Рішення № 46752608, 09.07.2015, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/6857/15-ц

Провадження № 2/234/3462/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2015 року місто Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області

у складі: головуючого судді Чернобай А.О.,

при секретарі Науменко А.Е.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Краматорську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

13.05.2015 рокуПАТ КБ «Приватбанк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

Із позову вбачається, що згідно договору № KTD0AE00000006від 20.09.2007року ОСОБА_3 отримавкредит у розмірі 24650,80 доларів США на термін до 19.09.2012 року.Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісячно в період сплати, відповідач повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно умов. В забезпечення виконання зобовязання за договором KTD0AE00000006від 20.09.2007року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_4 було укладено договір поруки. Згідно з п. 6 Договору поруки, поручитель зобовязаний виконати зобовязання, зазначенні в письмовій вимозі кредитора протягом пяти календарних днів з моменту її отримання. У добровільному порядку відповідачі не виконують зобовязання за договором, через що станом на 02.04.2015 р. утворилась заборгованість в сумі 117553,40 доларів США, яка складається із: заборгованості за кредитом 22749,17 доларів США; заборгованості по процентам за користування кредитом 25299,88 доларів США, заборгованість по комісії за користування кредитом 1587,46доларів США, пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором 67916,89доларів США.

Просить стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача суму заборгованості за кредитом у розмірі 117553,40 доларів США, що за курсом 23,48 грн. відповідно до службового розпорядження НБУ від 02.04.2015 року складає 2760382,36 грн., а також понесені позивачем судові витрати за подання позовної заяви.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним у позові та просив їх задовольнити у повному обсязі. Додатково пояснивши, що вважає заявлені вимоги боржника щодо застосування строку позовної давності неаргументованими, оскільки кредитний договір укладений на термін до 19.09.2012 року і саме ця дата є моментом появи права вимоги у позивача до кредитного зобовязання в цілому, тобто момент спливу строку позовної давності за договором становить 19.09.2015 року. Отже, заявлені у квітні 2015 року вимоги щодо стягнення заборгованості за кредитним договором є вчасні з огляду на положення законодавства про строки позовної давності. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобовязання. Відповідач не надав транспортний засіб з метою його реалізації. Просить позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідачів ОСОБА_2 у судовому засіданні позов не визнав та суду пояснив, що ОСОБА_3 здійснив останній платіж у 2008 році, таким чином, позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення права в наступному місяці, після того, коли відповідач не сплатив черговий платіж. Позивач не звертався до поручителя ОСОБА_4 з вимогами про виконання кредитного договору за позичальника. Вважає, що позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за межами строку позовної давності. У звязку з чим, просив застосувати строк позовної давності та у позові відмовити.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши зібрані в справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Правовідносини по даній справі регулюються Цивільним Кодексом.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та умов Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником.

Згідно ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредиторок як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ч. 1 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обовязку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обовязку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Згідно ст. 615 ЦК України, у разі порушення зобовязання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобовязання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобовязання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобовязання. Внаслідок односторонньої відмови від зобовязання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Згідно ст. 1054 ч. 1 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 1050 ч. 2 ЦК України, якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України.

Судом встановлено, що 20.09.2007року між позивачем та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № KTD0AE00000006, згідно якого позивач надав кредит ОСОБА_3 в сумі 24650,80 доларів США(а.с. 11-12).

Позивач свої зобовязання за кредитним договором виконав в повному обсязі та надав кредит ОСОБА_3 в сумі 24650,80 доларів США, на термін до 19.09.2012року. Але ОСОБА_3 в порушення умов кредитного договору свої зобовязання за кредитним договором не виконав.

У звязку з чим 06.09.2011 року позивач скористався своїм правом та звернувся до Краматорського міського суду з позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення на майно, що підтверджується матеріалами цивільної справи № 2/528/26/2012 за позовом ПАТ КБ ПриватБанк до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави та за позовом ОСОБА_3 до ПАТ КБ ПриватБанк про визнання дій неправомірними, перерахування відсоткової ставки, які були оглянуті та дослідженні у судовому засіданні.

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 03.03.2012 року в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № KTD0AE00000006 від 20.09.2007 року в сумі 39813,49 доларів США звернуто стягнення на предмет застави: автомобіль BMW, модель 520, рік випуску 2002, державний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3 на праві приватної власності, шляхом продажу з прилюдних торгів, проведених спеціалізованою організацією за заявкою державного виконавця. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ПАТ КБ ПриватБанк про визнання дій неправомірними, перерахування відсоткової ставки відмовити. Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 11 травня 2012 року рішення Краматорського міського суду Донецької області від 03.03.2012 року залишено без змін. (а.с. 47 50)

Сторонами у судовому засіданні не оспорювався та не спростовувався факт того, що рішення Краматорського міського суду Донецької області від 03.03.2012 року на теперішній час не виконано. Автомобіль у відповідача ОСОБА_3 відсутній та не був наданий банку з метою його реалізації.

