Рішення № 46759637, 09.07.2015, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2015 р. Справа № 909/643/15 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Ткаченко І. В., при секретарі судового засідання Середюк І. Б., за участю представника позивача Садкового А. М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" до товариства з обмеженою відповідальністю спільне українсько-ізраїльське підприємство "Кутська лісова компанія" та відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції про зняття арешту з майна.

ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом, в якому ставить питання про зняття арешту з нерухомого майна - лісопильного деревообробного виробництва загальною площею 5 156,8 кв. м., що знаходиться у м. Івано-Франківську, с. Вовчинець, буд. 225, та складається із наступних об'єктів: лісопильний цех та адмінкорпус (цегла, панелі) площею 2 175,3 кв. м. (літ. А), склад (залізобетонні панелі) площею 1 859,8 кв. м. (літ. Б), склад сировини (бетонна площадка) площею 346,5 кв. м. (літ. В), котельня-пропарочна (залізобетонні панелі) площею 253,3 кв. м. (літ. Г), сушильні камери (цегла) площею 432,1 кв. м. (літ. Д), трансформаторна станція (цегла) площею 89,8 кв. м. (літ. Е). Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 10 лютого 2015 р. було затверджено укладену між ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" та ТОВ спільне українсько-ізраїльське підприємство "Кутська лісова компанія" мирову угоду, відповідно до умов якої зазначене майно передано банку у власність. Проте, у реєстрації права власності на згадане майно позивачу було відмовлено ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції у зв'язку із накладеним на нього арештом.

12 червня 2015 р., суд порушив провадження у справі № 909/215/14 і призначив її до розгляду в засіданні на 25 червня 2015 р.

25 червня 2015 р., суд отримав від відповідача - ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції відзив на позовну заяву, із змісту якого вбачається, що не заперечуючи передбачене ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження" право позивача на звернення до суду з відповідним позовом, відповідач просить відмовити в частині позову до ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції за безпідставністю, а також просить суд розглядати дану справу без участі представника ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції.

25 червня 2015 р., розгляд справи суд відклав на 09 липня 2015 р.

09 липня 2015 р., суд отримав від відповідача - ТОВ спільне українсько-ізраїльське підприємство "Кутська лісова компанія" відзив на позовну заяву, із змісту якого вбачається, що ТОВ спільне українсько-ізраїльське підприємство "Кутська лісова компанія" позовні вимоги визнає повністю та просить суд розглядати справу без участі свого представника.

09 липня 2015 р., до канцелярії суду надійшли письмові пояснення позивача з приводу заявлених позовних вимог.

Представники відповідачів в жодне судове засідання не з'явились, хоча про час і місце їх проведення відповідачі були повідомлені належним чином.

За наведених обставин, керуючись положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, положеннями ст. 69 ГПК України про строки вирішення спорів господарським судом, враховуючи заяви відповідачів про розгляд справи без участі їх представників, подальше відкладення розгляду справи суд визнав недоцільним і, згідно з вимогами ст. 75 ГПК України, розглянув справу по суті за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд

в с т а н о в и в:

рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 02 листопада 2010 р. по справі № 16/83-12/104 задоволено позов ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" про стягнення з ТОВ спільне українсько-ізраїльське підприємство "Кутська лісова компанія" 1 195 820 грн 21 коп. за кредитним договором та звернено стягнення на предмет іпотеки а саме, лісопильне деревообробне виробництво загальною площею 5 156,8 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, с. Вовчинець, буд. 225, та складається із наступних об'єктів: лісопильний цех та адмінкорпус (цегла, панелі) площею 2 175,3 кв. м. (літ. А), склад (залізобетонні панелі) площею 1 859,8 кв. м. (літ. Б), склад сировини (бетонна площадка) площею 346,5 кв. м. (літ. В), котельня-пропарочна (залізобетонні панелі) площею 253,3 кв. м. (літ. Г), сушильні камери (цегла) площею 432,1 кв. м. (літ. Д), трансформаторна станція (цегла) площею 89,8 кв. м. (літ. Е) зі всіма об'єктами, функціонально пов'язаними з цим нерухомим майном, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки позивачем з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням позивачу всіх повноважень, необхідних для здійснення такого продажу.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 10 лютого 2015 р. затверджено мирову угоду, укладену між ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" та ТОВ спільне українсько-ізраїльське підприємство "Кутська лісова компанія" на стадії виконання рішення від 02 листопада 2010 р. у справі № 16/83-12/104.

Згідно з умовами затвердженої судом мирової угоди, боржник (ТОВ спільне українсько-ізраїльське підприємство "Кутська лісова компанія") передає стягувачу (ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик") у власність наступне нерухоме майно: лісопильне деревообробне виробництво загальною площею 5 156,8 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, с. Вовчинець, буд. 225, та складається із наступних об'єктів: лісопильний цех та адмінкорпус (цегла, панелі) площею 2 175,3 кв. м. (літ. А), склад (залізобетонні панелі) площею 1 859,8 кв. м. (літ. Б), склад сировини (бетонна площадка) площею 346,5 кв. м. (літ. В), котельня-пропарочна (залізобетонні панелі) площею 253,3 кв. м. (літ. Г), сушильні камери (цегла) площею 432,1 кв. м. (літ. Д), трансформаторна станція (цегла) площею 89,8 кв. м. (літ. Е).

На виконання ухвали про затвердження мирової угоди позивач звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно із завою про проведення державної реєстрації права власності на дане майно.

25 травня 2015 р., державний реєстратор прав на нерухоме майно Марченко О. А. прийняв рішення про відмову у державній реєстрації права власності на лісопильне деревообробне виробництво, що знаходиться за адресою м. Івано-Франківськ, с. Вовчинець, буд. 225, так як заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна.

