Ухвала суду № 4669708, 04.08.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

Справа № 22-а-25603/08 Головуючий у І інстанції - Попікова О.В., Суддя-доповідач - Костюк Л.О.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2009 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Костюк Л.О. ,

суддів Швед Е.Ю., Хрімлі О.Г.,

при секретарі Бундукову С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області на постанову Господарського суду Київської області від 20 травня 2008 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ІНФОРМАЦІЯ_1 до Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулося до господарського суду Київської області з позовом в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області №0000132300/0, №0000142300/0, №0000152300/0 від 30.01.2008р.

Постановою господарського суду Київської області від 20 травня 2008 року вказаний позов задоволено частково, а саме визнано скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бородянському районі від 30.01.2008р №0000132300/0 та від 30.01.2008р. №0000142300/0.

В апеляційній скарзі відповідач, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову господарського суду Київської області від 20 травня 2008 року та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, зміст судового рішення і апеляційної скарги, пояснення учасників судового розгляду та, перевіривши доводи апеляції наявними у матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, з 03.12.2007р. по 28.12.2007р. року працівниками Державної податкової інспекції у Бородянському районі було проведено виїзну планову перевірку ТОВ ІНФОРМАЦІЯ_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 8.07.2005р. по 30.09.2007р..

За наслідками перевірки було складено Акт від 17.01.2008р. № 21/23-33512918.

В ході перевірки було встановлено, зокрема, порушення ТОВ ІНФОРМАЦІЯ_1 вимог пп.7.4.5 п.7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок чого донараховано податок на додану вартість в сумі 2083 грн. за березень 2006р.

· пп.7.4.5 п.7.4. статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість", в результаті чого донараховано податок на додану вартість в сумі 47504 грн.

· статті 15 Декрету Кабінету міністрів України „Про місцеві податки та збори", внаслідок чого позивачем занижено комунальний податок загалом на 34 грн.

- пп. 4.1.4 п. 4.1 статті 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань

перед бюджетами та державними цільовими фондами", а саме: не подано розрахунок

комунального податку за 4 кв. 2005р.

Згідно вимог п. 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8і цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. (Закон у редакції, чинній на момент проведення перевірки).

Приписами пп. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит визначається дата здійснення першої з наступних подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної.

Будь-яких інших правил чи застережень щодо дати виникнення права у платника податку на податковий кредит Законом України "Про податок на додану вартість" не передбачено.

Обов'язковою умовою включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) в складі ціни за товари (роботи, послуги), відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість", є наявність податкової накладної, виданої продавцем. Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

З матеріалів справи вбачається, що 13.06.2006р. між позивачем та ТОВ ІНФОРМАЦІЯ_2 укладено Договір № 02/06-19 на улаштування дорожнього покриття, згідно умов якого ТОВ ІНФОРМАЦІЯ_1 -Замовник, доручає, а ТОВ ІНФОРМАЦІЯ_2 - Генеральний підрядник, приймає на себе виконання власними і залученими силами і засобами комплексу будівельно-монтажних робіт по улаштуванню дорожнього покриття проїздів та майданчиків с.Пилиповичі, згідно проектно-кошторисної документації. Динамічна ціна робіт, що доручені Генеральному підряднику, згідно умов п. 2.1 договору складає 300000 грн., в т.ч. ПДВ 50000 грн.

Термін виконання будівельно-монтажних робіт - початок -червень 2006р., завершення - грудень 2006р. (п.3.1 Договору).

На виконання вказаного договору сторони уклали акт приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2006р. та за листопад 2006р. замовник - ТОВ ІНФОРМАЦІЯ_1 найменування будівництва - улаштування дорожнього покриття проїздів та майданчиків с. Пилиповичі., в якому перераховані виконані роботи та складений локальний кошторис та довідка про вартість виконаних підрядних робіт за вересень 2006р. та листопад 2006р. (підписані та скріплені печатками з боку підрядника - ТОВ ІНФОРМАЦІЯ_2, з боку замовника - ТОВ ІНФОРМАЦІЯ_1 (копії залучені до справи, оригінали надавались для огляду під час судового розгляду).

Також, в матеріалах справи містяться копії платіжних доручень від 13.06.2006р. № 67 на суму 150000 грн., призначення платежу - оплата за реконструкцію автодоріг, від 1.09.2006р. № 91 на суму 50000 грн., від 29.11.2006р. на суму 85022,80 грн., призначення платежу -оплата за БМР згідно акту виконаних робіт, де платником виступає ТОВ ІНФОРМАЦІЯ_1, а одержувачем - ТОВ ІНФОРМАЦІЯ_2.

На підтвердження виконання зазначених договорів ТОВ ІНФОРМАЦІЯ_2 видавало позивачу податкові накладні (копії в матеріалах справи).

· податкову накладну від 31.07.2006 року № 5\7 на суму 150000 грн., сума ПДВ -25000 грн..

· податкову накладну від 29.09.2006р. № 4\9 на суму 50493,60 грн., сума ПДВ -8415,60 грн.

