Ухвала суду № 46756653, 13.07.2015, Личаківський районний суд м.Львова

Справа №463/3081/15-ц

Провадження №4-с/463/34/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2015 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Головатого Р.Я.

при секретарі судового засідання Миличук У.Р.

з участю представника заявника ОСОБА_1

державного виконавця Мороза Н.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові матеріали цивільної справи за скаргою Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради на постанову Личаківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про закінчення виконавчого провадження,

в с т а н о в и в:

Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради звернулася до суду зі скаргою на постанову Личаківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про закінчення виконавчого провадження від 17.10.2014р. Просить поновити строк звернення до суду з вказаною скаргою, визнати таку незаконною та скасувати, зобовязати Личаківський ВДВС відновити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-396/10, виданого 19.09.2012р. Личаківським районним судом м.Львова.

Вимоги скарги обґрунтовує тим, що рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 10.12.2010 року задоволено позов Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_2, третіх осіб Львівської міської ради, ОСОБА_3 про демонтаж самовільно здійсненої прибудови до квартири №4 в будинку №7 на вул. Глухий Кут в м.Львові, приведення квартири до попереднього стану. Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 24.11.2011р., апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, а рішення Личаківського районного суду м.Львова від 10.12.2010р. залишено без змін.

На підставі вищезазначеного рішення ЛРА ЛМР отримала виконавчий лист, який в свою чергу був предявлений до виконання до Личаківського ВДВС ЛМУЮ.

23.06.2015 року, у відповідь на запит ЛРА ЛМР від 08.06.2015р., на адресу останньої з Личаківського ВДВС ЛМУЮ надійшов лист від 17.06.2015р. вих. 3467 із постановою про закінчення виконавчого провадження від 17.10.2014 року. У вказаному листі було зазначено, що 17.10.2014р. на адресу ЛРА ЛМР був направлений лист №617/5 із постановою про закінчення виконавчого провадження.

Оскільки про існування оскаржуваної постанови ЛРА ЛМР дізналася лише 23.06.2015р., вважає, що причини пропуску строку на оскарження такої є поважними, тому просить його поновити.

Разом з тим, вважає оскаржувану постанову незаконною, оскільки така винесена на підставі п. 11 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» у звязку з поверненням виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав у випадку, якщо виконати рішення без участі боржника неможливо.

Разом з тим боржником у вказаному виконавчому провадженні є ОСОБА_4, яка згідно з матеріалами, які є у виконавчому провадженні активно брала участь у проваджені. Так, нею був підписаний акт державного виконавця від 31.01.2014р. про те, що рішення суду про демонтаж самовільно здійсненої прибудови до квартири №4 в будинку №7 на вул. Глухий Кут в м.Львові, приведення квартири до попереднього стану виконано не було. Також ОСОБА_2 подавала заяву до Личаківського районного суду про встановлення способу та порядку виконання рішення суду, у задоволенні якої ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 03.04.2014р. було відмовлено. Крім цього, в матеріалах виконавчого провадження є клопотання ОСОБА_2 про призначення будівельно-технічної та товарознавчої експертизи квартири АДРЕСА_1.

Вважає, що вищенаведене свідчить про відсутність підстав для закінчення виконавчого провадження у зв'язку з неможливістю виконання рішення суду без участі боржника.

Крім цього, вважає неправомірними та такими, що не можуть бути підставою для винесення оскаржуваної постанови, посилання державного виконавця на неможливість виконати рішення суду про демонтаж прибудови до квартири №4 по вул. Симиренків (колишня Глухий Кут), 7 у м.Львові без нанесення шкоди для будинку в цілому не можливо, що обґрунтовується висновком судової інженерно-технічної експертизи (висновок №1732 від 29.07.2014р.).

Враховуючи вищенаведене просить скаргу задовольнити.

В судовому засіданні представник заявника скаргу підтримала, дала пояснення аналогічні вищенаведеним.

Державний виконавець Мороз Н.Ю. в судовому засіданні проти задоволення скарги заперечив. Пояснив, що оскаржувана постанова винесена державним виконавцем Глодом А.Р. В ході здійснення виконавчого провадження останнім була призначена експертиза, згідно з висновком якої №1732 від 29.07.2014р. демонтаж прибудови до квартири АДРЕСА_2 (колишня Глухий Кут) у м.Львові, а також приведення будинку до стану, який передував його реконструкції боржником із влаштуванням додаткового поверху без нанесення шкоди для будинку в цілому не можливо.

