Ухвала суду № 46738864, 08.07.2015, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Попова О.Г.

Суддя-доповідач:Одемчук Є.В.

УХВАЛА

іменем України

"08" липня 2015 р. Справа № 806/5805/14

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Одемчука Є.В.

суддів: Бучик А.Ю.

Майора Г.І.,

при секретарі Витрикузі В.П. ,

за участю сторін:

Представника позивача - Похилько О.С.;

представника відповідача - Домарацька В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Коростенської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "18" березня 2015 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Горіндустрія ВС" до Коростенської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2014 року ТОВ "Горіндустрія ВС" звернулось до суду з позовом в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області №0001752202 від 09.12.2014 року.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 18.05.2015року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області № 0001752202 від 09 грудня 2014 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Горіндустрія ВС" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 323443,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 80861,00 грн.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та просить скасувати постанову суду першої інстанції із ухваленням нової - про відмову в задоволенні позову.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 195 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що Коростенською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області проведено виїзну документальну позапланову перевірку ТОВ "Горіндустрія ВС" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість щодо господарських відносин з ТОВ "Жилбудресурс", ТОВ "Сефт Плюс", ТОВ НВП "Центр земельних відносин", ТОВ "Бонус-інформ", ТОВ "Гетьман" за перевіряємий період з 01.04.2014 року по 30.09.2014 року

За результатами вказаної перевірки складено акт №1598/22-01/37486096 від 24.11.2014 року (т.1 а.с.9-66), в якому зазначено порушення п. 198.1, п.198.2, п. 198,3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено: платником занижено податок на додану вартість за перевіряємий період всього на загальну суму 323443 грн.: за квітень 2014 року - 11797 грн., за травень 2014 року - 45207 грн., за червень 2014 року - 13200 грн., за липень 2014 року - 136822 грн., за серпень 2014 року - 26727 грн., за вересень 2014 року на суму 89690 грн.

На підставі вказаного акту контролюючим органом винесено податкове повідомлення рішення №0001752202 від 09.12.2014 року, у зв"язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов"язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) в розмірі 404304 грн., в т.ч. 323443 грн. - за основним платежем, 80861 грн. - за штрафними санкціями (т.1 а.с.8).

Суд вважає, що спірне рішення податковим органом прийнято з порушенням норм податкового законодавства, виходячи з наступного.

Відповідно до висновків, зазначених в акті перевірки від 24.11.2014 року, підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення стало невизнання податкового кредиту за операціями Товариства з обмеженою відповідальністю "Горіндустрія ВС" з отримання ТМЦ від ТОВ "Жилбудресурс", ТОВ "Сефт Плюс", ТОВ НВП "Центр земельних відносин", ТОВ "Бонус-інформ", ТОВ "Гетьман". В акті перевірки зазначено, що товарно-транспортні накладні виписані по господарським операціям із зазначеними контрагентами містять недоліки.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, спірні господарські відносини були зумовлені укладеними договорами поставки, з ТОВ "Жилбудресурс" №2 від 01.04.2014 року (т.1 а.с.70-73), з ТОВ "Сефт Плюс" №2 від 01.04.2014 року (т.1 а.с.101-104), з ТОВ НВП "Центр земельних відносин" №2 від 02.06.2014 року (т. 1 а.с.144-147), з ТОВ "Бонус-інформ" №1 від 02.06.2014 року (т.1 а.с.189-192), з ТОВ "Гетьман" №2 від 01.07.2014 року (т.2 а.с.26-29).

За умовами вказаних договорів Постачальник (ТОВ "Жилбудресурс", ТОВ "Сефт Плюс", ТОВ НВП "Центр земельних відносин", ТОВ "Бонус-інформ", ТОВ "Гетьман") зобов"язується поставляти та передати у власність Покупця (ТОВ "Горіндустрія ВС") продукцію, а Покупець прийняти та оплатити Продукцію в асортименті, кількості та за цінами, викладеними у видаткових накладних.

