Постанова № 46684311, 08.07.2015, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2015 р.Справа № 916/1519/15-гКолегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Савицького Я.Ф.

Суддів: Гладишевої Т.Я.

Головея В.М.

при секретарі судового засідання Селиверстовій М.В.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 08.07.2015р.:

від позивача-1: не з'явився;

від позивача-2: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

від прокуратури: Немцев Є.Г., за посвідченням;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Артек-Союз"

на рішення господарського суду Одеської області

від 02 червня 2015 року

по справі № 916/1519/15-г

за позовом Військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах держави в особі

Міністерства оборони України та

Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси

до відповідача Приватного підприємства "Артек-Союз"

про стягнення 287057,06 грн.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 08.07.2015р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду Одеської області від 02.06.2015р. по справі №916/1519/15-г (суддя Петров В.С.) частково задоволено позовні вимоги Військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси до Приватного підприємства "Артек-Союз" про стягнення 287057,06 грн., з відповідача на користь Міністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси стягнуто: заборгованість за договором від 01.11.2014р. № 12-Т про відшкодування вартості теплової енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування, в сумі 246214,34 грн., пеню в сумі 17174,26 грн., 3% річних в сумі 1378,17 грн., інфляційні втрати в сумі 22273,34 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовлено; з відповідача на користь Державного бюджету України стягнуто судовий збір в сумі 5740,80 грн. з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору щодо відшкодування вартості спожитої теплової енергії за період з листопада 2014 року по березень 2015 року включно в сумі 246214,34 грн., що не спростовується матеріалами справи та доводами відповідача.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду звернулось Приватного підприємства "Артек-Союз", в якій відповідач просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 02.06.2015р. по справі №916/1519/15-г та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, мотивуючи це тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

Разом з апеляційною скаргою, скаржником заявлено клопотання про призначення судової економічної експертизи, на вирішення якої він просить поставити питання «Чи підтверджуються документально та нормативно розрахунки сум витрат КЕВ на опалювання приміщень, наданих ПП „Артек-Союз", вказані у рахунках..?»

Апеляційний господарський суд відмовляє у задоволенні вказаного клопотання, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

За положеннями п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах" від 30.05.1997р., неприпустимо призначати судову експертизу у випадках, коли з'ясування певних обставин не потребує спеціальних знань, також неприпустимим є порушення перед експертом правових питань, вирішення яких віднесено законом до компетенції суду.

Апеляційний господарський суд зазначає, що в матеріалах справи наявні: укладений між сторонами по справі договір № 12-Т про відшкодування вартості теплової енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування, який є дійсним та відповідно має виконуватись сторонами; рахунки-фактури, річні планові калькуляції собівартості та розрахунки нормативного рівні базового тарифу на послуги теплопостачання по КЕВ м. Одеси для відповідних котельних.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що підстави для проведення економічної експертизи відсутні, оскільки для встановлення даних, що входять до предмета доказування, не потрібні спеціальні знання.

03.07.2015р. від Приватного підприємства "Артек-Союз" до Одеського апеляційного господарського суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з відрядженням представника до іншого міста.

Колегія суддів відмовляє в задоволенні вказаного клопотання, оскільки відповідачем не надано жодних обґрунтувань та доказів, з урахуванням ст.32-34 Господарського процесуального кодексу України, які підтверджують неможливість направлення в судове засідання іншого представника.

Представники позивачів та відповідача в судове засідання 08.07.2015р. не з'явились, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, що вбачається з рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень від 24.06.2015р.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги Приватного підприємства "Артек-Союз", заслухавши представника прокуратури, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2014р. між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Одеси (сторона 1) та Приватним підприємством „Артек-Союз" (сторона 2) укладено договір № 12-Т про відшкодування вартості теплової енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування, за п. 1.1 якого Квартирно-експлуатаційним відділом м. Одеси (сторона 1) забезпечує ПП „Артек-Союз" (сторону 2) тепловою енергією для надання послуг з харчування особового складу Збройних Сил України.

Пунктом 1.2. договору визначено, що ПП „Артек-Союз" (сторона 2) відшкодовує КЕВ м. Одеси (стороні 1) вартість теплової енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування, що надаються на підставі договору про закупівлю послуг з харчування №286/2/12/6 від 01.03.2012р. для кожної військової частини, до площ яких ПП „Артек-Союз" має доступ та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Згідно з п. 2.2.3. договору КЕВ м. Одеси (сторона 1) зобов'язується своєчасно забезпечувати тепловою енергією протягом дії договору прийняті ПП „Артек-Союз" (сторона 2) об'єкти харчування, що задіяні у наданні послуг згідно із договором про харчування, дотримуючись норм споживання та технічних правил користування.

Відповідно до п. 2.3.2 договору відповідач зобов'язався здійснювати відшкодування вартості за спожиту теплову енергію відповідно до складеної та затвердженої КЕВ м. Одеси калькуляції. При цьому, відповідач зобов'язався після отримання від КЕВ м. Одеси рахунку-фактури, акта виконаних робіт, протягом 10 банківських днів здійснювати оплату за спожиту теплову енергію на реєстраційні або спеціальні реєстраційні рахунки КЕВ м. Одеси (п. 2.3.3. договору).

