожньо-транспортної пригоди Харченко В.М. (який перебував у трудових відносинах з відповідачем) всупереч вищенаведеному положенню, не повідомив страховика про настання ДТП та не подав відповідної заяви встановленого МТСБУ зразка до позивача.

З огляду на вищенаведені обставини, приватне акціонерне товариство «Європейський страховий союз» звернулося в господарський суд з регресною вимогою до ТОВ «Міра і К» (з яким Харченко В.М. перебував в трудових відносинах) про стягнення 58 880,00 грн. сплаченого страхового відшкодування в судовому порядку.

У своєму відзиві на позовну заяву відповідач повністю заперечив вимоги позивача та зазначив, що працівник ТОВ «Міра і К» Харченко В.М., який є винуватцем ДТП повідомив належним чином ПАТ «Європейський страховий союз» про страховий випадок, який мав місце 17.12.2012р., а відтак вважає вимоги позивача безпідставними.

Розглянувши доводи позовних вимог, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають до задоволення. При цьому, суд виходить з наступного:

Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

П.3 ч.1 ст. 980 ЦК України передбачено, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно з частиною 1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

В силу приписів статті 25 Закону України "Про страхування", здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Як встановлено господарським судом, позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування в межах лімітів відповідальності страховика (ТОВ «Міра і К»), зокрема на користь ТОВ «Гарант і Я» у розмірі 49 490,00 грн. та Стецишину Я.М. в сумі 9 390,00 грн. на підставі страхового акту №ОЦВ/265 від 14.07.2014р. та №56 від 26.07.2013р. відповідно.

Відповідно до частини 1 статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

В силу приписів ст. 33 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", учасники ДТП зобов'язані вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках передбачених законом, МТСБУ про настання дорожньо-транспортної пригоди.

В ході розгляду даної справи судом встановлено, що страхувальник Харченко В.М. не повідомив належним чином страхову компанію позивача про настання ДТП, не оформивши при цьому належним чином відповідного повідомлення за встановленим МТСБУ зразком. Доказів, які свідчили б про протилежне суду надано не було. Більше того, зазначеного повідомлення також не було представлено суду з боку відповідача по даній справі в ході її розгляду.

Відтак, згідно ст. 38 наведеного вище закону, страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регрес ний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.4 ст. 33 цього закону.

Так як, Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 21.01.2013р. Харченка Володимира Михайловича (працівника ТОВ «Міра і К»), було визнано винним у вчиненні ДТП, а на момент його скоєння зазначено особа перебувала у трудових відносинах з ТОВ «Міра і К» (відповідачем) та виконувала свої трудові обов'язки, то згідно приписів ст. 1172 ЦК України - юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Більше того, правова позиція господарського суду кореспондується з положеннями наведеними в постанові Пленуму ВСУ №6 від 27.03.1992р., де зазначено, що відповідальність юридичної особи настає у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, постійно, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.

З огляду на вищенаведені обставини, а також враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази повідомлення позивача з боку працівника відповідача про дорожньо-транспортну пригоду, суд дійшов висновку, що позовна вимога ПАТ «Європейський страховий союз» про стягнення в порядку регресу з ТОВ «Міра і К» страхового відшкодування - підлягає до задоволення.

В той же час, не заслуговують на увагу суду доводи відповідача викладені останнім у відзиві на позов з наступних мотивів.

Так, відповідач зазначає, що його працівником Харченко В.М. 17.12.2012р. було повідомлено позивача про настання дорожньо-транспортної пригоди. В обґрунтування цього відповідачем було надано суду копію повідомлення про настання події, що має ознаки страхового випадку за формою встановленою ПрАТ «Європейський страховий союз». (а.с.77). Крім того, в підтвердження наведеного вище повідомлення відповідач покликається також на письмові пояснення провідного фахівця відділу врегулювання збитків ПрАТ «Європейський страховий союз» Залютинського Р.С., який стверджує, що в його присутності страхову компанію позивача було повідомлено про настання такого страхового випадку.

На думку відповідача, саме існування повідомлення №72 від 17.12.2012р. є підтвердженням повідомлення про настання страхового випадку.

Проте, господарський суд з таким твердженням відповідача погодитися не може, оскільки із зазначеної вище копії повідомлення не можна ідентифікувати особу яка його подавала, а також від кого саме таке повідомлення було прийнято.

Більше того, суд погоджується з твердженням позивача про те, що дане повідомлення є внутрішнім документом ПрАТ «Європейський страховий союз», і може свідчити лише про настання такої страхової події, а не про повідомлення страхувальника страховика про ДТП.

Суд звертає увагу відповідача ще і на той факт, що відповідно до п. 33.1.4 ст. 33 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", повідомлення про настання страхової події (про настання ДТП) має бути встановленого МТСБУ зразка, а також містити дані місцезнаходження транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та адресу.

Однак, повідомлення, на яке покликається відповідач не містить цих вимог, які встановлені у спеціальному законі, а тому не може свідчити про належне повідомлення відповідачем позивача про настання страхового випадку (про настання ДТП).

Крім того суд констатує, що відповідачем також не надано суду жодних інших належних доказів про те, що його працівник повідомляв страхову компанію позивача про ДТП.

Така правова позиція господарського суду повністю кореспондується судовою практикою Верховного Суду України. Зокрема, в Постанові від 12.02.2014р. у справі №6-1цс14, останній зробив правовий висновок про те, що виходячи з аналізу ст.. 33, 38 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", існує як обов'язок страхувальника щодо вжиття заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика про настання ДТП, так і відповідне право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив про настання ДТП.

За умовами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення повністю.

Витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 43 ,33,34,44,49,82,82-1,84,85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги приватного акціонерного товариства «Європейський страховий союз» задоволити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Міра і К» (79008, м. Львів, вул. Лесі Українки, 7, код ЄДРПОУ 31896923) на користь приватного акціонерного товариства «Європейський страховий союз» (01025, м. Київ, вул. Володимирська, 7, оф. 1, код ЄДРПОУ 33552636) 58 880,00 грн. страхового відшкодування в порядку регресу та 1 827,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст.116 та 117 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 10.07.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 15.07.2015р.

Суддя Юркевич М. В.