Ухвала суду № 46686794, 09.07.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/10375/14-ц 09.07.2015 09.07.2015 09.07.2015

Провадження №22-ц/784/1594/15

Головуючий у першій інстанції-Гуденко О.А.

Категорія 27 Доповідач апеляційної інстанції-Данилова О.О.

У Х В АЛ А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 липня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Данилової О.О.,

суддів - Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,

при секретарі - Гордійчук С.С.,

за участю відповідача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 травня 2015 року у цивільній справі за позовом

публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»

до ОСОБА_1

про стягнення кредитної заборгованості

та за зустрічним позовом

ОСОБА_1 до

публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі ПриватБанк)

про визнання кредитного договору недійсним

У С Т А Н О В И Л А:

В серпні 2014 року ПриватБанк звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

Позивач зазначав, що 30 травня 2008 року між банком і ОСОБА_1 укладено кредитний договір (без номеру), за яким останній отримав 2500 грн. кредитних коштів у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитну картку, зі сплатою 36 % річних на суму залишку заборгованості. Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 січня 2011 року з відповідача стягнуто заборгованість у розмірі 5334, 97 грн., з яких 2467, 74 грн. за тілом кредиту, 2867, 23 - за процентами та 266, 75 грн. штрафу.

Посилаючись на порушення відповідачем кредитних зобовязань та виникнення станом на 30 червня 2014 року заборгованості, банк просив стягнути 7403, 47 грн. заборгованості за процентами, як різницю між загальним кредитним боргом відповідача станом на 30 червня 2014 року -12738,44 грн. та суми, стягнутої судовим рішенням.

Відповідач ОСОБА_1 позов не визнав та звернувся з зустрічними вимогами про визнання кредитного договору недійсним, посилаючись на те, що кредитний договір з банком не укладав, гроші не отримував, а його документами ймовірно скористались інші особи.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 травня 2015 року зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Кредитний договір від 30 травня 2008 року визнано недійсним. У задоволенні позову ПриватБанку відмовлено. З позивача на користь ОСОБА_1 стягнуто 3014,8 грн. судових витрат.

В апеляційній скарзі ПриватБанк просив рішення скасувати, задовольнити його позов, у задоволенні зустрічного позову відмовити. Апелянт посилався на неналежність доказів - висновку експерта, який зроблено з порушенням порядку проведення почеркознавчих експертиз, а також наявність судового рішення, яким встановлено факт кредитних правовідносин між сторонами.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Так, за загальними правилами статей 10, 11, 60 ЦПК суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування цих обставин здійснюється на підставі пояснень сторін, показань свідків, письмових, речових доказів та висновків експертів (стаття 57 ЦПК).

Проведення експертизи здійснюється в порядку статті 147 ЦПК, якою також передбачено, що висновок експерта для суду не є обовязковим і оцінюється судом поряд з іншими доказами, але незгода суду з висновком експерта повинна бути мотивована (частини 6,7).

Умови, порядок призначення та проведення експертиз, в тому числі і почеркознавчих, передбачені Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та Науково-методичними рекомендаціями з питань підготовки та призначення судових експертиз та експериментальних досліджень, затверджених наказом МЮУ від 8 січня 1998 року № 53/5 з наступними змінами (далі Рекомендації).

З матеріалів справи вбачається, що 30 травня 2008 року між ПриватБанком та від імені ОСОБА_1 укладено кредитний договір на отримання кредиту у розмірі 2500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом (а.с. 9).

Заочним рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 січня 2011 року з ОСОБА_1 на користь банку стягнуто 5601, 72 грн. кредитної заборгованості, в тому числі 2467,74 грн. за кредитом, 2867,23 грн. за процентами та 266,75 грн. штрафу (а.с. 42-43).

Ухвалою Центрального районного суду від 4 грудня 2014 року по справі призначено судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено питання про те, чи виконані підписи та напис у заяві на отримання кредиту від 30 травня 2008 року особисто ОСОБА_3 чи іншою особою, а також чи має підпис ознаки імітації, наслідування або спроби підроблення підпису та прізвища і ініціалів ОСОБА_3

Для дослідження направлені оригінали досліджуваних документів щодо оформлення кредитного договору на ім'я ОСОБА_1АП. (анкета-заява, довідка про умови кредитування, копія свідоцтва про сплату єдиного податку, копія свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, вільні зразки почерку та підпису ОСОБА_1 на 4-х аркушах, умовно-вільні зразки на документах, що є в матеріалах справи, та експериментальні зразки на 60 аркушах.

Згідно експертного висновку № 1477 судово-почеркознавчої експертизи від 4 березня 2015 року рукописні записи «Сибірцев Антон Андреевич», «30.05.08» та підпис від імені ОСОБА_1 у графі «підпис» у заяві на отримання кредитної картки виконано не самим ОСОБА_1, а іншою особою (а.с. 99-105).

Виходячи з встановлених обставин та на підставі наданих сторонами доказів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про невідповідність кредитного договору від 30 травня 2008 року вимогам статті 203 ЦК щодо вільності волевиявлення учасника правочину та його відповідності внутрішній волі, а тому і недійсність угоди за правилами частини 1 статті 215 ЦК. Недійсна угода не породжує будь-яких зобов'язань, що і стало підставою для відмови у задоволенні позову ПриватБанку.

Колегія суддів не може прийняти до уваги посилання апелянта на недопустимість доказу висновку експерта, як отриманого з порушенням порядку, встановленого законом. Апелянт посилається на порушення пунктів 1.3 - 1.5 Рекомендацій, а саме те, що експертом не зазначено які зразки надійшли, зразки не упаковані, вільні зразки за часом виконання не є близькими до дати укладення договору, суд не завірив вільні та умовно-вільні зразки тощо.

Проте ухвала суду від 4 грудня 2014 року містить перелік всіх документів, наданих експерту для відповідного дослідження, а висновок експерта - перелік використаного ним порівняльного матеріалу, який він вважав достатнім для відповіді на поставлені судом питання (а.с. 99).

Посилання апелянта на сумнівність висновку експерта будь-яких обґрунтувань не містить. Відхилення від рекомендованих положень саме по собі не може вважатись порушенням порядку проведення експертизи та порушенням порядку одержання доказів (частина 2 статі59 ЦПК).

Крім того, за частиною 2 статті 150 ЦПК якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, ці обставини є підставою для призначення повторної експертизи за клопотанням сторони.

Але клопотань про призначення повторної почеркознавчої експертизи ПриватБанк не заявляв ані в суді першої, ані в суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували висновки суду чи доводили б порушення ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді