Рішення № 46760082, 09.06.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.2015Справа №910/3865/15-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Колесо Життя"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Прес Сервіс"

про стягнення 63 689,00 грн.

Суддя Селівон А.М.

Представники сторін:

Від позивача: Пустовий В.Ю. - представник, довіреність б/н від 24.09.2014 р.;

Від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні на підставі ч. 2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Колесо Життя" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Прес Сервіс" про стягнення 63 689,00 грн. заборгованості за Договором поставки №12КЖ від 01.10.2011р., а також витрат по сплаті судового збору у розмірі 1827,00 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач в позовній заяві посилається на невиконання відповідачем умов укладеного між сторонами Договору поставки №12КЖ від 01.10.2011р. в частині оплати поставленого товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 63 689,00 грн..

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.02.15 р. порушено провадження у справі № 910/3865/15 та призначено до розгляду на 07.04.15 р..

07.04.2015 року судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Селівона А.М. на лікарняному.

Ухвалами господарського суду міста Києва від 07.04.15 р., 13.05.15 р. та 27.05.15 р. розгляд справи відкладався на 13.05.15 р., 27.05.15 р. та 09.06.15 р. відповідно.

У судові засідання 13.05.15 р., 27.05.15 р. та 09.06.15 р. з'явився уповноважений представник позивача.

Уповноважений представник відповідача у судові засідання 13.05.15 р., 27.05.15 р. та 09.06.15 р. не з'явився.

Ухвали суду від 23.02.15 р. та 17.04.15 р., які направлялись відповідачу на адресу зазначену позивачем в позовній заяві, а саме: вул. Копиленка, 2/46, м. Київ, 01011, яка співпадає з місцезнаходженням відповідача згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, повернуті відділенням поштового зв'язку за закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення.

На час проведення судового засідання 13.05.15 р. докази отримання відповідачем ухвали суду від 17.04.15 р. поштовим відділенням не повернуті.

Судом здійснено витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштового відправлення № 0103033325014, в якому зазначено, що 20.04.2015 вказане поштове відправлення надійшло до відділення зв'язку Київ 11 з індексом 01011 та станом на 13.05.15 р. не вручене.

Про дату, час і місце розгляду даної справи 27.05.15 р. та 09.06.15 р. відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень: № 0103034180893 та № 0103034183329.

До початку судового засідання 13.05.2015 позивачем подано письмові пояснення б/н від 06.04.15р., в яких представник позивача зазначає, зокрема, що на момент поставок товару та на даний час позивач є платником єдиного податку, а тому податкові накладні при поставках не складались; крім поданих договірних документів, які вже подано до справи, інші додаткові угоди та додатки до договору відсутні. Пояснення долучені судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні 09.06.2015 представником позивача подано пояснення б/н від 09.06.15 р., в яких позивач зазначає, що заборгованість відповідача утворилася внаслідок неповної оплати за товар, що поставлявся позивачем. Так, за період з 18.10.2011 по 17.12.2014 відповідачу було поставлено товар на суму 1074500,00 грн., повернуто товару позивачу на суму 523552,00 грн., оплата за товар становить 487259,00 грн.. Таким чином утворилася заборгованість 63689,00 грн.. Пояснення разом з доданими до них документами долучено судом до матеріалів справи.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог, окрім наявних в матеріалах справи, позивачем суду не надано.

Від відповідача заяв та клопотань процесуального характеру на час проведення судових засідань 13.05.15 р., 27.05.15 р. та 09.06.15 р. до суду не надходило.

Документи, витребувані ухвалами суду від 23.02.15 р., 13.05.15 р., 27.05.15 р. та 09.06.15 р. відповідачем суду не надані.

Про поважні причини неявки представника відповідача в судові засідання 13.05.15 р., 27.05.15 р. та 09.06.15 р. суд не повідомлено.

Відповідно до 2.3 пункту Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (надалі - Постанова №18) якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно п. 3.9.2 Постанови № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Окрім того, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка представника відповідача в судові засідання обов'язковою не визнавалась, відповідач не скористався належним йому процесуальними правом приймати участь в судових засіданнях, відповідачем не надано суду відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, беручи до уваги те, що представник позивача проти розгляду справи за відсутності представника відповідача не заперечував, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, виключно за наявними у справі матеріалами.

При цьому, оскільки суд неодноразово відкладав розгляд справи, надаючи учасникам судового процесу можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходив підстав для відкладення розгляду справи.

Враховуючи відсутність на час проведення судових засідань клопотань представника позивача щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколах судового засідання.

Перед початком розгляду справи в судових засіданнях представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судових засіданнях 13.05.15 р., 27.05.15 р. та 09.06.15 р. повідомив суд, що права та обов'язки стороні зрозумілі.

Відводу судді представником позивача не заявлено.

В судовому засіданні 09.06.15 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими позивачем доказами та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд,

В С Т А Н О В И В:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

01 жовтня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Колесо життя" (позивач у справі, постачальник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Медіа Прес Сервіс" (відповідач у справі, покупець за договором) укладено Договір поставки № 12КЖ (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується в порядку і на умовах, визначених у Договорі, та у відповідності з Специфікацією, Графіком поставки та замовленням покупця, поставити товар, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, прийняти товар, здійснити заходи щодо його реалізації та оплатити вартість реалізованого товару за цінами, зазначеними у накладній, та які не можуть перевищувати ціни, узгоджені в специфікації.

Розділами 2 - 7 Договору сторони узгодили строк та умови поставки товару, порядок його приймання, ціни та порядок розрахунку, права та обов'язки сторін, термін реалізації товару, порядок повернення нереалізованого товару та відповідальність сторін тощо.

Згідно п. 9.1 Договір набирає силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2012 року.

Пунктом 9.2. Договору передбачено, що у разі, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не заявить про його припинення, договір вважатиметься пролонгованим на 1 (один) календарний рік на тих самих умовах.

Договір підписано уповноваженими представниками сторін та засвідчено печатками товариств.

Додатковими угодами № 1 від 01.01.13 р. та № 2 від 01.01.14 р. термін дії договору продовжувався до 31.12.13 р. та 31.12.14 р. відповідно.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до п.2.1 Договору товар поставляється постачальником у відповідності з замовленням покупця, графіком поставок та специфікацією.

Сторони у п.2.2. Договору погодили, що замовлення постачальнику надсилається покупцем у термін, зазначений у специфікації для кожної окремої товарної позиції. Замовлення надаються постачальнику електронною поштою або в іншій формі, прийнятній для сторін. Постачальник зобов'язується дотримуватися відповідності позицій зазначених у накладній позиціям у замовленні.

Відповідно до ч.1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

В силу приписів ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Строк поставки продукції визначений сторонами в специфікації (п.2.1 Договору).

Зокрема, згідно наявної в матеріалах справи копії підписаної сторонами специфікації № 1.1. (додаток № 1 до Договору) кінцевий день (термін) надання замовлення постачальнику - 1 число місяця, в якому виходить номер.

Відповідно до п.2.4 Договору пунктом поставки за цим договором є склад покупця за адресою: м. Київ, вул. Бережанська, 9. Поставка товару на склад покупця здійснюється транспортом постачальника та за його рахунок. Витрати з транспортування товару на склад покупця несе постачальник. Датою поставки є дата отримання покупцем товару на складі покупця та підписання накладної.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що перехід права власності на товар від постачальник до покупця здійснюється в момент приймання-передачі товару на складі покупця та підписання товарно-транспортної накладної або видаткової накладної.

Позивачем на виконання вимог ухвал суду від 23.02.15 р., 17.04.15 р., 13.05.15 р. та 27.05.15 р. доказів на підтвердження здійснення відповідачем у відповідності до умов п.п. 2.1, 2.2. Договору замовлень не надано.

В свою чергу судом за матеріалами справи встановлено та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, що на виконання умов вищевказаного Договору відповідачем за період з 18.10.11 р. по 17.12.14 р. було здійснено поставку покупцю продукції на суму 1074500,00 грн., зокрема, за видатковими накладними № 64 від 19.02.2014 на суму 29700,00 грн., № 92 від 27.02.2014 на суму 10800,00 грн., № 147 від 19.03.2014 на суму 32400,00 грн., № 178 від 14.04.2014 на суму 32400,00 грн., № 253 від 16.05.2014 на суму 29700,00 грн., № 357 від 18.06.2014 на суму 29700,00 грн., № 434 від 22.08.2014 на суму 18900,00 грн., № 460 від 15.09.2014 на суму 18900,00 грн., № 531 від 16.10.2014 на суму 17280,00 грн., № 667 від 03.12.2014 на суму 7020,00 грн., № 672 від 17.12.2014 на суму 7020,00 грн., що підтверджується копіями відповідних видаткових накладних, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Факт отримання товару позивачем підтверджується засвідченими відбитком штампу Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Прес Сервіс" підписом на вищевказаних видаткових накладних уповноважених представників товариства.

Згідно ч. 1 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі - продажу.

Відповідно до ч.1 ст. 680 Цивільного кодексу України покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом.

За умовами п.2.8 Договору постачальник надає гарантії покупцю відповідно до того, що товар, який постачається за договором відповідає санітарно-гігієнічним нормам, прийнятими для певного виду продукції чинним законодавством. На вимогу покупця постачальник додає до товару відповідні і належним чином оформлені санітарно-гігієнічні висновки Державної Санітарно-Епідеміологічної Служби України.

Заперечень щодо факту поставки товару за наданими позивачем видатковими накладними сторонами суду не надано.

