Постанова № 46684335, 09.07.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2015 р. Справа № 917/218/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Гетьман Р.А., суддя Пуль О.А.,

при секретарі Катренко І.С.,

за участю представників:

від позивача - Кривохижа Ю.А. - за довіреністю від 04.03.2015р. № 04.2-18/2/492,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу виконавчого комітету Полтавської міської ради (вх.№3225 П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 18.05.2015р. у справі №917/218/15,

за позовом виконавчого комітету Полтавської міської ради, м. Полтава,

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Полтава,

про стягнення збитків,

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2015 року виконавчим комітетом Полтавської міської ради до господарського суду Полтавської області подано позовну заяву, в якій він просив стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь виконавчого комітету Полтавської міської ради 16500 грн. 00 коп. завданих збитків.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 18.05.2015р. у справі №917/218/15 (суддя Сірош Д.М.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення місцевого господарського суду обґрунтоване тим, що приписи ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначають єдину підставу для перерахування коштів (пайової участі у розвитку інфраструктури) - договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Полтави, укладений з органом місцевого самоврядування, обов'язок щодо укладення якого покладено на виконавчий комітет Полтавської міської ради.

Крім того, на думку суду, дії відповідача стали не єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості позивача на отримання коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури міста. При цьому, господарський суд дійшов висновку про відсутність в діях відповідача складу правопорушення, у зв'язку з чим позивачем не доведено факт нанесення йому збитків, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, виконавчий комітет Полтавської міської ради звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 18.05.2015р. у справі № 917/218/15 та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги виконавчого комітету Полтавської міської ради задовольнити повністю, а саме стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь виконавчого комітету Полтавської міської ради 16500 грн. 00 коп. завданих збитків; стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь виконавчого комітету Полтавської міської ради судовий збір у сумі 2740 грн. 50 коп.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, позивач, зокрема, зазначає, що порушення ФОП ОСОБА_2 приписів статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" щодо обов'язку укласти з органом місцевого самоврядування договір про пайову участь розвитку інфраструктури м. Полтава призвело до зменшення надходжень до місцевого бюджету, тим самим ослаблення економічної основи місцевого самоврядування.

При цьому, на думку апелянта, місцевий господарський суд дійшов хибного висновку щодо наявності у виконавчого комітету Полтавської міської ради обов'язку укладати договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м.Полтави.

Крім того, позивач зазначає, що при належному виконанні ФОП ОСОБА_2 положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури м. Полтава, місцевим бюджетом м. Полтави дійсно були б отримані доході в розмірі 18300 грн. 00 коп., тому вказана сума є збитками, які підлягають стягненню з відповідача.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 10.06.2015р. апеляційну скаргу Полтавської міської ради прийнято до провадження, справу призначено до розгляду.

На підставі розпорядження секретаря другої судової палати від 09.07.2015р. у зв'язку з відпусткою судді Бородіної Л.І. для розгляду справи №917/218/15 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Гетьман Р.А., суддя Пуль О.А.

09.07.2015р. виконавчим комітетом Полтавської міської ради подано клопотання про долучення до матеріалів справи листа бюджетно-фінансового управління виконавчого комітету Полтавської міської ради від 30.06.2015р. № 01-01/03/813 (вх.№10433).

09.07.2015р. виконавчим комітетом Полтавської міської ради подано клопотання, в яком він просить залучити прокуратуру Полтавської області (36020, м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави,7, код ЄДРПОУ 02910060) до участі у справі № 917/218/15 за позовом виконавчого комітету Полтавської міської ради до ФОП ОСОБА_2 про стягнення коштів у розмірі 16500,00 грн. в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача (вх.№ 10432).

Виконавчий комітет Полтавської міської ради, посилаючись на положення п. 6 ст. 20, ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», п. 3 резолютивної частини Рішення Конституційного суду України від 08.04.1999р. № 3-рп/99, обґрунтовує подане ним клопотання необхідністю захисту інтересів держави та відновлення порушеного права територіальної громади м. Полтави.

Розглянувши заявлене виконавчим комітетом Полтавської міської ради клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, прокуратури Полтавської області, судова колегія зазначає наступне.

Згідно з ст. ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора.

Статтею 18 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до складу учасників судового процесу входять: сторони, треті особи, прокурор, інші особи, які беруть участь у процесі у випадках, передбачених цим Кодексом.

Тобто, закон виділяє прокурора як самостійного учасника судового процесу.

Згідно статті 361 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Статтею 29 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд рішення Верховним Судом України, про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб.

У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача. З метою вирішення питання щодо наявності підстав для ініціювання перегляду судових рішень у справі, розглянутій без участі прокурора, вступу в розгляд справи за позовом іншої особи прокурор має право знайомитися з матеріалами справи в суді, робити виписки з неї, отримувати копії документів, що знаходяться у справі.

Про свою участь у вже порушеній справі прокурор повідомляє господарський суд письмово, а в судовому засіданні - також і усно.

Отже, процесуальним законом не передбачено можливості участі у справі прокурора в якості третьої особи, а також можливості впливу оскаржуваним судовим рішенням на права вказаного учасника судового процесу в разі, якщо він вступає у справу з метою захисту інтересів громадянина або держави.

З урахуванням викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що клопотання позивача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача прокуратури Полтавської області не підлягає задоволенню.

В судовому засіданні представник виконавчого комітету Полтавської міської ради підтримав вимоги апеляційної скарги, просив суд рішення господарського суду Полтавської області від 18.05.2015р. у справі № 917/218/15 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення за вих.№ 014429/1, яке міститься в матеріалах справи.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 Господарського процесуального кодексу України) є правом, а не обов'язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, а також обставини, викладені в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом Полтавської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем здійснено будівництво складу металовиробів по АДРЕСА_1 в м. Полтаві та введено вказаний об'єкт в експлуатацію згідно з декларацією ПТ 142130530404 від 22.03.2013р.

14.02.2014р. головним державним фінансовим інспектором відділу Держфініспекції в Полтавській області складено довідку про перевірку діяльності Полтавської міської ради та її виконавчого комітету, управління економічних питань та Управління з питань містобудування та архітектури з питань залучення коштів фізичних осіб та юридичних осіб на пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної структури м. Полтави та їх подальше цільове використання за період з 2011-2013 роки.

Як вказує позивач, з зазначеної довідки Держфініспекції виконавчому комітету Полтавської міської ради стало відомо про те, що Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 здійснено будівництво складу металовиробів по АДРЕСА_1 та введено вказаний об'єкт в експлуатацію згідно з декларацією ПТ 142130530404 від 22.02.2013 p., кошторисна вартість будівництва при цьому склала 165000,00 грн.

07.08.2014р. позивач листом звернувся до відповідача з пропозицією укласти договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Полтава № 46 від 07.08.2014р. Проте, відповідачем на вказаний лист не надано жодної відповіді, договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Полтави між сторонами не було укладено.

Крім того, позивач звертався до господарського суду Полтавської області з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про визнання договору від 07.08.2014р. № 46 про пайову участь укладеним.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 16.12.2014р. у справі №917/2113/14 в задоволенні вказаного позову відмовлено.

Зокрема, вказаним судовим рішенням встановлено, що на час видачі дозволу на виконання будівельних робіт договір про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту між позивачем та відповідачем не був укладений. Доказів скасування чи зміни вказаного рішення господарського суду Полтавської області сторонами не надано.

05.02.2015р. виконавчим комітетом Полтавської міської ради до господарського суду Полтавської області було подано позов про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 завданих збитків з підстав, викладених вище.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частин 2, 3 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Згідно із частиною 5 статті 40 цього Закону, величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

Частиною 9 статті 40 цього Закону визначено строки, упродовж яких мають укладатися договори про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту - не пізніше ніж 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника будівництва щодо його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

За приписами частини 1 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Колегією суддів встановлено, що відповідно вказаної ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" 18.05.2012р. рішенням 22 сесії Полтавської міської ради 6 скликання "Про затвердження Порядку залучення, та розрахунку і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури м.Полтава" затверджено Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури м. Полтава, який містить механізм залучення до пайової участі, порядок укладення договорів та розрахунку розміру величини пайового внеску.