· податкову накладну від 30.11.2006 року № 10\11 на суму 84529,20 грн., сума ПДВ-14088,20 грн.

Зазначені накладні відображені позивачем в реєстрі податкових накладних, а суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів.

На момент проведення перевірки позивач на підтвердження суми податкового кредиту за вересень, жовтень, січень 2006 року мав податкові накладні, отримані від ТОВ ІНФОРМАЦІЯ_2, які містять всі необхідні реквізити, визначені вимогами п.п 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість".

Згідно вимог пп. 7.4.4 п. 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

При цьому, приписами пп. 7.4.4 п. 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" передбачено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Судом першої інстанції встановлено, що видами діяльності ТОВ ІНФОРМАЦІЯ_1 є діяльність автомобільного вантажного транспорту, посередництво в торгівлі автомобільними деталями та приладами, технічне обслуговування та ремонт автодоріг.

Відповідно до Договору №02/06-19 та актів приймання виконаних підрядником робіт за вересень 2006 року та за листопад 2006 оку, підрядником - ТОВ «Автошляхбудсервіс» виконувались підрядні роботи по улаштуванню дорожнього покриття проїздів та майданчиків с. Пилиповичі.

Відповідно до Довідки від 15.01.2008р. №20/23-03580676 про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Агрошляхбудсервіс» з питань правових відносин з ТОВ ІНФОРМАЦІЯ_1 за період з 01.06.2006р. по 31.01.2007р. ТОВ «Агрошляхбудсервіс» протягом вересня-жовтня 2006 року проводило будівельно-монтажні роботи по реконструкції доріг с.Пилиповичі для ТОВ ІНФОРМАЦІЯ_1 на загальну суму 2850022,80грн., що підтверджується довідками про вартість виконаних робіт та актами приймання виконаних робіт за вересень та жовтень 2006 року. Суми ПДВ по виписаних ТОВ «Агрошляхбудсервіс» податкових накладних включена до податкових зобов'язань відповідних періодах 2006р. та відображена у реєстрах отриманих та виданих податкових накладних. Заборгованість по розрахунках із споживачем станом на 01.01.2007р. відсутня.

На підтвердження правомірності віднесення до складу податкового кредиту за березень 2006 року ТОВ ІНФОРМАЦІЯ_1 надало податкову накладну від 17.03.2006р. № 147, отриману від ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_3», яка містять всі необхідні реквізити, визначені вимогами п.п 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" (копія залучена до матеріалів справи, оригінал наданий для огляду у судовому засіданні). Накладна виписана на виконання наданих позивачеві проектних робіт ТОВ „ІНФОРМАЦІЯ_3" на загальну суму 12500 грн., в т.ч. 2083 грн. ПДВ. На підтвердження факту виконання проектних робіт, позивачем залучено до матеріалів справи акт № СТ-0000321 здачі-прийняття робіт (підписаний обома сторонами та скріплений печатками.

При цьому, слід зауважити наступне: посилання відповідача на відсутність в реєстрі повних реквізитів накладної, за умови встановлення під час судового розгляду того факту, що згадана податкова накладна була виписана виконавцем робіт - ТОВ „ІНФОРМАЦІЯ_3", не заслуговують судом на увагу, оскільки не є підставою для висновку щодо порушення з боку позивача вимог пп. 7.4.5 статі 7 Закону України „Про податок на додану вартість".

Щодо заниження позивачем комунального податку загалом на суму 34 грн., внаслідок порушення вимог статті 15 Декрету Кабінету Міністрів України „Про місцеві податки і збори" оскільки невірно було визначено облікову кількість працівників Товариства, в наслідок чого відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 30.01.2008р. № 0000142300X0, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання зі сплати комунального податку загалом на суму 204 грн., з яких 34 грн. -сума основного платежу, а 170 грн. - сума штрафних санкцій з цього податку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню з огляду на таке:

Як вбачається з акта перевірки від 17.01.2008р. № 21/23-33512918 підставою для нарахування позивачеві 34 грн. комунального податку, ДПІ зазначила невірне визначення облікової кількості працівників Товариства, і як наслідок заниження комунального податку загалом на суму 34 грн. у періоді з 3 кв. 2005р. по 3 кв. 2007р.

Відповідно до приписів статті 1 Декрету Кабінету міністрів України „Про місцеві податки і збори" комунальний податок належить до місцевих податків і зборів, який справляється з юридичних осіб, крім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств. Його граничний розмір не повинен перевищувати 10 відсотків річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (стаття 15 Декрету)

Враховуючи роз'яснення Мінстату України від 13.02.96 р. № 04-2-7/60, для розрахунку комунального податку рекомендовано застосовувати показник «середньоспискова (на сьогодні - середньооблікова) чисельність штатних працівників спискового (на сьогодні - облікового) складу», який обчислювався відповідно до Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України, затвердженої наказом Мінстату України від 07.07.95 р. № 171

Наказом Держкомстату України від 28.09.2005 р. № 286 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.11.2005 р. за № 1442/11722, за текстом - Інструкція № 286) затверджено і введено в дію з 01.01.2006 р. Інструкцію зі статистики кількості працівників, пунктом 1.8 якої визначено, що суть показника середньооблікової кількості штатних працівників полягає в тому, що зайнятий працівник враховується лише один раз (за місцем основної роботи) незалежно від терміну трудового договору та тривалості робочого часу.

Середньооблікова кількість штатних працівників за місяць обчислюється шляхом підсумовування кількості штатних працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, тобто з 1 по ЗО або 31 число (для лютого - по 28 або 29), включаючи вихідні, святкові та неробочі дні, та ділення одержаної суми на число календарних днів звітного місяця (пп. 3.2.1 Інструкції № 286).

Відповідно до пп. 3.2.2 Інструкції № 286 при обчисленні середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу враховуються всі категорії працівників, зазначені в пунктах 2.4 та 2.5 цієї Інструкції, крім працівників, які перебувають у відпустках у зв'язку з вагітністю та пологами або для догляду за дитиною до досягнення нею віку, передбаченого чинним законодавством або колективним договором підприємства, включаючи тих, які усиновили новонароджену дитину безпосередньо з пологового будинку (підпункти 2.5.8, 2.5.9 Інструкції № 286).

Специфічним є визначення середньооблікової кількості штатних працівників на підприємствах, які працювали неповний місяць (наприклад, на створених або ліквідованих підприємствах). Так, згідно з пп. 3.2.4 Інструкції № 286 середньооблікова кількість штатних працівників на підприємствах, які працювали неповний місяць, визначається шляхом ділення суми облікової кількості штатних працівників за всі дні роботи підприємства у звітному місяці, включаючи вихідні, святкові та неробочі дні за період роботи, на число календарних днів у звітному місяці.

Згідно з п. 4.3 згаданої Інструкції не включаються до середньооблікової чисельності працівники, які не перебувають у штаті даного підприємства, а саме прийняті на роботу за сумісництвом з інших підприємств і ті, які оформлені за сумісництвом на одному і тому ж підприємстві (внутрішні сумісники).

До складу сумісників не повинні включатися працівники, які виконують, крім основної роботи, іншу оплачувану роботу без зайняття штатної посади на тому ж підприємстві. Працівник, який отримує на одному підприємстві дві, півтори або менше однієї ставки і оформлений за сумісництвом на тому ж підприємстві, де знаходиться основне місце роботи (внутрішнє сумісництво), враховується як одна фізична особа.

В акті перевірки зазначено, що позивачем було невірно визначено облікову кількість працівників за період з 3 кв. 2005р. по 3 кв. 2007р.. Позивач, наголошуючи на відсутності з його боку порушень щодо заниження комунального податку, посилається на те, що працівниками ДПІ безпідставно включено Іваницького Віктора Івановича, який перебував на посаді директора ТОВ ІНФОРМАЦІЯ_1 з 25.05.2005р. і був прийнятий на роботу за сумісництвом, до переліку, на підставі якого визначається облікова кількість працівників.

Однак, з Акту перевірки не вбачається, яка саме розбіжність у кількості працюючих була виявлена, оскільки зазначено лише середньоспискова чисельність за даними платника та дані перевірки щодо розміру комунального податку. Під час судового розгляду присутні представники ДПІ не змогли пояснити на яку кількість виникла розбіжність у перевіряємому періоді, і так само не могли спростувати посилання позивача стосовно того, що податковою службою було помилково включено сумісника Іваницького Віктора Івановича.

В порушення вимог ст. 71 КАС України Державна податкова інспекція у Бородянському районі не надано належних доказів на підтвердження факту заниження з боку позивача комунального податку на суму 34 грн. та не доведено під час судового розгляду як правомірність нарахування так і сам розмір донарахування.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог ТОВ ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 30.01.2008р. № 0000142300/0, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання зі сплати комунального податку загалом на суму 204 грн.

Позивач, посилаючись на вимоги пп. 4.1.4 п. 4.1 статті 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами" наголошує на неправомірному нарахуванні 170 грн. штрафних санкцій згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 30.01.2008р. № 0000152300/0.

Згідно з вимог пп. 4.1.4 п. 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:

· календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

· календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Базовий податковий період для комунального податку визначається відповідно до прийнятого рішення органу місцевого самоврядування про справляння місцевого податку на відповідній території органу місцевого самоврядування.

Відповідно до пп. 5.3.1 п. 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного терміну подання податкової декларації.

Згідно вимог пп. 17.1.1. статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

З огляду на викладене, відсутні правові підстави для скасування податкового повідомлення-рішення від 30.01.2008р. № 0000152300/0, яким позивачеві нараховано 170 грн. штрафних санкцій за неподання розрахунку зі сплати комунального податку за 4 кв. 2005р.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що Господарський суду Київської області правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст.160, 199, 200, 205, 206 КАС України Київський апеляційний адміністративний суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Київської області від 20 травня 2008 року в адміністративній справі №А4/122-08 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення цієї ухвали у повному обсязі.

Головуючий суддя Л. Костюк

Судді: Е. Швед

О. Хрімлі