Доказів пред'явлення претензій щодо якості поставки товару у відповідності до умов Договору, а також наявності письмових претензій щодо поставленого товару від відповідача до суду не надходило.

За умовами п.6.1 Договору термін реалізації товару визначається окремо для кожної товарної позиції постачальника та декларується в специфікації.

Сторони обумовили у п.6.2. договору, що після закінчення терміну реалізації товару та обробки повернень на складі покупця, покупець надсилає постачальнику Акт повернення нереалізованої продукції разом з товарною накладною на повернення. Після отримання цих документів постачальник зобов'язаний самостійно здійснити вивіз нереалізованого товару зі складу покупця, належним чином оформити примірник накладної на повернення належний покупцеві, та разом з ним надати покупцю розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних, по яких були отримані повернення. У разі якщо постачальник на протязі 20 робочих днів з моменту отримання Акту повернення нереалізованого товару постачальник не здійснив вивіз нереалізованого товару, товар вважається поверненим, а Акт повернення підписаним.

Як встановлено судом за матеріалами справи, відповідно п.6.2 Договору відповідач додатково повернув товар позивачу відповідно до накладних на повернення на суму 523552,00 грн., що підтверджується наданими позивачем копіями підписаних сторонами видаткових накладних (повернення) за період з 30.11.11 р. по 26.01.15 р..

Отже, як вбачається із матеріалів справи, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Колесо життя" умов Договору з боку відповідача відсутні.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивачем виконані прийняті на себе на підставі укладеного між сторонами Договору зобов'язання з поставки продукції відповідачу -ТОВ "Медіа Прес Сервіс", а відповідачем, у свою чергу, прийнятий цей товар, з урахуванням повернення, без будь - яких зауважень. Факт передачі позивачем товару належним чином підтверджено матеріалами справи.

Згідно із ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 4.6. Договору загальна сума договору складається з суми товарних накладних, за якими було здійснено поставку товару та актів повернення нереалізованої продукції.

Сторони у п. 4.7 Договору погодили, що оплата за товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника не пізніш 75 банківських днів з моменту поставки кожної окремої партії товару.

Пунктом 4.1. Договору встановлено, що покупець оплачує товар, що поставляється, за цінами, погодженими сторонами в специфікації та підтвердженими товарними накладними.

Відповідно до п.4.2 Договору сторони домовились, що ціна товару, вказана в специфікації, не може змінюватися постачальником в односторонньому порядку.

Згідно п. 4.8 Договору зобов'язання покупця по оплаті товару вважається виконаним з моменту списання коштів з його банківського рахунку, якщо інше не передбачено договором.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З наданих позивачем матеріалів встановлено та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, що відповідач в обумовлений Договором строк розрахунок за поставлений товар здійснив тільки частково в сумі 487259,00 грн., тобто, з урахуванням здійснених часткових оплат та повернень товару залишок вартості неоплаченого відповідачем товару станом на час звернення з позовною заявою до суду становив 63689,00 грн.

Додатково факт наявності у відповідача заборгованості за поставлений за Договором товар підтверджується актом Акту звіряння від 05.12.2014 взаємних розрахунків за період 01.01.2014-05.12.2014, який підписано представниками сторін та скріплено печатками товариств. Копія вказаного акту наявна в матеріалах справи.

Оскільки в подальшому всупереч досягнутим між сторонами домовленостям відповідач своїх зобов'язань щодо оплати залишку поставленого товару не виконав, позивачем було направлено на адресу відповідача досудову вимогу, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями фіскального чеку № 7765 від 13.08.14 р.. Вказана вимога не була отримана відповідачем та була повернута відділенням поштового зв'язку позивачу за закінченням терміну зберігання поштового відправлення.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, свої зобов'язання щодо сплати Товариству з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Колесо Життя» грошових коштів в сумі 63689,00 грн. у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору відповідач не виконав, в результаті чого у Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Прес Сервіс" утворилась заборгованість перед позивачем за наведеним Договором у зазначеному вище розмірі, яку останній просив стягнути в позовній заяві.

У відповідності до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України покладено на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження своєчасного виконання зобов'язань за Договором, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору поставки № 12КЖ від 01.10.11 р. або його окремих положень суду не надано.

Отже, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань за Договором у встановлений строк, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості в повному обсязі відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, виходячи з того, що позов повністю доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4-2, 4-3, 33, 43, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Прес Сервіс" (01011, м. Київ, вул. Копиленка, б.2/46, код 33302094) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Колесо життя" (04655, м. Київ, проспект Московський, б.23, код 37717578) 63689 (шістдесят три тисячі шістсот вісімдесят дев'ять) грн. 00 коп. заборгованості та 1827 (одну тисячі вісімсот двадцять сім) грн. витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складений та підписаний 15 липня 2015 року.

Суддя А.М.Селівон