Постанова № 46735604, 14.07.2015, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2015 року м. Чернігів Справа № 825/1858/15-а

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЛобана Д.В.,

при секретаріНовик Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку ст. 41 КАС України, в приміщенні суду справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Козелецької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій та бездіяльності, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправною бездіяльності Козелецької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Чернігівській області з не надіслання фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 у період з 31 березня 2015 року по 26 травня 2015 року акту № 613/17-031/НОМЕР_1 від 31 березня 2015 року про результати камеральної перевірки з питань сплати єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника НОМЕР_1) за період з 01.10.2014 по 31.03.2015 та рішення від 31 березня 2015 року № 613 про анулювання свідоцтва платника єдиного податку серії Б №841475, виданого Козелецькою ОДПІ 01 жовтня 2012 року, на імя ОСОБА_1, визнання протиправними дій Козелецької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Чернігівській області при прийнятті рішення від 31 березня 2015 року № 613 про анулювання свідоцтва платника єдиного податку серії Б № 841475, виданого Козелецькою ОДПІ 01 жовтня 2012 року, на імя ОСОБА_1, визнання протиправним та скасування рішення Козелецької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Чернігівській області № 613 від 31 березня 2015 року про анулювання свідоцтва платника єдиного податку серії Б № 841475, виданого Козелецькою ОДПІ 01 жовтня 2012 року, на імя ОСОБА_1.

Представник відповідача через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи за його відсутності, а також зазначив, що заперечує проти задоволення позовних вимог.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, заперечень на неї, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем з 15.07.1998, який обрав спрощену систему оподаткування, обліку та звітності шляхом сплати єдиного податку, що підтверджується копією свідоцтва платника єдиного податку серії Б № 841475 (а. с. 11).

Рішенням від 31.03.2015 № 613 Козелецькою обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Чернігівській області анулювала видане ФОП ОСОБА_1 свідоцтво платника єдиного податку з підстав, передбачених п. 299.11 ст. 299, абз. 8 п.п. 298.2.3. п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом встановлено наявність у ФОП ОСОБА_1 податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів починаючи з 01.10.2014 по 01.03.2015, про що складено акт про результати камеральної перевірки від 31.03.2015 № 613/17-031/НОМЕР_1 (а. с. 12), який направлено позивачу, однак вручено лише 28.05.2015, про що мається відмітка у журналі вхідної кореспонденції позивача (а. с. 16-17).

Згідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Згідно п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).

Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Згідно з пунктом 79.1 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

Відповідно до п. 79.1 ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу ДПС рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77-78 цього кодексу. Порядок проведення документальних позапланових перевірок визначений ст. 78 ПК України.

Крім того, пунктами 85.2 та 85.4 ст. 85 Кодексу визначено, що платник податків зобовязаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать до предмета перевірки або повязані з ним.

Однак, в порушення вищезазначених норм податковим органом запити щодо надання інформації не надсилались, не приймалось рішення керівником податкового органу щодо проведення перевірки та не наведено жодних обставин для її проведення. Жодних доказів протилежного відповідачем суду не надано.

У постанові Верховного суду України від 27.01.2015 по справі № 21-425а14 зазначено, що лише дотримання встановлених умов та порядоку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних перевірок, може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 ПК призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Відповідно до абз. 2 п. 86.4 ст. 86 ПК України акт (довідка) документальної невиїзної перевірки після його реєстрації вручається особисто платнику податків чи його законним представникам або надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення. У разі відмови платника податків або його законних представників від підписання акта (довідки) перевірки посадовими особами контролюючого органу складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Заперечення по акту перевірки розглядаються у порядку і строки, передбачені пунктом 86.7 цієї статті.

Згідно п. 86.7 ст. 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються контролюючим органом протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

В порушення вищезазначених норм податковим органом в день винесення акту № 613/17-031/НОМЕР_1 (а. с. 12) прийнято і рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку № 613 (а. с. 13) на підставі вищезазначеного акту, тобто позивача позбавлено права на оскарження результатів такої перевірки, оскільки, як вбачається з матеріалів справи даний акт та рішення було отримано позивачем лише 28.05.2015 (а. с. 16-17), що не заперечувалось представником відповідача у судовому засіданні.

Більш того, відповідач у судовому засіданні погодився із доводами позивача щодо того, що під час перевірки перевіряючим у акті перевірки від 31.03.2015 № 613/17-031/НОМЕР_1 помилково було зазначено п. 295.1 ст. 295 ПК України, оскільки позивач є платником єдиного податку 3 групи, а норми на які посилався перевіряючий на день винесення акту втратили чинність.

В силу абз. 8 п.п. 298.2.3 п. 298.3 ст. 298 Податкового кодексу України платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.

Відповідно до абз. 3 п.п. 299.10 ст. 299 Податкового кодексу України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу.

Відповідно до п. 299.11 ст. 299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку субєкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Отже, у разі наявності у платника податків податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, такий платник зобов'язаний перейти на сплату інших податків і зборів, визначених ПК України. У разі невиконання платником податків вимог цього Кодексу, податковий орган приймає рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку та вносить відповідний запис до реєстру платників єдиного податку.

Слід звернути увагу, що обєктивна сторона порушення, яке ставиться у вину позивачу, становить бездіяльність, яка проявилась у порушенні терміну сплати єдиного податку платниками першої та другої груп. Однак, обєктивна сторона не охоплюється складом порушення за яке анульовано свідоцтво платника податку, оскільки позивач не є платником єдиного податку першої та другої груп.

Таким чином, ФОП ОСОБА_1 не має статусу платника єдиного податку першої та другої груп, а відтак перевірка проведена взгалі за нормами, які не відносяться до позивача і щодо податку який він не мав сплачувати, тому суд вважає безпідставними посилання відповідача на існування у платника податку податкового боргу станом на 31.03.2015.

Відповідач безпідставно зазначає у запереченні на позов та у судовому засіданні, що 31 березня 2015 року було проведено перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань своєчасності сплати податкових зобовязань по орендній платі за землю з 01 жовтня 2014 року по 31 березня 2015 року, за результатами якої було складено акт перевірки № 613/17-031/НОМЕР_1.

Однак, дане твердження не відповідає обставинам справи, оскільки у акті чітко зазначається, що перевірка проводилася саме з питань своєчасності сплати єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника НОМЕР_1) за період з 01.10.2014 по 31.03.2015.

І саме на підставі акту перевірки № 613/17-031/НОМЕР_1, а не будь-якого іншого акту або іншої перевірки було прийняте спірне рішення № 613 про анулювання свідоцтва платника єдиного податку.

Разом з тим, в порушення пп. 86.2 ст. 86 та пп. 299.11 ст. 299 Податкового кодексу України, відповідачем взагалі не складався акт щодо перевірки позивача з приводу сплати або наявності податкового боргу по орендній платі за землю, та на підставі якого прийнято оскаржуване рішення.

У 2013 році у ФОП ОСОБА_1 було 2 земельні ділянки, за які він сплачував орендну плату. Згідно з декларацією за 2013 рік загальна сума нарахувань становила 3458,82 грн. В серпні 2013 року данні земельні ділянки були викуплені, що призвело до зменшення орендної плати на суму 1441,14 грн, як видно з уточнюючої декларації, поданої у серпні 2013 року.

У 2014 році по даним земельним ділянкам підприємець сплачував земельний податок, тобто у нього не могло виникнути податкових зобовязань з орендної плати.

ФОП ОСОБА_1 у 2014 році не був платником податку по орендній латі за земельні ділянки.

Більш того, 16 жовтня 2014 року Козелецька ОДПІ було видано довідку № 540/17/Н, відповідно до якої Козелецька ОДПІ фактично повідомляла позивача про відсутність боргу зі сплати орендної плати за землю.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» визначив, що «...адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі і поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, відповідач, як субєкт владних повноважень, в повній мірі не довів правомірність своїх дій та рішень.

Отже, судом встановлено, що рішення Козелецької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Чернігівській області від 31.03.2015 № 613 про анулювання виданого позивачу свідоцтва платника єдиного податку серії Б № 841475 прийнято протиправно, без урахування обставин, що мають значення для прийняття рішення (не надано оцінку обставинам щодо відсутності у позивача статусу платника єдиного податку першої та другої групи).

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 41, 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльності Козелецької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Чернігівській області з не надіслання фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 у період з 31 березня 2015 року по 26 травня 2015 року акту № 613/17-031/НОМЕР_1 від 31 березня 2015 року про результати камеральної перевірки з питань сплати єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника НОМЕР_1) за період з 01.10.2014 по 31.03.2015 та рішення від 31 березня 2015 року № 613 про анулювання свідоцтва платника єдиного податку серії Б №841475, виданого Козелецькою ОДПІ 01 жовтня 2012 року на імя ОСОБА_1.

Визнати протиправними дії Козелецької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Чернігівській області при прийнятті рішення від 31 березня 2015 року № 613 про анулювання свідоцтва платника єдиного податку серії Б № 841475, виданого Козелецькою ОДПІ 01 жовтня 2012 року на імя ОСОБА_1.

Визнати протиправним та скасувати рішення Козелецької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Чернігівській області № 613 від 31 березня 2015 року про анулювання свідоцтва платника єдиного податку серії Б № 841475, виданого Козелецькою ОДПІ 01 жовтня 2012 року на імя ОСОБА_1.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати у сумі 73 (сімдесят три) грн 08 коп.

Відповідно до ст. ст. 186, 254 КАС України апеляційна скарга подається через Чернігівський окружний адміністративний суд, а її копія надсилається апелянтом до суду апеляційної інстанції, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, або її подано з пропуском строку, у поновленні якого було відмовлено, а у разі вчасного подання апеляційної скарги, з набранням законної сили рішенням апеляційної інстанції, якщо оскаржувану постанову не скасовано.

СуддяД.В. Лобан