У разі звільнення відповідачем займаного приміщення, реорганізації, ліквідації (у тому числі шляхом банкрутства), відчуження в будь-який спосіб займаного приміщення відповідач зобов'язаний повідомити КЕВ за 20 діб і в цей самий термін здійснити сплату усіх видів платежів, передбачених цим договором, а КЕВ зобов'язаний припинити постачання теплової енергії з дня звільнення відповідачем приміщення (п. 2.3.5 договору).

Згідно з п. 4.2. договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі послуг за бюджетні кошти ПП „Артек-Союз" (сторона 2) сплачує КЕВ м. Одеси (сторона 1) штрафні санкції у розмірі 0,1 відсотка від вартості наданих послуг за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

За положеннями п. 6.1. договору облік теплоенергії, спожитою ПП „Артек-Союз" (сторона 2), здійснюється згідно засобів обліку або (до їх встановлення) на підставі розрахунків, виконаних КЕВ м. Одеси (сторона 1).

Пунктом 6.3. договору встановлено, що на підставі розрахунків та/або показів засобів обліку теплової енергії, підписаних ПП „Артек-Союз" (сторона 2) та представником замовника, оформлюється такі документи: рахунок-фактура, акт виконаних робіт, акт звірки за спожиту теплову енергію.

Згідно з п. 6.4. договору щомісячно до 20 числа КЕВ м. Одеси (сторона 1) та ПП „Артек-Союз" (сторона 2) на підставі норм споживання теплової енергії, які визначаються згідно із діючим законодавством та тарифами та згідно з показниками засобів обліку або розрахунків складають та підписують акт виконаних робіт в двох примірника. Щомісячно до 25 числа КЕВ м. Одеси (сторона 1) надає ПП „Артек-Союз" (сторона 2) рахунок-фактуру, акт виконаних робіт, які є підставою для проведення оплати по даному договору (п. 6.5 договору).

Відповідно до п. 9.1 договору сторони дійшли згоди, що він набирає чинності з моменту підписання і укладається на строк до 31.12.2014р.

Додатковою угодою від 01.01.2015р. сторони продовжили термін дії договору до 31.03.2015р.

Як стверджує прокурор, позивачем - КЕВ м. Одеси, на виконання умов зазначеного договору № 12-Т здійснювалось теплопостачання у прийняті відповідачем для надання послуг харчування (об'єкти харчування). При цьому, з матеріалів справи вбачається, що позивачем - КЕВ м. Одеси здійснювались розрахунки вартості спожитої теплової енергії на об'єктах, де відповідачем надавались послуги харчування особовому складу Збройних Сил України. На підставі вказаних розрахунків позивачем складались відповідні акти здачі-прийняття послуг з теплопостачання за листопад 2014 року, за грудень 2014 року, за січень 2015 року, за лютий 2015 року, за березень 2015 року, а також виставлялись рахунки на оплату вартості спожитої теплової енергії, а саме: за листопад 2014 року № 4136 від 28.11.2014 року в сумі 36661,69 грн., за грудень 2014 року № 295 від 31.12.2014 року в сумі 53048,75 грн.; за січень 2015 року № 652 від 30.01.2015 року в сумі 53048,75 грн.; за лютий 2015 року № 881 від 27.02.2015 року в сумі 51872,34 грн., за березень 2015 року № 1174 від 31.03.2015 р. в сумі 51437,08 грн.

Проте, як вказує прокурор, незважаючи на отримання відповідних рахунків уповноваженою особою відповідача за період з листопада 2014 року - березень 2015 року включно, відповідачем не сплачено вартість спожитих послуг з теплопостачання за вказаний період в сумі 194631,52 грн.

Зазначені вище обставини стали підставою звернення Військового прокурора Одеського гарнізону до господарського суду Одеської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси до Приватного підприємства „Артек-Союз" про стягнення заборгованості за договором від 01.11.2014р. № 12Т про відшкодування вартості теплової енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування, в загальній сумі 210678,68 грн., у т.ч. 194631,52 грн. - основного боргу, 6749,61 грн. - пені за невиконання умов договору, 8622,29 грн. - інфляційних втрат, 675,26 грн. - 3% річних.

21.05.2015р. прокурор звернувся до суду із заявою про збільшення розміру позовних вимог, в якій вказує, що станом на 01.04.2015р. заборгованість відповідача перед КЕВ М. Одеси складає всього 287057,06 грн., у т.ч. основна заборгованість за спожиту теплову енергію за період з листопада 2014 року по березень 2015 року включно - 246214,34 грн., пеня - 17174,26 грн., 3% річних - 1395,12 грн., інфляційні втрати - 22273,34 грн.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Так, укладений між сторонами по справі договір про відшкодування вартості теплової енергії є підставою для виникнення у сторін договору зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 Господарського кодексу України.