Згідно з п. 1 розділу 3 Порядку розрахунок розміру пайової участі (внеску) замовника (інвестора, забудовника) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури визначається даним Порядком на пізніше десяти робочих днів з дня реєстрації виконавчим комітетом Полтавської міської ради звернення замовника щодо укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування, з техніко-економічними показниками.

Відповідно до п. 1 розділу 4 Порядку підготовча робота щодо укладення договорів розпочинається після звернення замовника до виконавчого комітету Полтавської міської ради щодо намірів будівництва, розширення, реконструкції та реставрації, змін цільового призначення, технічного переоснащення об'єктів, наданні замовником повідомлення про реєстрацію Інспекцією ДАБК в Полтавській області декларації про початок будівельних робіт.

Договір про пайову участь (внесок) у розвитку інфраструктури м. Полтави укладається до прийняття об'єкта в експлуатацію не пізніш п'ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення (при наявності документів, передбачених п.2 розділу 4 цього Порядку).

Договір про пайову участь укладається виконавчим комітетом Полтавської міської ради та підписується особою уповноваженою, на представництво у правовідносинах з підприємствами, установами, організаціями, господарськими товариствами, суб'єктами підприємницької діяльності та вчинення правочинів від імені виконавчого комітету Полтавської міської ради - першим заступником міського правління.

Згідно з п. 8 розділу 4 Порядку безпосередній контроль за виконанням зобов'язань здійснює управління економічних питань.

Такий контроль включає:

- укладення договорів;

- листування зі стороною з питань, що стосуються договору та його виконання;

- підготовку, в разі потреби, змін і доповнень до чинних договорів;

- подання відповідним підрозділам про спонукання виконання укладених договорів.

Факт прийняття об'єкта будівництва відповідача в експлуатацію підтверджується декларацією про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої Інспекцією ДАБК у Полтавській області 22.02.2013p. за №ПТ142130530404, відповідно до якої будівництво складу металовиробів по АДРЕСА_1 в м. Полтаві, вважається об'єктом готовим до експлуатації.

Замовником будівництва за Декларацією про готовність об'єкта до експлуатації є відповідач - ФОП ОСОБА_2.

Зазначена дата, в силу приписів пункту 11 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011р. № 461, є датою прийняття об'єкта в експлуатацію.

Проте, до вищевказаної дати (22.02.2013р.) договір пайової участі відповідачем як замовником будівництва з органом місцевого самоврядування укладено не було.

Враховуючи зазначене колегія суддів зазначає, що в даному випадку не можна вести мову про порушення цивільного права особи, в інтересах яких подано позовну заяву, на отримання грошових кошів у вигляді пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, оскільки укладення договору про пайову участь обов'язкове саме на етапі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

За загальним правилом договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 ЦК України).

З урахуванням положень ст. 40 вказаного Закону та рішення Полтавської міської ради від 18.05.2012р., обов'язок щодо укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Полтави покладено на виконавчий комітет Полтавської міської ради.

Як зазначено вище, вже листом від 07.08.2014р. № 04.2-76/2/1653 позивач звернувся до відповідача з пропозицією укласти договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Полтава № 46 від 07.08.2014р., тобто після прийняття вказаного об'єкта будівництва в експлуатацію.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що до прийняття об'єкта (складу металовиробів по АДРЕСА_1 в м. Полтаві) в експлуатацію позивач до суду з вказаними вимогами не звертався.

Враховуючи положення чинного законодавства України Порядку, колегія суддів приходить до висновку, що договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту повинен укладатись замовником будівництва з органом місцевого самоврядування до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію та є єдиною підставою для сплати замовником будівництва коштів пайової участі у розвитку інфраструктури міста Полтави.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне також зазначити наступне.

Нормами ст. 623 Цивільного кодексу України та ст. 224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Відповідно ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За ч.1 ст. 225 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ особи, що обмежує його інтереси, як учасника певних відносин і проявляється у витратах, зроблених особою, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних особою доходів, які б вона одержала при умові правомірної поведінки особи.

При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання (ч. 4 ст. 623 Цивільного кодексу України).

За ст. 623 Цивільного кодексу України відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності. Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Колегія суддів зазначає, що важливим елементом доказування наявності упущеної вигоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Принагідно довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки, тому кредитор має довести не лише розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, але самий факт порушення боржником його обов'язку та причинний зв'язок між цим порушенням і шкодою. Вжиті кредитором заходи з метою отримання доходів є критерієм визначення розміру збитків у вигляді упущеної вигоди.

До такого висновку дійшов Верховний Суд України в постанові від 30.05.2006 у справі №42/266-6/492.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачами не надано жодного доказу того, що ним було вжито заходів одержання доходів у вигляді розміру пайової участі, а також заходи щодо уникнення збитків, зокрема, позивач не звертався з позовом про спонукання відповідача до укладення договору про пайову участі до введення об'єкта до експлуатації.

Крім того, як зазначено у п. 3 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 14.01.2014р. № 01-06/20/2014 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків" при вирішенні спорів про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди суди повинні дослідити, чи могли такі збитки бути реально понесені кредитором та чи вживав кредитор заходів щодо їх відшкодування. Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі використання зазначених приміщень. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Також, як зазначено у постанові Верховного Суду України від 09.12.2014р. №3-188гс14 при вирішенні спору про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди суд повинен врахувати, пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті доходи, які могли б бути реально отримані при належному виконанні боржником зобов'язання за договором.

Відповідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Однією зі складових місцевого бюджету є бюджет розвитку, надходження якого, згідно з пунктом 4-1 частини 1 статті 71 Бюджетного кодексу України включають кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, отримані відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Таким чином, вихідним при визначенні неодержаного доходу (втраченої вигоди) міського бюджету міста Полтава є планування таких доходів і відповідне їх відображення в рішеннях про місцевий бюджет.

При цьому, в листі бюджетно-фінансового управління виконавчого комітету Полтавської міської ради від 30.06.2015р. № 01-01/03/813, на який посилається позивач, обґрунтовуючи наявність факт завдання збитків місцевому бюджету м.Полтава, зазначено, що замовник ФОП ОСОБА_2 не звертався до виконавчого комітету Полтавської міської ради із заявою про укладення відповідного договору. Отже, у рішенні позачергової двадцять восьмої сесії Полтавської міської ради шостого скликання від 24.12.201р. "Про міський бюджет на 2013 рік" не планувалися доходи від сплати ФОП ОСОБА_2 коштів пайової участі на розвиток інфраструктури м. Полтава у сумі 16500 грн.

Таким чином, вказаним листом від 30.06.2015р. підтверджується, що позивачем не надано належного розрахунку запланованого надходження до місцевого бюджету міста Полтава 2013 року від ФОП ОСОБА_2 у вигляді грошових коштів для створення і розвитку інфраструктури міста в розмірі 16500,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що у діях відповідача відсутні будь-які докази протиправної поведінки стосовно позивача, а також недоведеності позивачем розміру заявлених збитків у вигляді упущеної вигоди (неодержаного доходу) в розмірі 16500,00 грн.

При цьому, оскільки між виконавчим комітетом Полтавської міської ради та відповідачем договір про пайову участь не укладався, та у зв'язку з чим відповідні зобов'язальні правовідносини не виникли, таким чином, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для кваліфікації орієнтовної суми пайового внеску як упущеної вигоди позивача та відмовив в задоволенні позову.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, які зводяться до того, що несплачений відповідачем пайовий внесок при відсутності передбаченого законом договору про пайову участь є збитками у вигляді упущеної вигоди, не ґрунтуються на вищевказаних нормах закону та не спростовують наведені висновки місцевого господарського суду, у зв'язку з чим апеляційна скарга виконавчого комітету Полтавської міської ради не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення господарського суду Полтавської області від 18.05.2015р. у справі №917/218/15 має бути залишене без змін.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати апелянта по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 99, 101, п.1 ч.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу виконавчого комітету Полтавської міської ради залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 18.05.2015р. у справі №917/218/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 14.07.2015р.

Головуючий суддя Лакіза В.В.

Суддя Гетьман Р.А.

Суддя Пуль О.А.