Постанова № 46728865, 08.07.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2015 року о 12 год. 27 хв.Справа № 808/2314/15 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Семененко М.О.

за участю секретаря судового засідання Федорук І.В.

за участю представників:

позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Валена»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

27 квітня 2015 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Валена» (далі позивач, ПП «НВФ «Валена») до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення від 05.11.2014 №0003742212 та №0003752212.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставність висновків податкового органу, яких він дійшов за результатами позапланової документальної виїзної перевірки щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Макрос-Опт», оскільки всі операції підтверджені належним чином складеними первинними документами, товари, отримані від ТОВ «Макрос-Опт», використовувалися в господарській діяльності позивача, під час перевірки надані всі документи, які підтверджують фактичне здійснення вказаних операцій. Вказує, що жодною нормою Податкового кодексу України не поставлено право платника податку на податковий кредит в залежність від факту сплати або несплати податку на додану вартість контрагентами. Зазначає, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту та витрат суми коштів по операціях з ТОВ «Макрос-Опт». В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.

Відповідач проти позову заперечує. В обґрунтування заперечень зазначає, що до відповідача у встановленому законодавством порядку надійшов акт ДПІ у м. Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області №268/2204/37846050/268 від 21.02.2014 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Макрос-Опт», за результатом якої податковий орган дійшов висновку, що ТОВ «Макрос-Опт» здійснювало діяльність, спрямовану на проведення операцій, повязаних з наданням податкової вигоди третім особам. Крім того, відповідач зазначає, що з пояснень громадянина ОСОБА_3, який з 2011-2013 числився засновником та посадовою особою ТОВ «Макрос-Опт», СУ ФР ГУ Міндоходів у Запорізькій області встановлено, що він жодним чином не повязаний з ТОВ «Макрос-Опт» та господарську діяльність, як засновник/керівник ТОВ «Макрос-Опт» не здійснював. На думку відповідача, зазначене свідчить про відсутність реально вчинених господарських операцій з цим контрагентом, а отже позивач неправомірно задекларував податковий кредит та відніс кошти до складу витрат по операціях, на підставі документів, виписаних від імені ТОВ «Макрос-Опт». Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представник відповідача також вказав на недоліки в оформленні первинних бухгалтерських документів, складених при реалізації у подальшому отриманого у ТОВ «Макрос-Опт» товару, а саме: дата виписки податкової накладної передує даті, зазначеній на видатковій накладній.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що ПП «НВФ «Валена» зареєстровано 09.12.1998 у виконавчому комітеті Запорізької міської ради, свідоцтво про державну реєстрацію від 09.12.1998 №25489551Ю001, знаходиться на податковому обліку в ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя, є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва від 19.01.1999 №11702002 (а.с.29, 30, 32).

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ПП «НВФ «Валена» здійснює наступну діяльність: будівництво житлових і нежитлових приміщень, електромонтажні роботи, монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування, інші види діяльності з прибирання, неспеціалізована оптова торгівля, діяльність у сфері архітектури (а.с.31).

В період з 06.10.2014 по 10.10.2014 співробітниками ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за 2013 рік та податку на додану вартість за період з 01.06.2013 по 31.12.2013 при взаємовідносинах з ТОВ «Макрос-опт» (код ЄДРПОУ 37846050), за результатами якої складено акт №1231/08-28-22-12/30241825 від 17.10.2014 (а.с.45-58).

Згідно висновків даного акту встановлено порушення позивачем:

-п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 2061,00 грн., в т.ч. за 2013 рік 2061,00 грн.;

-п.198.3 ст.198, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 2170,00 грн., в т.ч. вересень 2013 1315,00 грн, жовтень 2013 855,00 грн.

На підставі висновків вищезазначеного акту контролюючим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення рішення:

-№0003742212 від 05.11.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 3091,50 грн., в т.ч. за основним платежем 2061,00 грн. та 1030,50 грн. за штрафними санкціями (а.с.10);

-№0003752212 від 05.11.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 3255,00 грн., в т.ч. за основним платежем 2170,00 грн. та 1085,00 грн. за штрафними санкціями (а.с.11).

Позивач скористався правом адміністративного оскарження та звернувся з відповідними скаргами до Головного управління ДФС у Запорізькій області та Державної фіскальної служби України. Рішеннями Головного управління ДФС у Запорізькій області та Державної фіскальної служби України скарги позивача залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення рішення без змін.

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнямирішеннями, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки підставою прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки акту перевірки, для вирішення позовних вимог суд вважає необхідним дослідити обґрунтованості цих висновків.

З матеріалів справи вбачається, що підставами для висновків контролюючого органу про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України став висновок про відсутність факту реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Макрос-Опт».

Суд не погоджується з такою позицією контролюючого органу та зазначає, наступне.

Під час розгляду справи судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Макрос-Опт» укладено договір купівлі-продажу №0409 від 04.09.2013 (далі договір №0409), відповідно до п.1.1 якого визначено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець ТОВ «Макрос-Опт» зобовязується передати у власність покупця ПП «НВФ «Валена», а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобовязується прийняти й оплатити товар, перелік якого вказано у Специфікаціях до цього договору. Згідно п.2.2 договору №0409 покупець оплачує продавцю вартість товару протягом 30 календарних днів з дня отримання товару (а.с.86-87).

З наданих до матеріалів справи специфікацій, судом встановлено, що позивачем придбавався у ТОВ «Макрос-Опт» товар для басейну, а саме насос SBC 075 Emaux (специфікація №1 від 04.09.2013), засоби для обробки води AquaDoctor C90T та AquaDoctor pH (специфікація №2 від 05.09.2013), засоби для обробки води AquaDoctor С60, С90Т, рН-plus, рН мінус, АС, флокулянт в гранулах FL, коагулянт «Суперфлок», тестер краплин на РН та кварцовий пісок фр. 0,4-0,8 (специфікація №3 від 04.10.2013) (а.с.88-90).

На підтвердження здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Макрос-Опт» до матеріалів справи надано видаткові накладні, рахунки на оплату, податкові накладні, (а.с.91-93, 95-97, 99-101). Оплата поставленого товару підтверджується наданими до матеріалів справи платіжними дорученнями (а.с.94, 98, 102).

Суд зазначає, що відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України(далі ПК України) (в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Положеннями п. 198.2 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення обєкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Згідно п. 201.10 ст. 201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Пунктом 201.6 ст.201 Кодексу встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Отже, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем податку на додану вартість у ціні товару.

Відповідно до п.198.6 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 №1379, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 № 1333/20071 (який був чинним на момент господарських правовідносин між позивачем та ТОВ «Макрос-Опт»), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобовязані вести облік доходів, витрат та інших показників, повязаних з визначенням обєктів оподаткування та/або податкових зобовязань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, повязаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Пунктом 201.6 ст. 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Отже, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Суд вважає за необхідне зазначити, що ТОВ «Макрос-Опт» на момент здійснення господарських операцій з позивачем було зареєстровано у встановленому законодавством порядку, як платник податку на додану вартість, податкові накладні, наявні в матеріалах справи, виписані ТОВ «Макрос-Опт» для документального оформлення виконання умов договорів, містять відомості про адресу місцезнаходження покупця та продавців, одиниці виміру товару, кількість товару, ціну товару, тому відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів відсутні, що не заперечується і відповідачем в акті перевірки. За таких обставин, підстави для невключення сум податку на додану вартість по вказаних податкових накладних до складу податкового кредиту позивача відсутні.

Суд також зазначає, що відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, суд дійшов висновку, що наявність первинних документів є достатньою підставою для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку, а так як дані податкового обліку базуються на даних бухгалтерського обліку, висновок відповідача щодо безпідставності формування валових витрат та незаконності віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту за даними операціями є необґрунтованим, що зумовлює відсутність підстав для висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

Суд звертає увагу, що в акті перевірки жодних зауважень щодо правильності оформлення первинних бухгалтерських документів підприємства не міститься.

Також, судом встановлено, що отриманий від ТОВ «Макрос-Опт» товар використовувався в подальшій господарській діяльності позивача, а саме при виконанні умов договору №6 від 03.01.2013 укладеного між позивачем та оздоровчим комплексом «Прибій» ПАТ «Мотор Січ» на виконання послуг по обслуговуванню технологічного обладнання басейну відкритого типу на території ОК «Прибій» (м. Приморськ, вул. Курортна,81) (а.с.103-104). Виконання умов договору №6 від 03.01.2013 підтверджується наданими до матеріалів справи видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями (а.с.105-110).

Наявність у ПП «НВФ «Валена» можливості виконувати роботи передбачені договором №6 від 03.01.2013, підтверджується наданою до матеріалів справи Ліцензією серії АВ №516845, виданою Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області на здійснення господарської діяльності, повязаної із створенням обєктів архітектури (а.с.111-115).

Щодо посилань відповідача на недоліки в оформленні первинних бухгалтерських документів по цим правовідносинам, суд зазначає, що господарські взаємовідносини позивача та ПАТ «Мотор Січ» не були обєктом дослідження під час проведеної відповідачем перевірки та не могли бути підставою для висновків контролюючого органу про вчинені позивачем порушення податкового законодавства та, як наслідок, прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а відтак у суду відсутні правові підстави для надання оцінки даним правовідносинам.

Під час розгляду справи судом встановлено, що підставою для виникнення сумнівів щодо реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Макрос-Опт», став акт ДПІ у м. Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області №268/2204/37846050 від 21.02.2014 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Макрос-Опт», за результатом якої податковий орган дійшов висновку, що ТОВ «Макрос-Опт» здійснювало діяльність, спрямовану на проведення операцій, повязаних з наданням податкової вигоди третім особам, а також на підставі акту ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя №96/08-27-2211/37846050 від 17.04.2014 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Макрос-Опт».

Разом з тим, суд не приймає посилання представника відповідача на такі акти контролюючих органів, з огляду на наступне.

В силу закону отримання податковим органом акту перевірки, довідки зустрічної звірки або акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в яких викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону. Акт перевірки контрагента або акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

Суд зазначає, що при дослідженні факту здійснення господарських операцій, що були підставою для формування витрат платника податків, оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.

Крім того, з наданих до матеріалів справи представником позивача копій судових рішень (витяги з Єдиного державного реєстру судових рішень) по справі №804/4285/14 судом встановлено, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.04.2014, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2014, визнано неправомірними дії ДПІ у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області по проведенню документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Макрос-Опт», за результатами якої складено акт від 21.02.2014 №268/2204/37846050/78.

Враховуючи, що в силу приписів ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення суду апеляційної інстанції, прийняті за результатом розгляду в судовому засіданні, набирають законної сили з моменту проголошення, на момент складення акту перевірки позивача 17.10.2014 відповідачем мала бути врахована дана обставина.

Таким чином, суд дійшов висновку, що посилання відповідача на акт ДПІ у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області від 21.02.2014 №268/2204/37846050 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Макрос-Опт» є безпідставними.

Також, суд не приймає посилання представника відповідача на пояснення ОСОБА_4 щодо обставин його діяльності на посаді директора ТОВ «Макрос-Опт», відібрані ст. о/у по ОВД ООСА НДС ОУ ГУ Міндоходів у Запорізькій області, оскільки невідомо в рамках яких процесуальних дій було відібрано такі пояснення. Крім того, висновок контролюючого органу про нереальність господарських операцій не може базуватись виключно на поясненнях особи, в разі, якщо не проведена перевірка викладених в них відомостей та не надана належна правова оцінка зазначеним у поясненнях обставинам. Належним доказом відсутності реального здійснення господарських операцій між ТОВ «Макрос-Опт» та контрагентами міг бути вирок суду у кримінальній справі про фіктивне підприємництво, тощо.

Разом з тим, до суду не надано доказів наявності обвинувального вироку відносно посадових (службових) осіб ТОВ «Макрос-Опт» та наявності рішення суду про визнання угод недійсними.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивач у відповідності до норм ПК України правомірно включив до складу податкового кредиту та валових витрат суми коштів по господарських операціях з ТОВ «Макрос-Опт». Контролюючий орган при прийнятті рішення дійшов хибного висновку про порушення позивачем положень ПК України, оскільки врахував лише обставини діяльності його контрагента, а не позивача, що є помилковим, так як позивач не несе відповідальності за його дії.

Також, суд дійшов висновку, що податковий кредит підтверджений відповідними первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку та наявний зв'язок витрат позивача з його господарською діяльністю.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги ПП «НВФ «Валена» підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 71, 86, 158-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Валена» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 05.11.2014 №0003742212 та №0003752212.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Валена» судовий збір в розмірі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві гривні 70 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.О. Семененко