Постанова № 46758979, 15.07.2015, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2015 року Справа № 910/3528/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І.,суддів :Гончарука П.А., Стратієнко Л.В. розглянувши касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 рокуу справі за позовомПублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"до Дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"простягнення коштів

В С Т А Н О В И В:

у лютому 2015 року, ПАТ "Укртрансгаз" звернулось до господарського суду з позовом у якому просило стягнути з ДП "Укравтогаз" НАК "Нафтогаз України" 2 400 грн. заборгованості за товар, поставлений на умовах договору № 355/11-К/287-к від 30.11.2011 року, 432 грн. пені, 705,60 грн. на відшкодування інфляційних втрат, 227,45 грн. 3 % річних та 168 грн. 7 % штрафу.

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.04.2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з ДП "Укравтогаз" НАК "Нафтогаз України" на користь ПАТ "Укртрансгаз" 2 400 грн. заборгованості, 532,93 грн. інфляційних втрат, 216,39 грн. 3 % річних та 1 458,76 грн. на відшкодування витрат зі сплати судового збору, в іншій частині позову відмовлено.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 року рішення суду першої інстанції змінено. Стягнуто з ДП "Укравтогаз" НАК "Нафтогаз України" на користь ПАТ "Укртрансгаз" 2 400 грн. заборгованості, 705,60 грн. інфляційних втрат, 215,63 грн. 3 % річних та 1 542,79 грн. на відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Постановлені у справі судові рішення оскаржено в касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 03.07.2015 року порушено касаційне провадження у справі за скаргою відповідача, у якій він посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права і просить судові рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами обох інстанцій, відносини сторін врегульовані договором № 355/11-К/287-к від 30.11.2011 року, за умовами якого ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України", правонаступником якої є позивач (постачальник) зобов'язалось продати ДП "Укравтогаз" НАК "Нафтогаз України" (покупець) насоси для рідин та підйомники рідин, а останній прийняти та оплатити вартість цієї продукції, відповідно до специфікацій, що є частиною договору (п. 1.1 договору).

Назва, кількість та асортимент продукції визначається сторонами у специфікаціях (п.2.1 договору).

Згідно п. 9.1 договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2011 року.

За умовами п. п. 4.1, 4.2, 4.4 продавець здійснює поставку продукції покупцю за власний рахунок, а дата поставки підтверджується видатковою накладною, яка підписується уповноваженими представниками сторін у день отримання продукції.

Відповідно до п. п. 3.4, 3.5 сторонами узгоджено, що після поставки товару та підписання ними видаткової накладної, продавець виписує рахунок-фактуру з зазначеною ціною поставленої продукції згідно із специфікацією, а покупець зобов`язується здійснити 100 % оплату вартості продукції протягом 5-ти днів після отримання рахунку-фактури.

Перевіряючи дотримання кожною із сторін своїх зобов'язань судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач поставив продукцію (компресор) у кількості 1 шт., а відповідач прийняв без будь-яких зауважень продукцію загальною вартістю 2 400 грн., що підтверджується видатковою накладною, яка підписана сторонами та скріплена печаткою, що останнім не оспорюється.

Але отримавши товар у визначені договором строки відповідач його не оплатив і на час розгляду спору судом його борг складає 2 400 грн., а тому обґрунтовано визнавши надуманими посилання відповідача на порушення умов договору постачальником, ненадання йому рахунку-фактури для оплати поставленого товару господарський суд першої інстанції і апеляційний господарський суд прийшли до правильного висновку, що зазначене не звільняє відповідача від його обов`язку, оплатити продукцію, а отже позивач вправі вимагати сплати відповідачем боргу з урахуванням його відповідальності за порушення грошових зобов'язань, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Щодо заяви відповідача про сплив строку позовної давності, то судами попередніх інстанцій правильно зазначено, що акт звірки взаєморозрахунків між позивачем та відповідачем від 14.10.2013 року, до якого включено і заборгованість за спірним договором є тією обставиною, яка свідчить про визнання боргу та переривання перебігу позовної давності відповідно до ст. 264 ЦК України, який після переривання починається заново і на час розгляду спору не сплив.

За таких обставин, коли висновки про встановлене відповідають дійсності, правова оцінка є правильною, підстав для скасування чи зміни судових рішень за мотивів, наведених у касаційній скарзі, судова колегія Вищого господарського суду України не вбачає.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 року - без змін.

Головуючий М.І. Остапенко

Судді П.А. Гончарук

Л.В. Стратієнко