Постанова № 46684332, 08.07.2015, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2015 р.

Справа № 916/57/15-г

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гладишевої Т.Я.

суддів Савицького Я.Ф., Журавльова О.О.

при секретарі судового засідання Селиверстовій М.В.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 08.07.2015 року:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився;

від третьої особи: не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Держземагентства у Біляївському районі Одеської області

на рішення господарського суду Одеської області від 23.03.2015 року

по справі № 916/57/15-г

за позовом: Державного підприємства "Українські спеціальні системи"

до відповідача: Управління Держземагентства у Біляївському районі Одеської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Управління державної казначейської служби України у Біляївському районі Одеської області

про стягнення 82274,80 грн.

В судовому засіданні 08 липня 2015 року згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

06.01.2015 року ДП “Українські спеціальні системи” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Відділу Держземагенства у Біляївському районі Одеської області про стягнення 88555,07 грн., з яких: 60000 грн. основного боргу, 10860,00 грн. пені, 4200,00 грн. штрафу, 11700,00 грн. втрат від інфляції та 1795,07 грн. 3% річних, що утворились за неналежне виконання умов договору про закупівлю програмно-апаратного комплексу за державні кошти № 11.207/13/ІН від 23.07.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем взятих на себе грошових зобов’язань за договором про закупівлю програмно-апаратного комплексу за державні кошти № 11.207/13/ІН від 23.07.2013 року з посиланням на ст. ст. 11, 202, 509, 526, 549, 550, 625, 629 ЦК України.

03.02.2015 р. позивач звернувся до господарського суду із заявою про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача 82274,80 грн., з яких: основний борг у розмірі 60000,00 грн., пеня в розмірі 6826,85 грн., інфляційні втрати в розмірі 13500,00 грн., 3% річних у розмірі 1947,95 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 23 березня 2015 року у справі № 916/57/15-г (суддя Д’яченко Т.Г.) позовні вимоги ДП “Українські спеціальні системи” задоволено частково: з відповідача на користь позивача стягнуто основний борг у розмірі 60000,00 грн., втрати від інфляції у розмірі 13500,00 грн., 3% річних у розмірі 1947,95 грн. та судовий збір у розмірі 1680,00 грн.

Приймаючи рішення, господарський суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність поставки позивачем відповідачу обладнання, існування заборгованості відповідача по оплаті вартості отриманого обладнання, у зв’язку з чим позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача вартості поставленого обладнання в сумі 60000,00 грн. є обґрунтованою та підлягає судом задоволенню. Також місцевим господарським судом визнано вірним нарахування 3% річних та інфляційних. Позовні вимоги щодо стягнення пені суд визнав безпідставними, необґрунтованими, оскільки з наявних в матеріалах справи доказів не вбачається узгодження розміру пені, в разі прострочення платежу за поставку ПАК-ДЗК.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 23.03.2015 року, Управління Держземагенства у Біляївському районі Одеської області звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ДП “Українські спеціальні системи” у повному обсязі, з посиланням при цьому на порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Ухвалами Одеського апеляційного господарського суду від 10.04.2015р., 22.05.2015 року по справі № 916/57/15-г повернуто апеляційну скаргу з додатками скаржнику на підставі п.3 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

Ухвалою від 08.06.2015 року по справі № 916/57/15-г апеляційну скаргу з додатками повернуто скаржнику на підставі п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

Ухвалою від 22.06.2015 року прийнято до апеляційного провадження апеляційну скаргу Управління Держземагентства у Біляївському районі Одеської області з датою призначення на 08.06.2015 року.

06.07.2015 року отримано заяву Управління Держземагентства у Біляївському районі Одеської області, в якій відповідач підтримав свою правову позицію та просив суд розглянути справу без участі його представника.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 23 липня 2013 року між Державним підприємством "Українські спеціальні системи" (позивач, постачальник) та Управлінням Держземагентства у Біляївському районі Одеської області (відповідач, замовник) укладено договір про закупівлю програмно-апаратного комплексу за державні кошти № 11.207/13/14, відповідно до умов якого постачальник зобов’язався виготовити у 2013 році та поставити замовникові два програмно-апаратні комплекси попередньої обробки та перевірки відомостей, які підлягають внесенню до державного земельного кадастру, захисту баз персональних даних та службової інформації зі спеціальним програмним забезпеченням, а Замовник зобов’язався прийняти і оплатити ПАК-ДЗК (пункт 1.1. договору).

Згідно пункту 3.1 договору сторонами узгоджено, що ціна договору становить 60 000,00 грн., у т.ч. 10 000,00 грн. ПДВ, відповідно до специфікації ПАК-ДЗК та протоколу погодження договірної ціни товару.

З урахуванням положень п. 4.1 договору, в редакції укладеної між сторонами додаткової угоди № 1 від 24.12.2013р., замовник зобов’язався здійснити оплату ПАК-ДЗК на підставі видаткової накладної на ПАК-ДЗК, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника у розмірі, визначеному п. 3.1 договору. Оплата здійснюється замовником на підставі підписаної сторонами видаткової накладної на ПАК-ДЗК не пізніше закінчення 2013р. фінансового року.

Пунктом 5.1 договору, в редакції укладеної між сторонами додаткової угоди № 1 від 24.12.2013р., постачальник зобов’язався передати ПАК-ДЗК замовнику відповідно до договору не пізніше 31.12.2013р.

На виконання умов договору про закупівлю програмно-апаратного комплексу за державні кошти № 11.207/13/14 від 23 липня 2013 року, позивач 25.12.2013р. здійснив поставку на користь відповідача двох програмно-апаратних комплексів попередньої обробки та перевірки відомостей, які підлягають внесенню до державного земельного кадастру, захисту баз персональних даних та службової інформації зі спеціальним програмним забезпеченням захисту інформації на загальну суму 60000,00 грн., що підтверджується копією видаткової накладної № РН-0000068 та копією довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей № 32 від 24.12.2013р.

14.04.2014 року позивач звернувся з претензією № 02-523 до Управління Держземагентства у Біляївському районі Одеської області з вимогою негайної сплати заборгованості за договором № 11.207/13/14 від 23.07.2013 року.

Листом від 29.04.2014р. відповідач повідомив позивача про визнання заборгованості, яка буде погашена в межах отриманого фінансування.

Згідно з пунктом 7.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов’язань за договором, сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором.

Наведені обставини стали підставою для звернення позивача з позовом до господарського суду про стягнення як основної заборгованості, так і 3% річних, пені та інфляційних втрат на загальну суму, з урахуванням уточнень позову, 82274,80 грн.

Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 175 ГК України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Факт прийняття відповідачем товару за договором не спростовується відповідачем та підтверджується відповідними матеріалами справи.

За вимогами ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до п. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як правильно встановлено господарським судом, підтверджено матеріалами справи та в ході апеляційного перегляду, Управлінням Держземагентства у Біляївському районі Одеської області неналежно виконані прийняті на себе зобов’язання за умовами договору про закупівлю програмно-апаратного комплексу за державні кошти № 11.207/13/14 від 23 липня 2013р. щодо оплати вартості поставленого обладнання.

Доводи скаржника, що строк оплати за договором для нього ще не настав не приймаються судовою колегією, оскільки відсутність бюджетного фінансування не є та й не може бути підставою звільнення відповідача від своєчасного виконання своїх зобов’язань за договором, так як відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч.2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Судом першої інстанції правильно встановлено, з чим погоджується судова колегія, що положення укладеного між сторонами договору про закупівлю програмно-апаратного комплексу за державні кошти № 11.207/13/14 від 23 липня 2013р. не містять погодження щодо бази та розміру пені.

Відповідно до пункту 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” № 14 від 17.12.2013 року якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом. Так, нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено статтею 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", статтею 36 Закону України "Про телекомунікації", статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій". У таких випадках нарахування пені здійснюється не за Законом України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань", а на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку щодо необґрунтованості заявлених позивачем вимог щодо стягнення пені.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Невиконання відповідачем зобов'язання з оплати основного боргу в розмірі 60000,00 грн. за договором від 23.07.2013 року № 11.207/13/ІН підтверджено матеріалами справи та належними доказами, а тому вимоги про стягнення з відповідача втрат від інфляційних процесів та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов’язання є правомірними та обґрунтованими, і суд першої інстанції підставно стягнув 13500,00 грн. інфляційних втрат та 1947,95 грн. грн. 3% річних.

Враховуючи викладене, підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення господарського суду Одеської області від 23.03.2015 року по справі № 916/57/15-г апеляційна інстанція не вбачає, а доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, спростовуються вищевикладеним.

Керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 23.03.2015 року по справі № 916/57/15-г залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено та підписано 13.07.2015 року.

Головуючий суддя: Т.Я. Гладишева

Суддя: Я.Ф. Савицький

Суддя: О.О. Журавльов