Ухвала суду № 46740431, 11.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

11 липня 2013 року м. Київ К/9991/132/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Вербицька О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2010

у справі № 2а-2776/10/2070

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Шляхове ремонтно-будівельне управління №33"

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції

про скасування в частині податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство „Шляхове ремонтно-будівельне управління №33" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення - рішення №0000172340/0 від 01.02.2010, в частині суми податкового зобов'язання за податком на прибуток підприємств в розмірі 217285, 50 грн.: 144857, 50 грн. основного платежу, 72428,50 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2010 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2010 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2010 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач оскаржив їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача та складено акт №41/234/05422384 від 14.01.2010.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення №0000172340/0 від 01.02.2010, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 333242, 10 грн., у тому числі 225805 грн. основний платіж, 107437, 10 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 5.2.10 п. 5.2., пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5, пп. 7.8.2 п. 7.8. ст. 7, пп. 8.1.2. п. 8.1, пп. 8.7.1 п. 8.7. ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", занижено суми авансових внесків, нарахованих на суму дивідендів в розмірі 162518 грн., в тому числі за 4 квартал 2008 року на 144300 грн., та порушення пп. 5.2.10 п. 5.2, пп. 5.3.2 п. 5.3., п. 5.9. ст. 5, пп. 8.1.2 п. 8.1, пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", занижено суму податку на прибуток на 63287 грн., в тому числі за 4 квартал 2008 року в розмірі 63287 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що загальними зборами акціонерів від 18.04.2008 протокол №1 про результати роботи підприємства за 2007 рік було прийняте рішення про виплату дивідендів у розмірі 577200 грн.

Пунктом 6.7. Статуту позивача встановлене, що дивіденди виплачуються один раз на рік протягом 6 місяців з дати прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів. Отже, дивіденди по результатах роботи підприємства за 2007 рік повинні були виплачені у жовтні 2008 року, нарахована сума авансового внеску у декларації з податку на прибуток за ставкою 25%. Фактично дивіденди за 2007 рік акціонерам не виплачувались.

Відповідачем проведена інвентаризація матеріальних активів позивача, в тому числі основних засобів на підставі наказу №104 від 04.12.2009. Огляд стану будівель, в якому вони знаходилися на момент проведення інвентаризації, на підставі візуального огляду державних податкових інспекторів податкового органу, свідчить про те, що протягом періоду, що перевірявся, деякі з них не використовувались у господарській діяльності, а саме: адміністративний корпус та гаражі, що розташовані в с. Ульянівка Красноградського району Харківської області, та нежитлова будівля, що розташована по вул. Полтавський шлях 67 Жовтневого району м. Харкова.

На підставі цих даних податковий орган прийшов до висновку, що позивачем у податковому обліку необґрунтовано нарахувало амортизацію на вартість основних фондів, використання яких у господарській діяльності не доведене, внаслідок чого завищено амортизаційні відрахування у рядку 07 декларації з податку на прибуток на загальну суму 9799 грн., в тому числі в оскаржуваній частині за період 4 квартал 2008 року 2230 грн.

Загальними зборами акціонерів позивача від 23.04.2010 прийняте рішення не здійснювати нарахування та виплату дивідендів за 2007 фінансовий рік в розмірі 577200 грн. та винести це питання на розгляд чергових загальних зборів акціонерів за результатами діяльності Товариства за 2010 рік.

Таким чином, остаточне питання про можливість виплати дивідендів за 2007 фінансовий рік в розмірі 577200 грн. буде вирішено у 2011 році та лише після позитивного рішення вищого органу у позивача виникне обов'язок відповідно до пп. 7.8.2. та 7.8.5. п.7.8. ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", щодо сплати податку на прибуток.

Відповідно до пункту 1.9 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" під дивідендом розуміється платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Порядок оподаткування дивідендів визначений пп. 7.8 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", за приписами пп. 7.8.1 якого, у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, провадить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав пропорційно частці його в статутному фонді підприємства - емітента таких корпоративних прав незалежно від того, чи була діяльність такого підприємства-емітента прибутковою протягом звітного періоду при наявності інших власних джерел для виплати дивідендів, а також від того, чи є наявним прибуток, розрахований за правилами податкового обліку, чи ні.

Підпунктом 7.8.2 цього пункту встановлено, що емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.

Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною пунктом 10.1 статті 10 цього Закону ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, чи такий емітент або отримувач дивідендів є платником податку на прибуток або має пільги зі сплати податку на прибуток, надані цим Законом або іншими законодавчими актами, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена пунктом 10.1 статті 10 цього Закону.

Як вбачається із листа відповідача вих. № 2413/10/24-29 від 02.04.2010, надісланого на адресу позивача відповідно до ст. 8 п. 8.1 пп. 8.2.1. та пп. 8.2.2. Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податковий орган не надав згоду позивачеві на нарахування та виплату дивідендів за зазначені періоди.

Відповідно до пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Підпунктом 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" визначено перелік витрат, що підлягають амортизації.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до пп. 8.1.1, 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" у податковому обліку амортизації підлягають не безпосередньо основні фонди, а витрати на їх придбання, виготовлення або поліпшення, які складають балансову вартість таких основних фондів, оскільки при цьому платник податку - одержувач не несе зазначених витрат при безоплатному отриманні основних фондів, то відповідно такий платник має право нараховувати амортизаційні відрахування щодо основних фондів, отриманих відповідно до підпункту 4.2.15 п. 4.2 ст. 4 Закону, у бухгалтерському обліку та не має такого права у податковому обліку.

Пунктом 1.3. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, що затверджений Наказом ДПА України №327 від 10 серпня 2005 року, за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово - господарської діяльності суб'єктів господарювання оформлюється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка. Акт - це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово - господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання. Не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючи ми, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (п. 2.3.4. Порядку).

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що відповідачем необґрунтовано нарахувало амортизацію на вартість основних фондів та висновок про не використання у господарській діяльності зроблені на підставі припущень.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2010 у справі № 2а-2776/10/2070 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2010 у справі № 2а-2776/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.В. Вербицька