Ухвала суду № 46738505, 09.07.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2015 року Справа № 876/5515/13 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Ніколіна В.В., Рибачука А.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2013 року у справі за позовом Івано-Франківського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах держави в собі Пенсійного фонду України в особі управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську до Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод» про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Івано-Франківський прокурор з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах держави в собі Пенсійного фонду України в особі управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську 25.01.2013 року звернувся в суд з адміністративним позовом до ПрАТ «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод», в якому просив стягнути заборгованість по витратах на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі 477 207,26 грн.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2013 року позов задоволено. Стягнуто з ПрАТ «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод» на користь управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську витрати на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі 477207 (чотириста сімдесят сім тисяч двісті сім) гривень 26 копійок.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ПрАТ «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод» оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що постанова суду не ґрунтується на належних та допустимих доказах та судом допущено неповне зясування обставин, що мають значення для справи. Вважає, що подані позивачем розрахунки не є достатньою підставою для стягнення заборгованості.

Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ст.197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з таких підстав.

У справі встановлено, що Приватне акціонерне товариство «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод» зареєстроване 27.04.2001 року виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради, як субєкт підприємницької діяльності-юридична особа (а.с.88-89).

З матеріалів справи видно, що у відповідача станом на момент розгляду справи наявна заборгованість перед управлінням Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську по витратах на виплату та доставку пільгових пенсій призначених колишнім працівникам відповідача за період з 01.08.2012 року по 01.01.2013 року по списку №1 в сумі 369560,03 грн., по списку №2 в сумі 107647,23 грн.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що згідно з пенсійним законодавством відповідач зобов'язаний відшкодовувати витрати органу Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, що здобули стаж, який дає право на даний вид пенсії на цьому підприємстві. Крім того, сума заборгованості підтверджена належними доказами, підстав для звільнення відповідача від її оплати чи доказів її сплати суду не надано.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважаючи, що він відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Згідно з п. 1 абз. 4 ст. 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» для платників збору, визначених п. 1 ст. 1 цього Закону, об'єктом оподаткування є фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п. п. «б»-«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення», за ставкою 100 відсотків від об'єкта оподаткування.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абз. 1 цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до ст. 27 та з урахуванням норм ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Необхідність відшкодування витрат на виплату і доставку цих пенсій передбачено Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", а порядок відшкодування - Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, яка затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року N 21-1 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16.01.2004 року N 64/8663 (далі - Інструкція).

Згідно із пунктом 6.1 Інструкції, відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Згідно з п. 6.2. Інструкції витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи з урахуванням вимог абзацу третього підпункту 1 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому стаж роботи на останньому підприємстві враховується у повному розмірі, а з попередніх місць роботи осіб він додається до стажу, необхідного для призначення пенсій на пільгових умовах.

Приписами п.6.4 вказаної Інструкції передбачено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Відповідно до вимог п. 6.8 Інструкції визначено, що підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Згідно з п. 6.10 Інструкції, відшкодування сум і фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцем його реєстрації.

Як видно з матеріалів справи, ПрАТ «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод» супровідними листами надсилалися розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ч.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 01 серпня 2012 року по 01 січня 2013 року, заборгованість відповідача з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за цей період становить по списку №1 в сумі 369560 грн. 03 коп., по списку №2 в сумі 107647 грн.23 коп.

Проте в порушення наведених вище норм, відповідачем належні до відшкодування суми не сплачені.

Таким чином, підприємство отримало розрахунки Управління Пенсійного фонду з фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, які з моменту отримання є узгодженими і обов'язковими для виконання, а оскільки розрахунки відповідач не оскаржив, вони є обов'язковими для виконання. Разом з тим, відповідач не сплатив їх в добровільному порядку, тому позивач звернувся в суд з позовом про стягнення фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у судовому порядку.

Посилання апелянта на те, що заборгованість ПрАТ «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод» належним чином не підтверджена, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки в матеріалах справи наявні відповідні розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, які направлялися відповідачу та ним не оспорювалися. Заборгованість відповідача з відшкодування витрат підтверджена розрахунком суми боргу.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про підставність позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій і правомірність задоволення таких вимог судом першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним та всебічним з'ясуванням усіх обставин справи, тому підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод» залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2013 року у справі №809/300/13-а без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.В. Ніколін

ОСОБА_1