Рішення № 46702660, 09.07.2015, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 243/7163/14 Номер провадження 22-ц/775/92/2015

Категорія: 5

Головуючий в 1 інс танції: ОСОБА_1

Доповідач: Новікова Г. В.

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

8 липня 2015 року

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді: Новікової Г. В.,

суддів: Космачевської Т.В. Будулуци М.С.

при секретарі: Макотченко А.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Словянського міськрайонного суду від 8 травня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2,ОСОБА_4,треті особи:Жигай ОСОБА_5, ОСОБА_6 про виселення та стягнення заборгованості, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3,третя особа: Орган опіки та піклування Словянської міської ради Донецької області, ОСОБА_7, ОСОБА_6 про визнання правочину недійсним,переведення сторін в початковий стан,стягнення грошових коштів-

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Словянського міськрайонного суду від 8 травня 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено, виселено відповідачів із квартири АДРЕСА_1. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованість за спожиті комунальні послуги в сумі 3977,89 грн.. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що при укладанні договору оренди не було порушено вимог діючого законодавства,не порушено прав дітей ОСОБА_3, строк дії договору оренди житла закінчився, а тому орендарі зобов»язані звільнити спірне житло. Також вони зобов»язані відшкодувати орендарю заборгованість за комунальні послуги, оскільки договором оренди передбачено, що оплату комунальних послуг проводить орендар,така оплата не проводилась,що підтверджено довідками про наявність заборгованості. Відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог ,суд виходив з того,що підстави для визнання договору оренди недійсним відсутні, і відсутні підстави для стягнення завдатку,переданого для укладання договору міни,оскільки договір міни не було укладено з вини ОСОБА_2.

В обґрунтування позову позивач посилалася на те, що 1 листопада 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір оренди квартири АДРЕСА_2, яка належить ОСОБА_3 та її дітям ОСОБА_7, ОСОБА_6 на праві спільної часткової власності по 1/3 частині кожному. Умовами договору було передбачено оплату суми кратної 1500 доларам США, яка була сплачена орендарем зразу після укладання договору. Також договором було передбачено оплату спожитих комунальних послуг та наявність приорітетного права на купівлю зазначеної квартири. Після укладання договору з дозволу ОСОБА_3 ОСОБА_2 зареєструвала в квартирі членів свої сім»ї-Мартиненко В.В.,ОСОБА_8,ОСОБА_9.10.04.2014 року позивачка зв»язалася із ОСОБА_2 в соціальній мережі та запитала, чи планує вона в подальшому оформлювати договір купівлі-продажу, на що отримала відповідь, що це питання в сім»ї ще не обговорювалося. 15.10.2014 року позивачкою було направлено лист орендарю з пропозицією звільнити квартиру та надати документи про сплату комунальних послуг у зв»язку з відмовою від приорітетного права покупки квартири. Жодних документів позивачці надано не було, а тому просила виселити з квартири ОСОБА_10,ОСОБА_4,ОСОБА_8, ОСОБА_9 та стягнути з відповідачки на її користь заборгованість по комунальним послугам в сумі 3977,89 грн..

ОСОБА_2, звернувшись із зустрічним позовом, просила визнати договір оренди квартири недійсним, оскільки ОСОБА_3 розпорядилася всією квартирою в той час, як їй належить лише 1/3 частина, дозволу органу опіки та піклування отримано не було, однак син позивачки був неповнолітнім. ОСОБА_11 та ОСОБА_7 не приймали участі при укладанні угоди, не уповноважували свою матір на підставі доручення укладати даний договір та не підписували договір. ОСОБА_3 не довела до її відома ту обставину, що вона не є повноправною власницею квартири, яку було здано в оренду , тобто вона обманула її, що є підставою для визнання угоди недійсною на підставі ст..230 ЦК України. В обґрунтування позову посилалася на те,що по договору оренди вона передала ОСОБА_3 одноразово орендну плату в повному обсязі в розмірі 1500 долларів США. Зазначені кошти повинні були бути враховані при оплаті вартості квартири за договором купівлі-продажу. Строк дії договору було визначено з 1.11.2013 р. по 1.11.2014 року. Вважає, що на її користь з ОСОБА_3 повинні бути стягнути кошти у сумі 24236,72 грн.,які були їй передані в рахунок оплати оренди житла. Відповідно і відсутні підстави для стягнення з неї на користь ОСОБА_3 2527,65 грн. заборгованості за комунальні послуги. Крім того,сама ОСОБА_3 не несла витрати на комунальні послуги, а тому у неї відсутні підстави для стягнення цієї заборгованості з неї.

При визнанні договору оренди недійсним відсутні підстави для виселення її з сім»єю із спірної квартири. Так як вони були зареєстровані в спірній квартирі за згодою ОСОБА_3 як члени її сім»ї ще до укладання договору оренди. Фактично вона з сім»єю проживає в зазначеній квартирі ще з листопада 2012 року, підтримують квартиру в належному санітарно-технічному стані, провели ремонт квартири,частково оплачували комунальні послуги і зараз не заперечують погасити свою заборгованість перед комунальними службами.Крім того,в зазначений період між її сім»єю та ОСОБА_3 мала місце домовленість на майбутнє про договір міни трьохкімнатої квартири АДРЕСА_3,яка як вони вважали належить ОСОБА_3 на праві власності та однокімнатної квартири АДРЕСА_4, яка належить на праві власності її чоловікові з доплатою 3500 долларів США.

Ухвалою Слов»янського міськрайонного суду від 7.05.2015 року за заявою ОСОБА_2 залишено без розгляду її позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_3 грошових коштів в сумі 16157,82грн., які були внесені ОСОБА_2 у якості авансу для забезпечення виконання правочину.

В додатковій позовній заяві ОСОБА_2 просила визнати договір оренди квартири недійсним та стягнути з ОСОБА_3 на її користь 31050 грн.,внесених нею в якості орендної плати та 10350 грн. які були внесені ОСОБА_2 у якості авансу для забезпечення виконання договору міни.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення її позовних вимог і відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3. Вважала, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, що відсутні підстави для її виселення із спірної квартири,оскільки вона зареєстрована в квартирі в якості члена сім»ї ОСОБА_3. В тексті договору не зазначено,що по закінченню строку дії договору вона із своєю сім»єю повинна виселитися із орендованої квартири. Судом невірно стягнуто з неї заборгованість за комунальні послуги на користь ОСОБА_3, так як ОСОБА_3 не понесла витрати на оплату комунальних послуг. ОСОБА_3 утаїла від неї той факт,що вона не є повноправною власницею квартири, що дає підстави для визнання договору оренди недійсним. Крім того, не прийнято до уваги, що ОСОБА_3 розпорядилася квартирою без дозволу органу опіки та піклування, в той час як вона не могла відмовитися від майнових прав дитини. Також неправильно відмовлено в задоволенні її позовних вимог в частині стягнення суми завдатку.

В судове засідання зявилися ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_12, ОСОБА_7, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 звернулися із заявою про слухання справи у їх відсутність, представник ОСОБА_10 ОСОБА_13 приймав участь в розгулі справи в режимі відеоконференції.

Апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду та вимог заявлених у суді першої інстанції.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право власності від 23.10.2007 року ОСОБА_3В та члени родини ОСОБА_7,ОСОБА_11 є власниками на правах спільної часткової власності у рівних частках квартири АДРЕСА_5.

1.11.2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір оренди квартири АДРЕСА_6 строком до 1.11.2014 року. Пунктами 4.2, 4.3, 4.3 передбачено, що комунальні послуги, електроенергію та витрати по використанню холодної та горячої води оплачує орендар. Згідно пункту 6.1 договору в разі невиконання або неналежного виконання зобовязань,передбачених цим договором,винна сторона відшкодовує іншій стороні збитки в повному обсязі.

Згідно довідки комунального підприємства Миколаївської міської ради «Сервіскомуненерго» за період з 1.11.2013 року по 1.12.2014 року утворилася заборгованість за житлово-комунальні послуги в сумі 1761,98 грн.. За опалення та гаряче водопостачання заборгованість за вказаний період склала 1450,24 грн.. Оплата за даний період не проводилася.

За встановлених обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що по закінченню строку дії договору оренди орендарі зобовязані звільнити орендоване жиле приміщення. Доводи про те, що оскільки ОСОБА_2 з сімєю зареєстрована в орендованій квартирі в якості члена сім»ї ОСОБА_3 і в тексті договору не зазначено,що по закінченню строку дії договору вона із своєю сімєю повинна виселитися із орендованої квартири, а тому виселення є незаконним, не можуть бути прийняті до уваги,оскільки спростовуються встановленими обставинами. При наявності строкового договору оренди житла сім»я ОСОБА_2 є тимчасовими жильцями,які після закінчення строку в дії договору зобовязані звільнити спірне житло. Крім того, відсутні будь які докази того, що сім»я ОСОБА_2 була прописана в орендованій квартирі в якості членів сім»і ОСОБА_3. Самі власники спірної квартири факт прописки в якості їх членів сімї заперечують.

Відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог,суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що відсутні підстави для визнання договору оренди недійсним, оскільки ОСОБА_3 не відмовлялася від майнових прав дитини і не порушувала їх.

Судом встановлено,що ОСОБА_3 приймалися заходи для укладання в майбутньому договору міни житла з ОСОБА_2. Про це свідчить розпорядження Голови районної державної адміністрації №263 від 22.07.2013 року про надання дозволу на дачу неповнолітньому ОСОБА_7 згоди на укладання договору міни 1/3 частини квартири розташованої в м.Слов»янськ, м.Миколаївка,вул.Миру 3/97,яка належить йому на праві власності на квартиру АДРЕСА_7 м.Слов»янськ,що належить на праві власності ОСОБА_4. Договір міни не відбувся з вини саме ОСОБА_4. За встановлених обставин суд правильно відмовив в стягненні суми завдатку. Доказів, які б спростували висновок суду не надано.

Постановлене судом рішення в цій частині законне і обґрунтоване, норми матеріального та процесуального права при розгляді справи додержані.

Доводи апеляційної скарги в зазначеній частині не дають підстав для висновку, що судом допущено порушення матеріального чи процесуального права, яке призвело чи могло призвести до неправильного вирішення спору.

Задовольняючи вимоги про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, суд виходив з того, що орендар зобов»язаний оплачувати житлово-комунальні послуги. Оскільки такі послуги не оплачувалися і утворилася заборгованість, то суд стягнув з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 суму заборгованості.

Разом з тим, такий висновок суду зроблено передчасно.

Згідно пункту 6.1 договору оренди,укладеного між сторонами, в разі невиконання або неналежного виконання зобовязань, передбачених цим договором,винна сторона відшкодовує іншій стороні збитки в повному обсязі.

Згідно довідки комунального підприємства Миколаївської міської ради «Сервіскомуненерго» за період з 1.11.2013 року по 1.12.2014 року утворилася заборгованість за житлово-комунальні послуги в сумі 1761,98 грн.. За опалення та гаряче водопостачання заборгованість за вказаний період склала 1450,24 грн.. Оплата за даний період не проводилася.

Оплата за житлово-комунальні послуги, опалення та гаряче водопостачання не проводилася ОСОБА_14. ОСОБА_3 також не проводила таку оплату,в результаті чого утворилася заборгованість. Оскільки ОСОБА_3 не проводила оплату, їй не спричинені збитки, які повинні відшкодовуватися відповідно до п.6.1 договору. Тому на момент ухвалення рішення відсутні підстави для стягнення заборгованості із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3. В цій частині рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволені позову.

Керуючись ст. ст. 309,316 ЦПК України, апеляційний суд -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Словянського міськрайонного суду від 8 травня 2015 року в частині спору про стягнення заборгованості за комунальні послуги - скасувати.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_4 заборгованості за комунальні послуги - відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: