Ухвала суду № 46740924, 25.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2015 року м. Київ К/800/33939/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича СЕ.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.02.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013

у справі 2а/0470/445/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Італ Тайгер"

до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.

Дніпропетровська

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Італ Тайгер" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суд від

28.02.2012 позов задоволено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013 постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.02.2012 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ „Італ Тайгер" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за квітень 2011, за результатами якої складено акт від 18.07.2011 №68/23-5/31017171.

Перевіркою встановлено, що позивачем порушено п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.2 п.7.5, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2, п.п.7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.2, п.198.6 ст.198; п.200.1, п.200.7, п.200.8, п.200.9 ст.200 Податкового кодексу України.

На підставі вищезазначеного акта відповідачем прийнято № 0000612302, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 460933 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 1,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, 14.12.2010 позивачем подано до ДШ у Бабущкінському районі уточнюючий розрахунок №157789, яким виправлено помилку, допущену в податковій декларації з ПДВ за березень 2010 р., а саме, зазначено суму податкового кредиту, що не врахована у декларації звітного періоду в розмірі 460933 грн. Уточнюючий розрахунок прийнято відповідачем, не визнано неподаним.

ТОВ „Італ Тайгер" в податковій декларації з ПДВ за 4 місяць 2011 р. в рядку 23.1 заявлено 460933 грн. до бюджетного відшкодування на рахунок платника податку. Також, позивачем подано Додатки №2, 3, 4, 5 з заповненими даними щодо суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку.

За приписами абзацу 1 підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається в податковій декларації (рядок 25.1). У разі, якщо платник податку визначив суму бюджетного відшкодування, він може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування в зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.

Зазначене рішення відображається платником податку в податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, у якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті.

Разом з цим, відповідно до абзацу пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Загальний порядок відображення платниками у звітності самостійно виявлених помилок (у тому числі надання уточнюючих розрахунків) з податку на додану вартість встановлено пунктом 4.4 Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166, відповідно до положень якого (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі виправлення помилок у рядках поданої раніше декларації, до яких повинні подаватися додатки, до уточнюючого розрахунку чи декларації, до якої включені уточнені показники, повинні бути подані відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнених показників.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, у разі якщо платником до початку його перевірки самостійно виявлено заниження бюджетного відшкодування внаслідок недекларування ним оплаченої частини від'ємного значення (тобто даний факт не було виявлено органом податкової служби), такий платник може подати уточнюючий розрахунок і Довідку за той період (періоди), у якому (яких) у нього виникло право на бюджетне відшкодування (коли фактично була оплата), задекларувавши в них виправлені показники.

Як правомірно встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, наведені вище законодавчі приписи були виконані позивачем.

Рішення судів попередніх інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.02.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013 у справі 2а/0470/445/12 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська відхилити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.02.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2012 у справі 2а/0470/445/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 23 6-23 92 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко