Вирок № 46705696, 26.06.2015, Старобільський районний суд Луганської області

26.06.2015

ЄУН 431/2547/15-к

Провадження 1-кп/431/172/15

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2015 року Старобільський районний суд Луганської області складі

головуючого-судді Колядова В.Ю.,

при секретарі Соловйові В.В.,

за участі прокурорів Носаль Т.О., Борсенко Н.О.,

н/л обвинуваченої ОСОБА_1,

захисника обвинуваченого ОСОБА_2,

законного представника н/л

обвинуваченої ОСОБА_3,

представника служби у справах

дітей Старобільської РДА Резніченко В.Ю.,

психолога Старобільської ЗОШ ОСОБА_5,

розглянув у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Старобільську кримінальне провадження за обвинуваченням

неповнолітньої ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Старобільськ Луганської області, українки, громадянки України, із неповною середньою освітою (8 класів), раніше судимої 18.03.2013 року Старобільським районним судом Луганської області за ч.1 ст.185, ч.2 ст.185, ч.1 ст.70 КК України до позбавлення волі на 1 рік, на підставі ст.ст.75, 104 КК України від відбуття покарання звільнена з іспитовим строком 1 рік; 28.02.2014 року Старобільським районним судом відмінено іспитовий термін на направлено ОСОБА_1 до місць позбавлення волі для відбуття покарання призначеного вироком суду; 14.04.2014 року прибула до Мелітопольської виховної колонії Запорізької області; згідно ЗУ «Про амністію у 2014 році» звільнена 07.05.2014 року із Мелітопольської ВК Запорізької області за ухвалою Мелітопольського міськрайсуду від 29.04.2014 року; 27.02.2015 року засуджена Рубіжанським міським судом Луганської області за ч.2 ст.185 КК України до позбавлення волі на 2 роки. На підставі ст.с.75,104 КК України від відбуття покарання звільнена з іспитовим терміном 1 рік 6 місяців; зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, та яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2,

в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

встановив:

07.05.2013 року у денний час, неповнолітня ОСОБА_1, знаходилась у будинку розташованому за адресою: АДРЕСА_3, у гостях у свого знайомого ОСОБА_6, де в неї виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно. Реалізуючи свій злочинний умисел, н/л ОСОБА_1 скориставшись відсутністю вдома ОСОБА_6, переслідуючи корисливий мотив, таємно викрала мобільний телефон «Nokia», вартістю 150 грн., з сім-карткою «МТС», вартістю 15 грн., та банківську пластикову картку «Ощадбанку» з грошима у сумі 1419,50 грн. з пін-кодом до неї, скориставшись яким у послідуючому здійснила зняття усіх грошових коштів. Викраденим майном н/л ОСОБА_1, розпорядилась на свій розсуд, чим завдала потерпілому ОСОБА_6 матеріальні збитки на загальну суму 1584,50 грн.

Такі дії неповнолітньої ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 2 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

У підготовчому судовому засіданні неповнолітня обвинувачена свою винуватість у вчиненні злочину визнала повністю, щиро розкаялася.

08 червня 2015 року між потерпілим ОСОБА_6 та неповнолітньою обвинуваченою ОСОБА_1 і її законним представником ОСОБА_3 була укладена угода про примирення у відповідності до вимог ст. 471 КПК України, яку сторони просять розглянути та затвердити.

Згідно угоди про примирення потерпілий ОСОБА_6, неповнолітня обвинувачена ОСОБА_1, її законний представник ОСОБА_3 дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченої за ч. 2 ст. 185 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, а також покарання, яке повинна понести ОСОБА_1 у виді позбавлення волі строком на 1 року із застосуванням ч.4 ст. 70 КК України, на підставі ст. 104 КК України, звільнити від відбування покарання з іспитовим строком, та примирення.

Враховуючи те, що неповнолітня обвинувачена, законний представник неповнолітньої обвинуваченої та потерпілий досягли угоди про примирення, підписали її, причому неповнолітня обвинувачена беззаперечно визнала свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення за вказаних обставин, та між сторонами досягнута домовленість про призначення неповнолітній обвинуваченій покарання, суд розглядає кримінальне провадження з обвинувальним актом відповідно до положень ст. ст. 468-475 КПК України та, розглядаючи питання про затвердження угоди про примирення, виходить з наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.

Згідно ч. 1 ст. 469 КПК України, угода про примирення може бути укладена за ініціативою потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого. Домовленості стосовно угоди про примирення можуть проводитися самостійно потерпілим і підозрюваним чи обвинуваченим, захисником і представником або за допомогою іншої особи, погодженої сторонами кримінального провадження (крім слідчого, прокурора, судді).

Відповідно до ч. 3 ст. 469 КПК України, угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Згідно ч. 5 ст. 469 КПК України, укладення угоди про примирення може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, яке, згідно ст. 12 КК України, є злочином середньої тяжкості.

Неповнолітня обвинувачена ОСОБА_1 та її законний представник ОСОБА_3 суду заявили, що вони цілком розуміють наслідки укладення угоди про примирення.

Судом з'ясовано, що неповнолітня обвинувачена цілком розуміє права, визначені ч. 5 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення. Неповнолітня обвинувачена зможе реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання.

Суд переконався в добровільності укладення сторонами угоди про примирення, тобто, що укладена угода не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, обіцянок, дій будь-яких інших обставин, ніж ті, які передбачені в угоді.

Узгоджені сторонами вид та міра покарання є такими, що відповідають ступеню тяжкості кримінального правопорушення, особі обвинуваченої, та заявлені в межах санкції ч. 2 ст. 185 КК України, тобто, умови даної угоди про примирення між потерпілим та н/л обвинуваченою відповідають вимогам діючого кримінального процесуального та матеріального законодавства України.

Прокурор у судовому засіданні вважав, що зміст угоди про примирення відповідає положенням діючого законодавства та підлягає затвердженню, а заявлене клопотання щодо постановлення вироку на підставі угоди, задоволенню.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що угоду про примирення між потерпілим та неповнолітньою обвинуваченою належить затвердити, ОСОБА_1 визнати винною у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, з призначенням їй узгодженої сторонами міри покарання.

У відповідності до ст. 124 КПК України, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченої ОСОБА_1 на користь держави витрати на залучення експерта для проведення дактилоскопічної експертизи № 94 від 28.05.2013 року.

Питання про речові докази по справі вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 350, 369, 370, ч. 2 ст. 373, 374, 468-476, ч. 3 ст. 394, 395 КПК України, суд

ухвалив:

Затвердити угоду про примирення, укладену 08 червня 2015 року між потерпілим ОСОБА_6, неповнолітньою обвинуваченою ОСОБА_1 і її законним представником ОСОБА_3.

ОСОБА_1 визнати винною у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно визначити покарання ОСОБА_1 у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки 1 місяць.

На підставі ст. 104 КК України, звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання, установивши іспитовий строк 1 (один) рік 7 місяців.

У відповідності до ст. 76 КК України, покласти на засуджену ОСОБА_1 наступні обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Запобіжний захід ОСОБА_1, у вигляді особистого зобов'язання, залишити без зміни до набрання вироку чинності.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_1) на користь держави витрати за проведення дактилоскопічної експертизи № 94 від 28.05.2013 року в сумі 146 грн. 70 коп. (одержувач: УК у Старобільському районі/Старобільський район/24060300, рахунок № 31116115700331, МФО 804013, банк ГУДКСУ у Луганській області, ідентифікаційний код 37858396).

Речові докази: роздруківки про телефоні дзвінки, які знаходяться при матеріалах кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження № 1-кп/431/172/2015.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Луганської області через Старобільський районний суд протягом тридцяти днів з моменту проголошення.

Суддя В.Ю.Колядов