Ухвала суду № 46740964, 08.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2015 року м. Київ К/9991/1427/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2011 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2011 року

у справі № 2-а-3597/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Метспецсплав»

до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Метспецсплав» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 18 лютого 2011 року № 0000052301/0 та № 0000062301/0.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2011 року позов був задоволений в повному обсязі. Скасовано податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 18 лютого 2011 року № 0000052301/0 ДПІ у Московському районі м. Харкова; скасовано податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 18 лютого 2011 року №0000062301/0 ДПІ у Московському районі м. Харкова.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2011 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2011 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Московському районі м. Харкова, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2011 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Метспецсплав», посилаючись на те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2011 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2011 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесупльн6ого права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Московському районі м. Харкова провела планову виїзну перевірку ТОВ «Метспецсплав» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2009 року по 30 червня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 вересня 2009 року по 30 червня 2010 року, за результатами якої був складений акт №260/234/34955546 від 07 лютого 2011 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені: вимоги пункту 5.1 статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток у 1 кварталі 2010 року на суму 27083,00 грн.; вимоги підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 323039,00 грн., у тому числі: у січні 2010 року на суму 21667,00 грн., у травні 2010 року на суму 301272,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, позивач неправомірно включив до складу валових витрат у 1 кварталі 2010 року вартість придбаних у ПП «Мегалот ЛТД» (згідно договору купівлі-продажу від 18 грудня 2009 року № 18/12) товарів (напівфабрикату феромолібдену), а сум податку на додану вартість, сплачених у складі такої вартості, до складу податкового кредиту січня 2010 року, з огляду на те, що згідно акту перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 16 вересня 2010 року № 1427/23-3/35881418, ПП «Мегалот ЛТД» має стан 9 «направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням», а також у підприємства відсутні необхідні умови для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів; позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість травня 2010 року, сплаченого у складі вартості придбаних у ТОВ «ТПК Укрпромінвест» (згідно договору купівлі-продажу від 05 травня 2010 року № 5/5) товарів (напівфабрикату філіцію алюмінію), з огляду на те, що відповідно до даних «Системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» ТОВ «ТПК Укрпромінвест» не подало декларацію з податку на додану вартість за травень 2010 року, відповідно до розрахунку комунального податку контрагента трудові ресурси у товариства мінімальні, основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби відсутні, декларації з податку на прибуток за 1 квартал та перше півріччя 2010 року не визнані як податкова звітність, а також встановлено, що у стан платника « 7» - «до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей». Вказані обставини слугували підставою для висновку податкового органу про те, що укладені позивачем з ПП «Мегалот ЛТД» та ТОВ «ТПК Укрпромінвест» договори не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними.

18 лютого 2011 року ДПІ у Московському районі м. Харкова на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000062301/0, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, збільшила ТОВ «Метспецсплав» суму грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток на 33853,75 грн., у тому числі: 27083,00 грн. - за основним платежем, 6770,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

18 лютого 2011 року ДПІ у Московському районі м. Харкова на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000052301/0, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, збільшила ТОВ «Метспецсплав» суму грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість на 403673,80 грн., у тому числі: 322939,00 грн. - за основним платежем, 80734,80 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувались позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарги були залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що податковим органом не було доведено правомірності визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, оскільки витрати позивача підтверджені належними первинними бухгалтерськими документами, з урахуванням того, що в подальшому придбані у ПП «Мегалот ЛТД» та ТОВ «ТПК Укрпромінвест» товари були реалізовані ДП «Завод ім. В.А. Малишева». Також, суд виходив з того, що порушення контрагентами постачальників позивача правил здійснення податкової дисципліни та господарської діяльності не є підставою для позбавлення позивача права на отримання податкової вигоди у зв'язку з відсутністю доказів недобросовісності такого платника, з урахуванням того, що контрагенти позивача на дату укладення договорів та виконання господарських операцій були належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість, валових витрат та податкового кредиту, регулюються статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до положень пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За приписами пункту 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Виходячи з аналізу наведених положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)та Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), підставою для формування валових витрат є наявність у платника податку - покупця відповідних розрахункових та платіжних документів, а підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки.

Тобто, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та Закон України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пов'язують виникнення у платника податків права на включення до складу валових витрат вартості придбаних товарів, а сплачених ним у складі такої вартості сум податку - до складу податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

У справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що факт придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей та оплата їх вартості (у тому числі і податку на додану вартість) у ПП «Мегалот ЛТД» на підставі договору купівлі-продажу від 18 грудня 2009 року № 18/12 та у ТОВ «ТПК Укрпромінвест» на підставі договору купівлі-продажу від 05 травня 2010 року № 5/5, підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а саме: податковими накладними, видатковими накладними, банківськими виписками, актами звірки взаємних розрахунків, товарно-транспортними накладними, журналом реєстрації виданих довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, копії яких знаходяться в матеріалах справи (т.1 арк. справи 17-18, 20-22, 66-85).

Судами попередніх інстанцій також було встановлено, що в подальшому, товарно-матеріальні цінності, придбані позивачем у ПП «Мегалот ЛТД» та ТОВ «ТПК Укрпромінвест» були реалізовані ДП «Завод ім. В.О. Малишева», що підтверджується: видатковою накладною, довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей, банківською випискою (т.1 арк. справи 18-19, 21), довідкою Контрольно-ревізійного управління в Харківській області від 09 березня 2011 року № 05-20/21 щодо зустрічної звірки ТОВ «Метспецсплав» з питань документального підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків з ДП «Завод ім. В.О. Малишева» за період з 01 січня 2009 року по 31 січня 2011 року (т. 1 арк. справи 61-65), довідкою Контрольно-ревізійного управління в Харківській області від 06 червня 2011 року № 06-12/082 щодо зустрічної перевірки ТОВ «Метспецсплав» з питань документального підтвердження операцій та розрахунків з ДП «Завод ім. В.О. Малишева» за період з 01 січня 2009 року по 26 квітня 2011 року (т. 2 арк. справи 42-52), довідками ДПІ у Московському районі м. Харкова від 06 червня 2010 року № 6906/07-013/34955546, від 15 липня 2010 року № 7596/07-013/34955546, від 21 вересня 2010 року № 23/34955546, від 21 жовтня 2010 року № 9363/07-013/34955546, за висновками яких перевірками ТОВ «Метспецсплав» не встановлено розбіжностей з відомостями, отриманими від ДП «Завод ім. В.О. Малишева» (т.1 арк. справи 86-108).

Також, матеріали справи містять довідку ДПІ у Московському районі м. Харкова від 12 жовтня 2010 року № 9169/23/34955546, за висновками якої перевіркою ТОВ «Метспецсплав» не встановлено розбіжностей з відомостями, отриманими від ТОВ «ТПК Укрпромінвест» (т.1 арк. справи 34-37).

Посилання податкового органу на акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 19 січня 2011 року № 17/23-3/35113518 «Про неможливість проведення перевірки контрагента ТОВ «ТПК Укрпромінвест» з питань підтвердження відомостей, отриманих від платника податків ТОВ «Метспецсплав» за травень 2010 року» правомірно були відхилені судами попередніх інстанцій як безпідставні, оскільки в силу положень пункту 4.4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення перевірок підтвердження отриманих від платника податків (іншої особи) відомостей стосовно відносин з контрагентами та дотримання податкового законодавства, затверджених наказом ДПА України від 01 жовтня 2008 року № 622 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання складається не за результатами проведення зустрічної звірки чи перевірки суб'єкта господарювання, а у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, з огляду на що зазначений акт може бути лише носієм інформації щодо наявності фактів, які унеможливлюють проведення зустрічної звірки та не може містити інформацію щодо фінансово-господарських відносин суб'єктів господарювання.

Крім іншого, посилання податкового органу на акт ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 16 вересня 2010 року № 1427/23-3/35881418 «Про результати проведення перевірки ПП «Мегалот ЛТД» з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, яким сформовано податковий кредит у січні, березні та квітні 2010 року», за висновками якого усі операції купівлі-продажу, здійснення послуг та виконання робіт ПП «Мегалот ЛТД» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже мають ознаки нікчемності, також правомірно були відхилені судами попередніх інстанцій як безпідставні, оскільки при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, тоді як доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Вироків у кримінальних справах щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним сторонами оспорюваних договорів матеріали справи не містять. Не додано таких доказів і до касаційної скарги.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень та наявність підстав для їх скасування.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Московському районі м. Харкова залишенню без задоволення, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2011 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2011 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ Л.В. Ланченко

______ Н.Г. Пилипчук