Рішення № 46744226, 14.07.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5915/15 Справа № 205/5403/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Ремез В.А.

Категорія 53

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :

головуючого судді Ремеза В.А.

суддів Демченко Е.В., Свистунової О.В.,

за участю секретаря Видюкової Ю.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (далі по тексту ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз»)

на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 9 квітня 2015 року за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану щорічну відпустку, середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану щорічну відпустку, середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, посилаючись на те, що 07.06.2013р. він був прийнятий на посаду провідного економіста відділу формування та розподілу фінансових ресурсів департаменту економіки і фінансів апарату управління ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз». З 22.08.2013р. він був переведений на посаду заступника начальника відділу формування та розподілу фінансових ресурсів департаменту економіки і фінансів апарату управління ПАП «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз».

Наказом від 04.11.2013р. він був переведений на посаду начальника відділу кредитування управління інвестицій та кредитування апарату управління ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз». З 03.03.2014р., після зміни виконавчої влади у АР Крим, фактично почались спроби захоплення ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз». 04.03.2014р. до головного офісу компанії в м. Сімферополь зайшли озброєні люди на чолі з незаконно назначеним владою Криму новим ОСОБА_3 ОСОБА_4 Ілліним та намагались втрутитись у керівництво підприємством.

11.03.2014р. голова ОСОБА_4 ОСОБА_3, з метою недопущення подальшого захоплення підприємства, виїхав за межі АР Крим з правоустановчими документами та печаткою ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» і продовжував керівництво підприємством з офісу в м. Києві. Вся документація передавалась на підпис та печатку поштою до Києва і поверталась назад, щоденно ОСОБА_3 проводились селекторні наради в режимі відеозв'язку, видавались накази та розпорядження. 13.03.2014р., в головний офіс товариства в м. Сімферополі прибув віце-прем'єр Криму, ОСОБА_5 у супроводі автоматників і представив нового керівника - голову ОСОБА_4 ОСОБА_6, а Ільїна, як його заступника.

В такій атмосфері морального та психологічного тиску, погроз, постійної присутності озброєних людей фактично на робочому місці, відсутності житла у м. Сімферополі, невиплати заробітної плати, відсутності зв'язку з діючим керівництвом він був змушений прийняти рішення про звільнення, ф 24.03.2014р. він написав заяву про звільнення за згодою сторін, і в той же день він був звільнений з посади начальника відділу кредитування управління інвестицій та кредитування апарату управління ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» згідно з п. 1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін та видано трудову книжку з відповідним записом. Під час звільнення йому була нарахована, але не виплачена заробітна плата. Наказ про звільнення був підписаний заступником ОСОБА_3 ОСОБА_4 з геології, буріння та розробки родовищ відповідача ОСОБА_7, який не мав на те відповідних повноважень.

На підставі наведеного позивач просив суд скасувати наказ №25-к від 24.03.2014р. за підписом заступника ОСОБА_3 ОСОБА_4 з геології, буріння та розробки родовищ ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» ОСОБА_7.; поновити його на посаді начальника відділу кредитування управління інвестицій та кредитування апарату управління ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз», стягнути з ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» заборгованість за невиплачену заробітну плату, за відпрацьований час з 01.03.2014р. по 24.03.2014р.; стягнути з ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25.03.2014р. по день розгляду справи, компенсацію за невикористану щорічну відпустку з за 5 календарних днів та моральну шкоду у розмірі 20 000грн.

У квітні 2015р. ОСОБА_2 звернувся з заявою про поновлення строку для звернення до суду з позовом з приводу незаконного звільнення його з роботи.

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 09.04.2015р. позовні вимоги ОСОБА_2 до ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану щорічну відпустку, середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди задоволено частково.

Скасовано наказ №25-к від 24.03.2014р. про звільнення ОСОБА_2 за п.1 ст. 36 КЗпП України.

Поновлено ОСОБА_2 на роботі в ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» на посаді начальника відділу кредитування управління інвестицій та кредитування апарату управління.

Стягнуто з ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі за березень 2014 року в розмірі 7 892,25грн., середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 101 830,35грн. та моральну шкоду в розмірі 2000грн., а всього 111 722,60грн.

В задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.

Стягнуто з ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» на користь держави судові витрати у розмірі 1 314,51грн. В задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Ухвалою суду від 09.04.2015р. було виправлено описку в резолютивній частині рішення суду.

В апеляційній скарзі ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову ОСОБА_2 в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення незаконне та необґрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» підлягає задоволенню частково, а рішення суду частковому скасуванню з ухваленням по справі в частині вимог нового рішення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_2 відповідно до наказу № 172-к від 07.06.2013р. був прийнятий на посаду провідного економіста відділу формування та розподілу фінансових ресурсів департаменту економіки і фінансів апарату управління ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз».

Згідно з наказом № 280-к від 22.08.2013р. ОСОБА_2 був переведений на посаду заступника начальника відділу формування та розподілу фінансових ресурсів департаменту економіки і фінансів апарату управління ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз», а наказом №377-к від 04.11.2013р. ОСОБА_2 був переведений на посаду начальника відділу кредитування управління інвестицій та кредитування апарату управління ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз».

Наказом №25-к від 24.03.2014р. ОСОБА_2Ф, був звільнений з роботи з 24.03.2014р. по п. 1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін і в той же день йому було видано трудову книжку з відповідним записом.

Відповідно до положень п.1, ст. 36 КЗпП України трудовий договір може бути припинено за угодою сторін.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції встановив, що наказ про звільнення позивача з роботи був підписаний заступником голови ОСОБА_4 з геології, буріння та розробки родовищ ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» ОСОБА_7 в порушення положень Статуту товариства, згідно якого прийом на роботу, звільнення, застосування засобів заохочення та накладення стягнень відноситься виключно до компетенції ОСОБА_3 ОСОБА_4 ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз».

Згідно з п.9.5.12 Статуту ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз», у разі відсутності ОСОБА_3 ОСОБА_4 виконання його обов'язків може покладатися наказом ОСОБА_3 ОСОБА_4 на заступника ОСОБА_3 ОСОБА_4 або на члена правління.

Проте судом було встановлено, що жодного наказу щодо покладення виконання обовязків ОСОБА_3 ОСОБА_4 на заступника ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_7 діючим ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_3 не видавалось, а тому заступник голови ОСОБА_4 ОСОБА_7 не мав повноважень щодо прийняття рішення та підписання наказу про звільнення ОСОБА_2, позивач же зазначав, що він написав заяву про звільнення у зв'язку із застосуванням до нього психічного тиску, під яким він був змушений подати заяву про звільнення за згодою сторін, а тому наказ про звільнення позивача з роботи є незаконним, оскільки підписаний посадовою особою, яка не наділена належними повноваженнями, і колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду в цій частині, оскільки доведення правомірності дій при звільненні працівника з роботи покладається саме на роботодавця, тоді як відповідач не надав відповідних доказів на підтвердження правомірності звільнення позивача по справі.

Разом з тим як вбачається з матеріалів справи, позивач 24.03.2014р. тобто в день звільнення отримав трудову книжку з відміткою про звільнення.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України в справах про звільнення працівник може звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

При цьому передбачений ст. 233 цього Кодексу місячний строк поширюється на всі випадки звільнення, незалежно від підстав припинення трудового договору.

За змістом ст. 234 КЗпП України в разі пропуску з поважних причин строків, установлених ст. 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки.

Згідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992р. «Про практику розгляду судами трудових спорів», встановлені статтями 228, 233 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбачений ст. 233 КЗпП місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.

Поновляючи ОСОБА_2 строк на звернення до суду для вирішення трудового спору відповідно до положень ст.234 КЗпП України, суд невірно оцінив фактичні обставини справи, та при відсутності причин, які б можна було визнати поважними щодо пропуску строку звернення до суду, безпідставно його поновив щодо оскарження наказу №25-к від 24.03.2014р. про звільнення позивача з роботи та щодо його поновлення на роботі.

Так з матеріалів справи вбачається, що 25.03.2014р. ОСОБА_2 став на облік як безробітний в Кіровський РЦЗ і з вказаної дати він отримував компенсацію у зв'язку з безробіттям.

