Постанова № 46707966, 24.06.2015, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2015 року м.Житомир справа № 806/330/15

час прийняття: 12 год. 20 хв. категорія 8.3.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Романченка Є.Ю.,

секретар судового засідання Длугаш О.В.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представників третіх осіб ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техрозробка" до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Житомирській області, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ТОВ "НВП"Український промисловий альянс" та ФОП ОСОБА_6, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.01.2015 №0000201501 і №0000191501,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Техрозробка" звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Коростенської обєднаної державної податкової інспекції від 13.01.2015 №0000201501 про збільшення зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 151915 грн та застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 37978,75 грн та №0000191501 про зменшення суми від'ємного зобов'язання з податку на додану вартість на суму 54404 грн.

У обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначав, що податкові повідомлення - рішення від 13.01.2015 є протиправними, а висновки перевірки про безпідставне віднесення до складу податкового кредиту вартості товарів, що призвело до завищення розміру податкового кредиту та від'ємного значення з податку на додану вартість Товариства, отриманих від постачальників ТОВ "НВП"УПА", ТОВ "Ланкорн", ПП "ППК", ПП "Екосплав", зафіксовані у акті від 15.12.2014 № 1756/15-4/38115738, не відповідають фактичним обставинам та вимогам діючого законодавства України. При цьому вказував, що в результаті взаємовідносин з вказаними контрагентами у перевіряємий період ним, на підставі податкових накладних, виписаних контрагентами, включено до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені у вартості придбаних товарів. ТОВ "НВП"УПА", ТОВ "Ланкорн", ПП "ППК", ПП "Екосплав" були платниками ПДВ згідно чинного законодавства та належним чином зареєстровані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Факт здійснення фінансово-господарських операцій підтверджується належно оформленими первинними бухгалтерськими документами, зокрема, податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями, господарські операції з цими суб'єктами господарювання відповідали вимогам закону.

Під час судового розгляду справи первинного відповідача - Коростенську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів в Житомирській області замінено її правонаступником - Коростенською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби в Житомирській області.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити, посилаючись на мотиви наведені у позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, просили відмовити в задоволенні позовних вимог, з підстав викладених у письмових запереченнях проти позову та додаткових поясненнях до них.

Представник третьої особи - ТОВ "НВП "Український промисловий альянс", у судовому засіданні пояснив, що господарські взаємовідносини з ТОВ "Техрозробка" мали реальний характер і підтверджуються належними доказами.

Представник третьої особи - ФОП ОСОБА_6, в засіданні суду зазначив, що ФОП ОСОБА_6 на підставі договору на перевезення вантажів, укладеного з ТОВ НВП "Український промисловий альянс", доставляв вірений йому для перевезення вантаж, зокрема і до ТОВ "Техрозробка".

Заслухавши пояснення представників сторін і представників третіх осіб, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Техрозробка" зареєстровано як юридична особа Виконавчим комітетом Коростенської міської ради Житомирської області. Основним видом економічної діяльності Підприємства є: "Добування декоративного та будівельного каменю, вапняку, гіпсу, крейди та глинистого сланцю". Позивач є платником податку на додану вартість, який зареєстрований відповідно до свідоцтва № 200069900 від 01.10.2012.

Встановлено, що з 26.11.2014 по 08.12.2014 головним державним інспектором відділу контролю за декларуванням податку на додану вартість управління оподаткування та контролю об'єктів і операцій Коростенської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Житомирській області ОСОБА_3, проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування Товариством з обмеженою відповідальністю "Техрозробка" від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за серпень 2014 року в сумі 103516,00 грн, відображеної у податковій декларації з ПДВ, поданій за відповідний звітний (податковий) період (декларація з ПДВ за серпень 2014 р.), та за вересень 2014 року в сумі 225128,00 грн, відображеної у податковій декларації з ПДВ, поданій за відповідний звітний період (декларація за вересень 2014 р.), та з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість з контрагентами ТОВ "Ланкорн" за квітень, травень, червень, липень 2013 року, з ПП "Поліська промислова компанія" за червень, липень, серпень 2013 року, лютий, березень 2014 року, з ТОВ "НВП "Український промисловий альянс" за липень 2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 15 грудня 2014 року за № 1756/15-4/38115738.

У відповідності до висновків акту перевірки Товариством з обмеженою відповідальністю "Техрозробка" на порушення вимог:

- ст. 1, п. 2 ст. 3, п. 1 та п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пп. 1 п. 1, пп. 1.2 п., п. 2.16 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого у Мін'юсті України 05.06.1995 за № 168/704, п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 201.10 ст. 201, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, Наказу ДПА України від 14.01.2014 № 10 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення", завищено суму відємного значення за серпень 2014 року на 23774 грн, за вересень 2014 року на 30630 грн;

- п. 44.6 ст. 44, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, завищено податковий кредит по взаємовідносинах із ТОВ "Ланкорн" на суму 25119 грн, у наступних періодах:

-квітень 2013 року на суму 6120 грн;

-травень 2013 року на суму 4580 грн;

-червень 2013 року на суму 9719 грн;

-липень 2013 року на суму 4700 грн;

по взаємовідносинах із ПП "ППК" на суму 111106 грн, у наступних періодах:

-червень 2013 року на суму 11747 грн;

-липень 2013 року на суму 30817 грн;

-серпень 2013 року на суму 24533 грн;

-лютий 2014 року на суму 26042 грн;

-березень 2014 року на суму 17967 грн;

по взаємовідносинах із ТОВ "НВП "УПА" за липень 2014 року на 15690 грн, що в свою чергу призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету (рядок 25 Декларації) на суму 151915 грн за:

- квітень 2013 року на суму 6120 грн;

- травень 2013 року на суму 4580 грн;

- червень 2013 року на суму 21466 грн;

- липень 2013 року на суму 35517 грн.;

- серпень 2013 року на суму 24533 грн.;

- лютий 2014 року на суму 26042 грн.;

- березень 2014 року на суму 17967 грн;

- липень 2014 року на 15690 грн.

13 січня 2015 року Коростенською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області, на підставі акту перевірки № 1756/15-4/38115738 від 15.12.2014, прийняті податкові повідомлення - рішення за №№:

- НОМЕР_1 про зменшення ТОВ "Техрозробка" розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 54404 грн;

- НОМЕР_2, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 151915 грн і за штрафними (фінансовими) санкціями на 37978,75 грн.

Як видно із акту перевірки від 15.12.2014 № 1756/15-4/38115738 висновок контролюючого органу про завищення ТОВ "Техрозробка" суми від'ємного значення за серпень 2014 року на 23774 грн та за вересень 2014 року на 30630 грн, разом - 54404 грн обґрунтовано тим, що позивачем завищено суму податкового кредиту за вказаний період на 54404 грн. На думку відповідача, ТОВ "Техрозробка" безпідставно віднесло до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ "НВП" УПА" за серпень 2014 року в розмірі 23774 грн, за вересень - 27700 грн; та по взаємовідносинах з "Екосплав" за вересень 2014 року в розмірі 2929,98 грн.

Також у акті перевірки зафіксовано твердження контролюючого органу, що в результаті завищення позивачем податкового кредиту по взаємовідносинах із ТОВ "Ланкорн" за квітень - липень 2013 року на суму 25119 грн, із ПП "ППК" за червень - серпень 2013 року та лютий - березень 2014 року на загальну суму 111106 грн, із ТОВ "НВП"УПА" за липень 2014 року на суму 15690 грн, ТОВ "Техрозробка" занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету за вказаний період на загальну суму 151915 грн.

Вказане обґрунтовується Коростенською ОДПІ наступним.

У ході перевірки встановлено, що ТОВ "Техрозробка" підписано видаткові накладні ТОВ "НВП "Український промисловий альянс" без наявності довіреності на отримання товару, тобто, згідно договору купівлі - продажу № 26-14-08 від 26.08.2014, порушено одну з умов переходу права власності на товар від Продавця до Покупця. Отже, видаткові накладні складені з порушенням вимог діючого законодавства, тому не можуть вважатися документами, підтверджуючими право ТОВ "Техрозробка" на включення до податкового кредиту.

Виписані ТТН на постачання товару від ТОВ "НВП" "Український промисловий альянс" не можна вважати належно оформленими, так як не має можливості дослідити час прибуття вантажу, час вибуття вантажу, можливого простою, маси вантажу, який підлягав транспортуванню та ставлять під сумнів факт перевезення товару.

В ході аналізу податкової звітності та зареєстрованих податкових накладних ТОВ "НВП"УПА" встановлено, що Підприємство переведено у стан 28 "Триває процедура припинення".

На думку відповідача, ТОВ "Техрозробка" отримано податкові накладні від ПП "Екосплав" без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкта оподаткування, несплати податків, оскільки не можливо з'ясувати факт отримання запчастин сухар лебідки підйому - 30 шт., амортизатора п'ятимашинного агрегату ЕКГ-5 - 50 шт., у ПП "Екосплав" та відсутній факт поставки даного товару від ПП "Екосплав" до ТОВ "Техрозробка", а фактично не поставлені товари не можуть бути використані у господарських операціях.

Заперечуючи право ТОВ "Техрозробка" на податковий кредит з податку на додану вартість, сформованих по операціях з ТОВ "Ланкорн" та ПП "Подільська промислова компанія" відповідач посилався на акт від 23.08.2013 № 11/22/3-38329461 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Ланкорн" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів за період з 01.02.13 по 31.07.13" та акт від 24.07.2014 № 2010/22-03/33209166 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "ППК" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків: ТОВ "Мон Шері", ТОВ "Гран Карро", ТОВ "Укрторгмастер", ТОВ "Юніон Ком Транс", ПП "НВВ", ТОВ "Подільський ОСОБА_7", ТОВ - Фірма "Мікс-В", ТОВ "Торгпромресурс ЛТД", ТОВ "Вінтра", ВПК "АВС", згідно якого зустрічну звірку ПП "ППК" провести неможливо у зв'язку з тим, що ПП "ППК" та його посадові особи відсутні за податковою адресою: АДРЕСА_1.

Також Коростенською ОДПІ вказано про те, що під час перевірки не було надано оригіналів документів, а також належним чином завірених копій первинних документів на письмовий запит № 11471/15-4 від 26.11.2014 для підтвердження взаємовідносин ТОВ "Техрозробка" з переліченими вище контрагентами у спірні періоди.

Вирішуючи питання щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту у частинах, які покладені в основу спірних податкових повідомлень - рішень, суд виходив з наступного.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.3 статті 200 ПК України закріплено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Податковий кредит, згідно зі пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно зі абз. 1 п. 198.2 цієї статті ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (абз. 1 п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК України визначено, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Згідно зі п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У відповідності до п. 201.6 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7 ст. 201 ПК України).

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, необхідною умовою для включення податку на додану вартість до податкового кредиту, що безпосередньо впливає на зменшення суми податкових зобов'язань, є, зокрема, фактична наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), їх зв'язок з господарською діяльністю платника податків. При цьому наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто дії, які викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Положеннями пункту 44.1 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Бухгалтерський облік, згідно зі ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон), є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

У відповідності до частини 1 і 2 статті 9 Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (абз. 11 ст. 1 Закону).

Таким чином, визначальним фактором для формування податкового кредиту з ПДВ є зв'язок придбаних товарів (робіт, послуг) із господарською діяльністю платника податків та наявність підтверджуючих первинних документів, що відображають реальність таких господарських операцій.

У свою чергу, при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому у листі від 02.06.2011 № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11).

З приводу взаємовідносин позивача з Приватним підприємством "Екосплав".

Матеріалами справи підтверджено, що 19 серпня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Техрозробка" (Покупець) та Приватним підприємством "Екосплав" (Постачальник) укладено договір поставки № 47 (т. 1 а.с. 126а). За умовами цього договору Постачальник зобовязується передати у власність Покупцю товар згідно специфікацій до договору, а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і оплатити його на умовах, передбачених цим договором.

Найменування товару, асортимент (номенклатура), кількість та якісні характеристики, вказуються в Специфікаціях до договору, які з момент підписання сторонами становлять невід'ємну частину договору. Поставка товару здійснюється в строк та на умовах поставки зазначених у специфікаціях. Датою поставки є дата отримання товару Покупцем, зазначена в накладній (п.п. 2.1., 3.1, 3.2 договору № 47 від 19.08.2014).

У відповідності до специфікацій № 1 та № 2 (т. 1 а.с. 127-128), які є додатками до договору поставки № 47 від 19.08.2014, ПП "Екосплав" зобовязалося поставити позивачу запчастини "Сухар лебідки підйому кр. 1010.09.95-1сб" в кількості 30 шт. на загальну суму з ПДВ 14699,88 грн (ПДВ - 2449,98 грн) та "Амортизатори пятимашинного агрегату ЕКГ-5" в кількості 50 шт. на загальну суму з ПДВ 2880 грн (ПДВ - 480,00 грн).

За умовами специфікацій оплата здійснюється на умовах 100 % передплати на поточний рахунок Постачальника, а поставка - силами і за рахунок Покупця.

На підставі рахунків № 12/08 від 19.08.2014 (т. 1 а.с. 131) та №19/08 від 22.08.2014 (т. 1 а.с. 132), виписаних ПП "Екосплав" позивач платіжним дорученням №1066 від 28.08.2014 (т. 1 а.с. 139) здійснив попередню оплату вартості таких запчастин на суму 17579,88 грн, в т.ч. ПДВ - 2929,98 грн.

Зважаючи на попередню оплату ТОВ "Техрозробка" товару, ПП "Екосплав" видало йому податкову накладну № 23 від 28.08.2014 на загальну суму ПДВ 2929,98 грн (т. 1 а.с. 150).

На виконання умов договору та специфікацій, поставка запчастин від ПП "Екосплав" (м. Кривий Ріг) до ТОВ "Техрозробка" (м. Коростень) здійснено перевізником ТОВ "Нова Пошта", про що свідчать копії експрес-накладних, виданих перевізником - ТОВ "Нова Пошта" 20.08.2014 за № 59000070500273 (т. 1 а.с. 130) та 27.08.2014 за №59000071366633 (т. 1 а.с. 129), а також акти здачі - прийняття робіт (надання послуг), платіжні доручення про оплату за транспортно - експедиторських послуг.

Оприбуткування запчастин у складі запасів позивача здійснено на підставі видаткової накладної №2/09 від 04.09.2014 (т. 1 а.с. 140) та прибуткового ордеру № 35 (т. 1 а.с. 141).

При цьому в судовому засіданні з'ясовано, що отримання позивачем видаткової накладної від ПП "Екосплав" №2/09 04 вересня 2014 року зумовлено тим, що під час фактичної доставки запчастин від Постачальника на адресу ТОВ "Техрозробка" перевізником ТОВ "Нова Пошта", а саме 21.08.2014 позивач, відповідно до експрес-накладної №59000070500273 від 20.08.2014, отримав запчастини "Сухар лебідки підйому" в кількості 30 шт., а 29.08.2014 Товариство, згідно зі експрес-накладною №59000071366633 від 27.08.2014, - "Амортизатор пятимашинного агрегату ЕКГ-5" в кількості 50 шт., документами, що супроводжували доставку цих товарів експрес-перевізником були рахунки №12/08 від 19.08.2014 та №19/08 від 22.08.2014. Реквізити останніх внесено до згаданих експрес-накладних.

Вказані рахунки, відповідно до норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі Положення), не фіксують господарські операції і не є первинними документами, що підтверджують їх, відтак позивач був позбавлений можливості здійснити оприбуткування отриманих товарів у складі його запасів на їх підставі.