За положеннями ст. 629 Цивільного кодексу України вказаний договір є обов'язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Такі ж самі положення містяться й у ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, за якими зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Матеріали справи свідчать, з боку КЕВ м. Одеси протягом листопада 2014 року - березня 2015 року забезпечувалось постачання теплової енергії на об'єкти харчування у відповідний військових частинах, в яких відповідач надав послуги КЕВ м. Одеси з харчування військовослужбовців. Так, позивачем були складені відповідні акти про надання послуг з теплопостачання, які були направлені відповідачу на підписання.

Позивач стверджує, що відповідачем вказані акти про надання послуг теплопостачання не були підписані, хоча відповідач не оспорює факт споживання ним теплової енергії в процесі надання послуг з харчування, але вказує, що КЕВ м. Одеси не є продавцем теплової енергії, тому остання, на думку відповідача, може вимагати відшкодування вартості вже сплаченої теплоенергії.

Так, в силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отже, забезпечення позивачем на об'єкти харчування постачання теплової енергії, де відповідачем надавались послуги харчування, є підставою для покладення на відповідача зобов'язання відшкодувати вартість спожитої теплової енергії відповідно до умов чинного договору № 12-Т та чинного законодавства, що не було здійснено відповідачем.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, з'ясовано судом першої інстанції та не спростовано відповідачем, останній, не зважаючи на отримання вищезазначених рахунків на оплату вартості теплової енергії, не здійснив відповідної оплати, тим самим порушив умови цього договору.

Так, за ствердженнями прокурора і позивача, у відповідача існує зобов'язання по оплаті вартості теплової енергії за листопад 2014 р. в сумі 36661,69 грн., за грудень 2014 року в сумі 53048,75 грн.; за січень 2015 року в сумі 53048,75 грн.; за лютий 2015 року в сумі 51872,34 грн., за березень 2015 року в сумі 51437,08 грн., всього 246214,34 грн.

Приймаючи до уваги те, що відповідач не спростував наявність вказаної суми заборгованості та враховуючи неналежне виконання відповідачем умов договору щодо відшкодування вартості спожитої теплової енергії, апеляційний господарський суд вважає обґрунтованими вимоги прокурора про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію за період з листопада 2014 року по березень 2015 року включно в сумі 246214,34 грн.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи скаржника щодо складання позивачем - КЕВ м. Одеси розрахунків в односторонньому порядку, оскільки таке виконання розрахунків передбачено в п. 6.1 договору, з чим відповідач погодився при укладенні і підписанні договору. При цьому, відповідач, виходячи зі змісту п. 6.1-6.2. договору, мав право за власний рахунок встановити засоби обліку обсягів спожитої теплової енергії, на підставі показників яких здійснювати оплату за спожиту теплову енергію, проте, таким правом не скористався.

Також, прокурором заявлено до стягнення суму пені у розмірі 17174,26 грн.

Згідно з п. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлена неустойка (пеня, штраф), то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

За ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 4.2. договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі послуг за бюджетні кошти ПП „Артек-Союз" (сторона 2) сплачує КЕВ м. Одеси (сторона 1) штрафні санкції у розмірі 0,1 відсотка від вартості наданих послуг за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем, апеляційний господарський суд погоджується з судом першої інстанції, що прокурором необґрунтовано визначено дату початку прострочення і невірно обрану суму боргу по кожному рахунку на оплату, також розрахунок здійснено з урахуванням 10 календарних днів на оплату (без урахуванням святкових і вихідних днів), тоді як за договором оплата здійснюється протягом 10 банківських днів.

Колегія суддів зазначає, що здійснений розрахунок пені місцевим господарським судом на суму 19199,46 грн. є правильним, проте, оскільки заявлена до стягнення сума пені є меншою, ніж вище розрахована судом першої інстанції, та з огляду на те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, то стягненню підлягає сума пені, яка заявлена прокурором в розмірі 17174,26 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних у сумі 1395,12 грн. та інфляційних втрат у розмірі 22273,34 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши розрахунок 3% річних, здійснений позивачем, апеляційний господарський суд зазначає, що судом першої інстанції правомірно стягнуто % річних в розмірі 1378,17 грн., а не 1395,12 грн., як заявлено прокурором, з огляду на невірно визначений прокурором в розрахунку 3% річних початок періоду прострочення.

При цьому, розрахунок інфляційних втрат, здійснено прокурором з обранням невірного індексу інфляції у заявленому періоді прострочення, а також із зазначенням невірно встановленого прокурором періоді прострочення і суми боргу по кожному рахунку.

Проте, оскільки заявлена до стягнення сума інфляційних втрат 22273,34 грн. є меншою, ніж вище розрахована судом першої інстанції в сумі 50799,14 грн., та з огляду на те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, відповідно підлягає стягненню сума інфляційних втрат, яка заявлена позивачем в розмірі 22273,34 грн.

Враховуючи вищенаведене, Одеський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення господарського суду Миколаївської області від 05.05.2015р. по справі №915/565/15 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства "Артек-Союз" - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П о с т а н о в и в :

Рішення господарського суду Одеської області від 02.06.2015р. по справі №916/1519/15-г залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 13.07.2015р.

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Гладишева Т.Я.

Суддя Головей В.М.