Ухвала суду № 46753261, 13.07.2015, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

справа № 243/2764/15-ц

провадження № 2-п/243/30/2015

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2015 року

Слов'янський міськрайоний суд Донецької області в складі:

головуючої - судді Ільяшевич О.В.,

при секретарі Мороз К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Слов'янську в залі суду заяву публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_1» про скасування заочного рішення від 23 квітня 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_1» про захист прав споживачів, повернення депозиту, -

В С Т А Н О В И В :

15 червня 2015 року до Словянського міськрайонного суду звернулось ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_1» та просило скасувати заочне рішення суду від 23 квітня 2015 року, посилаючись на те, що заочним рішенням Словянського міськрайонного суду Донецької області у справі № 243/2764/15-ц задоволено позовні вимоги ОСОБА_2. Вирішено стягнути на користь позивача заборгованість із банківського вкладу в розмірі 101625,00 грн. та 1016,25 грн. судового збору на користь держави. Відносини між Банком та клієнтом регулюються законодавством України, нормативно правовими актами Національного Банку України та договорами між клієнтом та банком. Банки докладають максимальних зусиль для уникнення конфліктів його інтересів та інтересів клієнта. Всі дії Національного Банку України та банків України викликані необхідністю стабілізації економічної ситуації в країні, підтримання стабільності банківської системи в цілому, а отже й захисту інтересів клієнтів банків. Заява про перегляд заочного рішення подається з пропущенням строку подання, але враховуючи особливості здійснення процедури тимчасової адміністрації , а на сьогоднішній день процедури ліквідації банку проводиться інвентаризація майна, рахунків та справ банку, вдосконалення процесу складання, погодження та підписання процесуальних документів, рекордне зростання числа позовних заяв вкладників банку, підготовка та затвердження кошторису витрат Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, зокрема, для оплати поштових відправлень, що і стало причиною пропущення даного строку. Підписуючи Договори Банківського вкладу від 27 серпня 2013 року № 639374/2013, від 19 вересня 2013 року № 650427/2013, від 19 вересня 2013 року № 650283/2013, від 10 січня 2014 року № 723635/2014 та від 07 лютого 2014 року № 740324/2014, позивач ознайомилася та погодилася, що відкриття та обслуговування її рахунків буде здійснюватися в порядку та на умовах встановлених вказаними Договорами, Правилами відкриття та обслуговування вкладних та поточних рахунків фізичних осіб ПАТ «ВіЕйБі Банк» та погодилась з ними. Пункт 9.1.1 Правил встановлює істотну умову: позивач, як клієнт повідомлена про те, що стосовно деяких операцій можуть застосовуватися обмеження, наприклад, за сумою операцій, встановлені законодавчими та нормативними актами, внутрішніми правилами та процедурами Банку, інших банків та/чи платіжних систем, через які ці операції здійснюються. Банк обслуговував зазначені рахунки відповідно до умов Договору та Правил. Так, 12 лютого 2015 року з карткового рахунку № 040000378750 позивачу були виплачені грошові кошти Банком Агентом згідно реєстру в розмірі 34602,89 грн. та з рахунку № 26206040802416 у розмірі 7614,27 грн. залишок гарантованої суми відшкодування, а саме 157782,48 грн. буде позивачу повернута Фондом гарантування вкладів фізичних осіб в граничних розмірах відшкодування, в порядку та черговості, передбачених ст. 52 Закону України «про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а тому позовні вимоги є безпідставними тане підлягають задоволенню.

Представник відповідача ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_1» у судове засідання не зявився, однак був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду про що свідчить звіт про відправку листа (а.с.64). Представником відповідача було ініційоване питання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції з приміщення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя. Ухвалою суду від 03 липня 2015 року дане клопотання було задоволено. Представнику відповідача було направлено листа щодо призначених дати та місця проведення судового засідання (а.с.64). Однак в судове засідання 13 липня 2015 року до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя він не зявився, заяв про розгляд справи у його відсутності не надавав, заяв про відкладення розгляду справи не надходило. Під час зєднання на умовах відеоконференції з Жовтневим районним судом Запорізької області стало відомо, що представник відповідача до суду не зявлявся.

У судове засідання позивачка ОСОБА_2 не зявилася, подала до суду заяву про слухання справи у її відсутності, проти скасування заочного рішення заперечила, пояснила, що відповідач був завчасно повідомлений час та місце розгляду справи, а докази на які він посилається не є такими, з яких може бути скасоване заочне рішення

З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути заяву у відсутності представника ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_1».

Дослідивши матеріали цивільної справи, дійшов висновку про те, що заява про скасування заочного рішення задоволенню не підлягає з наступних підстав:

За змістом ст. 232 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не зявився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Вирішуючи питання про поважність причин неявки відповідача у судове засідання та неповідомлення причин неявки, суд виходив з наступного.

Так, виходячи з аналізу ст. 169 ЦПК України, у частині першої вказаної статті, законодавцем зазначаються умови при яких суд відкладає розгляд справи, зокрема першої неявки в судове засідання сторони, оповіщеної у встановленому порядку про час та місце судового розгляду, якщо вони повідомили про причини неявки, які судом визнані поважними. Частина четверта ст. 169 ЦПК України регламентує порядок розгляду цивільної справи за умови, якщо відповідач був належним чином повідомлений про час та місце провадження справи, і розгляд справи судом був відкладений за умов, передбачених п.2 чт.1 ст. 169 ЦПК України, втім відповідач не зявився повторно у судове засідання. При цьому така умова як поважність причин неявки судом не враховується. Наведена позиція законодавця також закріплена у ст. 224 ЦПК України, яка передбачає умови розгляду справи у заочному порядку та у відповідності до якої умовами ухвалення заочного рішення є:

належне повідомлення відповідача про розгляд справи;

ненадходження заяви про розгляд справи у його відсутності, або коли заявлені відповідачем причини неявки визнані судом неповажними.

У відповідності до повідомлень про вручення повістки, відповідачу на електронну адресу була направлена повістка, де повідомлялося, що судовий розгляд по справі призначено на 09 год. 00 хв. 23 квітня 2015 року (а.с.35-36). При цьому відповідач на електронну адресу суду надіслав заяву про те, що він не може зявитися до суду, та просить долучити заперечення проти позову із додатками(а.с.37-52). Втім відповідачем не надано було суду клопотання про відкладення розгляду справи, з причин, які б могли бути визнані судом поважними, а також не направлено заяву про слухання справи у відсутності відповідача. Суд зазначає, що в судове засідання, яке передувало судовому засіданню від 23 квітня 2015 року та було призначене на 09 год. 08 квітня 2015 року відповідач також не зявився, хоч був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду,про у справі є поштове повідомлення(а.с.31), при цьому відповідач також заяви про відкладення розгляду справи з підстав, які б могли бути визнані судом поважними не подавав.

Слід зауважити, що у заяві про перегляд судового рішення відповідачем також не зазначено причин неявки до суду під час розгляду справи по суті, які б могли бути визнані судом поважними. Судом вживалися заходи щодо виклику відповідача у судове засідання за його заявою про перегляд заочного рішення, де б це питання могло бути зясоване, однак відповідач до суду не зявився, внаслідок чого суду не представлено будь-яких достовірних доказів того, що відповідач не зявився до судового засідання під час розгляду справи по суті з обєктивних причин, які могли бути визнані судом поважними.

За змістом ст. 232 ЦПК України, однією з підстав скасування заочного рішення по справі є істотність доказів, на які посилається відповідач в обгрунтування своїх заперечень проти вимог позивача.

Виходячи із змісту чинного цивільно-процесуального законодавства, суд при розгляді заяви про скасування заочного рішення повинен розглянути докази відповідача щодо їх істотності, тобто таких які могли вплинути вирішення справи.

Втім посилання відповідача на докази, якими він обгрунтовує свої заперечення проти позову ідентичні запереченням, які були подані відповідачем під час розгляду справи по суті, а відтак при винесенні рішення по справі були враховані судом, оскільки відповідач виклав їх у своєму запереченні проти позову, а тому суд не може вважати їх істотними та такими, що могли б вплинути на правильне вирішення справи.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що заяву про скасування заочного рішення слід залишити без задоволення.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 230, 231, 232 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_1» про скасування заочного рішення від 23 квітня 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_1» про захист прав споживачів, повернення депозиту залишити без задоволення.

Розяснити відповідачу в цій ухвалі, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Ухвалу складено у нарадчій кімнаті у єдиному екземплярі.

Головуюча-суддя: ОСОБА_3