З метою оформлення приймання матеріальних цінностей, які прибули без документів, ТОВ "Техрозробка" на підставі наказу Мінстату України №193 від 21.06.1996 "Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів", складено акти про приймання матеріалів за №21-08 від 21.08.2014 (т. 1 а.с. 132-133) та за №29-08 від 29.08.2014 (т.1 а.с. 134 - 135) та оприбутковано придбані товари за дебетом позабалансового рахунку 023 "Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні".

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що, оскільки Постачальник не мав можливості дізнатися про дату отримання товару ТОВ "Техрозробка" з метою виписки видаткової накладної, то про факт отримання товару ПП "Екосплав" було повідомлено 04.09.2014 і цією ж датою ПП Екосплав була виписана видаткова накладна на запчастини.

За змістом пункту 2.2 Положення первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Отже, розбіжність між датами у експрес накладних та видатковій накладні є виправданою.

Під час судового розгляду справи встановлено, що при прийманні запчастин від ПП Екосплав працівниками ТОВ «Техрозробка» проведено контрольне зважування отриманих матеріальних цінностей. За результатами зважування отриманих запчастин, які зафіксовані в актах про приймання матеріалів №21-08 від 21.08.2014 та №29-08 від 29.08.2014, визначено, що їх вага відповідає вазі зазначеній в експрес-накладних, виписаних перевізником ТОВ Нова пошта.

Також під час судового розгляду спростовані твердження контролюючого органу щодо невідповідності ваги запчастин, яка вказана у експрес накладних їх вазі відповідно до технічних характеристик. Так, зясовано, що запчастини Сухар лебідки підйому позивач отримав по експрес - накладній №59000070500273 від 20.08.2014, в якій фактична вага запчастини визначена у 105 кг, а не 3 кг. Відповідно до експрес-накладної №59000071366633 від 27.08.2014 здійснено перевезення не всього агрегату Амортизатор пятимашинного агрегату, а лише окремої його частини у вигляді придбаного амортизатора.

Щодо взаємовідносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково - Виробниче підприємство "Український промисловий альянс", в результаті яких позивачем до складу податкового кредиту включено суми ПДВ: за липень 2014 року в розмірі 15690 грн, за серпень 2014 р. - 23773,67 грн та за вересень 2014 року 27700 грн.

Як видно із матеріалів справи 01 квітня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково Виробниче підприємство «Український промисловий альянс» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Техрозробка» (Покупець) укладено договорів купівлі продажу № 04-14 (т. 1 а.с. 214).

У відповідності до умов цього договору Продавець зобовязується продати та передати у власність Покупця товар, а Покупець зобовязується прийняти товар від Продавця та оплатити його загальну вартість на умовах цього договору. Одиниця виміру, кількість, асортимент, ціна Товару вказується у видаткових накладних, які є невідємною частиною цього договору. Право власності на товар переходить від Продавця до Покупця з моменту підписання сторонами видаткових накладних.

Передача товару Покупцю здійснюється на умовах EXW склад Покупця (правила Інкотермс, редакція 2000 р.). Моментом передачі товару є дата, зазначена у видатковій накладній на партію товару. Перевезення товару на адресу Покупця здійснюється за рахунок коштів Продавця (п.п. 2.1, 2.2 договору купівлі продажу від 01.04.2014).

За результати господарських операцій на виконання вказаного договору у липні серпні 2014 року ТОВ «НВП «Український промисловий альянс» видано на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техрозробка" видаткові накладні (т. 1, а.с. 223- 225) та податкові накладні (т. 2, а.с. 77-79), а саме: № 3 від 03.07.2014 на загальну суму 15840,00 грн (у т.ч. ПДВ 2640,00 грн); № 50 від 31.07.2014 на загальну суму 78300,00 грн (у т.ч. ПДВ 13050,00 грн); № 4 від 13.08.2014 на загальну суму 66902,00 грн (у т.ч. ПДВ 11150,83 грн).

Також виконання умов зазначеного договору підтверджено копіями товарно-транспортних накладних (т. 1 а.с. 216-218); прибутковими ордерами (т. 1 а.с. 230-232).

Розрахунки з ТОВ "НВП «Український промисловий альянс» позивач здійснював у безготівковій формі, на підтвердження чого надав платіжні доручення від 03 і 31 липня 2014 року, 13 серпня 2014 року про перерахування на рахунок вказаного контрагента сум грошових коштів (т. 2 а.с.71-73).

26 серпня 2014 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Техрозробка» (Покупець) з Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково Виробниче підприємство «Український промисловий альянс» (Продавець) укладено договорів купівлі продажу № 26-14-08 (т. 1 а.с. 215), за умовами цього договору Продавець зобовязується продати та передати у власність Покупця товар, а Покупець зобовязується прийняти товар від Продавця та оплатити його загальну вартість на умовах цього договору. Одиниця виміру, кількість, асортимент, ціна Товару вказується у видаткових накладних, які є невідємною частиною цього договору. Право власності на товар переходить від Продавця до Покупця з моменту підписання сторонами видаткових накладних.

Згідно зі п.п. 2.1, 2.2 договору купівлі продажу від 26.08.2014, передача товару Покупцю здійснюється на умовах EXW склад Покупця (правила Інкотермс, редакція 2000 р.) шляхом завантаження товару в автомобільний транспорт Покупця, перевізника, третьої особи призначеної Покупцем або Продавцем. Моментом передачі товару є дата, зазначена у видатковій накладній на партію товару. Перевезення товару на адресу Покупця здійснюється за рахунок коштів Продавця.

