Постанова № 46684161, 14.07.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2015 року Справа № 904/2262/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Пархоменко Н.В. (доповідач)

суддів: Коваль Л.А., Кузнецова В.О.,

при секретарі судового засідання Сусла Я.Б.

за участю представників сторін:

від позивача: Маленька Л.І., представник, довіреність №б/н від 15.04.2015 року;

від відповідача: не з'явився, про день, час, місце розгляд скарги був повідомлений належним чином,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2015 року у справі №904/2262/15:

за позовом Приватного підприємства "Кірасир", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 799 643,83 грн.

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Кірасир" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, неодноразово уточнювало позовні вимоги, та з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог (вих. №Кр/555-05 від 28.05.2015 року) просило стягнути з Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" суму основного боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних за період прострочення з 11.08.2014 року по 28.05.2015 року у сумі 604 703,98 грн., пеню за період з 11.08.2014 року по 28.05.2015 року у сумі 194 939,85 грн., судовий збір у сумі 15 992,88 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2015 року у справі №904/2262/15 (суддя Мілєва І.В.) позов задоволений частково:

- стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" на користь Приватного підприємства "Кірасир" 675 013,15 грн., з яких 399 350,00 грн. - основний борг, 70 377,83 грн. - пеня, 7 089,83 грн. - 3% річних, 198 195,69 грн. - інфляційні втрати;

- стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" на користь Приватного підприємства "Кірасир" судовий збір у сумі 13 499,59 грн.;

- в решті позовних вимог відмовлено;

- повернуто Приватному підприємству "Кірасир" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 83,68 грн. перерахований згідно платіжного доручення № 714 від 07.05.2015 року, яке знаходиться в матеріалах справи.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване порушенням відповідачем умов договору №756 про надання послуг з відеоспостереження та документального оформлення і супроводження пропускного режиму від 01.12.2012 року та договору №757 на технічне обслуговування системи відеоспостереження, системи контролю та обліку доступу (СКтаОД) від 01.12.2012 року в частині своєчасної та повної оплати наданих послуг за період з липня 2014 року по січень 2015 року у сумі 399 350,00 грн. Враховуючи наявність прострочення виконання зобов'язання місцевий господарський суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення 3% річних за загальний період з 11.08.2014 року по 13.05.2015 року у сумі 7 089,83 грн. та втрат від інфляції згідно здійсненого перерахунку у сумі 198 195,69 грн. За прострочення виконання зобов'язання, згідно пункту 5.3 договору, місцевий господарський суд здійснив перерахунок пені з урахування вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та дійшов до висновку про правомірність позовних вимог про стягнення пені у сумі 70 377,83 грн. Також місцевим господарським судом здійснений розподіл судових витрат пропорційно розміру задоволених вимог та повернуто надмірно сплачений судовий збір.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Приватне акціонерне товариство "Криворізький завод гірничого обладнання" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2015 року по справі №904/2262/15 в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" пені у розмірі 70 377,83 грн., 3% річних у розмірі 7 089,83 грн. та 198 195,69 грн. інфляційних втрат на користь Приватного підприємства "Кірасир".

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом порушено норми матеріального права (статті 233 Господарського кодексу України), а саме не надано належної оцінки доказам відповідачем щодо скрутного становища підприємства. Апелянт зазначає, що сума штрафних санкцій, яку повинен сплати за рішенням місцевого господарського суду, занадто велика, не відповідає обставинам справи та розміру понесених позивачем збитків, а також може призвести до зупинки діяльності підприємства.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.06.2015 року апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2015 року у справі №904/2262/15 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя: Пархоменко Н.В. (доповідач), судді: Коваль Л.А., Чередко А.Є., розгляд скарги призначений у судове засіданні на 14.07.2015 року.

Розпорядженням секретаря судової палати від 14.07.2015 року у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Чередка А.Є., визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Пархоменко Н.В. (доповідач), суддів: Коваль Л.А., Кузнецова В.О.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.07.2015 року апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2015 року у справі №904/2262/15 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі головуючого судді Пархоменко Н.В. (доповідач), суддів: Коваль Л.А., Кузнецова В.О.

У судове засідання, яке відбулося 14.07.2015 року, представник апелянта не з'явився, про день, час та місце розгляду скарги був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (ухвали) - судової повістки №4900028023648, яке отримано відповідачем 09.07.2015 року.

13.07.2015 року від Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" надійшло (електронною поштою) клопотання (вих. №015-1717 від 13.07.2015 року) про перенесення розгляду справи на іншу дату у зв'язку із знаходженням представника у відрядженні за межами Дніпропетровської області та неможливістю забезпечити його явку у судове засідання.

Приватне підприємство "Кірасир" проти задоволення апеляційної скарги заперечує та просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

У судовому засіданні 14.07.2015 року оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Апеляційний суд, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши правильність висновків, повноту їх дослідження місцевим господарським судом вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 01.12.2012 року між Приватним підприємством "Кірасир" (виконавець) та Приватним акціонерним товариством "Криворізький завод гірничого обладнання" (замовник) був укладений договір №756 про надання послуг з відеоспостереження та документального оформлення і супроводження пропускного режиму (надалі - договір №756), відповідно до пункту 1.1. якого протягом дії цього договору виконавець зобов'язується силами своїх співробітників здійснювати відеоспостереження за об'єктом охорони замовника та забезпечувати контроль за технологічними процесами в його виробничих приміщеннях методом візуального спостереження, засобами системи охоронного відеоспостереження (відеокамерами), шляхом позмінного чергування, а також надавати послуги щодо документального оформлення та супроводження пропускного режиму на об'єкті замовника за адресою: 50057, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Заводська, 1, а замовник зобов'язується здійснювати оплату за надані виконавцем послуги.

Під "об'єктом" охорони розуміється виробничі приміщення, периметр та територія замовника, за яким ведеться візуальне спостереження, згідно дислокації засобів системи охоронного відеоспостереження (пункт 2.1 договору №756).

01.12.2012 року між Приватним підприємством "Кірасир" (виконавець) та Приватним акціонерним товариством "Криворізький завод гірничого обладнання" (замовник) був укладений договір №757 на технічне обслуговування системи відеоспостереження, системи контролю та обліку доступу (СКтаОД) (надалі - договір №757), відповідно до пункту 1.1 якого виконавець приймає на себе роботи по технічному обслуговуванню, справної і працездатної системи охоронного відеоспостереження, системи контролю та обліку доступу з арочним металодетектором АМД-126 (далі - охоронних систем) змонтованих на об'єктах замовника за адресою: 50057, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Заводська, 1, а замовник зобов'язується здійснювати оплату за надані виконавцем послуги.

Виконання робіт здійснюється по графіку складеному виконавцем і погодженому з замовником. Періодичність технічного обслуговування справної і працездатної охоронної системи здійснюється відповідно до складного і погодженого сторонами графіка ТО (пункт 2.2 договору №757).

Відповідно до пункту 7.1 договору №756 та пункту 8.1 договору №757 договір набуває чинності з дня його підписання сторонами і діє до 30.11.2013 року. Якщо за 2 місяці до закінчення терміну дії договору ні одна із сторін в письмовій формі не повідомить іншу сторону про своє бажання припинити дію договору, договір вважається пролонгованим на таких самих умовах ще на один календарний рік (кількість пролонгації не обмежена) (пункт 7.2 договору №756 та пункту 8.2 договору №757).

Відповідно до пункту 4.4 договору №756 підтвердженням повного виконання договірних зобов'язань є акт прийому-передачі виконаних послуг підписаний обома сторонами.

Після закінчення робіт по технічному обслуговуванню замовник підтверджує їх виконання і приймає охоронну систему для подальшої експлуатації, про що складається відповідний акт (пункт 2.3 договору №757).

На виконання умов договору №756 про надання послуг з відеоспостереження та документального оформлення і супроводження пропускного режиму від 01.12.2012 року Приватним підприємством "Кірасир" надані Приватному акціонерному товариству "Криворізький завод гірничого обладнання" послуги охорони, що підтверджується актами надання послуг:

- № 432 від 31.07.2014 року на суму 50 250,00 грн. (а.с. 17);

- № 502 від 29.08.2014 року на суму 50 250,00 грн. (а.с. 19);

- № 572 від 30.09.2014 року на суму 50 250,00 грн. (а.с. 21);

- № 640 від 31.10.2014 року на суму 50 250,00 грн. (а.с. 23);

- № 704 від 28.11.2014 року на суму 50 250,00 грн. (а.с. 25);

- № 776 від 31.12.2014 року на суму 50 250,00 грн. (а.с. 27);

- № 4 від 30.01.2015 року на суму 50 250,00 грн. (а.с. 76), всього за вказаними актами на суму 351 750,00 грн.