Як вбачається із змісту інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна в порядку доступу державних виконавців № 101312944 від 24 червня 2015 р., ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції було накладено арешти на нерухоме майно ТОВ спільне українсько-ізраїльське підприємство "Кутська лісова компанія" відповідно до постанови № 19354415 від 17 травня 2010 р., постанов про відкриття виконавчого провадження № 20472921 від 26 липня 2010 р. та № 20973425 від 25 серпня 2010 р., постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №34321742 від 10 жовтня 2012 р.

Відтак, вважаючи, що лісопильне деревообробне виробництво загальною площею 5 156,8 кв. м. у м. Івано-Франківськ, с. Вовчинець, буд. 225 належить йому, позивач звернувся до суду за захистом свого права.

Отже, предметом даного спору є вимога позивача про зняття арешту з належного йому на праві власності нерухомого майна.

Відповідно до ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження", особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до п. 11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24 жовтня 2011 р. № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам", господарським судам підвідомчі на загальних підставах справи зі спорів, пов'язані з визнанням права на майно, на яке накладено арешт, і про зняття з нього арешту та з розглядом позовів до юридичної особи, яка зобов'язана здійснити стягнення коштів з боржника у разі невиконання рішення з вини цієї юридичної особи (статті 60 і 87 Закону України "Про виконавче провадження"), - за умови, коли сторонами у судовому процесі є підприємства чи організації у розумінні статті 1 ГПК України.

Що ж до заперечень проти арешту (опису) майна, які не пов'язані зі спором про право на це майно, а стосуються порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, то їх слід розглядати за правилами статті 1212 ГПК України, 383 ЦПК України або статті 181 КАС України з урахуванням правил підвідомчості.

Зважаючи на зміст позовної заяви та встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що в даному випадку вимоги про зняття арешту з майна безпосередньо пов'язані зі спором про право на це майно, оскільки державним виконавцем було арештовано майно, яке, на думку позивача належить йому, а не боржникові у виконавчому провадженні.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження", особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Відповідно до преамбули Закону України "Про виконавче провадження", цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до частин 1, 2 та п. 5 ч. 3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Так, державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження", арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Зі змісту зазначеної норми Закону вбачається, що накладати арешт на майно в процедурі виконавчого провадження надається право лише у випадку, коли таке майно належить на праві власності саме боржнику.

Право власності є основним речовим правом. Власник майна на свій розсуд володіє, користується та розпоряджається ним. Право власності виникає на підставі юридичних фактів, визначених у законодавстві, що прийнято називати способами виникнення права власності.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Згідно з ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Із змісту наявних у справі матеріалів вбачається, що право власності позивача на згадане майно підтверджується ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 10 лютого 2015 р. про затвердження мирової угоди по справі № 16/83-12/104.

Згідно з ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Оскільки виникнення права власності на майно водночас передбачає припинення цього права у іншого суб'єкта, підстави виникнення права власності на спірне майно розглядаються водночас і як підстави його припинення.

Таким чином, враховуючи, що майно, про яке йде мова у позовній заяві та на яке накладено арешт, є власністю позивача, воно не може бути використаним для задоволення вимог інших стягувачів до ТОВ спільне українсько-ізраїльське підприємство "Кутська лісова компанія".

Аналогічного змісту правова позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 08 липня 2014 р. по справі № 910/24099/13.

На підставі викладеного, позовні вимоги у даній справі з метою захисту прав законного власника такого майна підлягають задоволенню.

Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача - ТОВ спільне українсько-ізраїльське підприємство "Кутська лісова компанія", оскільки при накладенні арештів на майно боржника, останній був зобов'язаний повідомити ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції про перебування нерухомого майна в заставі у банку.

Згідно з ч. 6 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження", боржник зобов'язаний письмово повідомляти державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

За змістом ч. 2 ст. 49 ГПК України, якщо судовий спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Отже, при розподілі судових витрат суд враховує, що предметом даного спору є вимога позивача про зняття арешту з майна, яка безпосередньо пов'язана зі спором про право на це майно і не стосується порушень вимог виконавчого провадження з боку органу державної виконавчої служби, у зв'язку з чим судовий збір суд покладає на відповідача - ТОВ спільне українсько-ізраїльське підприємство "Кутська лісова компанія".

Керуючись статтями 49, 82 - 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

позов задовольнити;

зняти арешт з нерухомого майна - лісопильне деревообробне виробництво загальною площею 5 156,8 кв. м., що знаходиться у м. Івано-Франківську, с. Вовчинець, буд. 225, та складається із наступних об'єктів: лісопильний цех та адмінкорпус (цегла, панелі) площею 2 175,3 кв. м. (літ. А), склад (залізобетонні панелі) площею 1 859,8 кв. м. (літ. Б), склад сировини (бетонна площадка) площею 346,5 кв. м. (літ. В), котельня-пропарочна (залізобетонні панелі) площею 253,3 кв. м. (літ. Г), сушильні камери (цегла) площею 432,1 кв. м. (літ. Д), трансформаторна станція (цегла) площею 89,8 кв. м. (літ. Е), накладений постановою про відкриття виконавчого провадження № 19354415 від 17 травня 2010 р., постановою про відкриття виконавчого провадження № 20472921 від 26 липня 2010 р., постановою про відкриття виконавчого провадження № 20973425 від 25 серпня 2010 р., постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 34321742 від 10 жовтня 2012 р.

З товариства з обмеженою відповідальністю спільне українсько-ізраїльське підприємство "Кутська лісова компанія" (76006, м. Івано-Франківськ, с. Вовчинець, вул. Вовчинецька, буд. 225; ідентифікаційний код 31711523) на користь публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 8-А; ідентифікаційний код 19364259) стягнути 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Ткаченко І. В.

Повне рішення складено 15.07.15

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ 15.07.15