Рішення № 46698378, 08.07.2015, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/2803/15

Провадження № 2/740/906/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2015 року м.Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді Ковальової Т.Г.,

при секретарі Кононяко С.А.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача адвоката ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому просить усунути перешкоди у здійсненні права власності її житловим будинком №45 по вул.Пролетарська с.Кропивне Ніжинського району Чернігівської області шляхом виселення з будинку ОСОБА_3

В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на те, що даний будинок належав на праві власності померлій 03 червня 2012 року тітці відповідача ОСОБА_4, яка зареєструвала в даному будинку ОСОБА_3, як члена своєї сім*ї, оскільки він був її племінником та вів з нею спільне господарство, але складений на ОСОБА_3 заповіт вона вона в подальшому склала на неї.

Після смерті спадкодавиці вона зареєструвала за собою право власності на будинок № 45 по вул. Пролетарська в с. Кропивне Ніжинського району, отримавши свідоцтво про право власності на спадщину за заповітом від 04.06.2015 року.

На даний момент вона не проживає в даному будинку, оскільки в ньому проживає та зареєстрований відповідач після розірвання між ними шлюбу в грудні 2013 року.

Вона має намір продати даний будинок і вже знайшла покупця, проте розпорядитися належним їй майном не має можливості, оскільки там значиться зареєстрованим та проживає ОСОБА_3 у зв*язку з чим покупець відмовляється купувати будинок.

Оскільки право користування є похідним від права власності, тому зі смертю ОСОБА_4 03.03.2012 року припинилося її право власності на житло і право користування відповідачем даним житлом.

ОСОБА_3 не є членом її сім*ї і крім того чинить їй перешкоди у розпорядженні належним їй на праві власності спадковим будинком реєстрацією його в будинку.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала за викладених в позові обставин і пояснила, що з 14.10.2003 року по 20.12.2013 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3, в зв*язку з чим вселилася і була зареєстрована за місцем проживання відповідача по вул.Пролетарська, 45 в с.Кропивне за згодою попередньої власниці будинку рідної тітки відповідача ОСОБА_4 в якості члена її сім*ї.

Після подання нею заяви про розлучення 20 листопада 2013 року вона виїхала з даного будинку в м.Ніжин до іншого чоловіка, з яким проживають в квартирі за договором оренди спочатку без реєстрації шлюбу, а 16.09.2014 року шлюб між ними офіційно зареєстрований.

Вона не має наміру проживати у спірному будинку, бажає продати його, але не може цього зробити із-за реєстрації в будинку відповідача, якому вона не бажає продавати будинок, так як в спільному дворі в 1/2 частці іншого будинку, належного раніше на праві власності ОСОБА_3 з його першою дружиною, проживає її матір, з якою у відповідача неприязні стосунки.

Представник позивачки - адвокат ОСОБА_2 пояснив, що ОСОБА_1 стала власником майна з часу відкриття спадщини на будинок - з 03 червня 2012 року, так як зі смертю ОСОБА_4 її право власності на будинок припинилося.

ОСОБА_3 не є членом моєї сім*ї ОСОБА_1в розумінні ст. З СК України, ст. 64 ЖК УРСР, а реєстрацією свого місця проживання в даному будинку, яку він набув з дозволу колишнього власника, та яка не ґрунтується на достатніх правових підставах, порушує право позивачки на володіння, користування і розпорядження об'єктом її права власності.

Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав повністю і пояснив, що він з моменту свого народження і до теперішнього часу проживає у спірному будинку, де народилися, проживали його дід, баба, батьки, які вже померли. Будинок був оформлений на праві власності на рідну сестру його батьки ОСОБА_4, яка не була одружена, не мала дітей, до своєї смерті в 95 - річному віці проживала разом з ним, він доглядав за нею і задовго до смерті вона написала на його ім*я заповіт на все своє майно.

Після його одруження з позивачкою остання за його проханням і згодою тітки вселилася та зареєструвалася у будинку тітки 24.04.2007 року в якості члена сім*ї і вмовила його і ОСОБА_4, щоб остання переписала заповіт на її ім*я, запевняючи його, що це не буде перешкоджати їх подальшому спільному проживанню і мотивуючи це тим, що у разі якщо з ним щось трапиться, так як він на 13 років старший за позивачку, то його діти від першого шлюбу виженуть її та її сина від першого шлюбу з вказаного будинку.

Він довірився позивачці і незважаючи на те, що тітка вмовляла його цього не робити, він погодився з позивачкою і 17 грудня 2007 року відвіз ОСОБА_4 до нотаріуса, де вона склала заповіт на позивачку.

Через рік після смерті ОСОБА_4 позивачка разом зі своїм сином в добровільному порядку виїхали з будинку і з грудня 2013 року ОСОБА_1 проживає в м.Ніжині з іншим чоловіком, з яким зареєструвала шлюб.

В 2015 році позивачка отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на будинок і земельну ділянку і перешкоджає йому користуватися даним будинком, відключивши в будинку газове опалення, електро- і водопостачання, хоча він постійно сплачує комунальні послуги, доглядає за утриманням будинку, зробив ремонт будинку і будь-якого іншого житла не має. Доказів факту вчинення перешкод у користуванні будинком позивачкою не надано. Вважає, що позивачка не проживає в будинку його тітки, так як має іншу сімю. Акцентував увагу на тому, що питання щодо виселення без надання іншого житла регулюється ст. 116 ЖК України та позивачка не вказує жодної правової підстави для його виселення з житлового будинку.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні показала, що вона є рідною сестрою ОСОБА_1, яка не може проживати у спірному будинку через проживання в ньому ОСОБА_3, який веде себе як хазяїн будинку: ставить машину у дворі, гучно включає музику, виказує погрози позивачці, хоча конкретних підстав для звернення їх до міліції немає. Останній раз вона приїздила до спірного будинку у вересні 2014 року, допомогала ОСОБА_3 замінювати у будинку замок, ключ від якого він надав їй та передав ОСОБА_1 У будинку за заявою ОСОБА_1 відключено відповідними службами газ та світло.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показала, що з 16 вересня 2014 року ОСОБА_1 перебуває в зареєстрованому шлюбі з її рідним братом. За пропозицією позивачки вони домовилися про те, що остання продасть їй будинок по вул. Пролетарська, 45 в с. Кропивне Ніжинського району за 12 тисяч доларів або 240 тисяч грн., запевнивши її в тому, що будинок відремонтований і знаходиться в хорошому стані, хоча вона жодного разу не була в будинку, а бачила тільки його фотознімки. За ці кошти можна купити й інший будинок, але вона довіряє позивачці про добротний стан саме спірного будинку і бажає купити саме його, але перешкодою для цього є реєстрація ОСОБА_3 в цьому будинку.

Свідок ОСОБА_7 показала, що вона є рідною сестрою ОСОБА_3, а також є ще дві сестри і всі вони проживають в ІНФОРМАЦІЯ_1, але через вселення в будинок позивачки позбавлені можливості відвідувати будинок по вул.Пролетарська, 45 в с.Кропивне, де народилися і проживали їх діди, баби, батьки, які вже померли. Вони також до створення своїх сімей проживали в цьому будинку.ОСОБА_1 під тиском на їх тітку ОСОБА_4, яка перебувала в похилому віці, та на їх брата ОСОБА_3 через зловживання його довірою змусила переписати заповіт на вказаний будинок з ОСОБА_3 на неї, а після смерті ОСОБА_4 вона уклала шлюб з іншим чоловіком і проживає з ним в м.Ніжині, а відповідачу, який з народження проживав в цьому будинку, перебудовував його, перешкоджає користуватися ним, відключивши від будинку водопостачання, газопостачання, електропостачання, а також вселила в належну половину будинку ОСОБА_3 після поділу з першою дружиною свою матір з сестрою. Дві повнолітні дочки ОСОБА_3, які проживають в ІНФОРМАЦІЯ_1, також позбавлені можливості відвідувати будинок, не вони народилися і зростали. Будь-якого іншого житла у ОСОБА_3 немає.

Свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 в судовому засіданні показали, що вони проживають ІНФОРМАЦІЯ_2, є сусідами ОСОБА_3, який з народження до теперішнього часу проживає в спірному будинку, постійно ремонтує, перебудовує його і перешкод позивачці у користуванні будинком він не чинить.

Свідок ОСОБА_11 показав,що він працює разом зі сторонами - стрілками у військовій частині в м.Ніжині і допомогав ОСОБА_3 в перебудові будинку в с.Кропивне. Про взаємовідносини ОСОБА_3 з його дружиною ОСОБА_1 він дізнався зі слів ОСОБА_3 після їх розлучення.

Дослідивши усі докази по справі та оцінивши їх відповідно до ст.212 ЦПК України за своїм нутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні, суд дійшов висновку, що позов незаконний, необґрунтований і не підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Частиною 4 ст.9 ЖК України передбачено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як на підставах і в порядку, передбачених законом.

Користування жилим приміщенням в будинках приватного житлового фонду регулюється главою 6 цього Кодексу.

Власник майна, як зазначено у ст. 391 ЦК України, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно правової позиції, викладеної Верховним Судом України у справі № 6-115 цс-13 від 13.11.2013 р., яка є обов'язковою для всіх судів України у застосуванні одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, висловлено, що кожен має право на житло.

Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Європейський суду з прав людини в своїх рішеннях неодноразово констатував, що втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла. Концепція «житла» має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві, оскільки це насамперед місце, де особа є «вдома».

Дослідженими у справі доказами достовірно встановлено, що з народження до теперішнього часу ОСОБА_3 проживає у спірному будинку, на який його рідною тіткою ОСОБА_4 було складено заповіт на його ім.*я.

Будь-яких даних про наявність у власності відповідача або на праві користування інших житлових приміщень суду не надано, в судовому засіданні не встановлено і цей факт не оспорюється позивачкою.

Встановлено, що 14.10.2003 року сторони зареєстрували шлюб і позивачка в якості члена сім*ї ОСОБА_3 вселилася за місцем його постійного проживання в житловий будинком №45 по вул.Пролетарська в с.Кропивне Ніжинського району Чернігівської області, де була зареєстрована 24 квітня 2007 року (а.с.5), коли вказаний будинок ще не був зареєстрований на праві власності за тіткою відповідача ОСОБА_4

Із свідоцтв про право спадщину за заповітом на вказаний будинок житловою площею 28,4 кв.м і прибудинкову земельну ділянку площею 0,2000 га, виданих на ім.*я ОСОБА_1 04.06.2015 року вбачається, що заповіт був посвідчений 17 грудня 2007 року, а право власності на будинок ОСОБА_4 набула на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане виконавчим комітетом Григоро-Іванівської сільської ради 8 січня 2008 року на підставі рішення від 19 листопада 2007 року №85 (а.с.7,8).

Права власника житлового будинку, квартири визначені статтями 383, 405 ЦК України та ст.150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Положеннями ч.1 ст.156 ЖК України визначено, що члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються житловим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Змістом положень ст.157 УРСР України передбачено права власника на виселення членів сім'ї власника квартири у судовому порядку без надання іншого житла у випадках, передбачених ст.116 цього кодексу.

Із роз'яснень, викладених у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» від 12 квітня 1985 року вбачається, що при вирішенні справ про виселення на підставі ст. 116 ЖК України осіб, які систематично порушують правила співжиття та роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі або будинку, слід керуватися тим, що під час тривалої антигромадської поведінки виселення винного може статися під час повторного порушення, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів

Проте з цих підстав позов ОСОБА_1 не заявлявся.

У даному випадку встановлено, що позивачкою заявлені позовні вимоги на підставі статей 317, 391 ЦК України про усунення перешкод у користуванні власністю саме шляхом виселення відповідача з належного їй будинку без надання іншого житла.

Тобто, виселення є категорією житлового законодавства, тому при розгляді цивільних справ за позовом про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення предметом доказування є втрата права на житло, або взагалі його відсутність, або інші передбачені ЖК УРСР підстави для позбавлення права на житло.

Однак, позивачка не надала суду доказів у розумінні положень, передбачених ст.116 УРСР України

В судовому засіданні встановлено, що сторони розірвали шлюб 20 грудня 2013 року.

Частиною 4 ст. 156 ЖК УРСР України передбачено, що до членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

Зазначене також не суперечить правовій позиції, викладеної Верховним Судом України у справі № 6-158 цс14 від 05.11.2014 р., оскільки зокрема у постанові вказано, що судам слід враховувати, що право на користування жилим приміщенням членів сімї власника будинку і наймачів регулюється різними нормами, тобто: права і обовязки членів сімї власника будинку регулюються статтями 156, 157 ЖК УРСР.

Доказів того, що відповідач своєю поведінкою створює перешкоди, чим заважає нормальному здійсненню позивачкою права власності, суду не надано.

Твердження позивачки з приводу того, що відповідач чинить перешкоди їй саме своїм проживанням в даному будинку носить констатуючий характер, а не причиннонаслідковий, а тому не може бути підставою для виселення інших осіб, які там правомірно проживають.

Фактів вчинення перешкод у користуванні будинком позивачці з боку відповідача не підтвердили і допитані у судовому засіданні свідки: ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_9. ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_10

Натомість судовим розглядом справи встановлено, що відповідач виконує обов»язки щодо утримання будинку, а саме: сплачує комунальні послуги за весь час користування ними, доглядає за будинком, здійснює його ремонт.

Факт реєстрації відповідача у будинку не є доказом вчинення ним перешкод в користуванні будинком з урахуванням того, що ОСОБА_1 в судовому засіданні підтвердила, що вона добровільно виселилася з будинку у зв*язку з розірванням шлюбу з відповідачем і з метою проживання однією сім*єю з іншим чоловіком, з яким зареєструвала шлюб. Наміру вселятися у спірний будинок вона не має, а бажає продати його, але тільки не відповідачу.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо усунення перешкод у користуванні власністю та виселення ОСОБА_3 без надання іншого житла не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.116, 156, 157 ЖК УРСР, ст.ст.317, 319, 321, 391 ЦК України, ст.ст.10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення ОСОБА_3 з житлового будинку №45 по вул.Пролетарська в с.Кропивна Ніжинського району Чернігівської області відмовити повністю.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Чернігівської області через Ніжинський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий суддя Ковальова Т.Г.