Ухвала суду № 46723830, 14.07.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

14 липня 2015 рокусправа № 804/18234/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Дадим Ю.М.

суддів: Уханенка С.А. Богданенка І.Ю.

за участю секретаря судового засідання:Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕР" до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2015 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕР" до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0015021503 від 10 жовтня 2014 року.

Не погодившись з постановою суду, Дніпродзержинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах оскарження та доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI старшим державним податковим інспектором відділу місцевих податків та зборів, плати за землю управління оподаткування та контролю обєктів і операцій Дніпродзержинської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області ОСОБА_1 проведено камеральну перевірку платника орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності ТОВ «ЛІДЕР» (код ЄДРПОУ 23945128) з питань своєчасності сплати орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за період з 01 травня 2013 року по 21 травня 2013 року, з 31 травня 2013 року по 25 червня 2013 року, з 01 липня 2013 року по 28 липня 2013 року, з 31 жовтня 2013 року по 26 листопада 2013 року, з 02 грудня 2013 року по 25 грудня 2013 року, з 03 березня 2014 року по 20 березня 2014 року, з 31 березня 2014 року по 01 квітня 2014 року.

За результатами проведеної податковим органом камеральної перевірки, відповідачем складено акт №2392/621/04-03-15-03-10/23945128 від 19 травня 2014 року, в якому були зафіксовані допущені позивачем порушення п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України, а саме: ТОВ «Лідер» протягом граничних строків несвоєчасно сплачено суму самостійно визначеного податкового зобов'язання платником орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за період з 01 травня 2013 року по 21 травня 2013 року, з 31 травня 2013 року по 25 червня 2013 року, з 01 липня 2013 року по 28 липня 2013 року, з 31 жовтня 2013 року по 26 листопада 2013 року, з 02 грудня 2013 року по 25 грудня 2013 року, з 03 березня 2014 року по 20 березня 2014 року, з 31 березня 2014 року по 01 квітня 2014 року.

На підставі вказаного акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0011721503 від 16 червня 2014 року, яким відносно позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення терміну сплати податкового зобов'язання на суму 2339,10 грн..

Не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся зі скаргою до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області. Рішенням про результати розгляду скарги від 01 вересня 2014 року №6097/10/04-36-10-08-09 податкове повідомлення-рішення було скасоване в частині застосування штрафних санкцій з орендної плати з юридичних осіб у сумі 880,41 грн., а в іншій частині залишено скаргу без задоволення.

Позивач звернувся з повторною скаргою №10/09-2 від 10 вересня 2014 року до Міністерства доходів і зборів, але рішенням №3984/6/99-99-10-01-02-15 від 26 вересня 2014 року про результати розгляду скарги Державна фіскальна служба України залишила без змін податкове повідомлення-рішення з урахуванням рішення ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 01 вересня 2014 року №6097/10/04-36-10-08-09, прийнятого за результатом розгляду первинної скарги, а скаргу без задоволення.

На підставі рішення №6097/10/04-36-10-08-09 від 01 вересня 2014 Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про результати розгляду скарги Дніпродзержинською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області було прийнято податкове повідомлення-рішення №0015021503 від 10 жовтня 2014 року, яким застосовано штрафні санкції за порушення терміну сплати податкового зобов'язання на суму 1458,69 грн.(729,25 грн. + 729,44 грн.).

Правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення №0015021503 від 10 жовтня 2014 року є предметом спору, переданого на вирішення суду.

З огляду на фактичні обставини справи та норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необгрунтованість висновків податкового органу викладених в акті камеральної перевірки та неправомірність прийнятого податковим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 285 Податкового кодексу України базовим податковим періодом для плати за землю є календарний рік.

Пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 01 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Відповідно до п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно до ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Судом встановлено, що позивачем до податкового органу надані наступні податкові декларації з плати за землі:

- податкову декларацію з плати за землю від 19 лютого 2013 року за 2013 рік, відповідно до якої задекларовано податкове зобов'язання по сплаті земельного податку за земельні ділянки несільськогосподарського призначення, в сумі 131298,30 грн., з розбивкою по 7294,35 грн. щомісячно та 50060,45 грн. за січень 2013 року;

- уточнюючу податкову декларацію від 05 березня 2013 року за 2013 рік, відповідно до якої задекларовано податкове зобов'язання по сплаті земельного податку за земельні ділянки несільськогосподарського призначення, в розмірі 7294,35 грн. за січень 2013 року;

- податкову декларацію з плати за землю від 26 лютого 2014 року за 2014 рік, відповідно до якої задекларовано податкове зобов'язання по сплаті земельного податку за земельні ділянки несільськогосподарського призначення, в сумі 131298,30 грн., з розбивкою по 7294,35 грн. щомісячно та 50060,45 за січень 2014 року;

- уточнюючу декларацію від 01 квітня 2014 року на зменшення суми податкового зобов'язання з орендної плати за землю за січень 2014 року замість помилково задекларованої суми 51060,45 грн. на суму 7294,35 грн..

Як вбачається з тверджень відповідача, станом на 01 березня 2013 року у позивача по особовому рахунку з орендної плати за земельні ділянки державної комунальної власності рахувалась переплата в у сумі 7295,13 грн. Після проведення нарахувань в особовому рахунку підприємства за січень 2013 року по орендній платі за земельні ділянки державної комунальної власності по строку 02 березня 2013 року, відповідно до звітної податкової декларації у сумі 50060,45 грн., у підприємства станом на 03 березня 2013 року виник податковий борг у сумі 43766,10 грн. 05 березня 2013 року зобов'язання за січень 2013 року були відкориговані платником податків уточнюючою податковою декларацією з плати за землю та замість 51060,45 грн. задекларовано у сумі 7294,35 грн. Тобто, погашення податкового боргу, який виник в результаті неповної сплати платником самостійно задекларованого податкового зобов'язання за січень 2013 року відбулося за рахунок подання уточнюючої податкової декларації.

Однак, колегія суддів не погоджується з такими твердженнями відповідача, оскільки, як встановлено судом, нарахування пені відбулось на підставі акту камеральної перевірки від 19 травня 2014 року №2392/621/04-03-15-04-10/23945128, за податковою декларацією від 26 лютого 2014 року по граничному терміну сплати узгодженого грошового зобов'язання на 02 березня 2014 року та на 30 березня 2014 року.

Так, податковий орган в акті камеральної перевірки зазначає, що податкове зобов'язання у розмірі 7294,35 грн. з граничним терміном сплати 02 березня 2014 року фактично сплачено позивачем 21 березня 2014 року платіжним дорученням №136 у сумі 7292,50 грн. з затримкою сплати на 19 днів, а податкове зобов'язання у розмірі 7294,35 грн. з граничним терміном сплати 30 березня 2014 року сплачено у розмірі 7294,40 грн. за рахунок подання уточнюючої податкової декларації від 01 квітня 2014 року з затримкою на 2 дні.

Відповідно розрахунку штрафних санкцій за затримку на 19 та 2 дні за відповідні періоди нарахована штрафна санкція у розмірі 10% , що становить 729,25 грн. та 729,44 грн. відповідно та складає 1458,69 грн..

Дослідивши дані обставини справи та правовідносини, що їм відповідають, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно із пп. 14.1.152 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

У відповідності до п. 1 та п. 2 ст. 50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Згідно із ст. 87 Податкового кодексу України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами. Тобто, податковий борг, про який йде мова в статті 126 Податкового кодексу України, може бути погашено коштами та іншим майном (майновими правами) платника податків. Отже, податковий борг не може бути погашений шляхом подання уточнюючих розрахунків із зазначенням в них меншої суми податкових зобов'язань, а ніж ті суми, які були задекларовані раніше.

Суд першої інстанції вірно вказав на те, що подання ТОВ «ЛІДЕР» у відповідності до вимог ст. 50 Податкового кодексу України уточнюючого розрахунку, яким зменшено суму самостійно визначеного грошового зобов'язання, не є тотожним поняттю «погашення податкового боргу», тобто сплатою боргу з плати за землю за рахунок майна платників податків, тягне за собою зміну раніше задекларованих податкових зобов'язань, в даному випадку шляхом їх зменшення у зв'язку із виявленою помилкою, і ніяким чином не може бути прирівнено до поняття «погашення податкового боргу», як це зазначено в розрахунку штрафних санкцій.

Аналогічна правова позиція відображена в ухвалі Вищого адміністративного суду від 17 квітня 2014 року у справі №К/800/29418/13, від 11 березня 2013 року у справі №К/9991/51373/12.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, відповідно до інформації наявної у зворотньому боці облікової картки платника податків, судом встановлено, що позивачем були здійснені відповідні сплати грошових коштів за зазначений період, які зараховані 29 січня 2014 року у розмірі 7294,35 грн., 21 лютого 2014 року у розмірі 7294,35 грн., 21 березня 2014 року у розмірі 7294,35 грн..

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що позивачем не було допущено несвоєчасної сплати узгоджених сум грошових зобов'язань протягом строків, визначених Податковим кодексом України, відповідно позивач не може бути притягнутий до відповідальності у вигляді штрафу.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідивши вищевикладені обставини справи, колегія суддів вважає, що у діях платника податків (позивача) немає порушень тих норм законів, на які посилається відповідач і приходить до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача не ґрунтуються на законі та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Згідно до п.п. 1,3 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, проаналізувавши вищевикладені обставини справи та правовідносини, що їм відповідають та оцінивши докази надані сторонами по справі у їх сукупності, колегія суддів робить висновок про те, що податкове повідомлення - рішення №0015021503 від 10 жовтня 2014 року прийняте Дніпродзержинською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області не відповідає п.п. 1,3 ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки винесене відповідачем на підставі, у межах повноважень, але не у спосіб, передбачений законодавством та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, отже тому є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги позивача є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції викладене достатньо повно, обґрунтовано та мотивовано з посиланням на конкретні пункти законів України, які регулюють спірні правовідносини, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.

З огляду на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи та обрану правову позицію, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2015 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий:Ю.М. Дадим

Суддя:С.А. Уханенко

Суддя:І.Ю. Богданенко