Постанова № 46684221, 09.07.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2015 р. Справа№ 910/14713/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Отрюха Б.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Грет Я.П. - представник

від відповідача: Луценко В.В. - представник; Башинський О.Д. - представник;

розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс"

на рішення Господарського суду м. Києва

від 02.04.2015р.

у справі № 910/14713/14 (суддя Сівакова В.В.)

за позовом Комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційна організація-7"

до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс"

про стягнення 103 411, 31 грн.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Ремонтно-експлуатаційна організація-7" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" про стягнення 75 071,83 грн. боргу, який виник внаслідок неналежного виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору про надання послуг по збиранню, вивезенню та захороненню побутових відходів, крім токсичних та особливо небезпечних № 27-5 від 25.06.2010.

04.09.2014р. до розгляду справи по суті спору позивачем в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідально до якої останній просив стягнути з відповідача 103 411,31 грн. заборгованості.

Рішенням Господарського суду міста Києва № 910/14713/14 від 18.09.2014 позовні вимоги задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду № 910/14713/14 від 20.11.2014 рішення Господарського суду міста Києва № 910/14713/14 від 18.09.2014 скасовано та прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України № 910/14713/14 від 10.02.2015 рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2014 у справі № 910/14713/14 скасовано, справу передано до Господарського суду міста Києва на новий розгляд.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 02.04.2015р. у справі №910/14713/14 позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з Комунального підприємства "Київкомунсервіс" на користь Комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційна організація 7" 103 411 грн. 31 коп. заборгованості, 2 068 грн. 23 коп. витрат по сплаті судового збору за звернення до суду з позовною заявою, 1 034 грн. 20 коп. витрат по сплаті судового збору за розгляд касаційної скарги.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що підставами для скасування рішення місцевого і постанови апеляційного господарських судів зі справи стало те, що господарськими судами не враховано, що у матеріалах справи дійсно наявні акти звірки розрахунків, які свідчать про наявність заборгованості відповідача перед позивачем, однак судами не з'ясовано яка саме сума грошових коштів надходила від населення на розподільчий рахунок КП «ГІОЦ» з подальшим розщепленням платежів та перерахуванням відповідачеві оплати за надані послуги та не встановлено, в якому саме обсязі надавались послуги відповідачем позивачу, оскільки відсутні акти здачі-прийняття виконаних робіт, однак приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не врахував висновки викладені в постанові Вищого господарського суду України від 10.02.2015 у зазначеній справі та задовольнив позовні вимоги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, колегія встановила наступне.

01.11.2011 між Комунальним підприємством "Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" та Комунальним підприємством "Ремонтно-експлуатаційна організація-7" укладено договір № 470 на надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, житлового і нежитлового фонду, на підставі п. 2.2.24 якого КП "Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" делеговано позивачу повноваження щодо укладення угод з виконавцями на вивезення твердих побутових відходів, оренду контейнерів.

Рішенням Київської міської ради № 435/3873 від 25.03.2010 "Про визначення виконавця послуг з вивезення побутових відходів" визначено Комунальне підприємство "Київкомунсервіс" виконавцем послуг з вивезення відходів в м. Києві.

25.06.2010 між позивачем (замовник за договором) та відповідачем (виконавець за договором) укладено договір № /27-5 про надання послуг по збиранню, вивезенню та захороненню побутових відходів, крім токсичних та особливо небезпечних .

Відповідно до п. 1.1. укладеного договору № /27-5 предметом договору є надання відповідачем позивачу послуги по збиранню з місць розташування контейнерів, вивезенню та утилізації або захороненню побутових відходів, крім токсичних та особливо небезпечних (далі - відходи), з місць розташування контейнерів (контейнерних майданчиків), які знаходяться в зоні обслуговування позивача, відповідно довідки-дислокації, з дотриманням нормативно-правових актів у сфері послуг з вивезення побутових відходів на умовах даного договору.

Спір виник внаслідок того, що відповідач обумовлені договором послуги на суму 103 411,31 грн., які були оплачені позивачем не надавав, а тому має повернути грошові кошти в розмірі 103 411,31 грн.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 2.3. договору № /27-5 оформлення наданих послуг здійснюється актами виконаних робіт щодо наданих послуг, які складаються кожного місяця між позивачем та відповідачем.

Згідно з п. 2.4. договору № /27-5 порядок розрахунків за отримані послуги по збиранню та вивезенню побутових відходів між сторонами договору в частині розщеплення сплати населенням за утримання будинків і споруд та прибудинкової території визначається окремою тристоронньою угодою між КП "Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва", КП "ГІОЦ" та КП "Київкомунсервіс". Остаточні розрахунки здійснюються відповідно до актів виконаних робіт.

