Ухвала суду № 46724061, 08.07.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/20907/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

08 липня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Старової Н.Е.,

суддів: Мєзєнцева Є.І., Чаку Є.В.,

при секретарі: Тищенко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АРМ Україна" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АРМ Україна" до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АРМ Україна» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №108226552207 від 19.12.2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.08.2014 року відмовлено у задоволенні позову.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2014 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.08.2014 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.02.2015 року вищевказані рішення скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.04.2015 року відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивачем було подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Представник апелянта у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник відповідача просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом на підставі наказу №2634 від 03.12.2013 року, проведено виїзну позапланову документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ "Херсонтрансгруп" за період з 01.11.12 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт №752/26-55-22-07/37506507 від 06.12.2013 року, яким встановлено порушення пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.п.44.1, 44.3 ст.44, п.п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.п.201.4, 201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ на суму 3 632 040 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №108226552207 від 19.12.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 5 448 060 грн. (основний платіж - 3 632 040 грн. та штрафні санкції - 1 816 020 грн.).

Позивач звертався до суду з позовом для оскарження вищевказаного наказу №2634 від 03.12.2013 року про проведення перевірки, проте в задоволенні вказаного позову було відмовлено, що підтверджується рішеннями судів по справі №826/19293/13-а, які набрали законної сили.

Колегією суддів встановлено, що позивач на запит податкового органу №25512/10/26-55-22-07-10 від 03.12.2013 року щодо надання підтверджуючих документів по взаємовідносинах з ТОВ «Херсонтрансгруп» за період з 01.11.2012 року по 31.12.2012 року, відмовив в наданні документів, що згідно п.85.6 ст.85 ПК України зафіксовано в акті №2081/26-55-22-07/37506507від 04.12.2013 року.

Станом на дату складання Акту перевірки від 06.12.2013 року, позивачем запитуваних документів податковому органу не надано.

Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 25.02.2015 року по даній справі, причиною повернення справи на новий розгляд вказав, що при першому розгляді справи судами першої та апеляційної інстанції не досліджено питання не допуску позивачем посадових осіб контролюючого органу до перевірки, не допитано свідків з цього приводу та не досліджено питання, де саме складався акт перевірки та на підставі яких документів проводилась перевірка.

При новому розгляді справи судом першої інстанції вірно вказано, що позивачем прийнято рішення про не допуск посадових осіб відповідача до перевірки, оскільки, за переконанням позивача, проведення перевірки є безпідставним у зв'язку з протиправністю наказу від 03.12.2013 року №2634.

Разом з тим, як уже зазначено вище, факт правомірності вказаного наказу встановлено у судовому порядку у справі №826/19293/13-а.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Водночас перевірку проведено на підставі інформації, яка міститься у базах даних контролюючого органу, оскільки, як вже зазначено вище, на письмовий запит позивачем первинних документів відповідачу не надано, а відповідно до п.44.6 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому п.44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

У зв'язку із вищевказаним, колегія суддів вважає, що дії податкового органу щодо викладення інформації в акті перевірки, та її проведення, вчинено з дотриманням вимог законодавства. Крім того, вказані обставини справи безпосередньо не стосуються господарських операції позивача з його контрагентом, та жодним чином не доводять правомірності формування податкової звітності по операціям з ТОВ "Херсонтрансгруп" за період з 01.11.12 року по 31.12.2012 року.

Разом з тим, відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Згідно з п.44.1 ст.44ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Як зазначено у пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Оскаржуване податкове повідомлення рішення прийнято на основі висновку податкового органу про порушення вимог податкового законодавства позивача з його контрагентом ТОВ «Херсонтрансгруп». Досліджуючи реальність здійснення господарських операцій, на які посилається апелянт, колегією суддів встановлено наступне.

Згідно договорів поставок №01/11-12 від 01.11.2012 року, №28/11-12 від 28.11.2012 року, №27/12-12 від 27.12.2012 року, ТОВ «ХерсонТрансГруп» (продавець) зобов'язується передати у власність ТОВ «АРМ Україна» (покупцю) сільськогосподарську продукцію (жмих соняшнику органічний), а покупець приймає у власність та сплачує продавцю загальну вартість товару.

Відповідно до умов договорів-поставок з контрагентами-постачальниками, а саме пунктів 4.1, 4.6 «Порядок передачі-прийому товару», передача товару та супровідних документів здійснюється уповноваженими представниками сторін. Продавець зобов'язується надати покупцю супроводжувальні документи на товар, що продається та передається: складські документи на зерно, посвідчення про якість або картку аналізу зерна, акт приймання-передачі зерна тощо.

В підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем надано суду податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, акти-прийому передачі товару, а також: копії договорів комісії №02/11К від 02.11.2012 року, №26/10К від 29.11.2012 року з компанією ДП «Торговий дім «Херсон» компанії з обмеженою відповідальністю «Інтертрейд груп Ел.Ел.Сі»» та ДП «ТД "Херсон» (т.2 а.с.113-120); копію договору на реалізацію № 18344 від 20.11.2012 року між ДП «ТД "Херсон» та кампанією B.V. Graanhandel P. Van Schelven (Том І а.с. 55-59); акти приймання-передачі товару (т.2 а.с.126-217, 130); ВМД №508040000/2012/004525 від 11.12.2012 року, ВМД №508040000/2012/004522 від 11.12.2012 року, ВМД №508040000/2012/004690 від26.12.2012 року, ВМД №508040000/2012/004689 від 26.12.2012 року (т.1 а.с.69-80, т.2 а.с.131-132); довідку про розрахунки (т.1 а.с.122-149, 200-201) тощо.

На підставі дослідження руху активів на шляху від продавця до позивача-покупця колегією суддів встановлено відсутність реальної підприємницької діяльності у правовідносинах позивача з контрагентами-постачальниками.

Зокрема, згідно договорів поставок контрагент позивача (продавець) зобов'язується надати покупцю (позивачу) супроводжувальні документи на товар, що продається та передається.

Однак у матеріалах справи відсутні: товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання товару, посвідчення про якість або картки аналізу товару, складські документи на товар, які б підтверджували фактичний рух від продавця до покупця (перевезення товару, відвантаження, приймання).

Крім того встановлено, що фактично придбання товару здійснювалося позивачем за участю підприємств-постачальників, які мають незадовільний стан платників, відсутні за місцезнаходженням, не мають необхідного майна, основних фондів, трудових ресурсів для виконання поставок продукції у відповідних обсягах, відсутні транспортні засоби, за допомогою, яких можливо здійснити перевезення товару.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що ТОВ «АРМ Україна» укладено договори поставки за ціною вищою, ніж передбачено при їх подальшому експорті на умовах договорів комісії, які надані самим позивачем. Вказані обставини свідчать про те, що апелянт у випадку укладення таких договорів міг або повинен був знати про збитковість вказаних господарських операцій, що безперечно свідчить про відсутність у останнього мети здійснення господарської операції, та, що такі договори та інша супровідна документація укладено виключно для отримання податкової вигоди.

Колегія суддів зазначає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Судова колегія, ретельно дослідивши матеріали даної справи, погоджується з висновком суду першої інстанцції стосовно того, що об'єкти оподаткування, що були включені позивачем до складу валових витрат не підтверджуються первинними документами. Представлені документи по нібито відвантаженні товару за кордон не є такими, що підтверджують доводи апелянта, оскільки вони нечитабельні, тому не є доказами по справі.

Також суд апеляційної інстанції вказує, що за допомогою наданих документів не можна достеменно встановити реальність здійснення господарських операцій. Неможливо прослідкувати зміни в активах позивача та встановити, що валові витрати позивача спрямовувались здійснення своєї господарської діяльності. Відтак, з наданих позивачем документів неможливо встановити зв'язок між його господарською діяльністю, придбанням послуг/товарів та їх реалізацією, рух активів тощо.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що докази реальності відносин між позивачем та його контрагентом у матеріалах справи - відсутні. А документування операцій без їх реального здійснення критично оцінюється колегією суддів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для скасування податкового повідомлення-рішення №108226552207 від 19.12.2013 року.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. Відповідач як суб'єкт владних повноважень, на виконання вимог ч.2 ст.72 КАС України, надав до суду належні докази правомірності рішення стосовно винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

Судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 06.04.2015 року, та не можуть бути підставою для її скасування.

За таких обставин, у відповідності до ст.200 КАС України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 186, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АРМ Україна" - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.04.2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили згідно ст.254 КАС України, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Чаку Є.В.