Ухвала суду № 46741547, 25.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2015 року м. Київ К/800/30455/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07.04.2014 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.05.2014

у справі № 812/1667/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Лізінвест"

до Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного

управління Міндоходів Луганської області,

Головного управління Державної казначейської служби України

в Луганській області

про стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Лізінвест" звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Луганської області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення суми бюджетної заборгованості по податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню в сумі 1456830 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 07.04.2014 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Державного бюджету на користь позивача суму бюджетної заборгованості по податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за податковою декларацією за травень 2011 року у сумі 1456830 грн., в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.05.2014 постанову Луганського окружного адміністративного суду від 04.07.2014 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в який просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника в банку за травень 2011 року та складено акт № 295-2301-34933894 від 18.08.2011.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001722301 від 29.08.2011, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) по податку на додану вартість у розмірі 1456830 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 187.1 ст. 187, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, завищено заявлену суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за травень 2011 року на суму 1456830 грн., оскільки неможливо підтвердити взаємовідносини з контрагентами позивача по всьому ланцюгу постачання у зв'язку із неотриманням відповідей на запити щодо проведення зустрічних звірок та неможливість підтвердження сплати сум податку на додану вартість до Державного бюджету України за результатами аналізу даних Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань контрагентів на рівні ДПА України.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.06.2012 у справі № 2а-10922/11/1270 яку залишено без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.11.2013, позовні вимоги позивача про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0001722301 від 29.08.2011 задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001722301 від 29.08.2011.

Статтею 255 КАС України встановлено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Згідно з ч. 2 ст. 257 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків врегульовано статтею 200 Податкового кодексу України.

Згідно з п. п. 200.7 та 200.10 ст. 200 зазначеного Кодексу платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Відповідно до п. 200.11 ст. 200 цього Кодексу за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки. Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. п. 200.12 та 200.13 ст. 200 ПК України орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Згідно з п. 200.14 ст. 200 зазначеного Кодексу якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Відповідно до п. 200.15 ст. 200 ПК України у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган Державного казначейства України. Орган Державного казначейства України тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням. Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість.

Враховуючи встановлені в судовому порядку обставини по справі, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення сум податку на додану вартість з урахуванням набрання законної сили судовими рішеннями у справі № 2а-10922/11/1270 та терміну, що наданий податковому органу на подання висновку до органу Державного казначейства України та останньому на перерахування суми податку на додану вартість платнику до остаточного моменту відшкодування податку на додану вартість з Державного бюджету України позивачу.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07.04.2014 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.05.2014 у справі № 812/1667/14 залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Луганської області залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07.04.2014 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.05.2014 у справі № 812/1667/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко