Ухвала суду № 46740957, 17.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2015 року м. Київ К/9991/8940/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Кохан О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2012 року

у справі № 2а-1460/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт-2002»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Моноліт-2002» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва (далі - відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 19 серпня 2010 року № 0006252307/0 та № 000626307/0.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 травня 2011 року у задоволені позову було відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2012 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 травня 2011 року було скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов задоволено. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення № 0006252307/0 та № 000626307/0 від 19 серпня 2010 року

В касаційній скарзі ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2012 року і залиши в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 травня 2011 року.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва провела планову виїзну ТОВ «Моноліт-2002» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2007 року по 31 березня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2007 року по 31 березня 2010 року, за результатами якої був складений акт № 2077/2307/32049466 від 13 серпня 2010 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені, зокрема: вимоги пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 3964624,00 грн., в тому числі: за 2 квартал 2008 року - 1539242,00 грн., за 3 квартал 2008 року - 66666,00 грн., за 2008 рік - 1605908,00 грн., за 2 квартал 2009 року - 2358716,00 грн.; вимоги підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1284726,00 грн., в тому числі: за травень 2008 року - 1158560,00 грн., за червень 2008 року - 72833,00 грн., за липень 2008 року - 53333,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що: позивач неправомірно не включив до складу валових доходів в 2 кварталі 2009 року непогашену кредиторську заборгованість перед ТОВ «Проектрембуд» у сумі 9434865,00 грн. (згідно договорів: № 05/07-сп від 22 березня 2007 року, № 08/07-сп від 02 липня 2007 року, № 7сп/07а від 04 жовтня 2007 року; № 34/06-08 від 06 червня 2008 року, № 35/07-08сп від 05 серпня 2008 року, № 46/10-08сп від 27 жовтня 2008 року), яка обліковується на балансі товариства станом на 13 серпня 2010 року, з урахуванням того, що згідно постанови Господарського суду Київської області від 14 квітня 2009 року у справі Б18/044-09 ТОВ «Проектрембуд» визнано банкрутом та відкрита ліквідаційна процедура; позивач неправомірно включив до складу валових витрат відповідного податкового періоду вартість робіт, виконаних ПП «КФ «Енерго-Вокс» (згідно договорів: №24/08сп від 09 квітня 2008 року щодо супроводження Державного архітектурно-будівельного контролю та забезпечення отримання дозволу на попередні роботи, №25/08сп від 18 квітня 2008 року щодо виконання проектно-вишукувальних робіт по топозйомці, №26/08сп від 22 квітня 2008 року щодо виконання проектно-вишукувальних робіт по топозйомці, №27/08сп від 25 квітня 2008 року щодо виконання інженерно-геологічних вишукувань, №28/08сп від 30 квітня 2008 року щодо виконання підготовчих робіт, №29/08сп від 27 травня 2008 року щодо агрохімічного обстеження земель на площі 48,53 га і відібрання 50 зразків ґрунту), а податок на додану вартість, сплачений у складі такої вартості, - до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду, оскільки: згідно постанови виїмки від 30 жовтня 2008 року, встановлено, що стосовно директора ПП «КФ «Енерго-Вокс» - ОСОБА_1 відкрито кримінальну справу № 01/08/8015 за ознаками скоєння злочинів, передбачених частиною 2 статті 205, частиною 5 статті 27, частиною 2 статті 212 Кримінального кодексу України, в ході якої встановлено, що ОСОБА_1, який знаходився в злочинному зговору з невстановленою особою, з метою ухилення від сплати податків, зареєстрував ПП «КФ «Енерго-Вокс», призначивши себе на посаду директора, а в подальшому передав статутні, реєстраційні документи та печатку невстановленій особі, яка вела фінансово-господарську діяльність від імені підприємства; згідно бази даних АІС ОР Державної податкової адміністрації у м. Києві ПП «КФ «Енерго-Вокс» має стан « 16 - Припинено, ліквідовано, закрито»; згідно АС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» ПП «КФ «Енерго-Вокс» до ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська подано декларації з податку на додану вартість за травень-червень 2008 року з нульовими показниками. Вказані обставини слугували підставою для висновку податкового органу про те, що правочини, укладені позивачем з ТОВ «Проектрембуд» та ПП «КФ «Енерго-Вокс», є нікчемними у розумінні положень частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України, а первинні бухгалтерські документи, виписані ТОВ «Проектрембуд» та ПП «КФ «Енерго-Вокс», не можуть бути прийняті до уваги як первинні бухгалтерські документи у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та, як наслідок, не дають позивачу права на формування валових витрат та податкового кредиту. При цьому, реальність господарських операцій податковим органом не заперечувалась.

19 серпня 2010 року ДПІ у Шевченківському районі м. Києва на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 00062623071/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», визначила ТОВ «Моноліт-2002» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 7929248,00 грн., у тому числі: 3964624,00 грн. - за основним платежем, 3964624,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

19 серпня 2010 року ДПІ у Шевченківському районі м. Києва на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0006252307/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», визначила ТОВ «Моноліт-2002» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 1927089,00 грн., у тому числі: 1284726,00 грн. - за основним платежем, 642363,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувались позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарги були залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволені позову, виходив з того, позивачем не була доведена реальність господарських операцій з ПП «КФ «Енерго-Вокс», оскільки встановлені перевіркою та в процесі розгляду справи обставини свідчать неможливість реального здійснення вказаним суб'єктом господарювання операцій з виконання зазначених робіт, з урахуванням обставин, встановлених у вироку Жовтневого районного суду міста Луганська від 29 січня 2009 року. Також, суд виходив з того, що позивач мав включити до валового доходу у 2 кварталі 2009 року суму кредиторської заборгованості перед ТОВ «Проектрембуд» з моменту скасування його державної реєстрації, а саме з 14 квітня 2009 року.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивач правомірно включив до складу валових витрат відповідного податкового періоду вартість виконаних ПП «КФ «Енерго-Вокс» робіт, а податок на додану вартість, сплачений у складі такої вартості, - до податкового кредиту відповідного податкового періоду на підставі належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, оскільки реальність господарських операцій між позивачем та вказаним суб'єктом господарювання підтверджена первинними бухгалтерськими документами, виданими належним чином зареєстрованою юридичною особою та платником податку на додану вартість, та не заперечувалась податковим органом, з урахуванням того, що невиконання директором ПП «КФ «Енерго-Вокс», про що вказано у вироку Жовтневого районного суду міста Луганська від 29 січня 2009 року, не виключає можливість здійцсненян даним підприємством реальних господарських операцій. Також, суд виходив з того, що у позивача були відсутні підстави для включення до складу валових доходів кредиторської заборгованості у 2 кварталі 2009 року перед ТОВ «Проектрембуд», оскільки ухвалу Господарського суду Київської області від 11 червня 2009 року про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу ТОВ «Проектрембуд» було скасовано постановою Вищого господарського суду України від 23 вересня 2009 року із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, а також зважаючи на те, що дані про ліквідацію юридичної особи внесені до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України лише 14 жовтня 2010 року.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до положень пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За приписами пункту 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з абзацом 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Виходячи з аналізу наведених положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)та Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), підставою для формування валових витрат є наявність у платника податку - покупця відповідних розрахункових та платіжних документів, а підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки.

Тобто, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та Закон України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пов'язують виникнення у платника податків права на включення до складу валових витрат вартості придбаних товарів (робіт, послуг), а сплачених ним у складі такої вартості сум податку - до складу податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

У справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що господарські операції з придбання позивачем робіт (послуг) у ПП «КФ «Енерго-Вокс», мали реальний характер, що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а саме: довідками про вартість виконаних підрядних робіт (за формою № КБ-3), актами здачі-приймання виконаних робіт, платіжними дорученнями, податковими накладними, актом готовності матеріалів суцільної агрохімічної паспортизації (арк. справи 74-76, 80-82, 86-88, 92-94, 100-105, 109-111).

Вказані обставини знайшли своє відображенні і у акті перевірки (арк. справи 17-18). Реальність господарських операцій у акті перевірки податковим органом не заперечувалась.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, судом апеляційної інстанції було встановлено, що вирок Жовтневого районного суду міста Луганська від 29 січня 2009 року, яким громадянина ОСОБА_1, який є директором ПП «КФ «Енерго-Вокс», було визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України, не містить посилань на те, що ОСОБА_1 умисно ухилявся від сплати податкових зобов'язань, які виникли за договорами №24/08сп від 09 квітня 2008 року, №25/08сп від 18 квітня 2008 року, №26/08сп від 22 квітня 2008 року, №27/08сп від 25 квітня 2008 року, №28/08сп від 30 квітня 2008 року, укладеними з ТОВ «Моноліт-2002».

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що позивач правомірно сформував вадові витрати та податковий кредит за господарськими операціями з ПП «КФ «Енерго-Вокс».

Згідно з положеннями пункту 1.25 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до безнадійної заборгованості відноситься заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності або юридичної особи, оголошених банкрутами у порядку, встановленому законом, або при їх ліквідації (зняття з реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності).

Пунктом 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до абзацу 2 підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині 4 статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».

Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, ухвалу Господарського суду Київської області від 11 червня 2009 року про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу ТОВ «Проектрембуд» було скасовано постановою Вищого господарського суду України від 23 вересня 2009 року із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції (арк. справи 112-116).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 27 січня 2011 року дані про ліквідацію юридичної особи ТОВ «Проектрембуд» були внесені до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України лише 14 жовтня 2010 року (арк. справи 145).

Таким чином, колегія суддів погоджується з судом апеляційної інстанції, що у періоді, який перевірявся, а також на дату проведення перевірки у позивача був відсутній обов'язок включити до складу валового доходу суму заборгованості перед ТОВ «Проектрембуд».

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про неправомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень та наявність підстав для їх скасування.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Шевченківському районі м. Києва підлягає залишенню без задоволення, а постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2012 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна