Ухвала суду № 46738612, 08.07.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2015 р. Справа № 815/1278/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І. В. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого Лукянчук О.В.

суддів Градовського Ю.М.,

ОСОБА_1

при секретарі Жуковій Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Біла Акація" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Біла Акація" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И ЛА:

ТОВ "Біла Акація" звернулося до суду адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 20.10.2014 р. № НОМЕР_1.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2015 року у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

В апеляційній скарзі ТОВ "Біла Акація" ставиться питання про скасування судового рішення в звязку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції не було досліджено обставини справи, що мають значення для справи, наслідком чого стало постановлення необґрунтованого та неправомірного рішення суду.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції встановив, що на підставі направлень від 25.05.2014 р. № 002514/214, 002515/215, виданих ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області, згідно пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, наказу від 25.09.2014 р. № 2127, співробітниками податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Біла акація щодо підтвердження взаємовідносин з ТОВ БК Гефест Альянс за березень 2014 р., за результатами якої складено акт перевірки від 07.10.2014 р. № 5440/15-53-22-3/30495324.

Перевіркою встановлено порушення чинних на момент виникнення спірних правовідносин п.201.6 ст.201, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість в березні 2014 р. в сумі 267042,39 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.10.2014 р. № НОМЕР_1, яким збільшено грошове зобовязання по податку на додану вартість в сумі 267042 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 133521 грн. (50%).

Не погодившись із викладеними в акті перевірки висновками ТОВ Біла акація надало в порядку адміністративного оскарження заперечення до акту перевірки та скарги не спірне податкове повідомлення-рішення, які були залишені без задоволення.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, пропорційно, своєчасно та з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погоджується, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів /послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Ретельно дослідивши фактичні обставини справи, судом першої інстанції вірно встановлено, що 14.06.2013 р. між ТОВ "Біла акація" (Замовник) та ТОВ "БК "Гефест альянс" (Підрядник) укладено договір підряду № 1406/1, відповідно до якого ТОВ "БК "Гефест альянс" взяло на себе зобовязання виконати комплекс будівельно-монтажних робіт в адміністративній будівлі, розташованій за адресою: м. Київ, вул. Струтинського, 6, а позивач прийняти та оплатити роботи (п.1.1 Договору).

На підтвердження фактичного виконання сторонами договірних зобов'язань за вказаними договорами позивачем надані первинні і розрахункові документи: договори, а саме: акт прийомки виконаних будівельних робіт ф.КБ-2в № 13-07-1 за липень 2013 р., податкову накладу від 16.07.2013 р. на суму 1602254,33 грн., у т.ч. ПДВ в розмірі 267042,39 грн. Розрахунки проведені у безготівковій формі згідно платіжних доручень.

При цьому, в основу висновків податкового органу за актом перевірки від 07.10.2014 р. № 5440/15-53-22-3/30495324 про відсутність реальності здійснення господарської діяльності ТОВ "БК "Гефест Альянс" з ТОВ "Біла Акація", проведення фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобовязання, мають ознаки фіктивності, операції здійснюються через ланцюг посередників з метою штучного формування податкового кредиту, не мають реального товарного характеру та якими не підтверджується реальність здійснення фінансово-господарської діяльності покладена податкова інформація, яка в силу пп.83.1.2 п.83.1 ст.83 ПК України, є підставою для висновків під час проведення перевірок.

Так, контрагент позивача ТОВ "БК "Гефест Альянс" перебуває на обліку в ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві за адресою: вул. Радистів, 38. Стан платника 9. Засновник, директор та головний бухгалтер ОСОБА_2

У свою чергу, договір від 14.06.2013 р. № 1406/1, акт прийомки виконаних будівельних робіт ф.КБ-2в № 13-07-1 за липень 2013 р. , податкова накладна від 16.07.2013 р. на суму 1602254,33 грн., у т.ч. ПДВ в розмірі 267042,39 грн. підписані директором ТОВ БК "Гефест Альянс" ОСОБА_3

За результатами перевірки ТОВ "БК "Гефест Альянс" (акт ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "БК "Гефест Альянс" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р. № 387/26-52-22-03-14/37312719 від 14.08.2014 р.) не встановлено реального здійснення господарських операцій та встановлено відсутність об'єктів оподаткування при наданні послуг. Перевіркою вказаного платника податків не встановлено фактичне місцезнаходження підприємства, та встановлено відсутність основних засобів, трудових ресурсів та виробничих потужностей тощо.

Отже, судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що вищевказані документи не можуть бути належними та достатніми доказами реальності проведення спірних господарських операцій, оскільки, договір від 14.06.2013 р. № 1406/1, акт прийомки виконаних будівельних робіт ф.КБ-2в № 13-07-1 за липень 2013 р., податкова накладна від 16.07.2013 р. на суму 1602254,33 грн., у т.ч. ПДВ в розмірі 267042,39 грн. характеризуються дефектністю, оскільки підписані особою ОСОБА_3, який зазначений у якості директора ТОВ "БК "Гефест Альянс", та призначений на посаду єдиним учасником ТОВ "БК"Гефест Альянс" ОСОБА_2, який в свою чергу, заперечує свою участь в управління підприємством та вчинення будь-яких підписів.

При цьому, доводи апеляційної скарги не містять належних та допустимих доказів на спростування зазначених висновків суду першої інстанції.

Слід зазначити, що неналежним чином оформлена (підписана не уповноваженою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту за наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданої послуги.

Враховуючи специфіку обумовлених вказаними договорами робіт, позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження здійснення господарської операції із контрагентом ТОВ "БК "Гефест Альянс".

Між тим, апелянт не довів наявність тих підстав, з яким закон пов'язує включення суми податку на додану вартість до податкового кредиту відповідного періоду, відображених у реєстрі отриманих податкових накладних з податку на додану вартість та даним деклараціям з ПДВ: по постачальнику ТОВ "БК "Гефест альянс" за березень 2014 р. на загальну суму ПДВ 267042,39 грн.

Колегія суддів звертає увагу на те, що як у ході розгляду справи в суді першої інстанції, так і під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, апелянтом не надано первинних і розрахункових документів, у розумінні ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, на підтвердження фактичного отримання послуг від контрагента.

Таким чином, вірними є висновок суду першої інстанції про те, що оскільки фактичне виконання спірних операцій контрагентом позивача на користь останнього не доведено, позивач не мав правових підстав для формування спірних сум податкового кредиту з податку на додану вартість за такими операціями.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Натомість відповідач, довів правомірність своїх заперечень проти адміністративного позову, законність та обґрунтованість прийнятого ним рішення.

Отже, колегія суддів погоджується із правовою позицією суду першої інстанції та вважає, правильним висновок суду про відмову у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду, не встановлено, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Біла Акація" залишити без задоволення, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуюча суддя: Лукянчук О.В.

Суддя: Градовський Ю.М.

Суддя: Кравченко К.В.