Рішення № 46685447, 10.07.2015, Березанський районний суд Миколаївської області

10.07.2015

Справа № 469/391/15-ц

2/469/208/15

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2015 року Березанський районний суд Миколаївської області

в складі:

головуючого судді - Тавлуя В.В.

при секретарі - Ткач Т. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Березанка цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

Позивач ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» 15.04.2015 року звернувся до суду з даним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому зазначив, що між ним та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №21МК/2006 від 07.04.2007 року, відповідно до умов якого Позивач зобовязався надати ОСОБА_1 кредит у сумі 55000,00 грн. на термін до 06.04.2009 року, а Відповідач зобовязався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та порядку, встановлені кредитним договором.

В забезпечення виконання зобовязань ОСОБА_1 за укладеним кредитним договором між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договори поруки.

Проте, у порушення умов кредитного договору відповідач ОСОБА_1 зобовязання за вказаним кредитним договором належним чином не виконує, в звязку з чим станом на 30.03.2015 року має місце заборгованість відповідача перед позивачем по вказаному Кредитному договору в розмірі 21162,61 грн., з яких:

- 561,13 грн. заборгованість за кредитом;

- 8 915,15 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 11686,33 грн. пеня за несвоєчасне виконання зобовязань за договором.

В звязку з цим, відповідно до умов п.5 договорів поруки Позивачем було направлено на адресу Відповідачів письмову вимогу із зазначенням невиконаних зобовязань за Договором №21МК/2006, однак вимога, що була предявлена до поручителів щодо виконання забезпеченого зобовязання залишена без задоволення.

Посилаючись на наведені обставини, позивач просить стягнути з відповідачів на його користь у солідарному порядку заборгованість за кредитом у розмірі 21162,61 гривень.

В судове засідання представник позивача, повідомленого належним чином про місце, день і час судового засідання, не зявився (а.с.50). У надісланій до суду заяві від 28.05.2013 року (а.с.39) представник позивача зазначав, що просить суд розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, і не заперечує проти заочного розгляду справи.

В судове засідання відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, повідомлені належним чином про місце, дату і час судового засідання, відповідно до положень абз.5 ч.5. ст.74 ЦПК України, повторно не зявилися (а.с.52, 53), як і не зявилися у судове засідання, призначене на 17.06.2015 року (а.с.45,46), яке було відкладене, у звязку з їх неявкою.

В судове засідання відповідачка ОСОБА_3, повідомлена належним чином про місце, дату і час судового засідання, повторно не зявилася (а.с.51), як і не зявилася у судове засідання, призначене на 17.06.2015 року (а.с.44), яке було відкладене, у звязку з її неявкою.

За таких обставин, враховуючи повторну неявку в судове засідання відповідачів, повідомлених належним чином про місце, дату і час судового засідання, за згоди позивача з таким порядком вирішення справи, суд визнав можливим провести заочний розгляд справи за відсутності відповідачів, з ухваленням заочного рішення на підставі наявних у справі доказів відповідно до положень ч.4 ст.169 та ст.224 226 ЦПК.

Дослідивши наявні у справі письмові докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст.ст.525, 526, 530 ЦК України, зобовязання повинні виконуватися належним чином і в строк встановлений в договорі, одностороння відмова від зобовязання, якщо інше не встановлено договором, не допускається.

У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.611 ЦК України).

Згідно з вимогами ч.2 ст.1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором. Наслідки порушення договору позики врегульовані нормами ст.ст.1050, 1048, 625 ЦК України. Стаття 1048 ЦК України передбачає обовязок позичальника повернути позикодавцеві крім позики проценти від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлено договором. Ст.625 ЦК відносно розміру процентів є відсилочною, в залежності від розміру процентів встановлених договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку.

Відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 554 ЦК України, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч.1 ст.60, ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі (ч.2 ст.60 ЦПК). Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір (ч.3 ст.60 ЦПК).

Матеріалами справи встановлено, що між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 відповідно до вимог ст.ст.1054,1055 ЦК України було укладено Кредитний договір №21МК/2006 від 07.04.2006 року (а.с.9-10, 11), згідно умов якого банк зобовязався надати відповідачу кредит у сумі 55000,00 грн. (п.1.1. договору) на термін до 06.04.2009 року (п.1.3. договору), а Відповідач зобовязався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та порядку, встановлені в Додатку №1, який є невідємною частиною договору (п.п.2.2.3 договору).

У п.4.1. Кредитного договору сторони погодили (а.с.10), що при порушенні Позичальником строків платежів зі сплати процентів за користування кредитом та строків повернення кредиту, передбачених договором, Позичальник зобовязаний сплатити Банку пеню в розмірі 0,2 % від суми непогашеного платежу за кожен день прострочення оплати.

Крім того, в забезпечення виконання ОСОБА_1 зобовязань за укладеним Кредитним договором №21МК/2006 від 07.04.2006 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договори поруки від 07.04.2006 року (а.с.12, 13), згідно умов п.2 яких, поручитель відповідає перед кредитором за виконання обовязків за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.

В порушення умов кредитного договору відповідач ОСОБА_1 зобовязання за вказаним кредитним договором належним чином не виконує, в звязку з чим, станом на 30.03.2015 року має місце заборгованість відповідача перед позивачем по вказаному Кредитному договору в розмірі 9476,28 грн., з яких:

- 561,13 грн. заборгованість за кредитом;

- 8 915,15 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом.

В звязку з цим, відповідно до умов п.4.1. Кредитного договору №21МК/2006 від 07.04.2006 року відповідачу нараховано позивачем пеню в розмірі 0,2 % від суми непогашеного платежу за кожен день прострочення оплати, що складає 11686,33 грн.

Зазначені обставини підтверджуються Розрахунком заборгованості за договором №21МК/2006 від 07.04.2006 року станом на 30.03.2015 року (а.с.4-5).

Дані, які б свідчили про інше, у суду відсутні.

В звязку з цим, суд доходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за укладеним кредитним договором у заявленому до стягнення розмірі.

Разом з тим, приймаючи рішення у справі, суд враховує, що про наявність заборгованості ОСОБА_1 перед позивачем за Кредитним договором №21МК/2006 від 07.04.2006 року та необхідність її погашення відповідачами 2, 3 на підставі укладених договорів поруки від 07.04.2006 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3, як поручителів за вказаним договором, банком було сповіщено шляхом направлення на їх адресу письмового повідомлення за №30.1.0.0/2 60407LES15010 від 06.03.2015 року, що підтверджується копією даного повідомлення (а.с.6) та копією реєстру поштових відправлень рекомендованих листів №5180 з копією фіскального чеку від 22.03.2015 (а.с.7-8).

Однак, за змістом положень ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя.

Таким чином, враховуючи, що згідно п.1.3. Кредитного договору №21МК/2006 від 07.04.2006 строком настання основного зобовязання встановлено 06.04.2009 року, а вимогу до поручителів предявлено 06.03.2015 року, тобто, після спливу шестимісячного строку від дня настання основного зобовязання, суд вважає, що відповідно до вимог ч.4 ст.559 ЦК України порука відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за Кредитним договором №21МК/2006 від 07.04.2006 року, є припиненою.

В звязку з цим, відповідно до встановлених обставин справи, суд дійшов до висновку, що для задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» щодо солідарного стягнення з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованості за Кредитним договором №21МК/2006 від 07.04.2006 року відсутні правові підстави.

А тому, у задоволенні цієї частини позовних вимог позивача слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 553, 554, 611, 625, 1048 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57, 60, ч.4 ст.169, 209, 212-215, 224 226 ЦПК України, суд ,

в и р і ш и в:

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (адреса місцезнаходження: 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд 50) на р/р 29092829003111, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570, заборгованість за Кредитним договором №21МК/2006 від 07.04.2006 року, у розмірі 21 162 (двадцять одна тисяча сто шістдесят два) гривень, 61 коп., визначену станом на 30.03.2015 року, з яких:

- 561 (пятсот шістдесят один) гривень, 13 коп. заборгованість за кредитом;

- 8 915 (вісім тисяч девятсот пятнадцять) гривень, 15 коп. заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 11686 (одинадцять тисяч шістсот вісімдесят шість) гривень, 33 коп. пеня за несвоєчасне виконання зобовязань за договором.

У задоволенні решти частини позовних вимог, відмовити.

На підставі ч.1 ст. 88 ЦПК України стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК», МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570, в рахунок відшкодування судового збору, сплаченого позивачем при подачі позовної заяви, грошові кошти, в розмірі 243 (двісті сорок три) гривень, 60 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Березанський районний суд Миколаївської області шляхом подачі скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 13 липня 2015 року.

Суддя: