Ухвала суду № 46740820, 09.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.07.2015 м. Київ К/800/48812/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Єрьоміна А.В.(головуючий); Кравцова О.В., Цуркана М.І.,

секретар судового засідання Вишняк О.

за участю:

представника позивача Острочуб Б.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Лентер» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення коштів, що переглядається за касаційною скаргою Київської міжрегіональної митниці на постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 травня 2014 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 2 вересня 2014 року,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Лентер» (далі - позивач) звернувся в Київський окружний адміністративний суд з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (далі - відповідач), Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення від 18 грудня 2013 року №100250003/2013/000011/2 про коригування митної вартості товарів та стягнути з Державного бюджету України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві суму надміру сплаченого податку на додану вартість та мита в розмірі 47266 грн. 39 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 18 грудня 2013 року відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів.

Позивач вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості є протиправним, оскільки було прийняте з порушенням визначеного законом порядку, без дотримання основних принципів митного регулювання.

На думку позивача, митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товарів, визначеною за ціною договору (контракту), та незаконно прийняв рішення про коригування митної вартості.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 13 травня 2014 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості від 18 грудня 2013 року №100250003/2013/0000011/2.

Стягнуто з Державного бюджету України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Лентер» суму надміру сплаченого податку на додану вартість та мита в розмірі 47266 грн. 39 коп.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 2 вересня 2014 року апеляційна скарга Київської міжрегіональної митниці Міндоходів задоволена частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 травня 2014 року в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з Державного бюджету України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Лентер» суму надміру сплачено податку на додану вартість та мита в розмірі 47266 грн. 39 коп. скасовано.

В решті постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 травня 2014 року залишено без змін.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідач просить оскаржувані рішення скасувати, ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивач 18 грудня2013 року пред'явив до митного оформлення на Київську міжрегіональну митницю Міндоходів товар (сушарки для білизни), придбані у компанії GIMI S.P.A., Італія згідно додаткової угоди №21 від 12 грудня 2013 року до контракту №18-А від 5 червня 2012, інвойсу №3591 від 12 грудня 2013 року, міжнародної товарно-транспортної накладної (СMR) №2561.

Позивач з метою митного оформлення імпортованого товару подав відповідачу відповідну вантажну митну декларацію (надалі - ВМД) в якій задекларував товари:

- cушарки для білизни JOLLY (синьо-біла), арт. GМ4003 - 1056 шт. торгівельної марки GIMI, виробника GIMI S.P.A. - Італія, країна виробництва - Італія;

- cушарки для білизни JOLLY (червоно-біла), арт. GМ4003 - 1026 шт. торгівельної марки GIMI, виробника GIMI S.P.A. - Італія, країна виробництва - Італія;

- cушарки для білизни JOLLY (цвітна), арт. GМ4003 - 600 шт. торгівельної марки GIMI, виробника GIMI S.P.A. - Італія, країна виробництва - Італія;

- cушарки для білизни Dinamik 20, арт. GМ00128 - 120 шт. торгівельної марки GIMI, виробника GIMI S.P.A. - Італія, країна виробництва - Італія

Окрім ВМД №100250003/2013/019730 від 17 грудня 2013 року позивач подав відповідачу декларацію митної вартості до якої додав документи, що підтверджують вартість задекларованого товару, а саме контракт від 5 червня 2012 №18-А 2; додаткову угоду від 12 грудня 2013 року №21; інвойс від 12 грудня 2013 року №3591; переклад інвойсу від 12 грудня 2013 року №3591; пакувальний лист від 12 грудня 2013 року №0112503/005; переклад пакувального листа від 12 грудня 2013 року №01112503/005; Origin declaration до інвойсу від 12 грудня 2013 року №3591; довідку про транспортні витрати від 12 грудня 2013 року вих. №37/16-13; міжнародну товарно-транспортну накладну (СMR) №2561.

Відповідачем після проведення процедури консультації та розгляду товаросупровідних документів було прийнято рішення про коригування митної вартості товару.

Позивач після коригування митної вартості товару скористався правом на випуск товару у вільний обліг шляхом надання фінансових гарантій відповідно до вимог п. 7 статті 55 Митного кодексу України (далі - МК України) декларацією від 19 грудня 2013 року №100250003/2013/019762.

На вимогу відповідача позивачем було надано видаткову накладну від 3 жовтня 2012 року №9267; податкову накладну від 27 вересня 2013 року №711; лист-повідомлення про відмову надання калькуляції ціни товару від постачальника; переклад листа-повідомлення про відмову надання калькуляції ціни товару від постачальника; експортну декларацію № 13ITQХJ11T0071746E3.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з рішення, відповідач дійшов висновку, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку з тим, що надані документи для підтвердження митної вартості не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості, документи, зазначені у частині другій статі 53 МК України та неподання декларантом додаткових документів на письмову вимогу митного органу. В рішенні також зазначено, що при визначенні митної вартості за методом 2-б застосована наявна інформація по митній вартості на аналогічні товари (МД №100250002/2013/40851 від 30 вересня 2013 року, №100250000/2013/19251 від 26 листопада 2013 року).

Відповідно до статті 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із статтею 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу (частина перша); митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частина друга).

Статтею 57 глави 9 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (частина друга). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя).

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта).

Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), закріплено в статті 58 МК України.

Відповідно до частини четвертої статті 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно із частиною п'ятою статті 58 МК України, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Стаття 54 МК України зазначає, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (частина перша). Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина друга).

Відповідно до частини третьої статті 54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у т.ч. невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно із частиною восьмою статті 55 Митного кодексу України, протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби України від 13 липня 2012 року №362, визначено, що при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості посадові особи, що здійснюють такий контроль, застосовують положення Методичних рекомендацій з метою аналізу, виявлення та оцінки ризиків щодо заявлення декларантом або уповноваженою ним особою неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товарів, у тому числі невірному визначенні митної вартості товарів. Робота з аналізу, виявлення та оцінки ризиків може включати інші заходи, передбачені законодавством України з питань державної митної справи. Робота посадових осіб з аналізу, виявлення та оцінки ризиків здійснюється шляхом: вивчення характеристик товарів, які впливають на рівень їх митної вартості; вивчення маршруту транспортування товарів та перевірки достовірності декларування витрат на транспортування до митного кордону України; перевірки включення/невключення складових митної вартості, в тому числі на підставі наявної у митного органу інформації щодо наявності таких складових митної вартості (результати документальних перевірок, відповіді на запити для встановлення автентичності тощо); порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів; порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено; перевірки наявності взаємозв'язку продавця та покупця; перевірки інформації, наданої декларантом або уповноваженою особою, при продажу товарів між пов'язаними особами, щодо наближеності митної вартості товарів, визначеної основним методом до однієї з операцій, які наведені у частині вісімнадцятій статті 58 Кодексу; перевірки особливостей формування вартості окремих видів товарів відповідно до розділу 3 Методичних рекомендацій; перевірки наявності знижок/нарахувань з/до ціни оцінюваних товарів; перевірки наявності продажу оцінюваних товарів на експорт в Україну; перевірки наявності ознак підробки документів, які підтверджують митну вартість товарів; перевірки наявності розбіжностей у документах, які підтверджують митну вартість товарів; перевірки наявності прийнятих іншими митними органами рішень про коригування митної вартості товарів, що ввозились на виконання того ж зовнішньоекономічного договору (контракту) або документа, який його замінює, що і оцінювані товари.

Відповідно до розділу 5 Методичних рекомендацій, під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків використовуються, зокрема, такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України; інформація, отримана від Держмитслужби України, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація, отримана в мережі Інтернет (офіційні сайти виробників товарів, прайс-листи інтернет-магазинів тощо).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, приводом для витребування митним органом додаткових документів стало те, що декларант не надав у повному обсязі митному органу разом з декларацією митної вартості та іншими документами витребувані документи.

В оскаржуваному рішенні вказується на факти, які вплинули на коригування, а саме використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості, не підтверджені документально (п. 2 статті 58 МК України), однак не зазначено, які відомості не надано та, що саме не підтверджується документально.

З урахуванням викладеного, Вищий адміністративний суд України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що за умови ненаведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, а також витребування цим органом всього переліку документів, без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, рішення відповідача щодо застосування 2-б методу визначення митної вартості товару є протиправним.

Що стосується посилання відповідача на відсутність підтвердження оплати перевезення вантажу, судом апеляційної інстанції встановлено наступне.

Позивачем для підтвердження оплати перевезення надано копію договору транспортного експедирування від 14 червня 2013 року №17/13, копію заявки від 10 грудня 2013 року № 81/13/п до даного договору, в якій зазначено номер автомобіля, що здійснював перевозку. Номер даного автомобіля відповідає номеру автомобіля, що зазначений у СМР №2561 (є в матеріалах справи). Також, надано платіжне доручення від 20 грудня 2013 року №875 на підтвердження оплати за перевезення вантажу. Сума зазначена в заявці від 10 лютого 2013 року № 81/13/п та в платіжному дорученні від 20 грудня 2013 року № 875 є рівними, але більшими ніж у довідці від 12 грудня 2013 pоку №37/16-13, яка надавалась до митного органу під час митного оформлення, оскільки в заявці і платіжному дорученні зазначається загальна вартість перевезення, а при визначенні митної вартості, згідно пп. 5, п. 10, статті 58 Митного кодексу України, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари додаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. В даному випадку у довідці від 12 грудня 2013 року № 37/16-13 зазначається вартість перевезення до кордону України.

При прийнятті оскаржуваного рішення відповідач посилався на митну декларацію від 26 листопада 2013 року №100250000/2013/19251 як підставу для підняття митної вартості по аналогічним товарам. За даною митною декларацією позивач розмитнював товари без збільшення митної вартості, проте сушарки JOLLY арт. GM 4003 (по яким збільшили митну вартість оспорюваним Рішенням) митною декларацією від 26 листопада 2013 року №100250000/2013/19251 взагалі не розмитнювались, а інші товари розмитнювались без збільшення митної вартості. Дана обставина підтверджується додатковою угодою №21 до контракту 18-А та інвойсом №3591 від 12 грудня 2013 pоку, додатковою угодою №19 до контракту 18-А та інвойсом №3363 від 22 листопада 2013 pоку.

Таким чином, суди попередніх інстанцій зробили обґрунтований висновок про протиправність рішення про коригування митної вартості товару, оскільки правових підстав для збільшення митної вартості та застосування методу 2 б - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, немає.

Що стосується заявлених позовних вимог в частині повернення надміру сплачених сум, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про скасування постанови суду першої інстанцій про задоволення позову в цій частині, оскільки позивачем не була дотримана процедура, передбачена розділом ІІІ Порядку повернення платникам податків митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року №618, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року за №1097/14364, зокрема в частині подання відповідної заяви до митного органу з наданням підтверджуючих документів, а тому суд не вбачає порушеного права позивача в даній частині позовних вимог.

Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 2 вересня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню не підлягає та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді :