Постанова № 4675607, 05.06.2008, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"05" червня 2008 р. Справа №11/2366-А

за позовом Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому

до Приватний підприємець ОСОБА_1 м. Хмельницький

про стягнення 235,32 грн.

Суддя Радченя Д.І. Секретар судового засідання Уманціва Н.М.

Представники сторін:

Від позивача  Герасимова Л.Я. -представник за довіреністю №18829/12 від 07.10.2007р.

відповідача не з'явився

Суть спору: Позивач - Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача -приватного підприємця ОСОБА_1 235, 32 грн. заборгованості по недоїмці за І квартал 2005 року.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 18.04.2008 року по позовній заяві Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому відкрито провадження в адміністративній справі №11/2366-А та призначено судовий розгляд справи.

Повноважний представник позивача в судовому засіданні 05.06.2008р. позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні.

Відповідач про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, однак своїми процесуальними правами не скористався, відзив на позов не подав, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив. При цьому повістки та ухвали йому вручені 24.04.2008р., що підтверджується повідомленням №3553579.

Згідно ч. 2 ст. 158 КАС України, неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.

Тому, для уникнення зловживання правом з боку відповідача, суд вважає за необхідне вирішити дану справу по суті відповідно до ч. 6 ст. 71 КАС України на основі наявних у ній доказів.

Суд оцінивши подані сторонами по справі документи рахує їх достатніми для прийняття рішення по суті.

Розглядом наданих матеріалів справи встановлено :

ОСОБА_1 зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа і відповідно до ст.ст. 1,14 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування“ є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у І кварталі 2005 року перебувала на спрощеній системі оподаткування та сплачувала фіксований податок.

Перевіркою в порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів, встановлено, що у відповідача за період з 01.01.2005 року по 30.03.2005 року утворилася заборгованість до Пенсійного фонду України по сплаті фіксованого розміру страхових внесків за січень, лютий, та 30 днів березня 2005 року із розрахунку 83 грн.84 коп. на місяць, де 262 грн. - мінімальна заробітна плата станом на 01 січня 2005 р.

Управлінням Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому відповідачу на підставі даних Хмельницької державної податкової інспекції зменшено заборгованість на частину сплаченого ним фіксованого податку за 1 квартал 2005 року. Розрахунок суми позову до фізичної особи - підприємця зазначений в акті №422 від 10.05.2007 року.

Позивачем виставлена відповідачу вимога від 10.05.2007 р. №ф-793 про сплату 235, 32 грн. заборгованості по внесках разом з актом №422 від 10.05.2007 р., яка вручена відповідачу 11.08.2007р. та не оскаржена.

Оскільки заборгованість до Пенсійного фонду України в сумі 235, 32 грн. в добровільному порядку відповідачем не сплачена, позивачем подано позов до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, судом враховується наступне:

Відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування регулюються Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” №1058-IV від 09.07.2003р.(надалі Закону №1058). Положеннями ст.5 вказаного Закону встановлено, що визначення платників страхових внесків, порядок нарахування, обчислення і сплати страхових внесків, порядок нарахування, обчислення і сплати страхових внесків регулюються виключно цим Законом.

Згідно п.5 ст.14 та п.1 ст.15 Закону страхувальниками та платниками страхових внесків є фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Враховуючи дані норми, не зважаючи на те, що згідно Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” №727 відповідач обрав особливий спосіб оподаткування та перейшов на спрощену систему оподаткування шляхом сплати фіксованого податку, на нього стосовно сплати страхових внесків поширюється дія Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

Згідно з п.15 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” до відносин у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування до приведення законодавства України у відповідність з цим Законом, дані нормативно - правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону.

Крім того, Указ Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” регулює податкові правовідносини, суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування, згідно Указу звільнені від сплати збору на обов'язкове держане пенсійне страхування, а не від сплати страхових внесків. Однак, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування -це платіж, який ст.14 Закону України “Про систему оподаткування” віднесено до загальнодержавних податків і зборів, сплачується в порядку, передбаченому Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Натомість згідно ст.18 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом, вони не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство.

Враховуючи вищезазначене, відповідач виступає платником страхових внесків до солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Пунктом 6 ч.2 ст.17 Закону №1058 на страхувальників покладено обов'язок нараховувати, обчислювати і сплачувати у встановлений строк та в повному обсязі страхові внески.

Відповідно до п.п.4 п.8 Прикінцевих положень Закону №1058 фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), на період дії законодавчих актів з питань особливого оподаткування сплачують страхові внески у порядку, визначеному цим Законом у фіксованому розмірі.

Статтею 45 Закону України „Про Державний бюджет України на 2005р.”№2285 від 23.12.2004р. за період з 01.01.05 р. по 30.03.05р. встановлено фіксований розмір страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований, єдиний податок), та членів сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, у розмірі мінімального страхового внеску, визначеного Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

Відповідно до ст.1 Закону України №1058 та п.1.3 ст.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (затверджено Постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003р №21-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за N 64/8663), надалі -Інструкція №21-1, передбачено, що мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, установлених Законом на день отримання заробітної плати (доходу). За перший квартал 2005р. розмір мінімального страхового внеску становить 83,84 грн. за один календарний місяць.

Положеннями статті 1 Закону України „Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з неперерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року - I кварталу 2005 року” №3583 від 16.03.2006р. (надалі Закон № 3583) передбачено, що суми внесків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, які були сплачені ними в складі податків згідно з чинним законодавством України протягом 2004 року - I кварталу 2005 року, але не були зараховані на їх особові рахунки в цих фондах у зв'язку з застосуванням Державним казначейством України норм діючого на той час Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" не вважати заборгованістю.

Нормами ст. 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки.

У разі, якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.

Відповідно до ч.3 ст.106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату боргу, страхувальник узгоджує її з органами Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги з органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.

Відповідач із заявою про узгодження вимоги до органів Пенсійного фонду не звертався. Заяви про оскарження вимоги в судовому порядку не подавав, що не заперечується позивачем.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження позовних вимог позивачем надано необхідні докази про наявність заборгованості відповідача та вжиття заходів її стягнення з врахуванням вимог Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

З огляду на викладене, позовні вимоги обґрунтовані, підтвердженні матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.6, 14, 71, 86, 94, 104, 158-163, 167, 254-259, п.п.3,6-7 Розділу 7 „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому до Приватного підприємця ОСОБА_1м. Хмельницький про стягнення 235, 32 грн. задоволити.

Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь управління Пенсійного фонду в м. Хмельницькому, м. Хмельницький, вул. Театральна, 12, код 01526313) 235, 32 грн. заборгованості по сплаті фіксованого розміру страхового внеску.

Згідно ст.ст. 185-186 КАСУ сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Подаються до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції.

Згідно ст. 254 КАСУ Постанова, якщо інше не встановлено КАСУ, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Д.І. Радченя

Віддрук. прим. :

 - до справи,

 - позивачу,

 - відповідачу.