На виконання умов договору №757 на технічне обслуговування системи відеоспостереження, системи контролю та обліку доступу від 01.12.2012 року Приватним підприємством "Кірасир" надані Приватному акціонерному товариству "Криворізький завод гірничого обладнання" послуги з технічного обслуговування систем охорони відеоспостереження, що підтверджується актами надання послуг:

- № 433 від 31.07.2014 року на суму 6 800,00 грн. (а.с. 18);

- № 503 від 29.08.2014 року на суму 6 800,00 грн. (а.с. 20);

- № 573 від 30.09.2014 року на суму 6 800,00 грн. (а.с. 22);

- № 641 від 31.10.2014 року на суму 6 800,00 грн. (а.с. 24);

- № 705 від 28.11.2014 року на суму 6 800,00 грн. (а.с. 26);

- №777 від 31.12.2014 року на суму 6 800,00 грн. (а.с. 28);

- № 5 від 30.01.2015 року на суму 6 800,00 грн. (а.с. 75), всього за вказаними актами на суму 47 600,00 грн.

Відповідно до пункту 4.2 договору №756 замовник перераховує не пізніше 10 числа місяця наступного за місяцем, за який надано послуги, на розрахунковий рахунок виконавця 100% місячної вартості послуг визначеної сторонами відповідно до протоколу узгодження договірної ціни (додаток №4 до договору) на підставі акту приймання-передачі наданих послуг та рахунку виконавця.

Замовник перераховує не пізніше 10 числа місяця наступного за місяцем, за який виконано роботи, на розрахунковий рахунок виконавця 100% місячної вартості робіт, визначеної сторонами відповідно до протоколу узгодження договірної ціни (додаток №1 до договору) на підставі акту приймання-передачі виконаних робіт та рахунку виконавця (пункт 5.3 договору №757).

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Позивачем заявлена до стягнення заборгованість за надані послуги за період з липня 2014 року по січень 2015 року у сумі 399 350,00 грн. (за договором №756 у сумі 351 750,00 грн. та за договором №757 у сумі 47 600,00 грн.).

З огляду на положення пункту 4.2 договору №756 та пункту 5.3 договору №757 строк оплати за надані послуги за період з липня 2014 року по січень 2015 року, є таким, що настав.

Доказів оплати наданих послуг у повному обсязі відповідач до суду не надав, доводи, наведені в обґрунтування позову не спростовував.

За викладеного є правомірним висновок місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення з позивача на користь відповідача суми основного боргу у розмірі 399 350,00 грн.

Згідно з частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 5.3 договору №756 та пункту 6.3 договору №757 замовник несе відповідальність за несвоєчасну оплату послуг і у разі прострочення платежу сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,3% від вартості послуг за місяць за кожен день прострочення.

Позивачем заявлена про стягнення з відповідача пеня за період з 11.08.2014 року по 27.05.2015 року у сумі 194 939,85 грн.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який встановлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 07.11.2011 року у справі №5002-2/5109-2010, що є обов'язковим для застосування господарським судом відповідно до статті 11128 Господарського процесуального кодексу України.

Приписами частини 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Здійснивши перевірку розрахунку пені, апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення пені у сумі 70 377,83 грн. за загальний період з 11.08.2014 року по 27.05.2015 року включно. При цьому апеляційний господарський суд враховує, що місцевим господарським судом здійснений перерахунок пені з урахування положень частини 6 статті 232 Господарського кодексу України (пеню стягнуто за шість місяців з урахуванням кожного прострочення виконання зобов'язання) та приписів Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (пеню стягнуто у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено про стягнення з відповідача 3% річних за загальний період з 11.08.2015 року по 28.05.2015 року у сумі 7 089,83 грн. та інфляційних втрат у сумі 198 264,15 грн. (позивачем заявлено за загальний період з 11.08.2015 року по 28.05.2015 року, однак фактично нараховані втрати від інфляції за загальний період з серпня 2014 року по квітень 2015 року включно).

Враховуючи наявність прострочення виконання зобов'язання, апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду про правомірність заявлених вимог щодо стягнення інфляційних втрат у сумі 198 195,69 грн. та 3% річних у сумі 7 089,83 грн.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов до правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суми 675 013,35 грн. (399 350,00 грн. - основний борг + 198 195,69 грн. - інфляційні втрати + 7 089,83 грн. - 3% річних + 70 377,83 грн. - пеня).

Апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта про недостатнє дослідження місцевим господарський судом доказів, наданих відповідачем в обґрунтування фінансового становища та порушення статті 233 Господарського кодексу України з таких підстав.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України та пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зменшити розмір штрафних санкцій (пені).