Заслухавши пояснення представника заявника, державного виконавця, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Згідно з ст.383 ЦПК України, учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення порушено їх права чи свободи.

Рішенням Личаківського районного суду м.Львова від 10.012.2010р. у справі №2-396/2010 (а.с.12-14), залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 24.11.2011 року (а.с.15-17), позов Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради задоволено, зобовязано ОСОБА_4 привести квартиру АДРЕСА_3 до попереднього стану шляхом демонтажу самовільно здійсненої добудови до квартири.

Зустрічний позов задоволено частково. Визнано недійсним розпорядження Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради №1092 від 29.10.2008р. «Про демонтаж самовільно здійсненної добудови до квартири АДРЕСА_4 і приведення квартири до попереднього стану».

В задоволенні решти зустрічних позовних вимог про визнання права власності на самовільно переобладнану квартиру АДРЕСА_3, загальною площею 106,4 м.кв., - відмовити за безпідставністю.

Судом встановлено, що 19.09.2012 року Личаківським районним судом м.Львова був виданий виконавчий лист у справі №2-396/10 про зобов'язання ОСОБА_4 привести квартиру АДРЕСА_5 до попереднього стану шляхом демонтажу самовільно здійсненої добудови до квартири (а.с.5).

17.10.2014 року державним виконавцем Глодом А.Р. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №39038734 (а.с.7). При цьому, як вбачається з вказаної постанови під час проведення виконавчих дій з метою можливості повного та фактичного виконання судового рішення державним виконавцем винесено постанову про призначення експерта для участі у виконавчому провадженні та призначено експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз. Експерту поставлено питання про можливість демонтажу самовільно здійсненої прибудови до квартири АДРЕСА_6 без нанесення шкоди для будинку в цілому та чи можливе приведення квартири №4 по вул.Симиренків (колишня Глухий Кут), 7 в м.Львові до стану, який передував його реконструкції боржником із влаштуванням мансарди без шкоди будинку в цілому.

Відповідно до висновку судової інженерно - технічної експертизи №1732 від 29.07.2014 року здійснити демонтаж прибудови до квартири №4 по вул.Симиренків ( колишня Глухий Кут),7 у м.Львові без нанесення шкоди для будинку в цілому не можливий.

А тому державним виконавцем на підставі п.11 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Разом з тим, відповідно п.11 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону.

Згідно з ч.3 ст.75 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

З оскаржуваної постанови вбачається, що така винесена на підставі п.11 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження», тобто у зв'язку з неможливістю виконати рішення без участі боржника, в той час як фактично така винесена у зв'язку з неможливістю виконати рішення суду про демонтаж прибудови до квартири АДРЕСА_7 без нанесення шкоди для будинку в цілому, що не відповідає вимогам закону.

Так, відповідно до ч.5 ст.124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими для виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Крім цього, виконання рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до ч.2 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Законом України «Про виконавче провадження» державному виконавцю не надано повноважень вирішувати питання можливості виконання рішення суду про демонтаж без завдання шкоди будинку в цілому та не може бути підставою для закінчення виконавчого провадження.

За таких обставин суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова винесена з перевищенням державним виконавцем свої повноважень, є незаконною, відтак підлягає скасуванню, а скарга ЛРА ЛМР задоволенню.

Керуючись, ст.ст. 383-389 ЦПК України, -

ухвалив:

скаргу задовольнити.

Визнати постанову Личаківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про закінчення виконавчого провадження №39038734 від 17.10.2014 року незаконною та скасувати.

Зобовязати Личаківський відділ державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції відновити виконавче провадження №39038734 з примусового виконання виконавчого листа №2-396/10, виданого 19.09.2012р. Личаківським районним судом м.Львова про зобов'язання ОСОБА_4 привести квартиру АДРЕСА_5 до попереднього стану шляхом демонтажу самовільно здійсненої добудови до квартири.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом пяти днів з дня її проголошення до апеляційного суду Львівської області через Личаківський районний суд м.Львова.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Р.Я. Головатий