Ухвала суду № 46739308, 11.02.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2010 року м. Київ К-20259/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

розглянула в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2009 року по справі № А23/117 за позовом ТОВ з іноземними інвестиціями «Орфей»до ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2007 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2009 року, позовні вимоги ТОВ з іноземними інвестиціями «Орфей»до ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення -задоволено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 05.05.2009 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.07.2009 року касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення -без змін з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Матеріали справи свідчать, що у період з 05.06.2006 року по 16.06.2006 року працівниками ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, на підставі направлення №438 від 05.06.2006 року, була здійсненна позапланова виїзна документальна перевірка з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку ТОВ «Орфей Квінта» за березень 2006 року, за результатами якої складено акт №002330/2305/31792877 від 16.06.2006 року.

Зокрема, в зазначеному акті податковий орган посилається на порушення позивачем пп.7.7.2, пп.7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, підприємством завищено суму бюджетного відшкодування за березень 2006 року на суму 4 550,00 грн.

На підставі висновків вказаних в акті перевірки, податковим органом було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000322305/0 від 23.06.2006 року.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що до ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська було подано підприємством податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2006 року, в якій різниця між сумою податкового зобов'язання і податкового кредиту поточного звітного періоду з податку на додану вартість має від'ємне значення 484.00 грн., та підлягає зараховуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за відсутності у позивача податкового боргу з цього податку.

В рядку 23 вказаної Декларації позивачем зазначений залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду, тобто лютого 2006 року, що включається до складу податкового періоду березня 2006 року, який складає 29 112,00 грн.

Підприємством в розрахунку суми бюджетного відшкодування, який додавався до декларації, зазначено суму податкового кредиту попереднього податкового періоду фактично оплачену постачальникам в лютому 2006 року, в розмірі 5791,00 грн.

Також правильно встановлено та підтверджується первинними документами, що в лютому 2006 року підприємством при фактичному здійсненні платежів постачальникам товарів (послуг) було сплачено ПДВ - 5 790,60 грн., з якої сума 1 241 грн. - податок на додану вартість в складі ціни товарів (робіт), отриманих позивачем в лютому 2006 року.

Відповідно до пункту 1.5 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»звітний (податковий) період - період, за який платник податку зобов'язаний проводити розрахунки податку та сплачувати його до бюджету.

Підпункт 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 встановлює, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Згідно з абзацом 1 та 2 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

Відповідно до пункту 5.12 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість (далі Порядок), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року №166 передбачено, що таке від'ємне значення в наступному звітному податковому періоді визначається як різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду.

Підпункт 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 вказаного Закону передбачає, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З огляду на викладені норми матеріального права та встановлені по справі обставини, обґрунтованим є висновок судів щодо правомірності включення підприємством до складу податкового кредиту в березні 2006 року суми 484,00 грн. та залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового періоду поточного звітного (податкового) періоду у сумі 29 112,00 грн. (з яких, 5 791,00 грн. -сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню і 23 321,00 грн. - залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду).

Підсумовуючи викладене, підприємством правомірно заявлено в рядку 25 Декларації суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 5 791,00 грн., у зв'язку з фактичною сплатою платежів по ПДВ, що підтверджується первинними документами.

Таким чином, прийняте податковою інспекцією податкове повідомлення-рішення №0000322305/0 від 23.06.2006 року, яким зменшено підприємству суму бюджетного відшкодування за березень 2006 року в розмірі 4 550,00 грн. є не законним.

Частина 1 ст. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 210, 211, 220, 220-1, 224, 231 та ч.5 ст.254 КАС України, колегія -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2009 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня їх відкриття.

Головуючий:/підпис/________Т.М. Шипуліна Судді:/підписи/________Л.І. Бившева ________М.І. Костенка ________Н.Є. Маринчак ________Є.А. Усенко

Суддя Т.М. Шипуліна