Факт придбання позивачем у ТОВ НВП Український промисловий альянс товарно матеріальних цінностей, відповідно до даного договору, у серпні вересні 2014 року на загальну суму 241940 грн, у т.ч. ПДВ 40323,33 грн, підтверджується видатковими накладними (т. 1 а.с. 226- 229): №РН-0000290 від 28.08.2014 на суму 15840 грн, в т.ч. ПДВ- 2640 грн; №РН-0000268 від 29.08.2014 на суму 59900 грн, в т.ч. ПДВ 9983,33 грн; №РН-0000288 від 08.09.2014 на суму 112000 грн, в т.ч. ПДВ 18666,67 грн; №РН-0000289 від 08.09.2014 на суму 54200 грн, в т.ч. ПДВ 9033,33 грн. Також Продавцем були виписані ТОВ «Техрозробка» податкові накладні (т. 2, а.с. 80-83), а саме: № 38 від 28.08.2014 на загальну суму 15840,00 грн (у т.ч. ПДВ 2640,00 грн); № 15 від 29.08.2014 на загальну суму 59900,00 грн (у т.ч. ПДВ 9983,33 грн); № 13 від 08.09.2014 на загальну суму 112000,00 грн (у т.ч. ПДВ 18666,67 грн); № 14 від 08.09.2014 на загальну суму 54200,00 грн (у т.ч. ПДВ 9033,33 грн).

На підтвердження транспортування придбаного товару від ТОВ НВП Український промисловий альянс (місце відправки м. Дніпропетровськ) до позивача (м. Коростень) до матеріалів справи долучені товарно-транспортні накладні (т. 1 а.с 219-222):

- № РН-0000290 від 28.08.2014 на перевезення ТМЦ згідно видаткової накладної №РН-0000290 від 28.08.2014;

-№РН-0000268 від 29.08.2014 на перевезення ТМЦ згідно видаткової накладної №РН-0000268 від 29.08.2014;

- №РН-0000288 від 08.09.2014 на перевезення ТМЦ згідно видаткової накладної №РН-0000288 від 08.09.2014;

- №РН-0000289 від 08.09.2014 на перевезення ТМЦ згідно видаткової накладної №РН-0000289 від 08.09.2014.

Оплата за поставлений товар проведена позивачем у безготівковій формі розрахунку, про що свідчать платіжні доручення від 28, 29 серпня 2014 року та від 08 вересня 2014 року (т. 2 а.с. 74-76).

Оприбуткування товарів на склад позивача здійснено на підставі прибуткових ордерів, копії яких наявні у матеріалах справи.

Під час судового розгляду справи встановлено, що перевезення придбаних позивачем у ТОВ "НВП "Український промисловий альянс" товарів у липні вересні 2014 року на замовлення та за рахунок останнього здійснював ФОП ОСОБА_6, орендованими транспортними засобами у ФОП ОСОБА_8 і ФОП ОСОБА_9, а саме вантажними автомобілями з причіпами.

Взаємовідносини ТОВ "НВП "Український промисловий альянс" з ФОП ОСОБА_6 підтверджено договором на перевезення вантажів від 02 січня 2013 року, укладеного строком до 31 грудня 2014 року, а також поясненнями представників третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ТОВ "НВП Український промисловий альянс та ФОП ОСОБА_6.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що позивач не міг володіти інформацією щодо належності автомобіля та причепа, якими здійснювалися перевезення приданого товару, перевізнику.

Товарно-транспортна накладна, згідно зі р. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Вказані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Товарно-транспортна накладна є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України, а не тим безумовним первинним документом, який підтверджує чи спростовує реальність господарських операцій.

Відсутність товарно-транспортних накладних або наявність у них недоліків не є підставою для невіднесення до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, так як єдиним належним документом у даному випадку є податкові накладні, які відповідають вимогам закону.

При цьому суд зауважує, що товарно-транспортні накладні за липень вересень 2014 року містять всі необхідні відомості, зокрема, про замовника, вантажоодержувача, водія та марку і реєстраційний номер автомобіля.

За таких обставин, суд вважає, що висновки контролюючого органу щодо відсутності фактичного перевезення товару, придбаного позивачем у контрагента, є формальними і необ'єктивними.

Також суд критично оцінює посилання представників відповідача на те, що видаткові накладні складені з порушенням вимог діючого законодавства, оскільки в них не вказано дату та номер довіреності, тому вони не можуть вважатися документами, підтверджуючими право позивача на включення сум ПДВ до податкового кредиту, зважаючи на таке.

Ані приписами Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, ані нормами Положення наявність у первинному документі такого реквізиту, як номер та дата довіреності не передбачено.

Видаткові накладні, надані на підтвердження господарських операцій із вказаним контрагентом, містять назви сторін, їх адреси, найменування товару, його кількість і ціну, а також підписи та печатки Товариств. Зазначені реквізити дають можливість в повній мірі ідентифікувати сторін зобов'язань і не позбавляє видаткову накладну статусу первинного.

Більш того, відповідно до умов договорів, укладених позивачем з ТОВ «НВП «Український промисловий альянс» , право власності на товар переходить від Продавця до Покупця з моменту підписання сторонами видаткових накладних та не залежить від факту наявності довіреності.

Стосовно взаємовідносин позивача зі Товариством з обмеженою відповідністю «Ланкорн» у квітні липні 2013 року.