У звязку з невиконанням умов кредитного договору заборгованість відповідача, відповідно довідки розрахунку заборгованості за договором кредиту, станом на 02.04.2015 р. утворилась заборгованість в сумі 117553,40 доларів США, яка складається із: заборгованості за кредитом 22749,17 доларів США; заборгованості по процентам за користування кредитом 25299,88 доларів США, заборгованість по комісії за користування кредитом 1587,46доларів США, пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором 67916,89доларів США., що за курсом 23,48 відповідно до службового розпорядження НБУ від 02.04.2015 року складає 2760382,36 грн. (а.с. 4-6)

Згідно довідки позивача та розрахунку заборгованості пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором за період з 28.04.2014 року по 28.04.2015 року сума нарахованої пені складає 27399,36 доларів США (а.с. 57 - 142)

Відповідно до реєстру позов до ОСОБА_3 був направлений банком по пошті 28.04.2015 року. (а.с. 56)

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 просив суд про застосування строку позовної давності на підставі ст. 257 ЦК України.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України передбачений строк загальної позовної давності, в межах якого позивач може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права, становить три роки.

Статтею 264 ч. 2 ЦК України передбачено, що позовна давність переривається у разі предявлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Згідно ч. 3 ст. 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Отже, з учиненням позову в установленому порядку до одного з кількох боржників переривається перебіг позовної давності щодо вимог до цього боржника. Так само, коли предявлено позов щодо частини вимоги (боргу), право на яку має позивач, перебіг позовної давності щодо цієї частини вимоги переривається і починає спливати заново.Що ж до вимог до інших боржників або до частини боргу, які не охоплюються предявленим позовом, то позовна давність щодо них, не переривається.

Так, до суду позивач з даною позовною заявою звернувся 28.04.2015 року.

В судовому засіданні встановлено, що позивач звертався у 2011 році з позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення та 03.03.2012 року по справі було винесено рішення Краматорського міського суду Донецької області про задоволення позовних вимог ПриватБанку, яке ухвалою апеляційного суду Донецької області від 11 травня 2012 року залишено без змін.

За таких обставин, суд не бере до уваги ствердження представника відповідача в тій частині, що у звязку зі спливом позовної давності необхідно відмовити у задоволенні позову до ОСОБА_3, оскільки позовна давність переривалася та після переривання перебіг позовної давності починається заново, а саме: з 11.05.2012 року. Позивач з позовом до суду звернувся 28.04.2015 року, тобто в межах строку позовної давності.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Зі змісту наведеної норми випливає, що порука є угодою щодо прийняття перед третьою особою на себе обов'язку поручитися перед кредитором за виконання боржником свого зобов'язання та нести відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язання боржником шляхом відшкодування в грошовій формі того, що не було виконане боржником.

Порука є способом забезпечення виконання зобов'язання (стаття 553 ЦК), договір поруки не створює обов'язків для будь-яких інших осіб, крім сторін за цим договором.

Судом встановлено, що взабезпечення виконання договору № KTD0AE00000006 від 20.09.2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_4 було укладено договір поруки. (а.с. 13)

ОСОБА_3не виконував свої зобов'язання належним чином і за відповідачем ОСОБА_3 наявна заборгованість по кредитному договору.

У зв'язку з неналежним виконанням позичальником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором банком 08 квітня 2015 року на адресу ОСОБА_4 було направлено лист - претензіявід 04.04.2015 рокуз вимогою про погашення кредитної заборгованості (а.с. 7 - 10).

Відповідно до ч. 1 ст.553та ч. 1 ст.554 ЦК Україниза договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

За змістом указаних норм матеріального права поручитель, хоча й пов'язаний із боржником певними зобов'язальними відносинами, є самостійним суб'єктом у відносинах із кредитором.

Згідно із ч. 4ст. 559 ЦК Українипорука припиняється після закінчення строку, встановленого у договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Частиною 1ст. 251 ЦК Українивизначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами(ч. 1ст. 252 ЦК України).

Разом із тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч. 2 ст.251, ч. 2 ст.252 ЦК України).

Пунктом 12 договору поруки від 20.09.2007 року встановлено, що порука за цим договором припиняється після закінчення 5-ти років з дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором.

Згідно умов кредитного договору від 20.09.2007 року, а саме: п. 7.1, банк зобовязується надати позичальникові кредитні кошти на строк з 20.09.2007 року по 19.09.2012 рік.

Отже, договором поруки встановлено строк її припинення - після закінчення 5-ти років з дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором.

Оскільки терміном повернення кредиту за кредитним договором є 19.09.2012 рік, то відповідно до п. 12 договору поруки від 20.09.2007 року порука за цим договором припиняється після закінчення 5-ти років з дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором.

Таким чином, порука не припинилася на час звернення позивача до суду з вказаним позовом та позивач звернувся з позовом у межах строку позовної давності.

Згідно з ч.1ст. 554 ЦК Україниу разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення солідарно з відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ПриватБанку заборгованості за кредитним договором № KTD0AE00000006 від 20.09.2007 року, яка складається із заборгованості по кредиту у розмірі 22749, 17 доларів США, що за курсом 23,48 грн. відповідно до службового розпорядження НБУ від 02.04.2015 року складає 534150, 51 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 25299,88 доларів США, що за курсом 23,48 грн. відповідно до службового розпорядження НБУ від 02.04.2015 року складає 594041, 18 грн., заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 1587,46 доларів США, що за курсом 23,48 грн. відповідно до службового розпорядження НБУ від 02.04.2015 року складає 37273, 56 грн. підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог про стягнення солідарно з відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ПриватБанку пені за несвоєчасність виконання зобовязань за договором у розмірі 67916, 89 доларів США, то суд приходить до висновку, що вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судвважає, що розмір пенітастроки їїнарахування, зазначені в розрахунку банку та які просить стягнути банк, суперечать нормам матеріального права.

Згідно зі ст. 611 даного Кодексу, у разі порушення зобовязаннянастають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобовязаннявнаслідок односторонньої відмови від зобов"язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобовязання;сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст.546 та ст.549 ЦК Українивиконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання(п. 3 ч. 1ст. 611 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3ст. 549 ЦК України).

Виходячи з аналізу зазначених статей, пенею ж є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, тобто встановлює певні юридичні наслідки у вигляді обов'язку сплатити певну суму, яка залежить не тільки від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання, а й від часу такого невиконання.

Згідно довідки розрахунку заборгованості за договором кредиту, станом на 02.04.2015 р. утворилась заборгованість по пене за несвоєчасність виконання зобовязань за договором у розмірі 67916,89доларів США. (а.с. 4 5) Із даного розрахунку вбачається, що пеня нараховувалася з 2007 року.

Згідно ч. 2ст. 258 ЦК Українивстановлена спеціальна позовна давність в один рік до вимог, у тому числі, про стягнення неустойки ( штрафу, пені).

Представник відповідачів у судовому засіданні просив суд застосувати строк позовної давності до вимог про стягнення пені.

Крім того, незалежно від подання заяви про застосування позовної давності ( п.п. 3,4ст. 267 ЦК України) вимоги ч. 2ст. 258 ЦК Українипро застосування строку позовної давності є обов'язковим для суду, нарахування пені не може перевищувати одного року.

Так, до суду позивач з даною позовною заявою звернувся 28.04.2015 року.

Згідно довідки позивача та розрахунку заборгованості пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором за період з 28.04.2014 року по 28.04.2015 року сума нарахованої пені складає 27 399,36 доларів США (а.с. 57 - 142)

Враховуючи викладене, пеня за порушення зобов'язань за кредитним договором з відповідача може бути стягнута лише за період з 28.04.2014 року по 28.04.2015 року.

Таким чином, розмір пені необхідно розраховувати за період з 28.04.2014 року по 28.04.2015 року, який складає 27 399,36 доларів США, що за курсом 23,48 грн. відповідно до службового розпорядження НБУ від 02.04.2015 року складає 643336,97 грн.

Тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 27 399,36 доларів США, що за курсом 23,48 грн. відповідно до службового розпорядження НБУ від 02.04.2015 року складає 643336,97 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Тому з відповідачів підлягають стягненню на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 3654грн. в рівних частках по 1 827 грн. з кожного, які були понесені позивачем при звернені до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3, 8, 10, 12-15, 88, 215, 223, 224 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 536, 553, 615, 1050, 1054 ч.1 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»заборгованість по кредитному договору № KTD0AE00000006від 20.09.2007рокуу розмірі 77035,87 доларів США, що за курсом НБУ складає 1808802, 22 гривні, яка складається із заборгованості по кредиту у розмірі 22749, 17 доларів США, що за курсом НБУ складає 534150, 51 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 25299,88 доларів США, що за курсом НБУ складає 594041, 18 грн., заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 1587,46 доларів США, що за курсом НБУ складає 37273, 56 грн., пені у розмірі 27 399,36 доларів США, що за курсом НБУ складає 643336,97 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»судовий збір у розмірі 1827 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»судовий збір у розмірі 1827 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через Краматорський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:

Рішення ухвалене і надруковане в нарадчій кімнаті в єдиному екземплярі.

Суддя: