Ухвала суду № 46757118, 23.12.2014, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 466/1147/14 Головуючий у 1 інстанції: Невойт П.С.

Провадження № 22-ц/783/7468/14 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 А. В.

Категорія: 34

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів: Мельничук О.Я., Мікуш Ю.Р.,

секретаря Гацій І.І.

з участю представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 (транспортного) страхового бюро України на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 24 жовтня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 (транспортного) страхового бюро України, з участю третьої особи ОСОБА_6 про відшкодування збитків, спричинених дорожньо-транспортною пригодою,

встановила:

Оскаржуваним рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 23 жовтня 2014 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 (транспортного) страхового бюро України ЄДРПОУ 21647131 на користь ОСОБА_5 21127,97 грн. шкоди, завданої ДТП, а також 243,60 грн. судового збору, а всього 21371,57 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою від 28 жовтня 2014 року виправлено описку, допущену в рішенні Шевченківського районного суду м. Львова від 23 жовтня 2014 року, зазначено у вступній частині рішення правильну дату ухвалення 24 жовтня 2014 року.

Рішення суду оскаржив представник відповідача ОСОБА_4 (транспортного) страхового бюро України (надалі МТСБУ), з оскаржуваним рішенням не погоджується та вважає, що таке підлягає скасуванню через неповне з"ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висноків суду обставинам справи.

В апеляційній скарзі зазначає, що оскільки цивільно-правова відповідальність транспортного засобу "Порше", реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_6 не була забезпечена відповідно до ЗУ "Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", тому у ОСОБА_5 виникло право звернутися до МТСБУ із заявою про відшкодування заподіяної йому шкоди внаслідок ДТП.

Однак, законом передбачено процедуру, яка передує такому зверненню із заявою до МТСБУ, яка визначена у ст. 33 вказаного Закону.

Звертає увагу на те, що позивач взагалі не надсилав до МТСБУ повідомлення про ДТП і звернувся із заявою про виплату відшкодування лише 26.11.2013 року, тобто через два з половиною роки.

Огляд автомобіля позивача проводився 26.03.2012 року, тобто майже через 11 місяців від дати ДТП і не виключено, що за цей час автомобіль міг побувати в іншій ДТП, або в ньому могли поміняти придатні до експлуатації комплектуючі на пошкоджені.

Автомобіль для огляду аварійним комісаром МТСБУ не було надано.

Також, звертає увагу на те, що експертиза ТзОВ "Фірма "Експертиза" проведена на виконання ухвали суду без огляду пошкодженого транспортного засобу на підставі висновку №26 від 26.03.2012 року, складеного ОСОБА_7, об"єктивність якого викликає сумнів з наведених в апеляції причин.

Просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 23.10.2014 року та закрити провадження по справі.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив, в обґрунтування повідомив, що повідомлення про страховий випадок, він як представник потерпілого, направив на адресу МТСБУ електронним повідомленням 18.02.2013 року, разом із необхідними додатками, а тому безпідставними є доводи апелянта про те, що на адресу МТСБУ не надходило повідомлення про ДТП. Просить апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Третя особа ОСОБА_6 в судові засідання не прибула, повідомлення про вручення поштового відправлення повернулось в суд за закінченням терміну зберігання (а. с. 185).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників розгляду справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, зазначений законами України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку, або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Згідно із ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів приходить переконання, що оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним вимогам закону.

Задовольняючи частково позовні вимоги районний суд виходив з того, що на час пошкодження автомобіля позивача ЗУ Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів взагалі не встановлювався строк, протягом якого потерпілий повинен був звернутися до страхової компанії з заявою про виплату страхового відшкодування.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_5 є власником автомобіля НОМЕР_2, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серія ІНА № 505538 (а.с. 7).

16 травня 2011 року о 07.00 год., ОСОБА_6 керуючи транспортним засобом марки Порш, реєстраційний номер НОМЕР_3 у м. Львові на перехресті вул. Варшавська - Замарстинівська проявила неуважність до оточуючої дорожньої обстановки та її змін, не вибрала безпечної швидкості руху, при виникненні небезпеки не вжила заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу, внаслідок чого виїхала на смугу зустрічного руху, де здійснила зіткнення з транспортним засобом марки ВАЗ 21099, реєстраційний номер НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_5, завдавши технічних пошкоджень транспортним засобам, водію ОСОБА_5 та пасажиру ОСОБА_8 тілесні ушкодження, чим порушила п.п. 1.5, 2.1, 12.1, 12.3, 11.4 Правил дорожнього руху України.

Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 24.06.2011 р. ОСОБА_6 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.ст. 122-4, 124 КУпАП, накладено стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк один рік (а.с. 11).

Таким чином, обставини дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 16.05.2011 року, а також вина відповідача ОСОБА_6 у цій дорожньо-транспортній пригоді, визначені у постанові Залізничного районного суду м. Львова від 24.06.2011 р. в силу приписів ч. 4 ст. 61 ЦПК України, не підлягають доказуванню в ході розгляду даної цивільної справи.

Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_6 на момент настання даної дорожньо-транспортної пригоди не була застрахованою у встанов леному Законом порядку, тому можливості реалізувати своє право на відшкодування матеріальної шкоди за рахунок страхової компанії у позивача не було, відтак, з врахуванням положень ст. 41 ЗУ Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів обов'язок відшкодування збитків завданих ОСОБА_5 покладається на ОСОБА_4 (транспортне) страхове бюро України.

В свою чергу, мотиви апеляційної скарги та незгода відповідача з оскаржуваним рішенням зводиться до тверджень останнього про те, що позивач не звертався до МТСБУ з заявою про ДТП, а з вимогою про виплату страхового відшкодування звернувся не у визначений законом порядок, тому судова колегія перевіряючи законність оскаржуваного рішення виходить з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що із повідомленням про ДТП представник ОСОБА_5 ОСОБА_2 звернувся до МТСБУ 18.02.2013 року, а із заявою про виплату страхового відшкодування 26.11.2013 року.

Листом в.о. начальника департаменту врегулювання МТСБУ від 06.12.2013 р. №3/1-05/34697 повідомлено ОСОБА_5 про відмову у відшкодуванні шкоди з покликанням на п.п. 37.1.4. ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" за яким підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди (а.с. 8).

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що на час пошкодження автомобіля позивача (16.05.2011 року) ЗУ Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів діяв в іншій редакції.

Статтею 32 вказаного Закону були передбачені випадки, коли шкода не відшкодовується. Порушення потерпілим строку звернення з заявою до страхової компанії до таких випадків не відноситься.

Законом України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (в редакції станом на16.05.2011 року) взагалі не встановлювався строк, протягом якого потерпілий повинен був звернутися до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування.

Нова редакція вказаного Закону почала діяти з 18.09.2011 року, і власне у ст. 37 Закону N1961-IV було визначено підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування, серед яких у п. 37.1.4. - за неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Разом з тим, відповідно до ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом"якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Відтак, з врахуванням положень ст. 5 ЦК України про дію актів законодавства в часі, колегія суддів вважає безпідставною відмову відповідача МТСБУ у виплаті відшкодування позивачу ОСОБА_5

Крім цього, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції в частині визначення розміру відшкодування 21127,97 грн., оскільки відповідно до висновку № 339 від 29.09.2014 року експертного автотоварознавчого дослідження, проведеного ТзОВ Фірма "Експертиза", вартість відновлювального ремонту автомобіля ВАЗ-21099, реєстраційний номер НОМЕР_4 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 21127,97 грн. без врахування ПДВ.

Будь яких інших належних та допустимих доказів для спростування рішення суду першої інстанції, передбачених статтями 57, 58, 59 ЦПК України, які б мали доказове значення та заслуговували на увагу, чи порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, відповідно до ч. 3 ст. 309 ЦПК України, апелянтом не представлено.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Рішення відповідає вимогам закону і зібраним по справі доказам, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для її задоволення немає.

В частині відмови у задоволенні інших позовних вимог рішення суду першої інстанції не оскаржується, відтак апеляційним судом за правилами ст. 303 ЦПК України не перевіряється.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 308, ст. 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 (транспортного) страхового бюро України відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 24 жовтня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: О.Я. Мельничук

ОСОБА_9