Постанова № 46738841, 07.07.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/1192/15

Головуючий у 1-й інстанції: Ніколайчук М.Є.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

07 липня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Сторчака В. Ю.

за участю:

секретаря судового засідання: Марцісь Ю.А.,

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: Іванова Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 (далі - позивач) до Державної виконавчої служби України (далі - відповідач) про визнання протиправними, скасування постанов та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулась до суду з адміністративним позовом в якому просила: визнати протиправною та скасувати постанову від 16.03.2015 старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кеди Михайла Валентиновича про стягнення з позивача виконавчого збору в сумі 1 301 572, 82 грн.; визнати протиправною та скасувати постанову від 18.03.2015 головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Артемчука Тараса Володимировича про накладення арешту на все майно ОСОБА_4 та оголошення заборони на його відчуження в зв'язку з стягненням виконавчого збору в сумі 1 301 572, 82 грн; зобов'язати відповідача скасувати всі арешти накладні на рухоме та нерухоме майно позивача на виконання постанови від 18.03.2015.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.05.2015 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та просив колегію суддів її задовольнити.

Представник відповідача заперечив проти апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що Шепетівським міськрайонним судом Хмельницької області 27.06.2013 прийнято заочне рішення по справі 2220/1909/2012, яким позов ПАТ "АльфаБанк" до ОСОБА_4, треті особи ОСОБА_7, ОСОБА_8 про звернення стягнення на предмет іпотеки задововолено.

В рахунок погашення заборгованості в розмірі 13015728, 22 грн. за договором про надання траншу № SME0058844/1 від 03.12.2007 укладеним між ПАТ "АльфаБанк" та ОСОБА_7, звернуто стягнення на частину предмета іпотеки - нежилі приміщення, загальною площею 764,6 кв.м., що знаходяться за адресою АДРЕСА_1. та належить на праві власності ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Шепетівського міського нотаріального округу Петровською Л.О. 03.11.2011 за № 4445, реєстраційний номер 34874310.

Предмет іпотеки підлягає реалізації із застосуванням процедури продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV (далі - Закон №606-XIV) з дотриманням вимог Закону України "Про іпотеку" від 05.06.2003 № 898-IV з початкової ціною продажу 2358870 грн.

З вартості предмета іпотеки публічному акціонерному товариству "Альфа Банк" має бути сплачена заборгованість ОСОБА_7 за договором про надання траншу за № SME0058844/1 від 03.12.2007 в розмірі 1301572, 82 коп. та стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ "Альфа Банк" 3219 грн. судових витрат.

16 березня 2015 року державним виконавцем Кедою М.В. відділу примусового виконання рішень ДВС України винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2220/1909/2012 від 28.12.2013 в зв'язку зі сплатою боржником заборгованості, а також постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 1301572,82 грн. з підстав невиконання рішення суду боржником у наданий строк, відповідно до ст. 28 Закону № 606-XIV.

18 березня 2015 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України Артемчуком Т.В. винесено постанову про арешт майна божника та оголошення заборони на його відчуження. Даною постановою накладено арешт на все майно боржника - ОСОБА_4 у межах суми звернення 1301572,82 грн. та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке їй належить в межах суми стягнення.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що оскільки державний виконавець виконував рішення майнового характеру, де відповідачем визнано ОСОБА_4, то постанова прийнята державним виконавцем про стягнення виконавчого збору є правомірною. Виконавчий збір не стягується лише у випадку добровільного виконання судового рішення чи з підстав, передбачених ч.2 ст. 28 Закону №606-XIV.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з таких підстав.

Статтею 1 Закону № 606-XIV визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно ч. 2 ст. 25 Закону №606-XIV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Відповідно ч.1 ст.27 Закону №606-XIV у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

В силу ч.1 ст.28 Закону №606-XIV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Пункт 3.7.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 №512/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за №489/20802 (далі - Інструкція №512/5), визначає, що постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення, й у ній визначається встановлений ч.1 ст.28 Закону №606-XIV розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню, а примусове стягнення виконавчого збору здійснюється відповідно до вимог Закону.

Частиною 5 ст.28 Закону №606-XIV передбачено, що у разі, якщо стягнутої з боржника суми недостатньо для задоволення в повному обсязі вимог стягувача, виконавчий збір сплачується пропорційно до стягнутої суми.

Відповідно до п. 3.7.4 Інструкції №512/5 визначено, що у разі повернення виконавчого документа з підстави, передбаченої п. 8 ч. 1 ст. 47 Закону, постанова про стягнення виконавчого збору в окреме виконавче провадження не виділяється та залишок нестягнутої суми виконавчого збору не стягується.

Частинами 1 та 8 ст. 54 Закону №606-XIV передбачено, що звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя та здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

Згідно з ст. 39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що заочним рішенням Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області від 27.06.2013 задоволено позов публічного акціонерного товариства "Альфа банк" до позивача, за участю третіх осіб ОСОБА_7, ОСОБА_8 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В рахунок погашення боргу в сумі 13 015 728 грн. за договором укладеним між ПАТ "Альфа банк" та ОСОБА_7, звернуто стягнення на частину предмета іпотеки - нежилі приміщення площею 764,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, що були придбані Позивачем у ОСОБА_7 і відповідно належали Позивачу на праві власності.

Разом з тим предмет іпотеки підлягає реалізації із застосуванням процедури продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження передбаченої Законом №606-XIV з дотриманням вимог Закону України "Про іпотеку" за початковою ціною 2 358 870 грн.

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кеди М.В. від 16.03.2015 постановлено стягнути з позивача виконавчий збір в сумі 1 301 572,82 грн., так як боржником (позивачем) виконавчий лист не було виконано.

Водночас колегія суддів зауважує, що ні рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 27.06.2013, ні виконавчим листом Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області, ні постановою державного виконавця на позивача не покладалось жодного обов'язку по виконанню вищезазначеного судового рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 27.06.2013.

Так, в ст.11 вказаного Закону України "Про іпотеку" міститься застереження про те, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки й у разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням.

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що реалізація заставленого майна може бути проведена виключно органами державної виконавчої служби, а поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем в межах вартості майна, переданого у заставу.

Таким чином, позивач жодним чином не мав можливості виконати вказане судове рішення Шепетвівського міськрайонного суду Хмельницької області від 27.06.2013, оскільки позивач не є боржником перед ПАТ "Альфа банк", а здійснити реалізацію предмета іпотеки з врахуванням приписів Законів України "Про виконавче провадження", та "Про іпотеку" мав виключно державний виконавець.

Отже, стягнення з позивача виконавчого збору в розмірі 10 % від заборгованості ОСОБА_7 перед ПАТ "Альфа банк" не відповідає приписам ст. 28 Закону №606-XIV та правовій природі спірних правовідносин.

Належним і достатнім способом захисту порушеного права позивача в спірних правовідносинах буде визнання протиправним та скасування спірних постанов.

На реалізацію даного рішення відповідач повинен вчинити дії по зняттю арешту у відповідності до вимог Закону №606-XIV, оскільки підстави для його накладення відпали.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийнята постанова не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню з постановленням нової.

Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення: є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити повністю.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 травня 2015 року - скасувати.

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову від 16 березня 2015 року старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кеди Михайла Валентиновича про стягнення з ОСОБА_4 виконавчого збору в сумі 1 301 572, 82 грн.

Визнати протиправною та скасувати постанову від 18 березня 2015 року головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Артемчука Тараса Володимировича про накладення арешту на все майно ОСОБА_4 та оголошення заборони на його відчуження в зв'язку з стягненням виконавчого збору в сумі 1 301 572, 82 грн.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 14 липня 2015 року.

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Мельник-Томенко Ж. М.

Сторчак В. Ю.