Санкції за прострочку виконання грошових зобов`язань передбачені статтями 217, 230, 231 Господарського кодексу України. При цьому, частина 1 статті 229 Господарського кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 218 Господарського кодексу України та статті 614 Цивільного кодексу України, які закріплюють принцип вини як підставу відповідальності боржника. За невиконання грошового зобов`язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій або бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Тобто, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов`язання за будь-яких обставин.

Під час розгляду справи відповідачем поданий відзив на позов (вих. №1233 від 12.05.2015 року), в якому Приватне акціонерне товариство "Криворізький завод гірничого обладнання" посилається на статтю 233 Господарського кодексу України та просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю (а.с. 55).

В подальшому, Приватним акціонерним товариством "Криворізький завод гірничого обладнання" подано контррозрахунок суми пені у розмірі 194 939,85 грн. (а.с. 85), довідку Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" за вих. №КR3-52/183 від 27.05.2015 року, відповідно до якої залишок на рахунку №26009962489765 становить 9 532,32 грн. (а.с. 82), Звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2014 рік, відповідно до якого чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за звітний період складає 530 305 грн. та Баланс (звіт про фінансовий стан) станом на 31.12.2014 року (а.с. 88, 89).

Між тим, клопотання про зменшення штрафних санкцій Приватним акціонерним товариством "Криворізький завод гірничого обладнання" до суду не подавалось.

Апеляційний господарський суд, враховуючи те, що при прийнятті рішення у справі господарському суду надано право, в тому числі, й на зменшення штрафних санкцій за власною ініціативою, вважає, що місцевим господарським судом правомірно не зменшено розмір штрафних санкцій, оскільки розмір пені (70 377,83 грн.) співрозмірний сумі боргу (399 350,00 грн.), а відповідачем не надано належних доказів в підтвердження виняткових обставин, за яких можливе зменшення штрафних санкцій.

Враховуючи, що господарському суду при прийнятті рішення у справі надано право зменшувати розмір лише неустойки (штрафу, пені), 3% річних та втрати від інфляції не є неустойкою, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних у сумі 7 089,83 грн. та інфляційних втрат у сумі 198 195,69 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за розгляд позовної заяви покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 13 499,59 грн.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи відповідача наведені в обґрунтування апеляційної скарги.

Таким чином, апеляційний господарський суд не вбачає підстав, передбачених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, для зміни або скасування рішення суду першої інстанції та, відповідно, підстав для задоволення апеляційної скарги.

Розглянувши клопотання Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" про перенесення розгляду справи у зв'язку із перебуванням представника у відрядженні за межами Дніпропетровської області, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для його задоволення.

При цьому апеляційний господарський суд виходить з того, що відповідач не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Крім того, до клопотання про перенесення розгляду справи не додано жодних доказів на його підтвердження.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з пунктом 2.4 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання апеляційної скарги на рішення суду сплачується судовий збір у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Приватне акціонерне товариство "Криворізький завод гірничого обладнання" просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2015 року у справі №904/2262/15 в частині стягнення суми 275 663,35 грн. (пені у розмірі 70 377,83 грн., 3% річних у розмірі 7 089,83 грн. та 198 195,69 грн. інфляційних втрат), отже, за подання апеляційної скарги має бути сплачений судовий збір у сумі 2 756,63 грн.

До апеляційної скарги відповідачем додане платіжне доручення №21374 від 11.06.2015 року про сплату судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 6 750,13 грн. (а.с. 111), тобто зайво сплаченою є сума 3 993,50 грн., яка відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 закону України "Про судовий збір" підлягає поверненню на користь Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання".

Відповідно до п. 5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом).

В усіх наведених випадках за необхідності відповідний процесуальний документ виготовляється у двох примірниках (оригіналах), один з яких залишається у матеріалах справи, а інший надсилається особі, яка сплатила судовий збір до Державного бюджету України.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 2 756,63 грн. покладається на відповідача.

Керуючись статтями 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2015 року у справі №904/2262/15 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2015 року у справі №904/2262/15 залишити без змін.

Повернути Приватному акціонерному товариству "Криворізький завод гірничого обладнання" (50057, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Заводська, 1, ідентифікаційний код 31550176) із Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір у сумі 3 993,50 грн. (три тисячі дев'ятсот дев'яносто три гривні 50 коп.), перерахований на підставі платіжного доручення №21374 від 11.06.2015 року.

Повна постанова складена 14.07.2015 року.

Головуючий суддя Н.В. Пархоменко

Суддя Л.А. Коваль

Суддя В.О. Кузнецов