На підтвердження поважності причин пропуску строку для звернення до суду позивач надав виписку з медичної карти, про те, що він у період з 12.03.2014р. по 21.03.2014р. перебував на лікарняному, а 31.03.2014р. він з'явився до лікаря для контрольного огляду після лікування, і 20 червня 2014р. він також звертався до лікаря зі скаргами на виникаючі болі.

Разом з тим колегія суддів вважає, що твердження позивача про пропуск ним встановленого законом строку для звернення до суду, ні надані документи на підтвердження цих тверджень не свідчать про поважність причин пропуску встановленого законом строку для звернення до суду за захистом порушеного права, оскільки не містять жодних даних, які б були пов'язані з обставинами даної справи та з достатньою очевидністю і достовірністю підтверджували б наявність у позивача об'єктивних перешкод для звернення до суду із зазначеними позовними вимогами у визначений трудовим законодавством строк.

Враховуючи наведені обставини, а також те, що позивач був звільнений з роботи 24.03.2014р., і в зазначений день він отримав трудову книжку, а тому відлік місячного строку розпочався з наступного дня після видання наказу, тобто з 25.03.2014р.

Разом з тим, позивач звернувся до суду за захистом порушено права 23.06.2014р., тобто з пропуском визначеного трудовим законодавством місячного строку, а тому колегія суддів вважає, що в задоволені позовних вимог про поновлення на роботі і стягненні у зв'язку з цим середнього заробітку за час вимушеного прогулу слід відмовити слід відмовити у зв'язку з пропуском ним строку звернення до суду.

Що ж стосується рішення суду в частині вирішення питання про стягнення на користь позивача коштів в рахунок відшкодування моральної шкоди, то колегія суддів вважає, що в цій частині рішення суду підлягає зміні з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного суду «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» N 4 від 31.03.1995, передбачено, що у відповідності до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач був звільнений з роботи 24.03.2014р., і при звільненні відповідач в порядку ст. 116 КЗпП України не провів з позивачем повний розрахунок, у зв'язку з чим заборгованість по заробітній платі за березень 2014 року складає 7 892,25грн.

Відповідачем обставини щодо наявності заборгованості по заробітній платі при звільненні позивача по справі не заперечувались.

Таким чином порушення прав позивача на отримання заробітної плати при звільненні призвели до порушення прав позивача, оскільки заробітна плата була єдиним джерелом його доходу, а несвоєчасна виплата заробітної плати призвела до порушення трудових прав позивача, моральних страждань та втрати нормальних життєвих зв'язків, що вимагало від позивача додаткових зусиль для організації свого життя.

Враховуючи неведені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про завдання незаконними діями відповідача позивачу моральної шкоди, однак визначений судом розмір моральної шкоди в сумі 2000грн., є завищеним, а тому з врахуванням обставин справи, а також принципу розумності та справедливості, колегія суддів вважає за можливе зменшити стягнуту суму в рахунок відшкодування моральної шкоди з 2000грн. до 500грн., змінивши в цій частині рішення суду.

Оскільки суд першої інстанції при розгляді справи не врахував наведені обставини та норми права якими вони регулюються, рішення суду підлягає частковому скасуванню та зміні на підставі ст. 309 ЦПК України, а апеляційна скарга ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.304,307,309,316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 9 квітня 2015 року в частині скасування наказу №25-к від 24.03.2014р. про звільнення ОСОБА_2 за п.1 ст. 36 КЗпП України, в частині поновлення ОСОБА_2 на роботі в ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» на посаді начальника відділу кредитування управління інвестицій та кредитування апарату управління, та в частині стягнення з ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 101 830,35грн. скасувати, і в цій частині ухвалити нове рішення про відмову ОСОБА_2 у задоволенні цих вимог у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Рішення суду в частині стягнення з ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» на користь ОСОБА_2 коштів в рахунок відшкодування моральної шкоди змінити зменшивши стягнуту суму з 2000грн., до 500грн., та вважати, що всього сума коштів, що підлягає стягненню на користь ОСОБА_2 замість 111 722,60грн. складає 8392грн. 25коп.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду вступає в силу з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Судді: