Постанова № 46708027, 30.06.2015, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

30 червня 2015 рокум. Ужгород№ 2a-0770/2203/12

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шешеня О.М.

при секретарі Куля Т.Т.

за участю:

позивача: Державна податкова інспекція у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатської області, представник - ОСОБА_1;

відповідача 1: Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 - не з'явився;

відповідача 2: Приватне підприємство "Бізнесгруп", представник - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатської області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, Приватного підприємства "Бізнесгруп" про визнання Договору недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатської області (далі - позивач) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - відповідач 1), Приватного підприємства "Бізнесгруп" (далі - відповідач 2) про визнання Договору недійсним.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов та просив задовольнити позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві, мотивуючи наступним. Позивачем в ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки відповідача 1 було встановлено придбання ним від відповідача 2 товару, а саме: овочів та фруктів в асортименті в кількості 182,357 тонн на загальну суму 879691,67 грн. Разом з тим, у відповідності до Акту перевірки від 21.09.2010 року №4326/23-4/36828601 ДПІ у Франківському районі м. Львова було встановлено, що відповідач 2 за вказаною юридичною адресою не знаходиться та у нього згідно поданих декларацій з податку на прибуток за 2009 рік, І квартал 2010 року відсутні офісні, виробничі приміщення, земельні ділянки, транспортні засоби та працівники. Відтак, у відповідача 2 відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної господарської діяльності. В свою чергу відповідач 1 скористався отриманими від відповідача 2 первинними документами, для формування показників податкового обліку в супереч тому, що такі документи не підтверджують реальні господарські операції, а тому не можуть вважатися первинними документами. Таким чином, здійснюючи фінансово-господарські операції, відповідач 1 та відповідач 2 мали спільний умисел, а саме: відповідач 2 завідомо уклав Договір за відсутності умов для його фактичного виконання та без мети настання реальних правових наслідків, а відповідач 1 укладаючи даний Договір мав на меті отримання податкової вигоди шляхом безпідставного формування валових витрат і податкового кредиту на підставі отриманих первинних документів без реального виконання господарських операцій. Таким чином, позивач просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача 1 та представник відповідача 2 в судове засідання повторно не зявилися без поважних причин, заперечення на позов не надали, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду. Суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно зясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовна заява підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що між відповідачем 1 та відповідачем 2 було укладено Договір поставки, а саме: овочів та фруктів в асортименті.

Разом з тим, позивачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку відповідача 1 в ході якої було встановлено, що у травні-червні 2010 року останній придбав у відповідача 2 товар, а саме: овочі та фрукти в асортименті в кількості 182,357 тонн на загальну суму 879691,67 грн. Відтак, відповідач 1 здійснив перерахування відповідачеві 2 коштів на розрахункові рахунки. Перевіркою було встановлено, що згідно шляхових листів товар було доставлено відповідачем 1 на власному вантажному автомобілі "Mercedes-Benz 611 D" 1995 року випуску.

Також, позивачем в ході проведення даної документальної позапланової виїзної перевірки відповідача 1, було використано інформацію отриману з ДПІ у Франківському районі м. Львова, на обліку якого знаходиться відповідач 2, а саме: Акт перевірки від 21.09.2010 року №4326/23-4/36828601, з якого вбачається, що за юридичною адресою: м. Львів, вул. В.Великого, 19/26 відповідач 2 та його посадові особи не знаходяться.

Відтак, в ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки, позивачем було встановлено, що податковий кредит відповідача 1 був сформований за рахунок відповідача 2, який не має виробничих потужностей, офісних та складський приміщень, технічного персоналу та інших основних засобів для забезпечення ведення фінансово-господарської діяльності в обсягах задекларованих показників. В свою чергу відповідач 1 скористався отриманими від відповідача 2 первинними документами, для формування показників податкового обліку всупереч тому, що такі документи не підтверджують реальні господарські операції, а тому не можуть вважатися первинними документами. Дана правова позиція викладена також у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року за № 742/1113-11.

Відповідно до п. 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (далі - Порядок), результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до п. 5 Порядку за результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Також, згідно постанови від 22.07.2011 року "Про призначення позапланової документальної перевірки" на підставі матеріалів кримінальної справи №2064, яка порушена за фактом фіктивного підприємництва за ознаками злочину передбаченого ч.2 ст. 205 Кримінального кодексу України, вбачається, що відповідач 2 зареєстрований на підставних осіб, які фактичної фінансово-господарської діяльності не здійснювали та створене без мети здійснення підприємницької діяльності.

Укладаючи Договір поставки, його сторони пов'язані спільним умислом, а саме: відповідач 2 завідомо уклав Договір за відсутності умов для його фактичного виконання - без мети настання реальних наслідків, в свою чергу відповідач 1, укладаючи Договір, мав на меті отримати податкову вигоду шляхом безпідставного формування валових витрат та податкового кредиту на підставі отриманих первинних документів без реального виконання господарських операцій, які у них зазначені.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску); отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість; "тимчасова" поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо); результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Враховуючи вищенаведене, за своїм змістом та спрямованість правовідносини між відповідачем 1 та відповідачем 2 завідомо суперечать інтересам держави і суспільства, оскільки порушують встановлений правовий порядок, як у сфері господарської діяльності, так і податкових правовідносинах.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відтак, подані відповідачем 1 первинні документи не можуть слугувати виключним доказом фактичного здійснення господарських операцій між відповідачем 1 та відповідачем 2.

Згідно зі статтею 1 Закону України №996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У відповідності до ст. 9 Бюджетного кодексу України доходи бюджету класифікуються за такими розділами: податкові надходження, неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом, трансфери.

Частиною 2 ст. 9 Бюджетного кодексу України передбачено, що податковими надходженнями визнаються передбачені податковим законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі.

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

У відповідності до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного.

Згідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За наведених обставин, позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, відповідачами не спростовані (заперечення проти позову відповідачі до суду не надали) та підлягають до задоволення повністю.

Керуючись ст.ст. 17, 71, 86, 160, 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатської області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, Приватного підприємства "Бізнесгруп" - задовольнити.

2.Визнати недійсним Договір укладений між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та Приватним підприємством "Бізнесгруп".

3.Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

СуддяОСОБА_3

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 30 червня 2015 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 3 липня 2015 року.