Матеріалами справи підтверджено, що 01 березня 2013 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Техрозробка» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідністю «Ланкорн» (Продавець) укладено договорів № 0103/13 (т. 1 а.с. 153), відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Продавець зобовязується передати у власність Покупця, а Покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобовязується прийняти й оплатити наступний товар запасні частини до карєрного обладнання.

Згідно зі п.п. 2.1, 2.2., 2.3 договору від 01.03.2013, умови поставки товару: за домовленістю сторін, з урахуванням тих особливостей, що випливають з умов даного договору. Датою отримання товару вважається дата підписання акту прийому передачі товару (за вимогою однієї з сторін), в інших випадках відмітка про отримання товару на товаросупровідних документах. Продавець надає на адресу Покупця такі товаросупровідні документи: рахунок фактуру, накладну, податкову накладну.

За результатами господарських операцій щодо придбання позивачем товару за цим договором у квітні липня 2013 року Продавцем оформлені видаткові накладні (т. 1 а.с. 160-166) та видані на користь ТОВ "Техрозробка" податкові накладні (т. 1 а.с. 208-213), а саме: № 310 від 18.04.2013 на загальну суму 36720,00 грн (у т.ч. ПДВ 6120,00 грн); № 361 від 23.05.2013 на загальну суму 27480,00 грн (у т.ч. ПДВ 4580,00 грн); № 151 від 06.06.2013 на загальну суму 49890,00 грн (у т.ч. ПДВ 8315,00 грн); № 364 від 14.06.2013 на загальну суму 8424,00 грн (у т.ч. ПДВ 1404,00 грн); № 361 від 08.07.2013 на загальну суму 13320,00 грн (у т.ч. ПДВ 2220,00 грн); № 1230 від 17.07.2013 на загальну суму 14880,00 грн (у т.ч. ПДВ 2480,00 грн).

На підтвердження транспортування придбаного товару від ТОВ «Ланкорн» (м. Павлоград) до ТОВ «Техрозробка» (м. Коростень) до матеріалів справи долучені товарно-транспортні накладні (т. 1 а.с. 154-159).

Розрахунки ТОВ «Ланкорн» позивач здійснював у безготівковій формі, про що свідчать копії платіжних доручень (т. 1 а.с. 202-207).

Оприбуткування товарів на склад позивача підтверджено прибутковими ордерами.

З приводу взаємовідносин із ПП «ППК» у червні серпні 2013 року, лютому березні 2014 року.

06 червня 2013 року позивачем (Покупець) укладено договір купівлі продажу № 6-06 з Приватним підприємством «Подільська промислова компанія» (Продавець) (т. 2 а.с. 84).

У цьому договорі було визначено, що Продавець зобов'язується продати та передати у власність Покупця товар, а Покупець зобовязується прийняти товар від Продавця та оплатити його загальну вартість на умовах цього договору. Одиниця виміру, кількість, асортимент, ціна товару вказується у видаткових накладних, які є невідємною частиною цього договору. Право власності на товар переходить від Продавця до Покупця з моменту підписання сторонами видаткових накладних.

Передача товару Покупцю здійснюється на умовах EXW склад Покупця (правила Інкотермс, редакція 2000 р.). Моментом передачі товару є дата, зазначена у видатковій накладній на партію товару. Перевезення товару на адресу Покупця здійснюється за рахунок коштів Продавця (п.п. 2.1, 2.2 договору купівлі продажу від 06.06.2013).

Факт виконання даного договору підтверджується видатковими накладними (т. 2 а.с. 85-100), рахунками фактурами (т. 2 а.с. 115 120), податковими накладними, виписаними ПП «Подільська промислова компанія» на користь позивача (т. 3 а.с. 76-78, 80, 82-83, 85-87, 89-95) № 1 від 06.06.2013 на загальну суму 58480,00 грн (у т.ч. ПДВ 9746,67 грн); № 10 від 14.06.2013 на загальну суму 12000,00 грн (у т.ч. ПДВ 2000,00 грн); № 1 від 03.07.2013 на загальну суму 90000,00 грн (у т.ч. ПДВ 15000,00 грн); № 2 від 10.07.2013 на загальну суму 63000,00 грн (у т.ч. ПДВ 10500,00 грн); № 3 від 10.07.2013 на загальну суму 5200,00 грн (у т.ч. ПДВ 866,67 грн); № 10 від 16.08.2013 на загальну суму 124699,99 грн (у т.ч. ПДВ 20783,33 грн); № 16 від 28.08.2013 на загальну суму 22500,00 грн (у т.ч. ПДВ 3750,00 грн); № 19 від 30.07.2013 на загальну суму 26700,00 грн (у т.ч. ПДВ 4450,00 грн); № 2 від 03.02.2014 на загальну суму 49990,00 грн (у т.ч. ПДВ 8331,67 грн); № 7 від 07.02.2014 на загальну суму 27000,00 грн (у т.ч. ПДВ 4500,00 грн); № 8 від 11.02.2014 на загальну суму 5040,00 грн (у т.ч. ПДВ 840,00 грн); № 22 від 20.02.2014 на загальну суму 29800,00 грн (у т.ч. ПДВ 4966,67 грн); № 23 від 20.02.2014 на загальну суму 44420,00 грн (у т.ч. ПДВ 7403,33 грн); № 4 від 12.02.2014 на загальну суму 46000,00 грн (у т.ч. ПДВ 7666,67 грн); № 19 від 21.03.2014 на загальну суму 25400,00 грн (у т.ч. ПДВ 4233,33 грн); № 20 від 21.03.2014 на загальну суму 36400,00 грн (у т.ч. ПДВ 6066,67 грн). Також виконання умов зазначеного договору підтверджено товарно-транспортними накладними (т. 2 а.с. 101-114).

Із платіжних доручень (т. 3 а.с. 62-75) видно, що оплата придбаних товарів проведена позивачем у безготівковій формі розрахунку шляхом перерахування грошових коштів на рахунок контрагента.

Прибуткові ордери свідчать про оприбуткування придбаних товарів позивачем на своїх складах.

Судом встановлено, що на час здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, останні були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і платники податку на додану вартість.

Із наявних в матеріалах справи копій вищезазначених первинних документів слідує, що останні оформлені у відповідності до вимог ч. 2 ст.9 Закону та норм Положення, а податкові накладні, виписані ТОВ "НВП"УПА", ТОВ "Ланкорн", ПП "ППК", ПП "Екосплав", - згідно зі статтею 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної. Вищевказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону, п. 2.4 Положення спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій. Податкові накладні містять усі обов'язкові реквізити та видані особами, зареєстрованими як платник податку на додану вартість, на момент їх видачі.

Стосовно тверджень представників Коростенської ОДПІ, що надані до суду первинні документи по взаємовідносинах позивача зі ТОВ "НВП"УПА", ТОВ "Ланкорн" та ПП "ППК" є неналежними доказами та не повинні прийматися до уваги, оскільки оригінали таких документів не були надані під час перевірки, а належним чином завірені їх копії не представлені на письмовий запит № 11471/15-4 від 26.11.2014, суд зазначає наступне.

26 листопада 2014 року за вих. № 11471/15-4 Коростенською ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області керівнику підприємства "Техрозробка" направлено запит про надання пояснень та їх документального підтвердження, в якому контролюючий орган просив надати письмові пояснення та копії документів, засвідчені підписом та скріплені печаткою, по взаємовідносинам з ТОВ "Ланкорн" за квітень, травень, червень, липень 2013 року, з ПП "Подільська промислова компанія" за червень, липень, серпень 2013 року, лютий, березень 2014 року, з ПП "НВП "Український промисловий альянс" за липень 2014 року.

Отже, у своєму запиті контролюючий орган вимагав у позивача надати копії первинних документів, а не оригіналів по взаємовідносинах із переліченими контрагентами.

Листом від 03.12.2014 за вих. № 595 позивачем надано відповідь на запит контролюючого органу. У вказаному листі ТОВ "Техрозхробка" у задоволенні вимоги щодо надання інформації та копій документів, що містяться у запиті, відмовило. Відмову мотивовано тим, що запит складено з порушенням вимог ст. 21, пп. 16.1.5 ст. 16, п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України, так як він не містив фактів про порушення відповідного законодавства з боку Підприємства та законних підстав для надсилання запиту.

При цьому в засіданні суду представник позивача вказав, що оригінали документів, що посвідчують здійснені позивачем господарські операції з ТОВ «Ланкорн», з ПП «ППК» та з ТОВ "НВП "Український промисловий альянс", були надані перевіряючому під час перевірки для їх огляду.

У контексті наведеного суд відмічає, що норми податкового законодавства, що регулюють порядок формування витрат у податковому обліку платника та віднесення сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту не обмежують період подання платником необхідних первинних документів на підтвердження сформованих витрат і податкового кредиту лише часом проведення податкової перевірки.

Не дає підстави для такого висновку і пункт 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, відповідно до якого у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Наведена норма Кодексу лише визначає статус показників податкової звітності, які не підтверджені необхідними документами під час перевірки, та порядок використання цих документів податковим органом у разі їх подання платником до прийняття рішення, однак жодним чином не обмежує право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки.

Право надавати заперечення щодо висновків контролюючого органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів. Завдяки цьому забезпечується збір та дослідження доказів судом під час вирішення податкового спору.

На користь цього висновку свідчать і положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, згідно зі частинами четвертою, п'ятою статті 11 КАС України, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Частиною другою статті 69 КАС України передбачено, що докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

У відповідності до частини п'ятої статті 71 КАС України суд може збирати докази з власної ініціативи.

Обов'язок суду оцінити відповідні докази за правилами статті 86 КАС України є однією з гарантій установлення об'єктивної істини у справі та прийняття правильного рішення у відповідності з вимогами статті 159 КАС України.

Таким чином, збирання доказів, необхідних для правильного та об'єктивного вирішення спору, здійснюється на стадії розгляду справи по суті за активною участю адміністративного суду, який є самостійним суб'єктом доказування.

У світлі розглядуваних правовідносин наведене свідчить на користь висновку, що під час судового розгляду справи про оскарження рішень контролюючого органу суд повинен дослідити та надати правову оцінку усім доказам, поданим позивачем на підтвердження обґрунтованості сформованих даних податкового обліку, не обмежуючись виключно документами, представленими платником контролюючому органові до часу прийняття оспорюваних податкових повідомлень - рішень, і за наслідками цього дійти вмотивованого висновку про дотримання або порушення вимог статті 198 Податкового кодексу України під час включення сплачених сум ПДВ до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду.

Подібної правової позиції дійшов Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 25.02.2015 (справа № К/800/57104/14) та постанові від 08.04.2015 (справа № К/9991/39128/12, К/9991/55280/12).

З урахуванням наведене, суд приходить до висновку, що господарській операції позивача з ТОВ "НВП"УПА", ТОВ "Ланкорн" та ПП "ППК" підтвердженні належними первинними документами, які є допустимими доказами під час вирішення такої категорії справ.

Що ж до посилань Коростенської ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області, викладених в акті перевірки, на отримання податкової інформації від контролюючих органів стосовно контрагентів - постачальників позивача, то суд їх до уваги не приймає, враховуючи наступне.

У відповідності до пункту 15.1 статті 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

В силу приписів частини 2 статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

У рішенні ж Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Верховний Суд України в постанові від 31 січня 2011 року (№ 21-47а10) зазначив, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Будь-яка неправомірна діяльність контрагентів (наприклад, їх "фіктивність", відносини з іншими контрагентами) не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення до відповідальності платника податку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

За таких обставин, вищевказані акти не є належними та допустимими доказами у справі, а висновки про відсутність умов у ТОВ «Ланкорн», ПП «ППК», ТОВ "НВП "Український промисловий альянс" та ПП "Екосплав" для здійснення фінансово-господарської діяльності зроблені на підставі службової інформації, що є недостатньою для визнання угод, укладених із позивачем, такими, що не спричинили реальних юридичних наслідків.

Твердження відповідача з посиланням на матеріали перевірок про те, що діяльність контрагентів позивача - ТОВ «Ланкорн», ПП «ППК», ТОВ "НВП "Український промисловий альянс" та ПП "Екосплав" була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням позивачу податкової вигоди у вигляді безпідставного формування податкового кредиту, судом оцінюються критично, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях, що суперечить статті 159 КАС України. Факт наявності у сторін правочину протиправного умислу при його укладенні відповідачем не доведено.

Разом з цим, суд звертає увагу на те, що головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Вказані ж в актах контролюючих органів недоліки, допущені суб'єктом господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

У свою чергу, отримання контролюючим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий контролюючий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов'язки, не передбачені чинним законодавством.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкових зобов'язань і податкового кредиту.

Однак, податковим органом не доведено існування таких обставин. Відповідачем не було надано до суду належних та допустимих доказів щодо відсутності у ТОВ «Ланкорн», ПП «ППК», ТОВ "НВП "Український промисловий альянс" та ПП "Екосплав" матеріальних ресурсів відповідачем суду не надано, а відсутність основних фондів не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб'єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб'єктів господарювання для виконання зобов'язань по укладених ним договорах.

Окрім того, в законодавстві відсутня норма, яка б зобов'язувала підприємство перевіряти наявність таких ресурсів у контрагентів та формувати податковий кредит лише за їх наявності.

Відповідачем не було надано суду належних документальних доказів відсутності у контрагентів позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання вказаних оспорювих правочинів, а також того, що позивач знав або міг дізнатися про те, що ТОВ «Ланкорн», ПП «ППК», ТОВ "НВП "Український промисловий альянс" та ПП "Екосплав", можливо, порушують вимоги податкового законодавства, зокрема, щодо подання податкової звітності, відсутності за юридичними адресами тощо, та доказів того, що позивач був безпосередньо залучений до можливих зловживань контрагентів у системі оподаткування.

Натомість суд мав можливість пересвідчитись у тому, що придбання позивачем товарів у контрагентів - постачальників є необхідною умовою здійснення його господарської діяльності та спрямовані на одержання доходу.

Позбавлення податковим органом права платників податків ПДВ на податковий кредит/бюджетне відшкодування з причини виявлення зловживань з боку їхніх постачальників є порушенням статті 1 Протоколу до Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Беручи до уваги викладені норми та обставини, суд вважає, що відповідачем не доведено належними та достатніми доказами фактів безпідставного чи неправомірного формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість у спірні періоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "… адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

Відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних правочинів з отримання позивачем товарів, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б про наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

В свою чергу, позивачем у повній мірі документально підтверджено реальність виконання правочинів, а всі суми податку на додану вартість сплаченого і віднесеного позивачем до податкового кредиту, підтверджено податковими накладними, які відповідають вимогам Податкового кодексу України та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені.

За таких обставин, коли позивачем податковий кредит з податку на додану вартість за результатами господарських операцій із контрагентами - ТОВ "НВП "Український промисловий альянс" та ПП "Екосплав" за серпень - вересень 2014 року в розмірі 54404 грн, а з ТОВ «Ланкорн», ПП «ППК» та з ТОВ "НВП "Український промисловий альянс" за квітень - серпень 2013 року та лютий, березень і липень 2014 року на загальну суму 151915 грн сформовано правомірно, то висновки контролюючого органу щодо завищення ТОВ "Техрозробка" суми від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за серпень - вересень 2014 року на 54404 грн та заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, за квітень - серпень 2013 року та лютий, березень і липень 2014 року на загальну суму 151915 грн є безпідставними.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення - рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Житомирської області від 13 січня 2015 року №0000201501 та №000019150 є протиправними, таким, що прийняті без урахування всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, тому їх необхідно скасувати, а позовні вимоги ТОВ "Техрозробка" - задовольнити.

Керуючись статтями 86, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Житомирській області від 13 січня 2015 року №0000201501 та №0000191501.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Є.Ю. Романченко

Повний текст постанови виготовлено: 01 липня 2015 р.