Згідно п. 2.7 договору № /27-5 акти виконаних робіт складаються відповідачем у двох примірниках кожного місяця та підписуються і скріплюються печатками сторін не пізніше п'яти робочих днів після останнього числа місяця, в якому надавались послуги.

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Пункт 1 статті 902 Цивільного кодексу України встановлює, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

28.07.2010 між КП "Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва", КП "ГІОЦ" та КП "Київкомунсервіс" укладено договір № 47-5 за умовами якого КП "Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" та КП "Київкомунсервіс" доручають, а КП "ГІОЦ" приймає на себе зобов'язання кожного банківського дня проводити розщеплення платежів, які надійшли на розподільчий рахунок від населення за житлово-комунальні послуги та перераховувати кошти на рахунок відповідача за послуги з вивезення та знешкодження твердих побутових відходів відповідно до діючих тарифів, згідно з дислокацією, погодженою з відповідачем.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем у період з червня 2013 року по липень 2014 року надавались послуги з вивезення побутових відходів, що підтверджується актами здачі-прийняття виконаних робіт, складених сторонами без зауважень та скріплених печатками юридичних осіб. Грошові кошти за виконання робіт надходили від населенням на розподільчий рахунок КП "ГІОЦ" з подальшим розщепленням платежів та перерахуванням відповідачеві оплати за надані послуги, що підтверджується відповідною Інформацією, наданою КП "ГІОЦ" про зарахування коштів на розрахунковий рахунок КП "Київкомунсервіс" у період з 01.07.2013 по 31.01.2014, внаслідок чого утворилась переплата в сумі 103 411,31 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого сальдо на користь позивача станом на 31.07.2014 складає 103 411,31 грн. Зазначений акт звірки підписаний в двосторонньому порядку та скріплений печатками позивача та відповідача. Як пояснив представник відповідача зазначений акт дійсно підписувався між сторонами договору без заперечень та зауважень.

Доказів надання послуг за договором на суму (актів здачі-прийняття виконаних робіт) заявлену до стягнення відповідачем, суду не надано та матеріали справи не містять, відтак належні позивачу грошові кошти в сумі 103 411,31 грн. знаходяться у відповідача без достатніх правових підстав.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач вказує на відсутність у позивача права вимоги повернення цих коштів, оскільки вони сплачувались населенням.

За приписами ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець житлово-комунальних послуг - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги.

За договором на надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, житлового і нежитлового фонду, що знаходиться на балансі КП "Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" № 470 від 01.11.2011, зокрема, його п. 2.2.24, балансоутримувачем - КП "Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" позивачу делеговано повноваження на укладення договору про надання послуг з вивезення відходів з відповідачем, як виконавцем.

Оплата послуг з вивезення твердих побутових відходів здійснювалась населенням на розподільчий рахунок КП "ГІОЦ" з подальшим її розщепленням та перерахуванням відповідачу, а отже саме позивач, якому договором № 470 від 01.11.2011 делеговано повноваження на укладення договору з відповідачем на вивезення твердих побутових відходів, має право на отримання надмірно сплачених населенням в рахунок оплати вартості послуг з вивезення твердих побутових відходів грошових коштів.

Враховуючи вищевикладене, колегія не приймає до уваги заперечення відповідача проти позову з посиланням на те, що позивач не має права на стягнення.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Отже, на думку позивача, отримавши в якості оплати послуг кошти в розмірі 103 411,31 грн., які не надані відповідачем, відповідач зберігає у себе ці кошти без достатньої правової підстави та має їх повернути позивачу.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання зобов'язання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників сторін, позивач не звертався до відповідача з вимогою про повернення коштів в розмірі 103 411,31 грн.

Відповідно до рішення Конституційного суду України № 15-рп/2002 від 09.07.2002 захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, встановлюють юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами (частина п'ята статті 55 Конституції України). Тобто кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у тому числі судовий захист.

Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту, у тому числі досудового врегулювання спору.

Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.

На підставі вищевикладеного колегія приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об»єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Колегія не приймає до уваги доводи апелянта щодо ненадання відповідачем послуг відповідно до умов договору, оскільки зазначене спростовується актами здачі-прийняття виконаних робіт, складених сторонами, підписаних без претензій щодо об»єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) та скріплених печатками юридичних осіб. Із зазначених актів вбачається, що відповідачем у період з червня 2013 року по липень 2014 року надавались послуги з вивезення побутових відходів.

Апелянтом не надано суду доказів, які б свідчили про необґрунтованість позовних вимог, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони були предметом дослідження у місцевому господарському суді.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м.Києва обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" на рішення Господарського суду м. Києва від 02.04.2015р. у справі № 910/14713/14 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду м. Києва від 02.04.2015р. у справі № 910/14713/14 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/14713/14 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

Б.В. Отрюх