Постанова № 46707940, 08.07.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2015 р. Справа № 805/2118/15-а

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Алябєва І.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, третя особа Дружківський міський відділ ГУМВС України в Донецькій області про визнання незаконним та скасування наказу, зобовязання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

2 червня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Донецькій області (далі - ГУ МВС) у якому просив: визнати незаконним та скасувати наказ Управління МВС від 20 квітня 2015 року № 879 «Про порушення службової дисципліни», в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ у запас за порушення дисципліни; зобовязати Управління МВС змінити у наказі № 148 о/с від 8 травня 2015 року формулювання причини звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ у запас, із підпункту 64 «є» на підпункт 64 «б» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Обґрунтовував свій позов тим, що висновок службового розслідування, на підставі якого позивача звільнено зі служби, ґрунтується виключно на порушенні щодо нього кримінальної справи. Оскільки його вина у скоєнні злочину ще не доведена, вважає, що Управління МВС мало звільнити його у звязку з непридатністю до служби у мирний час.

Позивач до судового засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив, заяв або клопотань не надав.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання також не зявилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від представника відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

З урахуванням частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України суд визнав за можливе розглянути справу без участі представників сторін, на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Відповідач надіслав до суду заперечення, у яких просить відмовити в задоволенні позову. Обґрунтовує свою позицію тим, що в ході досудового розслідування встановлений факт вимагання ОСОБА_2 грошей за непритягнення особи до відповідальності. Тому підставою для звільнення ОСОБА_3 стало вчинення останнім дисциплінарного проступку, який полягає в оголошенні йому повідомлення про підозру у вчинення злочину.

Також у запереченнях на позов ГУ МВС підтверджує факт звернення позивача із рапортом про звільнення через хворобу. Зокрема, зазначають, що за результатами розгляду цього рапорту підготовлено подання про звільнення позивача через хворобу, яке не було реалізовано задля уникнення ОСОБА_2 відповідальності за вчинений проступок.

Дослідивши матеріали справи, судом установлено, що з 1 листопада 2014 року ОСОБА_1 проходив службу у Дружківському міському відділі ГУ МВС на посаді начальника сектору по боротьбі з незаконним обігом наркотиків.

28 січня 2015 року прокуратурою Донецької області відкрито кримінальне провадження № 42015050000000041 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України за фактом протиправних дій окремих працівників Дружківського міського відділу ГУ МВС.

6 квітня 2015 року ОСОБА_1 вручено повідомлення про підозру у вчиненні цього злочину.

Також встановлено, що у звязку з надходженням інформації про відкрите кримінальне провадження, наказом начальника ГУ МВС від 16 квітня 2015 року призначено службове розслідування.

За результатами службового розслідування складено висновок від 19 квітня 2015 року, пунктом 3 якого ОСОБА_1 вирішено звільнити з органів внутрішніх справ за особисту недисциплінованість, низькі моральні якості, порушення вимог підпункту 2.2 розділу ІІ, підпункту 2.3 розділу IV, підпунктів 7.2 та 7.3 розділу VII Правил поведінки та професійної етики осіб рядового і начальницького складу, затверджених наказом МВС України від 22 лютого 2012 року № 155, грубе порушення вимог пункту 2 статті 10 Закону України «Про міліцію», статей 1, 7 Дисциплінарного статуту ОВС України, в частині обовязкового дотримання чинного законодавства, що призвело до вчинку, несумісного з перебуванням в органах внутрішніх справ.

Наказом ГУ МВС від 20 квітня 2015 року «Про порушення службової дисципліни працівниками Дружківського МВ ГУМВС та покарання винних» ОСОБА_1 вирішено звільнити з органів внутрішніх справ з мотивів, аналогічних, викладеним у висновку службового розслідування.

Наказом ГУ МВС від 8 травня 2015 року по особовому складу майора міліції ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ у запас за підпунктом 64 «є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. Підставою для звільнення вказано Наказ ГУ МВС від 20 квітня 2015 року.

Також встановлено, що згідно зі свідоцтвом про хворобу від 25 лютого 2015 року, виданим Військово-лікарською комісією ГУ МВС в Х/О ОСОБА_1 непридатний до військової служби у мирний час та обмежено придатний у воєнний час.

У квітні 2015 року на підставі цього висновку підготоване подання про звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ у запас за підпунктом 64 «б» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за хворобою).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку про задоволення позову.

При цьому, суд враховує, що позивач не заперечує проти свого звільнення, оспорюючи виключно його підставу за вчинення дисциплінарного проступку.

Частиною другою статті 11 КАС України визначено принцип диспозитивності адміністративного судочинства. Зокрема, встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Тому у цій справі суд досліджує виключно питання щодо законності формулювання причини звільнення, а не самого звільнення як такого.

Досліджуючи це питання, суд виходить з такого.

Зі змісту висновку службового розслідування вбачається, що дисциплінарний проступок позивача полягає у порушенні вимог підпункту 2.2 розділу ІІ, підпункту 2.3 розділу IV, підпунктів 7.2 та 7.3 розділу VII Правил поведінки та професійної етики осіб рядового і начальницького складу, затверджених наказом МВС України від 22 лютого 2012 року № 155, грубе порушення вимог пункту 2 статті 10 Закону України «Про міліцію», статей 1, 7 Дисциплінарного статуту ОВС України, в частині обовязкового дотримання чинного законодавства, що призвело до вчинку, несумісного з перебуванням в органах внутрішніх справ.

Водночас, у цьому висновку не вказується які саме дії вчинені ОСОБА_1 на порушення перелічених правових норм. Аналіз змісту висновку службового розслідування дає підстави стверджувати, що єдиною підставою для звільнення ОСОБА_1 стало порушення проти нього кримінального провадження.

У запереченнях на позов ГУ МВС також зазначає, що підставою притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності є факт повідомлення останнього про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Суд вважає, що саме лише повідомлення про підозру не є підставою вважати, що особа вчинила дисциплінарний проступок, за обставин, коли особа заперечує вчинення кримінально-караного вчинку.

Порядок проходження публічної служби в органах внутрішніх справ регулюється Законом України від 20 грудня 1990 року № 565-XII «Про міліцію» (далі - Закон №565), Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (далі - Дисциплінарний статут) та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114 (далі - Положення).

Відповідно до статті 4 Закону № 565-XII правовою основою діяльності міліції є: Конституція України, цей Закон, інші законодавчі акти України, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти Міністерства внутрішніх справ України, Загальна декларація прав людини, міжнародні правові норми, ратифіковані у встановленому порядку.

Згідно зі статтею 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.

Порядок накладення дисциплінарного стягнення визначений статтею 14 Дисциплінарного статуту, яка встановлює, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, вчиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування; при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо; звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Підпунктом «є» пункту 64 Положення передбачено, особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.

Статтею 1 Дисциплінарного статуту передбачено, що службова дисципліна це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Статтею 2 Дисциплінарного статуту установлено, що дисциплінарний проступок це невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

За загальним правилом протиправне діяння складається з субєкта, обєкта, субєктивної та обєктивної сторони. Остання, в свою чергу, полягає у вчиненні певних дій (бездіяльності) які прямо суперечать вимогам закону.

Таким чином, звільнення за підпунктом «є» пункту 64 Положення може мати місце лише тоді, коли достеменно доведено, що особа вчинила дії, які полягають у недотриманні особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Водночас, суд зазначає, що вимагання службовою особою грошових коштів (хабара) є кримінально караною дією. Факт її вчинення, а також вина особи є обставинами, які підлягають встановленню виключно за наслідками кримінального провадження. В разі засудження за такий злочин працівник міліції підлягає звільненню з органів внутрішніх справ за підставою, яка визначена пунктом 67 Положення.

Зокрема, цим пунктом встановлено, що особи рядового або начальницького складу, притягнуті до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, за яке накладено стягнення у виді позбавлення права обіймати посади або займатися діяльністю, що пов'язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, чи кримінального правопорушення, підлягають звільненню із служби в органах внутрішніх справ у триденний строк з дня надходження до органу внутрішніх справ копії відповідного судового рішення, яке набрало законної сили.

Тому наявність або відсутність провадження у кримінальній справі стосовно позивача не є самостійною підставою вважати, що ним вчинений дисциплінарний проступок.

Натомість ні з висновку службового розслідування, ні з оскаржуваних наказів про звільнення, не вбачається, у чому саме полягають протиправні дії ОСОБА_1, що можуть бути кваліфіковані як дисциплінарний проступок.

Не може бути такою підставою відсутність ОСОБА_1 на роботі 03 лютого 2015 року, оскільки з матеріалів справи вбачається, що у цей день позивач перебував на лікарняному (що підтверджується довідкою № 5, виданою Центральною міською лікарнею м. Дружківки та листом-відповіддю Центральної міської лікарні м. Дружківки, направленим на адресу начальника Дружківського міського відділу ГУ МВС).

За таких обставин, суд вважає незаконними оскаржувані накази в частині формулювання причин звільнення. Оскільки позивач не оспорює самого факту звільнення, належним способом захисту його права суд вбачає зобовязання ГУ МВС вирішити питання про зміну у наказі № 148 о/с від 8 травня 2015 року причин звільнення.

Виходячи з викладеного та керуючись ст. ст. 158-163, 167, 181, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Донецькій області від 20 квітня 2015 року «Про порушення службової дисципліни працівниками Дружківського МВ ГУМВС та покарання винних» в частині висновку про звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ у запас за особисту недисциплінованість, порушення вимог підпункту 2.2 розділу ІІ, підпункту 2.3 розділу IV, підпунктів 7.2 та 7.3 розділу VII Правил поведінки та професійної етики осіб рядового і начальницького складу, затверджених наказом МВС України від 22 лютого 2012 року № 155, грубе порушення вимог пункту 2 статті 10 Закону України «Про міліцію», статей 1, 7 Дисциплінарного статуту ОВС України.

Зобовязати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Донецькій області вирішити питання про внесення змін до наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Донецькій області № 148 о/с від 8 травня 2015 року щодо звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ у запас за підпунктом 64 «б» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до Донецького апеляційного адміністративного через Донецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Аляб'єв І.Г.