Пунктом 5 вказаного договору встановлено, що доставка продукції здійснюється транспортом Покупця. Одночасно із передачею кожної партії продукції Постачальник передає Покупцеві наступні документи: один оригінальний екземпляр видаткової накладної на відпуск товарів та один оригінальний екземпляр податкової накладної.

Виконання умов вказаних договорів підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними та відомостями про вантаж.

Податкові накладні відповідають вимогам ч.2 ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV, із змінами і доповненнями, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

В акті перевірки зазначено, що в ході проведення перевірки проведено аналіз первинних документів та встановлено, що в ТТН, що виписувались на виконання умов вказаних договорів автоперевізниками зазначено контрагентів позивача, а саме: ТОВ "Жилбудресурс", ТОВ "Сефт Плюс", ТОВ НВП "Центр земельних відносин", ТОВ "Бонус - інформ", ТОВ "Гетьман", однак деякі транспортні засоби, якими здійснювалось перевезення вантажу, зареєстровані за іншими особами. Крім того, зазначено, що в товарно-транспортних накладних відсутня будь-яка інформація, стосовно вантажно-розвантажувальних операцій, відсутні дані щодо подорожнього листа, відсутні дані посвідчення водія.

Однак як визначено п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Пунктом 11.2 цих Правил передбачалося, що товарно-транспортні накладні і дорожні листи вантажного автомобіля належать до документів суворої звітності, які виготовляються друкарським способом з обліковою серією та номером і форма та порядок заповнення яких замовником і перевізником визначаються відповідними нормативними актами.

Статус товарно-транспортних накладних як бланків суворої звітності також закріплено Інструкцією про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, затвердженої наказом Міністерства статистики України та Міністерства транспорту України від 07.08.1996 № 228/253, яку було зупинено згідно з повідомленням Державного комітету України з питань розвитку підприємництва, опублікованим у газеті "Урядовий кур'єр" від 07.03.2000 № 43, з метою внесення змін. При цьому, станом на 22.02.2006 зміни до наказу Міністерства статистики України та Міністерства транспорту України від 07.08.1996 № 228/253 внесені не було, внаслідок чого Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва Рішенням від 24.02.2006 № 27 "Про необхідність усунення порушень Державним комітетом статистики України, Міністерством транспорту та зв'язку України принципів державної регуляторної політики згідно з вимогами Закону України від 11.09.2003 № 1160-IV "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності запропонував Державному комітету статистики України, Міністерству транспорту та зв'язку України скасувати спільний наказ від 07.08.1996 № 228/253 "Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи" та п. 11.2 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом від 14.10.1997 № 363.

Однак 22.05.2006 Міністерство транспорту та зв'язку України на виконання рішення Державним комітетом статистики України від 24.02.2006 № 27 прийнято наказ № 493, яким п. 11.2 виключено з Правил.

Таким чином, з 30.05.2006 (з дати реєстрації наказу № 493 в Мін'юсті) товарно-транспортні накладні втратили статус документів суворої звітності, форма яких визначалась відповідними нормативними актами.

Крім того, згідно з висновком Міністерства юстиції України від 15.05.2006 № 10/68 з Державного реєстру нормативно-правових актів виключено наказ Мінстату і Мінтрансу від 07.08.1996 № 228/253 "Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи", яким визначалась типова форма товарно-транспортної накладної. Факт виключення цього наказу з Держреєстру вказує на те, що він втратив статус нормативного, тобто обов'язкового документа.

Тим не менше, форма товарно-транспортних накладних у зв'язку із вказаними вище обставинами не змінилась, оскільки на сьогодні залишається чинним наказ Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.1995 № 488/346 "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля", який визначає форму товарно-транспортної накладної. Однак цим наказом лише затверджено типову форму товарно-транспортної накладної і не закріплено за нею статус документа суворої звітності.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 11 лютого 2014 року по справі № К-28000/10.

Таким чином з урахуванням вище викладеного, посилання відповідача на розбіжності в товарно-транспортних накладних є безпідставними, так як зазначені документи не є обов"язковою первинною документацією. Крім того, недоліки при заповненні ТТН спростовуються належними первинними документами, та не можуть свідчити про нереальність операцій.

Разом з тим посилання відповідача в акті перевірки на те, що у видаткових накладних по господарським операціям з ТОВ "Жилбудресурс", наданих ТОВ "Горіндустрія ВС" до перевірки, відсутні посади відповідальних осіб, які отримали ТМЦ та відсутні дані щодо наявності довіреностей по яких отримували ТМЦ (т. 1 а.с.17).

Суд першої інстанції вірно вказав, що окремі недоліки видаткових накладних, самі по собі не можуть бути безумовною підставою для позбавлення таких документів сили податкового і бухгалтерського документа, а відтак зазначені вище висновки контролюючого органу, є неправомірним та суперечить вимогам статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», якою встановлено превалювання сутності над формою, тобто, операції повинні обліковуватися відповідно до їх сутності, а не лише виходячи із юридичної форми.

Щодо посилання контролюючого органу на акт перевірки ДПІ в Печерському районі м. Києва ДПС №2171/26-55-22-08/38923544 від 31.07.2014 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Сефт плюс" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2014 року по 30.06.2014 року", на акт перевірки ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів м. Києва № 1653/26-55-22-08/37814427 від 16.06.2014 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з додатковою відповідальністю "Жилбудресурс", на акт Вишгородської ОДПІ ГУ Міндоходів у м. Києві №115/10-08/22-01/33548600 від 14.08.2014 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ НВП "Центр земельних відносин" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2014 року по 30.06.2014 року", на акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №2629/26-5508-22-07/38898183 від 01.09.2014 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Бонус Інформ" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.07.2014 року по 31.08.2014 року", на акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №2634/26-55-22-07/32416270 від 01.09.2014 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Гетьман" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.07.2014 року по 31.08.2014 року", суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (частина 1 статгі 19 Конституції України).

Податковий кодекс України, не встановлює обов'язок платника податків перевіряти відомості щодо декларування контрагентами своїх зобов'язань з ПДВ, виконання ними таких зобов'язань перед бюджетом та наявність чи відсутність ознак фіктивності фірм, ймовірність чи реальність проведення контрагентом транзитних фінансових операцій, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди третім особам, наявність у контрагента складських приміщень, людських ресурсів, надійність постачальників контрагента тощо.

Можливе недекларування або декларування з порушеннями контрагентами зобов'язань зі сплати ПДВ, податку на прибуток, інших обов'язкових платежів до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них і не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з ПДВ та формування витрат при обчисленні податку на прибуток, у разі, якщо останній виконав усі передбачені законодавством умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та витрат.

Разом з цим, неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», такі рішення є самостійним джерелом права, а отже є своєрідним «правозахисним мечем» на шляху утвердження справедливого правосуддя.

Згідно зі статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, в рішенні Європейського суду з прав людини в спорах з оподаткування (на прикладі «Інтерсплав проти України» (заява №803/02) від 09.01.2007 року) зазначено, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їхнього боку.

Таким чином ТОВ "Горіндустрія ВС" не може нести відповідальність за законність чи незаконність ведення господарської діяльності ТОВ "Жилбудресурс", ТОВ "Сефт Плюс", ТОВ НВП "Центр земельних відносин", ТОВ "Бонус-інформ", ТОВ "Гетьман", а також компаній - контрагентів ТОВ "Жилбудресурс", ТОВ "Сефт Плюс", ТОВ НВП "Центр земельних відносин", ТОВ "Бонус-інформ", ТОВ "Гетьман".

Крім того, відповідно до відомостей офіційного сайту Міністерства доходів і зборів України, ТОВ "Жилбудресурс", ТОВ "Сефт Плюс", ТОВ НВП "Центр земельних відносин", ТОВ "Бонус-інформ", ТОВ "Гетьман" на момент взаємовідносин з ТОВ "Горіндустрія ВС" були зареєстровані платниками ПДВ, що надавало право вказаним контрагентам позивача права, а також зобов"язання, у випадках встановлених законодавством видавати податкові накладні на загальних підставах.

Судом встановлено, що на момент подання звітності за перевіряємий період будь - яких розбіжностей Додатку 5 "Розшифровка податкових та податкового кредиту" контролюючим органом не встановлено, тобто суми ПДВ, які включені до податкового кредиту позивача в повному обсязі відображені в складі податкових зобов"язань ТОВ "Жилбудресурс", ТОВ "Сефт Плюс", ТОВ НВП "Центр земельних відносин", ТОВ "Бонус - інформ", ТОВ "Гетьман".

Придбані у ТОВ "Жилбудресурс", ТОВ "Сефт Плюс", ТОВ НВП "Центр земельних відносин", ТОВ "Бонус - інформ", ТОВ "Гетьман" ТМЦ були реалізовані позивачем з націнкою іншим суб"єктам підприємницької діяльності, зокрема: ПАТ "Коростенський кар"єр", ПАТ "Малинський каменепереробний завод", ПРАТ "ТНК Граніт", ТОВ "Автодортранс", ТОВ "Омельянівський кар"єр", ПАТ "Рижівський гранітний кар"єр", ТОВ "Промкомплект", ТОВ Гулянецький щебзавод", ТОВ "Червоногранітний кар"єр", ТОВ "Лезниківський кар"єр", ПАТ "Ушицький комбінат будматеріалів", ПАТ "Пинязевицький кар"єр", Філія "Русанівський спецкар"єр" ДП "Хмельницький облавтодор", ТОВ "Триада".

Вказані факти реалізації ТМЦ підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а саме: видатковими накладними, податковими накладними, довіреностями на отримання товару (т.2 а.с.130-250, т. 3 а.с.1-140). За результатами подальшої реалізації придбаних у ТОВ "Жилбудресурс", ТОВ "Сефт Плюс", ТОВ НВП "Центр земельних відносин", ТОВ "Бонус-інформ", ТОВ "Гетьман" ТМЦ підприємством було задекларовано податкові зобов"язання та сплачено ПДВ до бюджету. Податковим органом не встановлено порушень при декларуванні ТОВ "Горіндустрія ВС" податкових зобов"язань.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.4 ст.198 Податкового кодексу України, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначено п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, первинні документі - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Відповідно до даної статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 Податкового кодексу України).

Усі господарські операції підтверджені первинними документами здійснення господарських операцій позивачем за перевіряємий період, а отримання послуг пов'язане з господарською діяльністю позивача.

Зазначені документи, підтверджують взаємовідносини позивача, з ТОВ "Жилбудресурс", ТОВ "Сефт Плюс", ТОВ НВП "Центр земельних відносин", ТОВ "Бонус - інформ", ТОВ "Гетьман" за спірний період, містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені для даного виду господарських операцій, містять необхідні відомості про господарську операцію, підтверджують реальність руху активів учасників правовідносин, а відтак є первинними в розумінні закону.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не впливають на правильність прийнятого рішення, яке постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Коростенської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "18" березня 2015 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Є.В.Одемчук

судді: А.Ю.Бучик

Г.І. Майор

Повний текст cудового рішення виготовлено "10" липня 2015 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Товариство з обмеженою відповідальністю "Горіндустрія ВС" вул.Білокоровичське шосе,12 А,м.Коростень,Коростенський район, Житомирська область,11500

3- відповідачу/відповідачам: Коростенська об"єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області вул. Коротуна,3,м.Коростень,Коростенський район, Житомирська область,11500

- ,